banner-mia2.gif

УДК 631.155.3:631.1

Р.Б. АЛЄСКЕРОВ, аспірант[1],

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ СТРАХУВАННЯ МАЙНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Питання, які розглядаються:

·      Викладено напрями удосконалення методики контролю операцій майнового страхування на сільськогосподарських підприємствах.

·      Запропоновано порядок проведення контролю фінансового стану страховиків при укладенні договорів страхування на сільськогосподарських підприємствах.

Ключові слова: страхування майна, контроль, платоспроможність страхових компаній.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Изложены направления совершенствования методики контроля операций имущественного страхования на сельскохозяйственных предприятиях.

·      Предложен порядок проведения контроля финансового состояния страховщиков при заключении договоров страхования на сельскохозяйственных предприятиях.

Ключевые слова: страхование имущества, контроль, платежеспособность страховых компаний.

 

Issues that are examined:

·      Presents the directions of their own vision of the methods of control of property insurance operations on farms.

·      The method of controlling agricultural enterprises financial condition of insurers at the conclusion of insurance contracts.

Keywords: property insurance, supervision, solvency of insurance companies.

 

Постановка проблеми. Контроль є однією з ключових функцій управління, без повноцінної реалізації якої неможливо забезпечити основні пріоритети розвитку сільськогосподарських підприємства та й аграрної політики в цілому. Державні органі влади та регулятивні органи повинні мати повну, достовірну та оперативну інформацію для здійснення першочергових заходів аграрної політики. Нажаль, останнім часом, провідні фахівці в галузі державного управління сільським господарством відмічають значне послаблення зазначеної функції, що не сприяє ефективному управлінню. Наслідком цього є втрата великого масиву інформації вкрай необхідної і для державного регулювання та підтримки галузі. Послаблення можливостей державного управління відбувається як через недосконалість змісту, так і через низьку якість і достовірність звітної та контрольної інформації [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні проблемам контролю присвятили свої праці Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Н.С. Вітвицька, Є.В. Калюга, О.Е. Кузьмінська, Н.М. Малюга, О.О. Терещенко та інші. Важливість контролю у сфері майнового страхування підтверджують численні праці російських вчених О.М. Кармінського, С.Г. Фалько, О.О. Жевави, М.Ю. Іванової, Ю.П. Яковлєва, Е.С. Мінаева, М.Г. Данілочкіна, В.І. Іонова, П.О. Ореховського, а також зарубіжні дослідження Х.Й. Фольмута, Д. Хана, О.В. Мухомедзянової, Е. Майера, Т. Манна.

Разом з тим, методологія контролю страхування майна сільськогосподарських підприємств залишається недослідженою, що впливає і на викладення даної проблеми в науковій літературі.

У зв’язку з цим, метою даної публікації є викладення напрямів удосконалення методики проведення контролю операцій майнового страхування на сільськогосподарських підприємствах.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні питання контролю та адаптації його механізмів у сферу майнового страхування все ще залишається не дослідженим. Існуючі розробки носять узагальнений характер. Відсутні будь-які методики, які б встановлювали процедури контролю та їх конкретний механізм застосування в цілях визначення правомірності, достовірності та рівня ефективності операцій страхування майна. Проблема загострюється наявністю специфічних об’єктів майнового страхування у сільському господарстві, суттєвими галузевими особливостями при укладанні договорів страхування з сільськогосподарськими підприємствами.

Пропозиції викладені нижче визначають конкретну послідовність застосування існуючого методичного інструментарію контролю у процесі контролю сільськогосподарськими підприємствами фінансового стану страховиків при укладенні договорів страхування.

В цілому на формування системи контролю у сфері майнового страхування сільськогосподарських підприємств впливають як зовнішні фактори (загальний стан економіки і розрахунків зі страхування у країні, ефективність грошово-кредитної системи, рівень інфляції, ємність ринку та його насиченість), так і внутрішні: рівень професіоналізму в управлінні підприємством, в тому числі стан його обліку і контролю.

На рис. 1 наведено головні напрями, за якими, на нашу думку, має здійснюватися розробка методичного забезпечення проведення контролю операцій майнового страхування сільськогосподарських підприємств.

Головним напрямом зовнішнього контролю у сфері майнового страхування сільськогосподарських підприємств є аналіз можливостей страхових компаній, з якими укладено договори страхування.

Image

Рис. 1. Методичні засади проведення контролю у сфері майнового страхування на сільськогосподарських підприємствах

 

Слід зазначити, що специфіка операцій контролю у сфері майнового страхування полягає в тому, що на відміну від інших напрямів контролю господарської діяльності, який стосується здебільшого внутрішніх операцій, важливу роль відіграє перевірка зовнішніх контрагентів – страхових компаній, щодо яких підприємством передбачена можливість укладення договорів страхування. Основою такого контролю є оцінка платоспроможності страхової компанії та аналізу її можливостей на предмет ймовірної  виплати сум страхового відшкодування.

Проблема визначення платоспроможності страхової компанії являє собою одну із важливих проблем як для окремої компанії, так і для всього страхового ринку. Платоспроможність страхової компанії – це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який час виконувати зобов'язання за укладеними договорами страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість й зобов'язань або їй дорівнює. Обсяг і структура активів – основний індикатор фінансового стану і платоспроможності страхової компанії, тобто це кошти страховика, які інвестовані у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви – статутний і резервний капітал, технічні резерви, прибуток.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про страхування", страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

*  наявності сформованих статутного та  гарантійного фондів страховика;

*  створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

*  перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності [2].

Мінімальний розмір статутного фонду страхової організації, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлений Законом України "Про страхування" в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України на звітну дату.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів), який визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика, суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Зазначені умови мають бути обов’язково враховані та перевірені підприємством при здійсненні контрольних дій по встановленню правомірності відносин сільськогосподарського підприємства з зовнішніми контрагентами, задіяними в операціях страхування майна.

Не дивлячись на наявність особливих механізмів визначення платоспроможності безпосередньо в системі страхового нагляду, вважаємо за доцільне проводити таку оцінку безпосередньо підприємством при розгляді питання щодо укладення договору майнового страхування з тією чи іншою страховою компанією.

На нашу думку, така оцінка платоспроможності страхових організацій, що є контрагентами сільськогосподарського підприємства має бути здійснена за наступними чотирма напрямами:

По-перше, визначення системи характеристик, що оцінюють платоспроможність окремих груп страхових компаній. Таку оцінку доцільно здійснювати за такими критеріями:

·          обсяг операцій зі страхування майна сільськогосподарських товаровиробників і стабільність їх здійснення;

·          репутація страхової організації в діловому світі;

·          платоспроможність страхової компанії, що визначається за результатами моніторингу угод укладених даною компанією з іншими сільськогосподарськими підприємствами (опитування сільськогосподарських підприємств);

·          результативність господарської діяльності страхової компанії;

·          стан кон'юнктури ринку, на якому страхова компанія здійснює свою операційну діяльність;

·          обсяг і склад чистих активів, які можуть становити забезпечення виплати страхового відшкодування при неплатоспроможності компанії і порушенні справи про її банкрутство.

Другим напрямом контролю, вважаємо, має бути формування та експертиза інформаційної бази проведення оцінки платоспроможності страхових компаній, що має на меті забезпечити достовірність проведення такої оцінки. Інформаційна база, використовувана для цих цілей, складається з відомостей, наданих безпосередньо страховою компанією (їх перелік слід диференціювати в розрізі видів страхових послуг); даних, що формуються із внутрішніх джерел (якщо угоди з даною компанією носять постійний характер); інформації, що формується із зовнішніх джерел (комерційного банку, що обслуговує компанію; інших її партнерів по операціях, клієнтів тощо).

Ключовим джерелом інформації для проведення оцінки платоспроможності страхової компанії є її фінансова звітність складена відповідно до Порядку складання звітних даних страховиків [4], затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

На третьому етапі важливо здійснити групування страхових компаній за рівнем платоспроможності, яке ґрунтується на результатах їх оцінки.

Основними оціночними показниками платоспроможності можуть служити коефіцієнти: абсолютної ліквідності (К1), критичної ліквідності (К2), поточної ліквідності (КЗ), співвідношення власних і позикових засобів (К4), рентабельності надання страхових послуг (К5). Кожному із зазначених коефіцієнтів встановлюється граничне нормативне значення в залежності від категорії страхових компаній. Доцільно виділити три такі категорії, відповідно до яких страхові компанії ранжуються за ступенем (класом) платоспроможності:

·          першокласні (страхові компанії, які як очікується виплачуватимуть страхове відшкодування у максимальному обсязі, тобто на рівні встановленого у договорі розміру);

·          страхові компанії другого класу (страхові компанії, страхове відшкодування якими може бути виплачене в обмеженому обсязі, що визначається рівнем припустимого ризику неповернення);

·          страхові компанії третього класу (страхові компанії,  платоспроможність яких пов'язана з підвищеним ймовірним ризиком, невиплати страхового відшкодування).

Для ілюстрації цього підходу до оцінки у таблиці 1 наведено категорії показників оцінки платоспроможності страхових компаній.

Таблиця 1

Категорії показників оцінки платоспроможності страхових компаній, з якими планується укладення договорів страхування

Коефіцієнти

Перша категорія

Друга категорія

Третя категорія

Абсолютної ліквідності

Критичної ліквідності

Поточної ліквідності

Співвідношення власних і позикових засобів

Рентабельності надання страхових послуг

К1
К2
К3
К4

К5

0,2 і вище
0,8 і вище
2,0 і вище
1,0 і вище

0,15 і вище

0,15-0,2
0,5-0,8
1,0-2,0
0,7-1,0

менше 0,15

менше 0,15
менше 0,5
менше 1,0
Менш 0,7

нерентабельні

 

Четвертим напрямом оцінки платоспроможності запропоновано диференціацію умов договорів страхування відповідно за рівнем платоспроможності страхових компаній з якими вони укладені, поряд з розміром страхового відшкодування, що може здійснюватися за такими параметрами як термін виплати; форми штрафних санкцій при його невиплаті тощо.

Слід зазначити, що відсутність повної та достовірної інформації щодо платоспроможності страхових компаній, клієнтів зумовлює необхідність оцінювати ймовірність погашення заборгованості з виплати страхового відшкодування з істотною похибкою. Разом з тим, задля зменшення такої похибки доцільним є застосування чіткої методології оцінки фінансового стану страховиків перед укладенням договорів страхування. З метою удосконалення такої методології та пристосування її до застосування вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами розроблений Порядок проведення контролю сільськогосподарськими підприємствами фінансового стану страховиків при укладенні договорів страхування.

Розроблений порядок вперше стандартизує та систематизує в одному інструктивному документі процедури здійснення сільськогосподарськими підприємствами контролю рівня платоспроможності страховиків для своєчасного виявлення у їх діяльності ризиків, які можуть призвести до невиконання умов договорів страхування та невиплати страхових відшкодувань.

Порядок доцільно застосовувати в процесі зовнішнього контролю страховиків сільськогосподарськими підприємствами при укладенні договорів страхування майна. Контроль фінансового стану страховиків це система порівняння фактичних фінансових показників діяльності страховиків з нормативними, визначеними Порядком, узагальнення та оцінка ризиків діяльності страховиків, що можуть призвести до невиплати в майбутньому страхового відшкодування підприємству.

Відповідно до розробленого Порядку сільськогосподарське підприємство здійснює розрахунок наступних показників оцінки фінансового стану страховика:

*  резерв коливань збитковості (РКЗ) відповідно до Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затверджених розпорядженням Держфінпослуг [5].

*  достатність активів для покриття страхових резервів, довгострокових та поточних зобов’язань;

*  показник дебіторської заборгованості;

*  показник ліквідності активів;

*  частка акцій у структурі активів.

Визначення перелічених показників, алгоритм розрахунку яких наведено в Порядку проведення контролю сільськогосподарськими підприємствами фінансового стану страховиків при укладенні договорів страхування, дозволить створити необхідне методичне та інформаційне підґрунтя для прийняття рішення щодо відповідності страхової компанії вимогам, які висуваються сільськогосподарськими підприємствами.

Висновки. Відсутність повної та достовірної інформації щодо платоспроможності страхових компаній призводить до виникнення значних сум заборгованості по страховим відшкодуванням, належним до отримання сільськогосподарськими підприємствами. У зв’язку з цим важливим є застосування сільськогосподарськими підприємствами чіткої послідовності проведення контролю платоспроможності страховиків перед укладенням договорів страхування. В публікації викладені пропозиції щодо порядку здійснення контролю сільськогосподарськими підприємствами фінансового стану страховиків при укладенні договорів страхування.

Новизна розробленого порядку полягає у адаптації та узагальненні методичних прийомів контролю для їх застосування сільськогосподарськими підприємствами з метою встановлення фактичного рівня платоспроможності страховиків для своєчасного виявлення у їх діяльності ризиків, які можуть призвести до невиконання умов договорів страхування та невиплати страхових відшкодувань. Його застосування забезпечить підприємствам інформацію для прийняття рішень щодо відповідності страхової компанії вимогам та умовам страхування майна встановлених підприємством.

 

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України  від 16.07.1999 р. № 996–XIV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=996–14.

2. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96–ВР: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=85%2F96–%E2%F0

3. Лузан Ю.Я. Роль обліково–фінансової роботи в реалізації пріоритетних напрямів державної аграрної політики / Лузан Ю.Я. // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи. ІІ Міжнародна наук.–практ. конф.: Зб. тез та виступів. – К.: ННЦ "ІАЕ", 2006. – 246 с.

4. Порядок складання звітних даних страховиків: розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.2004 р. № 39: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ "Ліга". – 2002 – 2011.

5. Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 17.12. 2004 р. № 3104: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЕ "Ліга". 2001 – 2010.

6. Смоленюк Р.П. Актуальні питання страхового захисту в сільському господарстві / Смоленюк Р.П. // Регіональні перспективи. – 2001. – № 2 – 3. – С.91 – 93.



[1] Науковий керівник – д.е.н., професор кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Національного університету біоресурсів і природокористування України Калюга Євгенія Василівна