banner-mia2.gif

ОПУБЛІКОВАНО: Жук В.М. Методологічні аспекти обліку специфічного інтелектуального капіталу в аграрному секторі економіки України / В.М. Жук // Вісник ХНАУ. – 2008. - № 9. – С. 12-17.

УДК 657:631

 

В.М. Жук, канд. екон. наук,

завідувач відділу методології обліку та аудиту,

ННЦ «Інститут аграрної економіки »УААН, м. Київ

 

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ СПЕЦИФІЧНОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

Постановка проблеми. Лука Пачолі під час написанні "Трактату про рахунки й записи" мав справу тільки з матеріальними об’єктами: грошима, запасами, обладнанням і т. ін. Двадцяте століття породило інший вид активів – нематеріальні. І підприємства стали володіти невидимими цінностями, значно ціннішими за обладнання, запаси і навіть кошти разом узяті.

На жаль, усвідомлення таких переваг з боку керівників вітчизняних підприємств дещо недостатнє. Попри те, що майже кожне підприємство у своїй діяльності використовує об’єкти інтелектуальної власності, цей актив поки що не є повноправним учасником господарського обороту. Вартість нематеріальних активів у балансі підприємств становить не більше 1 %, або й взагалі не відображається в обліку. Це пов’язано з такою важливою особливістю даних об’єктів, як нематеріальність. Так, вартість патенту на винахід дорівнює вартості паперу, на якому викладено його зміст, тоді як вартість прав на цей винахід може становити значну суму. Цінність об’єктів інтелектуальної власності полягає в тому, що з їхньою допомогою можна законним способом монополізувати товари та послуги, оновити технологію і асортимент продукції, значно підвищити попит і розширити коло її споживачів.

Методика ведення бухгалтерського обліку об’єктів матеріальних активів в Україні бухгалтерам здебільшого відома. На черзі - формування системи обліку нематеріальних активів і, слід визнати, що ігнорування цього процесу неприпустиме, адже поєднання передових технологій з фінансовими та матеріальними активами дає змогу збільшувати капітал значно швидше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні методика і принципи побудови обліку нематеріальних активів є об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики. Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку нематеріальних активів присвячені роботи А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, В.І. Єфіменко, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного, Г.Г. Кірейцева, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчика та ін.

 У той же час комплексний аналіз як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики відсутній, що ускладнює розуміння підприємствами тих переваг, що вони отримують від введення нематеріальних активів у господарський, а отже, і обліковий оборот.

Цілі статті. У зв’язку з цим, метою публікації є розробка методологічних засад обліку специфічних нематеріальних активів аграрного сектору економіки України, які матимуть практичну цінність і дозволять аграрним підприємствам систематизувати невраховані в обліку активи та підвищити капіталізацію компанії. Важливими завданнями у цьому плані є створення такої системи бухгалтерського обліку даних унікальних активів, яка б давала можливість в повній мірі використовувати їх в господарському обороті підприємства, вимірювати суму додаткових економічних вигод, які нею генеруються і в повній мірі забезпечувала б процес їх оцінки.

Виклад основного матеріалу. Перехід до ринкової економіки доповнює перелік факторів, що беруть участь у процесах господарської діяльності підприємств. До числа таких факторів відносяться і нематеріальні активи, що незалежно від того створені працею людини чи ні - мають вартість, а відповідно до принципу грошової оцінки - являють цінність і підлягають обліку.

Розбіжності у визначенні структури нематеріальних активів і взагалі різниця між матеріальними та нематеріальними активами зумовлюють відмінності у правилах ведення обліку даних активів. Основною особливістю бухгалтерського обліку інтелектуальної власності, зазначає О. П. Гавриленко, - є те, що обліку підлягають не самі об’єкти інтелектуальної власності, а майнові права на них. Документальне підтвердження прав інтелектуальної власності дає змогу реально контролювати частку ринку, а також дає можливість використовувати права на об’єкти інтелектуальної власності як об’єкти купівлі-продажу, оренди, застави тощо [1].

Разом з тим на сьогодні досить гостро стоїть проблема незатребуваності розкриття бухгалтерським обліком інформації про дані активи, як важливої складової інвестиційної привабливості підприємства, галузі, держави. Важливість цієї проблеми яскраво демонструє негативний вітчизняний досвід масової приватизації підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку. У процесі приватизації підприємства обліковували майно за залишковою вартістю, штучно завищували кредиторську заборгованість, не враховували наявні на підприємстві нематеріальні активи, а саме специфічний інтелектуальний капітал – права на сорти рослин, породи тварин. Чи змінилась ситуація на сьогодні? За вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку – так. У 1993 році в бухгалтерську термінологію України введене поняття «нематеріальні активи», зокрема в прийнятому Кабінетом Міністрів України Положенні про організацію бухгалтерського обліку i звітності в Україні [5], зазначалося, що у складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством, установою права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. У 1999 році Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" [6] визначило загальні методологічні засади обліку інтелектуального капіталу, як складової майна суб’єктів господарювання.

Але фактично на підприємствах облік вищезазначених активів не змінився, а в деяких моментах і звузився. Реально на нові вимоги реагують лише підприємства в стадії приватизації, чи в стадії серйозного залучення іноземних інвестицій і не більше. Методологія обліку інтелектуального капіталу в цілому по народному господарству не має чітких мотиваційних запитів, а практика такого обліку на підприємствах не розвивається.

Ігнорування обліку нематеріальних активів, - погоджується Н.М.Малюга [2], - може знецінити важливу інформацію про підприємство, його діяльність та справжню вартість у випадку ліквідації [2, с. 172]. Таку точку зору підтримує також О.Б. Бутнік-Сіверський, визначаючи головною метою обліку інтелектуальної власності, як складової частини нематеріальних активів підприємства, отримання суб’єктом господарювання додаткових оборотних коштів. За аналогією з основними засобами виробництва нематеріальні активи мають служити меті повернення коштів, затрачених на їх створення або придбання [1, с. 230].

З метою подолання несприйняття майнової складової інтелектуального капіталу в обліку вітчизняних підприємств важливими є внесення ряду коректив у діючу нормативно-методичну базу з питань обліку нематеріальних активів.

На першому етапі потребує законодавчого закріплення норма щодо обов’язкового проведення інвентаризації та включення в баланс нематеріальних активів, що розроблені чи придбані підприємством та використовуються в його господарській діяльності. Особливу увагу слід звернути на ті об’єкти, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти. Що стосується обліку об’єктів інтелектуальної власності в бюджетній сфері, слід зауважити, що їх перелік потребує доповнення. Зокрема, до літературних, письмових творів наукового, технічного або іншого характеру слід включити результати науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт у формі звіту, документації, комплекти конструкторської і технологічної документації (первинні зразки) тощо.

На окрему увагу заслуговує проблема відображення в обліку специфічних об’єктів інтелектуальної власності сільськогосподарських підприємств, таких як права на сорти рослин, породи тварин. Деякі нюанси діючого бухгалтерського законодавства не дають можливості адекватно визначати вартість права на сорт чи породу. Мова йде про п. 8 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" [6], який зазначає, що якщо нематеріальний актив не відповідає критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Розробка сорту рослини, як відомо, вимагає належного оформлення авторського права на ці об’єкти, що включає визнання майнового права на ці об’єкти. Експертиза на визначення сорту як об’єкту інтелектуальної власності може тривати значний відрізок часу. Так, формальна експертиза заявки на сорт рослин здійснюється на протязі 6 місяців, а кваліфікаційна щодо переваг сорту здійснюється на сортодільницях на протязі трьох років. Лише після цього може бути занесено сорт до спеціального реєстру сортів рослин та до реєстру патентів.

За цей період усі витрати пов’язані з апробацією сорту в обліку будуть списані на витрати діяльності і ніяк не матимуть відношення до вартості сорту. Хоча саме вони в великій мірі і впливають на його первісну вартість, адже безпосередньо пов’язані з розробкою та впровадженням. Звісно, що в такому разі первісна вартість не відображатиме реальну вартість сорту.

На нашу думку, сорти рослин, породи тварин, які передані на експертизу мають обліковуватись на окремому субрахунку рахунка 12, однак при цьому потребують вирішення ряд суттєвих проблем методичного характеру, зокрема питання документального оформлення процесу постановки таких об’єктів на баланс, механізм адекватної оцінки їх первісної вартості з урахуванням понесених в процесі розробки сорту витрат, облікове забезпечення процесу комерційного використання прав на сорти та породи тощо.

Висновки та пропозиції. Узагальнюючи, слід зазначити, що формування системи обліку матеріальних активів в Україні здебільшого завершене. На черзі нематеріальні активи. Передумовою створення дієвої системи облікового забезпечення використання наявного в аграрній галузі інтелектуального капіталу є наявність ефективного інформаційного підґрунтя, яке б дало можливість врахувати в обліку підприємства всі активи, зобов’язання та результати діяльності пов’язані з її використанням.

Федерацією аудиторів бухгалтерів і фінансистів АПК України спільно з провідними науковцями та фахівцями Міністерства аграрної політики започатковано розробку методологічних засад обліку інтелектуального капіталу, що включають методологію облікового забезпечення ідентифікації та постановки на облік об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Зокрема, впроваджено методику розкриття інформації про інтелектуальні активи у звітності, шляхом підготовки річних звітів-брошур [3], методику відображення результатів інтелектуальної діяльності в обліку наукових установ УААН [4]. Дані наукові розробки розглянуті та схвалені Методичною Радою з питань обліку та фінансів агропромислового виробництва Мінагрополітики України.

В розвиток цього наукового напрямку вже у 2008 році внесено пропозиції в проект П(С)БО в державному секторі «Нематеріальні активи», що включають вимогу проведення інвентаризації та зарахування на баланс установ нематеріальних активів, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти. Надіслано на розгляд Міністерства фінансів України пропозиції щодо внесення змін до Плану рахунків та інструкції з його застосування в частині відображення прав користування у складі нематеріальних активів.

З метою запровадження ефективної системи бухгалтерського обліку в аграрному секторі України, що дозволила б врахувати таку важливу складову власності аграрних підприємств як їх інтелектуальний капітал, Федерацією аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України спільно з Міністерством аграрної політики та провідною науковою елітою розроблено Концепцію розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України. Одним із заходів Концепції є розробка та запровадження методології бухгалтерського обліку специфічних об’єктів сільського господарства, зокрема інтелектуального капіталу.

Реалізація запланованих заходів дозволить ідентифікувати невраховані в обліку специфічні нематеріальні активи сільськогосподарських підприємств, зарахувати їх на баланс по справедливій вартості та запровадити ефективні методи їх комерційного використання.

 

Бібліографічний список: 1. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика [Текст]: Наук.– практ. вид.: У 4 т. / О.Б. Бутнік–Сіверський, О.П. Гавриленко, С.О. Довгий, В.О.Жаров, В.І. Жуков / Академія правових наук України; Державне патентне відомство України – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. – 350 с. 2. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи [Текст] / Н.М. Малюга; Інститут змісту і методів навчання; Житомирський інженерно-технологічний ін-т. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 383 с. 3. Жук В.М. Методичні рекомендації з підготовки та оприлюднення підприємствами річних звітів–брошур з метою залучення інвестицій та підвищення рівня корпоративного управління [Текст]: В.М. Жук; Облік і фінанси АПК. – 2006.– №11. – С. 4–32. 4. Методичні рекомендації щодо трансформації результатів наукових досліджень в об’єкти права інтелектуальної власності та їх капіталізації. [Текст]: метод. Рекомендації / П.Т. Саблук, В.Б. Моссаковський, Ю.С. Рудченко; Інститут аграрної економіки УААН. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2006. – 68 с. 5. Положення про організацію бухгалтерського обліку i звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 р. № 250 [Електр. ресурс] – Режим доступу: Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 1993–2008. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242 [Електр.ресурс] – Режим доступу: Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». – 1999–2008.

 

В.Н. Жук Методологические аспекты учета специфического капитала интеллектуального капитала в аграрном секторе экономики Украины.

Определены методологические проблемы учета специфического интеллектуального капитала в аграрном секторе экономики Украины Предложены пути усовершенствования системы учета нематериальных активов в составе имущества аграрных предприятий

 

V. Zhuk Methodological aspects of accounting of specific intellectual capital in agrarian sector of economy of Ukraine. The methodological problems of accounting of specific intellectual capital in the agrarian sector of economy of Ukraine are certain. The ways of improvement of the system of accounting of intangible assets in composition property of agrarian enterprises are offered.