banner-mia2.gif

УДК 631.16:658

О.Є. ГУДЗЬ, д.е.н.,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН

 

МОДЕРНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОФОРМУВАНЬ ДО УМОВ КРИЗОВИХ ДЕФОРМАЦІЙ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·              Рассмотрены проблемы относительно современного финансового прогнозирования деятельности агроформирований, осуществлен мониторинг этих проблем в  контексте реалий современной аграрной экономики,  а также предложены собственные подходы к их  решению.

 

Key issues that are examined:

·              The problem forecast and issues related of the state of agriculture enterprises’ financial provision are considered, the monitoring of these issues with regard to the contemporary agrarian economy is made, and the author’s own approach to their solution is formulated.

 

Постановка проблеми. В контексті соціально-економічних реалій сьогодення, фінансові проблеми набули значного загострення. На ці процеси діє ціла шерега різновекторних різнобарвних процесів. Незважаючи на вжиті державою заходи, їх динаміка залишається непідконтрольною, фінансова політика в аграрному секторі відноситься до найслабших ланок державного регулювання,  через відсутність фінансового передбачення, а теоретичні та методологічні підвалини  процесу фінансового прогнозування в агроформуваннях не відповідають викликам та запитам сьогодення, що ставить на часі модернізацію системи фінансового прогнозування на якісно нових методологічних засадах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з проблем фінансового планування, в тому числі і в агроформуваннях внесли такі відомі українські вчені як  Андрійчук В.А., Дем’яненко М.Я, Стецюк П.А. та деякі інші [1–9].  Не зменшуючи значимості й вагомості напрацювань та осягнень наукового загалу, слід все ж констатувати, що продовження спаду та деградації вітчизняного сільського господарства багато в чому пов’язано з відсутністю адекватної трансформаційному періоду фінансової аграрної теорії, вільної від догм, які довгий час супроводжували економічну політику країни в сільськогосподарській сфері, і, як правило, не підкріплені ні теоретичними  аргументами, ні практичним досвідом.  Вирішення фінансових проблем агроформувань, обсяги фінансових ресурсів яких доволі обмежені, та прибутковості їхньої діяльності тісно  пов’язано  з широким застосуванням фінансового прогнозування.

Ціль статті.  Вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало існування значних  розбіжностей щодо теоретико-методологічних підходів до здійснення фінансового прогнозування в  агроформуваннях. За таких умов, безперечно, важливим є обґрунтування процесу та вибору методів прогнозування, визначення і застосування критеріїв та фінансових індикаторів. Це визначає актуальність даної праці, її мету та завдання.

Виклад основного матеріалу. Події останніх десятиріч стали потужним каталізатором сучасної наукової теоретичної та методологічної дискусії, значних змін в напрямку розвитку фінансової теорії, призваних доповнити, якщо не замінити, звичні класичні доктрини. При цьому про кризу в фінансовій науці в кінці ХХ століття переконливо висловлювалось багато вчених, піддаючи сумнівам і критиці фундаментальні постулати методології, концепції, абстрактні моделі конкурентно-ринкової рівноваги. Все більше дослідників погоджуються з тим, що кращий баланс між фінансовими теоретичними конструкціями та їх практичною значимістю може бути досягнутий в результаті більш повного застосування фінансового прогнозування.

Звивистим і суперечливим є процес осмислення фінансових явищ і процесів,  а фінансове прогнозування є надзвичайно багатогранним, складним і динамічним утворенням, тому його пізнання має свою специфіку, яка породжується об’єктом та суб’єктом пізнання. При цьому скільки людей – стільки й ідей поглядів і міркувань. Це означає, що фінансові відносини приймають форму суспільних почуттів і настроїв, потреб та інтересів, цілей тощо, що має вагомий вплив на методологію фінансового прогнозування. Тому специфіка його здійснення полягає в необхідності враховувати цілі, інтереси, мотиви діючих в економічному просторі людей, що, на наш погляд, дає можливість формувати нові виміри методології прогнозування соціально-економічного поступу аграрної сфери.

Нині стабільне функціонування агроформувань неможливе без прогнозування тенденцій їх економічного розвитку, оскільки, такі фактори, як зміни на міжнародному ринку, спад виробництва, інфляція, неплатежі, динаміка науково-технічного прогресу все частіше стають вирішальними. Тобто, „забезпечити прибуткову діяльність можна за умови передбачення обсягу виробництва продукції, який впливає на всі сторони діяльності підприємства, його фінансовий стан” [4].

 У тлумачному словнику сучасної української мови прогноз (від грецьк. prognosis) визначається як передбачення на основі наявних даних напряму, характеру та особливостей розвитку й закінчення явищ та процесів у природі й суспільстві [5, с. 966].

На думку В. Царьова, „прогноз – це очікувана науково обґрунтована оцінка економічного, фінансового, техніко-технологічного стану підприємства в перспективі. Він носить імовірнісний характер і на відміну від плану, як правило, не визначає шляхів і необхідних за обсягом засобів (ресурсів) для здійснення намічених перспективних конкретних цілей ” [6, с. 74]. М. Пашута та А. Калина стверджують, що прогноз – це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення і окреслюють його як зусилля, що докладаються з метою розрахувати майбутнє та предмет цих зусиль, зміст наслідків, до яких вони призводять [7, с. 6–11].

Ми вважаємо, що фінансове прогнозування передбачає визначення основних макроекономічних пропорцій та рівня фінансового забезпечення темпів зростання економічного потенціалу агроформувань і виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на кількісні та якісні параметри їх фінансової діяльності.

В агроформуваннях України, за прикладом переважної більшості підприємств з пострадянського простору, зростання їх самостійності і відсутність адміністративного контролю за їх фінансовою діяльністю призвело, з одного боку, до послаблення процесів фінансового прогнозування, з іншого до їх демократизації.

Для з'ясування причин, з яких багато господарств не здійснюють фінансове прогнозування було проведено анкетне опитування більш як 3 тис. керівників агроформувань різних регіонів України. Результати обстеження засвідчили, що 82 % агроформувань не займаються фінансовим прогнозуванням. Основними причинами цього респонденти вважають: недостатність методичних матеріалів (87%), трудомісткість розрахунків (78%), недостатність кваліфікованих спеціалістів в підприємстві (64%).

Відмітними рисами сучасного прогнозування є самостійність агроформувань у виборі форм і методів залучення фінансових ресурсів та підвищення вимог до якості прогнозу і його достовірності. Крім того, процес розвитку організаційно-правових форм господарювання призвів до того, що, з одного боку, агроформування виступає як об’єкт вкладення фінансових ресурсів, з іншого як суб’єкт господарювання. Залежно від цього існує два зацікавлених суб’єкта у розробці фінансових прогнозів: власники та менеджери агроформування. Для власника і менеджера  фінансовий прогноз за метою складання та набором фінансових орієнтирів, критеріїв, індикаторів має суттєву різницю.

Значно підвищилася економічна відповідальність суб’єктів господарювання, більш жорсткими стали вимоги до виконання фінансових зобов’язань, присутні стрімкі неочікувані зміни в податковій, бюджетній, ціновій політиці, квотуванні, умов видачі  ліцензій, регулюванні руху цінних паперів, процедурі банкрутства тощо. Діяльність агроформувань, крім того, має ряд специфічних особливостей. Найбільш суттєвими серед них у контексті фінансового прогнозування є: значна за часом тривалість виробничого процесу, наявність великого лагу між операційним та фінансовим циклом, нерівномірність на протязі року здійснення витрат і надходження грошових коштів, високі рівні ризиків тощо. В такому динамічному оточенні існує необхідність повного та ясного уявлення про перспективи й наслідки прийнятих рішень, детального обґрунтування мети та завдань фінансової діяльності, а також способів їх досягнення, адекватної й швидкої реакції на зміни у зовнішньому економічному середовищі та постійного передбачення шляхів забезпеченням стійкого фінансового стану й підвищення прибутковості виробництва. Це ставить вимогу підвищення адаптивності діяльності агроформувань до різних як позитивних, так і негативних змін. Таким чином, дія зовнішніх чинників, які впливають на фінансовий стан агроформувань, істотно збільшилась, а внутрішня потреба в фінансовому прогнозуванні, значно загострилася. Саме в таких умовах очевидним кроком є широке застосування фінансового прогнозування агроформуваннями, але на якісно новому рівні.

Процес фінансового прогнозування передбачає визначення певних орієнтирів, критеріїв, індикаторів щодо забезпечення функціонування агроформування достатніми фінансовими ресурсами, оптимізацію джерел залучення фінансових ресурсів та руху фінансових потоків, розподіл і використання прибутків, мінімізацію ризиків, побудову взаємин з потенційними кредиторами, дебіторами, державними органами, фінансовими інституціями тощо, з метою досягнення бажаних результатів його прибутковості та ефективності виробництва в майбутньому періоді.

Фінансове прогнозування агроформувань доцільно здійснювати за такими основними блоками:  забезпечення фінансовими ресурсами; формування прибутку та його розподіл; збалансованість фінансових потоків за формуванням та використанням фінансових ресурсів у часі та просторі; забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Підґрунтям фінансового прогнозування повинно бути прагнення зменшення рівня ризиків і підвищення ефективності та прибутковості діяльності агроформування. При цьому головним завданням є розв’язання трьох проблем: 1) визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів; 2) оптимізація джерел їх формування; 3) фінансово-економічна оцінка та обґрунтування вибору альтернативних варіантів перспективного розвитку.

Для здійснення фінансового прогнозування в практиці існує певна кількість методичних рекомендацій. Однак на зміни в макро- і мікроекономічному середовищі керівництво звикло реагувати вже по факту, мінімізуючи збитки від їх впливу. Визначення прогнозних показників фахівцями фінансових служб проводиться переважно на підставі досягнутих можливостей з виготовлення продукції та фактично сформованого портфеля замовлень. При цьому агроформування, у переважній більшості, для оцінки досягнутих результатів використовують, як і раніше, два критерії: темпи приросту оцінних показників до минулого  періоду та за планом. Ми вважаємо, що вони не можуть слугувати критеріями оцінки, оскільки на фінансовий стан агроформування та показники його ефективності і прибутковості значною мірою впливають зовнішні чинники, на які вони з об’єктивних причин не можуть впливати, зокрема це державне регулювання, фінансова підтримка, природно–кліматичні умови. У минулому агроформування функціонувало за інших параметрів економічного простору, які могли суттєво змінитись, і, зазначені критерії оцінки не відображають використання потенційних його можливостей та  якісний рівень досягнутих результатів. Даний підхід може бути використаний в агроформуваннях із стабільною базою замовлень, або коли невиконання контрактних умов замовником компенсується штрафними санкціями. Для агроформувань із тривалістю виробництва готової продукції від трьох місяців такий спосіб прогнозування є неефективним, оскільки динамічність ринкової кон’юнктури постійно впливає на ступінь відхилення прогнозних  розрахунків від фактичних результатів. Даний підхід отримав назву – знизу  до гори” [8].

         Другий підхід: згори вниз”. При такому підході методами прогнозних досліджень є моделювання, екстраполяція, опитування експертів [9]. Кожний з них має свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати при розрахунку прогнозних показників (табл.1).

Таблиця 1

Переваги та недоліки застосування методів прогнозування

Метод

Сутність

Переваги

Недоліки

Експертний

Експертна оцінка майбутнього розвитку агроформування

Використовується експертна оцінка кількох спеціалістів; простий у застосуванні

Ймовірнісний характер; неможливість визначення кількісних вимірників; можливість неузгодженості висновків експертів

Моделювання

На основі аналізу впливу найвагоміших чинників розробляється імітаційна модель фінансового поступу агроформування

Враховує досвід  функціонуванняточність розрахунків; можливість врахування багато чисельних чинників

Істотні обсяги вхідної інформації, трудомісткість; короткостроковість використання; залежність достовірності від якості прогнозних вимірників

Екстраполяція

Перенесення умов функціонування, з одного об’єкту на інший, з минулого в майбутній період

Враховує досвід  функціонуваннядовгостроковість використання

Не враховує зміни параметрів низки чинників; притаманний усереднений, характер розрахунків

 Ми вважаємо, що мінімальної розбіжності між майбутніми і фактичними значеннями, при прогнозних розрахунках, можна досягти при комплексному використанні вказаних методів. Усі чинники, що впливають на діяльність агроформувань, ми об’єднали у три групи і вважаємо що їх  вплив варто оцінювати при прогнозуванні динаміки наступних параметрів (табл. 2).

Таблиця 2

Прогнозні параметри, що враховують вплив основних чинників на функціонування агроформувань

Група чинників

Чинники

Різновид прогнозу

Вимірники

Зовнішні

чинники

непрямого впливу

Державне регулювання економіки; грошово-кредитна політика; темпи інфляції; рівень безробіття; економічна та політична стабільність

Макроекономічний

Динаміка ВВП, рівень інфляції, розмір процентних ставок за кредитами, динаміка платоспроможності та настрої споживачів тощо

Зовнішні

чинники

прямого впливу

Динаміка конкурентного середовища; ринкова кон’юнктура тощо

Галузевий

Обсяги виробництва та реалізації продукції за видами діяльності

Внутрішні

чинники

Майновий та фінансовий стан; рух фінансових потоків тощо

Внутрішній

Обсяги доходів і витрат;

платоспроможність; обсяги запасів; джерела фінансових ресурсів тощо

Підходи до вирішення цього питання для окремих агроформувань  мають індивідуальний характер. Разом з тим, на наш погляд, повинні враховуватись декілька загальних принципів побудови системи вимірників фінансового прогнозування: охоплення прогнозуванням усіх напрямів діяльності агроформування; динамічність; методична єдність; обґрунтованість;  співставність; гнучкість; прогресивність; ефективність використання.

До цієї системи вимірників фінансового прогнозування слід розробляти орієнтири, критерії, індикатори оцінки найбільш важливих показників, які мають значний  вплив на ефективність та прибутковість агроформування: обсяг реалізації продукції, розмір виручки і  прибутку, платоспроможність, рентабельність, виробничі запаси, страхові резерви, що дозволить забезпечити обґрунтованість та синхронність прийняття рішень. Крім того, в якості таких орієнтирів, критеріїв та індикаторів нового ґатунку вимірників фінансових прогнозів доцільно розраховувати порівняльний рейтинг, який показує місце агроформування серед підприємств його галузі, окреслює його ймовірну конкурентоспроможність на тривалий період, що є важливим при прогнозуванні стратегічної перспективи. Такий підхід дозволяє не лише оцінити використання потенційних можливостей агроформування, а й сприяє пошуку шляхів удосконалення їх фінансового механізму. При цьому, перехід агроформування на такий якісно вищий рівень фінансового прогнозування розширює його внутрішні фінансові можливості, стає привабливішим для кредиторів, інвесторів та партнерів.

Застосування запропонованих вимірників прогнозних розрахунків, які враховують вплив основних чинників на функціонування агроформувань та розроблені методичні підходи до фінансового прогнозування, в яких, на відміну від існуючих, враховуються повсякчасні динамічні зміни в мікро- та макросередовищі шляхом органічного поєднання можливостей методів експертної оцінки, екстраполяції й моделювання дозволяють досконало передбачити виклики сьогодення та точніше визначити  прогнозні показники, що забезпечує синхронну гармонійну координацію зусиль всіх підрозділів агроформування на виконання поставлених завдань.

Висновки. Підсумовуючи, можна відзначити, що багатоаспектність і специфіка функціонування агроформувань зумовлюють необхідність здійснення реального якісного своєчасного фінансового прогнозування, яке ґрунтується на системі вимірників. Запропонований методологічний вимір здійснення фінансового прогнозування набуває особливого значення при визначенні найвагоміших чинників та ключових орієнтирів економічного стійкого поступу агроформувань, що особливо важливо в контексті пошуку самостійного неповторного шляху їх економічного розвитку в межах кризових та глобалізаційних процесів, якого все ще потребує сучасний український аграрний сектор.

 

Список використаних джерел

1.     Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник / В. Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2.     Дем’яненко М. Я. Оцінка кредитоспроможності агроформувань (теорія та практика) : монографія / М. Я. Дем’яненко, О. Є. Гудзь, П. А. Стецюк. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008 – 302 с.

3.     Стецюк П. А. Бізнес-план в управлінні фінансами сільськогосподарських підприємств / П. А. Стецюк – К. : ННЦ ІАЕ, 2007. – 110 с.

4.     Демченков В. С. Системный анализ деятельности предприятия / В.С. Демченков, В.И. Милета. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 182 с.

5.     Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. – К. : Ірпінь; Перун, 2002. – 1440 с.

6.     Пашута М. Т. Прогнозування та макроекономічне планування : [навч. посібник] / М. Т. Пашута, А. В. Калина. – К. : МАУП, 1998. – 192 с.

7.     Царев В. В. Внутрифирменное планирование / В. В. Царев. – СПб. : Питер, 2002. – 496 с.

8.     Тренев Н. Н. Управление финансами: Учебное пособие / Н. Н. Тренев. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.

9.     Попов Г. Х. Эффективное управление / Г.Х. Попов. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Экономика, 1985. – 336 с.