banner-mia2.gif

Моніторинг законодавства

Нацбанк у листі від 07.06.2016 р. № 50-0004/48214 нагадує, що відповідно до п. 2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати в своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установленого строку, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).       

Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. Пунктом 3.9 Положення №637 визначено порядок дій касира та бухгалтера з сумами готівки, що не були видані та мають бути депоновані й здані до банку. При цьому депоновані суми, що підлягають здаванню до банку, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.       

Отже, готівкові кошти, отримані підприємством в касі банку на виплати, пов'язані з оплатою праці, і не виплачені працівникам підприємства в установлені строки, мають бути депоновані та підлягають здаванню до банку або можуть залишатися в касі підприємства (у межах установленого ліміту) та були використані на потреби, що виникають у процесі його функціонування.

Мінсоцполітики у листі від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 повідомило, що незалежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2017 рік становитиме:

  • при 40-годинному робочому тижні - 1986,0 год.;
  • при 39-годинному робочому тижні - 1942,2 год.; при 38,5-годинному робочому тижні - 1917,3 год.;
  • при 36-годинному робочому тижні - 1792,8 год; при 33-годинному робочому тижні - 1643,4 год.;
  • при 30-годинному робочому тижні - 1494 год.;
  • при 25-годинному робочому тижні - 1245 год.;
  • при 24-годинному робочому тижні - 1195,2 год.;
  • при 20-годинному робочому тижні - 996 год.;
  • при 18-годинному робочому тижні - 896,4 год.

Відомство нагадало, що відповідно до ст. 73 КЗпП, у 2017 році святковими та неробочими днями для підприємств, установ, організацій будуть:

  • 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове;
  • 8 березня - Міжнародний жіночий день;
  • 16 квітня - Пасха (Великдень);
  • 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;
  • 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
  • 4 червня - Трійця;
  • 28 червня - День Конституції України;
  • 24 серпня - День незалежності України;
  • 14 жовтня - День захисника України. 

ДФСУ у листі від 07.07.2016 р. №14783/6/99-99-15-03-03-15 роз'яснила: у разі заправки пальним власної техніки через власні паливозаправні колонки, за відсутності розрахункових операцій, без застосування РРО та у разі використання палива виключно для власних потреб, такі операції не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу третього пп. 14.1.212 ПКУ. У такому випадку сплачувати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів не потрібно.

У разі здійснення операцій з фізичного відпуску пального одночасно для заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску пального для заправки автотранспорту сторонніх організацій.

В інших випадках, коли операції з відпуску пального належать до операцій з реалізації пального у розумінні абзацу третього пп. 14.1.212 ПКУ, госпсуб’єкт повинен сплачувати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів на загальних засадах.

ДФС України у листі від 29.06.2016 р. № 14136/6/99-99-15-02-02-15  розглянула питання віднесення до складу витрат сум коштів, понесених на придбання права вимоги, щодо якої минув строк позовної давності.

Податківці нагадали, що до 01.01.2015 р. порядок формування доходів та витрат при здійсненні операцій з продажу або придбання права вимоги зобов'язань третьої особи було врегульовано п. 153.5 ст. 153 ПКУ, згідно з яким платник податку з метою оподаткування повинен був вести окремий облік фінрезультатів від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань.

Відповідно до редакції ПКУ, яка набрала чинності з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного згідно з П(С)БО чи МСФЗ, на різниці, передбачені р. III ПКУ.

Оскільки на сьогодні розд. III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги, то такі операції відображаються при формуванні фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бухобліку.

Податківці звертають увагу, якщо заходи щодо стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розділу III ПКУ у редакції, що діяла до 01.01. 2015 р., то порядок відображення у податковому обліку такої заборгованості встановлено п. 17 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ. Проте положення цього пункту не поширюється на врегулювання сумнівної заборгованості, права вимоги якої отримано за договором відступлення. 

ДФС у листі від 12.07.2016 р. №15050/6/99-99-15-03-03-15 нагадує, згідно з пп. 14.1.212 ПКУ реалізація пального для цілей розділу VI ПКУ – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Безпосередньо операції з передачі талонів на пальне перевізникам не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 ПКУ.

Отже, якщо підприємство забезпечує перевізників талонами на пальне та фактично не здійснює операції з реалізації пального, воно не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні.