banner-mia2.gif

 

Наближається час подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік, а тому, гадаємо, читачам, які мають на балансі всілякі транспортні засоби не зайве буде згадати основні моменти його нарахування та сплати. Тим, хто тільки придбав певні засоби пересування також доречно дізнатись про існування такого податку. 

            Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – податок з власників транспортних засобів) визначається на підставі Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року N 1963-XII (далі - Закон № 1963). Даний податок справляється з метою фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

            Платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до ст. 2 Закону № 1963 є об'єктами оподаткування. Згідно ст. 2 Закону № 1963, об'єктами оподаткування є:

§         трактори (колісні), крім гусеничних;

§         сідельні тягачі;

§         автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;

§         автомобілі легкові;

§         автомобілі вантажні;

§         автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

§         мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см;

§         яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);

§         човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);

§         інші човни (крім спортивних).

Отже податок сплачується юридичними і фізичними (в тому числі іноземними) особами, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби і ці засоби є об’єктами оподаткування.

Податок з визначених Законом № 1963 власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і місцем проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.

У ст. 4 Закону № 1963 встановлюються пільги зі сплати податку з власників транспортних засобів, які наведені у Таблиці 1.

Таблиця 1

Пільги щодо податку з власників транспортних засобів

Обєкт звільнення від сплати податку

Особи звільнені від сплати податку

Підстава для звільнення

Розмір звільнення

Один легковий автомобіль (мотоколяска) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або один мотоцикл з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см3 чи один човен моторний або катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м

-        Інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту

-        Особи, зазначені у:

1.    пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.12.91р. № 796-XII,

2.    статтях 4 - 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93р. № 3551- XII,

3.    статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93р. № 3721- XII, а також)*

Пункт  встатті 4

Закону № 1963

100%

*Перелік осіб, що зазначені:

у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.12.91р. № 796-XII: 

·         інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

·         учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:  з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;  евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

у статтях 4 - 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93р. № 3551- XII:

ветерани війни;  учасники бойових дій; особи, які належать до учасників бойових дій; особи, які належать до інвалідів війни; учасники війни; особи, які належать до учасників війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93р. № 3551- XII; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

у статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93р. № 3721- XII, а саме:

особи, які визнаються ветеранами праці;

особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.

Один легковий автомобіль з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см. або один мотоцикл з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см. чи один човен моторний або катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м

Особи, зазначені у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.12.91р. № 796-XII, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю**

 

Пункт  гстатті 4

Закону № 1963

100%

**Перелік осіб, що зазначені:

у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.12.91р. № 796-XI::

1.       Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

-         у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

-         у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

-         на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;  постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3; 

2.       Особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Трактор колісний, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти 

Сільськогосподарські підприємства - товаровиробники

 

Пункт  дстатті 4

Закону № 1963

50%

Наявні автомобілі

Громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 87 03), вироблені в країнах СНД і взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 87 04) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 до 1990 року випуску включно, - щодо одного з указаних автомобілів.

Пункт  естатті 4

Закону № 1963

50%

 

            Таким чином, у Законі № 1963 визначені певні юридичні та фізичні особи, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів на 100% або 50%, але, звернемо увагу, тільки щодо окремих транспортних засобів.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

  • фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;
  • юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

            Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Про розгляд листа [відносно строків сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів]” від 17.12.2002 р. N 2-221/6755 щодо строків сплати податку юридичними особами, на думку Держпідприємництва податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, включно (тобто останній строк саме 15, а не 14 число цього місяця).

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Юридичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, платіжні доручення про сплату податку з написом (поміткою) установи банку про зарахування податку по наземним транспортним засобам до територіальних дорожніх фондів, а по водним транспортним засобам - до відповідних бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не провадяться. 

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 Закону № 1963.

Приклад 1.

Станом на 01.01.2006 р. підприємство має на балансі вантажний автомобіль ГАЗ – 33027 Газель” з об’ємом двигуна 2300 куб. см.

            Яку суму податку з власників транспортних засобів необхідно сплатити підприємству у 2006 році?

            Відповідно до ст. 3 Закону № 1963, ставка податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна до 8200 см3  складає 15 грн. з 100 см3.

                        2300 куб. см * 15,00 грн / 100 куб. см = 345,00 грн.

Отже, сума податку з власників транспортних засобів яку підприємству необхідно сплатити у 2006 році складатиме 345, 00 грн.

 

            Приклад 2.

            05.04.2005 р. підприємство придбало автомобіль МАЗ – 53362 з обємом двигуна 14860 куб. см.

Яка сума податку з власників транспортних засобів і який порядок її сплати?

Відповідно до ст. 3 Закону № 1963, ставка податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна від 8201 см3 до 15000 см3  складає 20 грн. з 100 см3.

14860 куб. см * 20,00 грн. / 100 куб. см = 2972,00 грн.

Перед реєстрацією, 05.04.2005 р. податок сплачується в сумі 743,00 гривень, що зазначається в розрахунку по строку сплати до 15 липня. Решта нарахованої суми податку відображається в розрахунку по строках сплати: до 15 жовтня – 743,00 грн. та до 15 січня – 743,00 гривень. Загальна нарахована сума податку становить 75 % річної суми податку – 2229,00 гривень. 

Отже, сума податку з власників транспортних засобів, яку необхідно сплатити підприємству складатиме 2229,00 грн.

 

У порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Зауважимо, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки.

 

 

Сільськогосподарське підприємство має на балансі трактор. У період проведення технічного огляду транспортний засіб перебуває на капітальному ремонті. Який порядок сплати податку з власників транспортних засобів? 

 

Відповідно до Правил проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних і дорожньо-будівних машин, тракторних причепів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1994 р. N 652, визначено, що підприємства та громадяни - власники машин зобов'язані подати їх для технічного огляду на місце і в термін, визначені інспекціями Держтехнагляду.

За неможливості подати машину на місце технічного огляду (через несправність та з інших причин) у встановлений термін її власник повинен подати комісії з проведення технічного огляду письмову заяву, здати номерний знак і пред'явити документ, що підтверджує сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

У листі ДПА України “Рекомендації про порядок обліку платників, нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18.07.97 р. N 17-0317-110/10-5685 зазначено, що за транспортні засоби, які у період проведення технічного огляду перебувають на капітальному ремонті і їх технічний огляд проводитиметься після закінчення ремонту, податок сплачується перед проведенням основного згідно з встановленим графіком технічного огляду. При неможливості подання транспортного засобу на місце технічного огляду (через несправність та з інших причин) у встановлений строк його власник сплачує податок за цей транспортний засіб на загальних підставах, а документ про сплату податку пред'являє органу, який проводить технічний огляд, разом із письмовою заявою про неможливість подання транспортного засобу для технічного огляду.

Отже, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при неможливості подання машини на місце технічного огляду через проведення капітального ремонту сплачується у встановлений строк на загальних підставах.

 

Підприємство має філію, за місцем розташування якої здійснюється базування транспортних засобів. Хто повинен в даному випадку сплачувати податок з власників транспортних засобів: підприємство чи філія?

 

Відповідно до статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року N 1963-XII ( далі – Закон № 1963), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - податок з власників транспортних засобів) є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону № 1963 є об'єктами оподаткування. Щодо філій, то, їх нема в переліку платників податку з власників транспортних засобів. До того ж філії не є юридичними особами. А, отже, податок з власників транспортних засобів сплачується юридичною особою - підприємством.

У листі ДПА України “Про податок з власників транспортних засобів” від 06.05.2000 р. N 6278/7/17-0317 зазначено, що у разі делегування прав юридичною особою по обчисленню та сплаті податку своїм відокремленим структурним підрозділам за місцем постійного базування транспортних засобів, податок сплачується цими структурними підрозділами з повідомленням про факт сплати юридичній особі. В цьому випадку юридична особа подає розрахунок податку з власників транспортних засобів до податкового органу за місцем свого знаходження на всі транспортні засоби, зареєстровані за нею з розподілом (згрупуванням) транспортних засобів, за місцем їх постійного базування. В розрахунку зазначається, що податок буде сплачено безпосередньо відокремленими структурними підрозділами за місцем постійного базування транспорту.

Отже, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується підприємством, але, у разі делегування підприємством прав по обчисленню та сплати податку філії, податок з власників транспортних засобів сплачується цим структурним підрозділом.

 

Сільськогосподарське підприємство – платник фіксованого сільськогосподарського податку збирається купувати транспортний засіб. Чи потрібно підприємству сплачувати податок з власників транспортних засобів?

 

Механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку (далі – ФСП), що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі визначає Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 року N 320-XIV (далі – Закон № 320). Відповідно до ст. 1 Закону № 320, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів тощо.

Отже, сільськогосподарське підприємство – платник ФСП не повинно окремо сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, оскільки він входить до переліку податків та зборів, в рахунок яких справляється фіксований сільськогосподарський податок.

 

            Підприємство – власник автомобіля передає даний транспортний засіб у користування іншому підприємству за договором фінансового лізингу. Хто в даному випадку повинен сплачувати податок з власників транспортного засобу?

 

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі – Закон № 334), фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 Закону № 334, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим за певних умов (пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону № 334), однією з яких є придбання орендарем об'єкта лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі. Тобто передбачається обов'язкова подальша передача права власності на такі основні фонди, у тому числі на автомобільний транспорт, орендарю. Відповідно до листа ДПА України “Щодо розрахунку та сплати податку з власників транспортних засобів” від 29.04.2004 р. N 3379/6/17-3116, у випадку передачі транспортних засобів у фінансовий лізинг (оренду) платником податку з власників транспортних засобів є орендодавець (юридична чи фізична особа - власник транспортного засобу) щодо транспортних засобів, зареєстрованих в органах ДАІ МВС України на його ім'я.

Отже, при передачі автомобіля іншому підприємству у фінансовий лізинг податок з власників транспортного засобу сплачує власник транспортного засобу - орендодавець. 

 

Сільськогосподарське підприємство має намір купити колісний трактор. Чи потрібно буде підприємству сплачувати податок з власників транспортного засобу?

 

            Відповідно до статті 2 Закону України  “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року N 1963-XII (далі - Закон № 1963), трактори (колісні), крім гусеничних є об'єктом оподаткування. Отже підприємству необхідно буде сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – податок з власників транспортних засобів) за володіння колісним трактором. Нагадаємо, що трактори на гусеничному ходу не є об'єктом оподаткування.

            У статті 4 Закону № 1963 зазначено, що сільськогосподарські підприємства - товаровиробники на 50% звільняються від сплати податку з власників транспортного засобу за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти.

            Отже, сільськогосподарському підприємству необхідно сплачувати податок з власників транспортних засобів за користування колісним трактором, але якщо сільськогосподарське підприємство є товаровиробником, то воно на 50% звільняються від сплати податку.

 

У підприємства було викрадено автомобіль. Чи потрібно підприємству сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів?

 

Порядок нарахування та сплати податку з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів (далі – податок з власників транспортних засобів) визначає Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року N 1963-XII (далі - Закон № 1963).

Відповідно до статті 6 Закону № 1963, у разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Нагадаємо, відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 із змінами і доповненнями, приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Отже, у разі викрадення автомобіля податок з власників транспортних засобів не сплачується, але факт викрадення повинен підтверджуватися відповідними документами.

Г.О.Прунцева