banner-mia2.gif

УДК 658.16 (045)

К.А. АНДРЮЩЕНКО, к.е.н.,доцент,

кафедра економіки підприємств ЖКГ,

Державна академія житлово-комунального господарства

 

Науково-теоретичні аспекти здійснення санації підприємства в системі державного регулювання ринкової економіки

 

Питання, які розглядаються:

·       Висвітлено проблеми, пов’язанні з процедурою фінансового оздоровлення банкрутів.

·       Обґрунтовано необхідність функціонування інституту банкрутства в системі державного регулювання ринкових відносин.

·       Проаналізовано основні напрями вдосконалення законодавчого забезпечення здійснення процедури санації підприємств.

Ключові слова: банкрутство підприємства, інститут банкрутства, санація, кризові явища.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·       Освещены проблемы, связанные с процедурой финансового оздоровления банкротов.

·       Обоснована необходимость функционирования института банкротства в системе государственного регулирования рыночных отношений.

·       Проанализированы основные направления совершенствования законодательного обеспечения осуществления процедуры санации предприятий.

Ключевые слова: банкротство предприятия, институт банкротства, санация, кризисные явления.

 

Issues that are examined:

·      Problems, concerning procedure of the financial making healthy of bankrupts, are reflected.

·      The necessity of functioning of institute of bankruptcy in the system of government control of market relations is proved.

·      The basic directions of improvement of the legislative providing of realization of sanitation procedure of enterprises have been analysed.

Keywords: bankruptcy of enterprise, institute of bankruptcy, sanitation, crisis phenomena.

Постановка проблеми. Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчить про численні стратегічні і тактичні прорахунки в діях державної законодавчої та виконавчої влади. Важливою передумовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення ефективного механізму державного регулювання підприємництва.

У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось у двох принципово різних напрямках - так звані британська та американська моделі. За британською моделлю - банкрутство розглядалось як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів, наявних у боржника та його ліквідації як суб'єкта господарювання. Суттю американської моделі є здійснення санації підприємства з метою його реабілітації та відновлення платоспроможності. Сьогодні державне регулювання в розвинутих ринкових країнах інтегрує ці дві моделі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З посиленням економічної, політичної, соціальної нестабільності спостерігається зростання інтересу збоку науковців і практиків до теоретичного обґрунтування можливих шляхів подолання кризових явищ на підприємстві, у тому числі санаційних заходів. Зарубіжні наукові дослідження більшу увагу приділяють проблемам оздоровлення підприємств та забезпеченню умов їх стабільного функціонування в порівнянні з вітчизняними. Окремі аспекти проблеми санації підприємств ґрунтовно висвітлені в економічній літературі, зокрема в працях Б. Бекенферде, Р. Бекера, Н. Здравомислова, Х. Зібера, Г. Каузера, У. Кристена, Д. Лангендорфа, К. Шнайдера, а також Є.М. Андрощук, Т.Г. Бень, І.А. Бланка, О.І. Дація, М.Я. Дем’яненка, С.Б. Довбня, С.В. Каламбета, І.М. Карпунь, П.А. Лайка, П.М. Макаренка, В.П. Москаленка, А.М. Поддєрьогіна, П.Т. Саблука, І.Л. Сазонця, С.Я. Салиги, О.О. Терещенка, А.В. Череп, А.В. Чупіса, А.М. Штангрета та інших. Напрацювання цих вчених мають вагоме практичне значення і забезпечують подальші наукові дослідження з питань банкрутства та фінансового оздоровлення підприємств.

Дослідженню проблем інституту банкрутства у спеціальній науковій літературі приділялася велика увага. Теоретичні питання щодо інституційних позицій устрою економічної системи, державного регулювання економіки вивчали такі вчені, як О. Амосов, В. Бакуменко, В. Бодров, З. Варналій, В. Воротін, Л. Воротіна, В. Дорофієнко, В. Геєць, Г. Губерна, А. Дєгтяр, Т. Дудін, Г. Козаченко, В. Князєв, О. Мордвінов, А. Мерзляк, Т. Мотренко, Е. Панченко, О. Поважний, Я. Радиш, В. Рижих, В. Шамрай, В. Юрчишин та ін.

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування необхідності функціонування інституту банкрутства в системі державного регулювання ринкових відносин, висвітлення проблем, пов’язаних з процедурою фінансового оздоровлення банкрутів та визначення основних напрямів удосконалення процедури санації підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Світова практика банкрутства показує, що цей процес болючий, як і будь-яке руйнування, але підтверджує, що непродуктивність перетворення виробника на банкрута не завжди очевидна.

Проблеми, пов’язанні з процедурою фінансового оздоровлення банкрутів:

1.  У законі дуже нечітко прописана процедура призначення конкурсних кредиторів та не зрозумілі їхні права, зокрема незрозуміле положення про повноваження комітету кредиторів і сферу його компетенції. У "порядних кредиторів" викликає сумнів механізм погашення боргу, водночас кредитори ставляться в нерівні умови. Зокрема надаються переваги кредиторам, чиї вимоги забезпечені заставою, вони мають привілеї, порівняно з іншими кредиторами.

2.   Ще більше запитань до чинного закону у боржників, оскільки закон фактично не дає їм можливості відновити платоспроможність. По-перше, поки що передбачається відносно короткий термін процедури санації і немає належного механізму для її реалізації у більш тривалий період. По-друге, не поширюється мораторій на вимоги кредиторів, які виникають із моменту прийняття рішення про запровадження цього мораторію, отже, початкова сума боргу невпинно зростає, іноді в геометричній прогресії. Унікальна ситуація, коли діючий закон, по суті, дозволяє банкрутити стратегічно важливі для країни підприємства. По-третє, кредитори мають нескінченне право оскаржувати угоди, укладені боржником, при цьому значно розширено коло підстав, уже передбачених чинним законодавством, у зв’язку з чим процедура санації штучно зволікається.

3.  Кредитори найчастіше зривають проведення санації, як наслідок фінансове оздоровлення стає неможливим. Тому зовнішні інвестори незацікавлені вітчизняною промисловістю, дві третини якої перебуває у стані перманентного банкрутства і потребує серйозних інвестицій. Якщо в Угорщині три чверті банкрутів, які відновили своє фінансове становище, були викуплені іноземними інвесторами, то в Україні навіть вітчизняні інвестори не можуть провести процедуру санації, наштовхуючись на "узаконений" опір кредиторів.

Щоправда, на Заході застосовувати такі схеми стає дедалі складніше, а законодавство Євросоюзу взагалі розцінює таку процедуру як практично неможливу, сприяючи фінансовому оздоровленню підприємств-банкрутів і створюючи умови для "прозорого" переходу їх у руки інвестора-санатора. Україна теж має законодавство про банкрутство, але воно поки що не лише допускає "тіньову приватизацію", а й ставить права кредитора вище прав трудового колективу, інвестора, держави та підприємства-боржника.

Санація (лат. — оздоровлення, лікування) — це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств чи великих промислових об'єднань, банків, інших державних та бізнесових структур. Як правило, реорганізацію банкрута проводять або кредитори, або боржник, зокрема його новий власник. Останній варіант проходить через процедуру санації і включає в себе низку заходів, що дозволяють розрахуватися з боргами та прямо або опосередковано збільшити капітал. Зокрема, у Німеччині і Швейцарії існує практика, коли спостережний орган шляхом жорсткішого контролю та заходів "морального впливу" спонукає акціонерів і нових власників до надання додаткового капіталу банкрутові.

Державними органами та структурами, що беруть участь у провадженні справи про банкрутство підприємства за чинним законодавством України є:

·  Арбітражний суд — провадить справу про банкрутство;

·  Фонд державного майна — тимчасово розпоряджається майном боржника, якщо банкрутом є державне підприємство;

·  банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника і стає тимчасовим розпорядником майна боржника, коли банкрутом є недержавна структура;

·  аудиторська фірма, що підтверджує неплатоспроможність боржника;

·  санаторії — громадяни або організації, які за власним бажанням беруть участь у санації підприємства;

·  ліквідаційна комісія, що призначається Арбітражним судом після визнання боржника банкрутом, до складу якої обов'язково має входити розпорядник майна боржника.

Основна мета інституту банкрутства — не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів та держави. Відтак банкрутство — є дійовим засобом державного регулювання, за допомогою якого вирішуються проблеми економічних відносин між різними суб'єктами ринку, формується система захисту державою інтересів кожного та створюється підприємницьке середовище на цивілізованих засадах.

Щоб урівняти права та обов’язки суб’єктів господарської діяльності, Верховна Рада має намір розглянути проект закону "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проект Закону України розроблений робочою групою з розробки нової редакції закону про банкрутство, яку утворено при Департаменті з питань банкрутства Мінекономіки на виконання Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава".

До складу Робочої групи ввійшли представники Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, Центру комерційного права, Фонду "Ефективне управління", Асоціації правників України, Спілки кризис-менеджерів України, Федерації роботодавців та підприємців України, Національної професійної спілки арбітражних керуючих України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Мін’юсту, Мінфіну, Мінекономіки, Фонду державного майна, тощо.

Проект спрямовано на покращення регуляторного середовища України та рейтингових показників у дослідженні Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації "Ведення бізнесу".

Проект Закону розроблено з метою вдосконалення процедур банкрутства; зменшення тривалості процедури банкрутства; покращення показників за індексом стягнення у процедурі банкрутства; скорочення витрат на провадження справи про банкрутство та ін.

У новому варіанті закону "конкурсні кредитори", заборгованість перед якими була нагромаджена до початку процедури банкрутства, ставляться в рівні умови з "поточними кредиторами", чиї борги утворені вже після початку процедури банкрутства. За попереднім варіантом, на других не поширювався мораторій, і вони "вимивали" оборотні кошти або устаткування банкрута так, що "конкурсні кредитори" залишалися при своїх інтересах, які не були задоволенні.

Крім того, у новому варіанті в комітет кредиторів вводиться представник трудового колективу, а роль профспілок вирішальна при контролі за виконанням заходів під час процедури санації.

У новому проекті підвищується статус важливих для економічної безпеки держави підприємств, які перебувають на межі банкрутства або проходять процедуру санації. Зокрема збільшуються терміни санації. Новий законопроект про банкрутство покликаний, — дати можливість боржникові розрахуватися з кредитором, при цьому всі кредитори отримують рівні права і гарантії щодо погашення боргу. Механізм "штучного банкрутства" виключається, а трудовий колектив банкрута отримує гарантію погашення заборгованості та соціального захисту на випадок звільнення.

Висновки. Визначивши засади функціонування інституту банкрутства та особливості застосування процедури санації на підприємствах країн з ринковою економікою, встановлено, що процедура банкрутства спирається на ринкові механізми з використанням адміністративних методів.

Інститут банкрутства є важливим, невід’ємним, еволюційно сформованим атрибутом ринкової економіки. Його основним призначенням і передумовами виникнення виступають необхідність урегулювання та узгодження інтересів суб’єктів господарської діяльності для задоволення їх майнових прав та для підприємств, які проходять процедуру санації у системі економічних відносин, з метою забезпечення сталого збалансованого розвитку економіки.

Основна вимога до ефективного використання інституту банкрутства – його підпорядкованість державі як ієрархічно найвищому інституту суспільства, оскільки безконтрольне анархічне функціонування будь-якого інституту призводить до його абсолютної гегемонії.

 

Список використаних джерел

1.  Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: [навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни] / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. - К.: Знання-Прес, 2006. – 287 с.

2.   Єлецьких С.Я. Фінансова санація та банкрутство підприємств: [навчальний посібник для вузів] / С.Я. Єлецьких, Г.В. Тельнова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 175 с.

3.  Колісник М.К. Фінансова санація і антикризове управління підприємством: навчальний посібник / М.К. Колісник, П.Г. Ільчук, П.І. Віблий. - К.: Кондор, 2007. – 272 с.

4.  Кондрашихін А.Б. Фінансова санація і банкрутство підприємств: навчальний посібник для вузів / А.Б. Конрашихін, Т.В. Пепа, В.О. Федорова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 203 с.

5.  Копилюк О.І. Фінансова санація та банкрутство підприємств: [навчальний посібник для вузів] / О.І. Копилюк, А.М. Штангрет. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.

6.  Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: [навчальний посібник] / Терещенко О.О. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

7.   Управління фінансовою санацією підприємства: навчальний посібник для вузів / [М.О. Данилюка та ін.]. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 316 с.