banner-mia2.gif

М.А. Захарчук, асистент

 кафедри обліку, аналізу та аудиту в АПК,

КНЕУ ім. В. Гетьмана

 

ОБ’ЄКТИ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА РЕМОНТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

Постановка проблеми. Важливе значення в побудові обліку витрат має їх визначення і обумовлюється об’єктами обліку витрат. Об’єкти і методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції є одним із основних питань управлінського обліку. У випадку необґрунтованого встановлення об’єктів обліку витрат та калькуляційних одиниць виникає велика ймовірність того, що витрати виробництва будуть неправильно розподілені між об’єктами обліку, а це, в свою чергу, призведе до неточного визначення собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг) та викривить при розрахунку ціни на відповідний вид продукції (робіт, послуг).

Аналіз останніх досліджень. Питанням обліку витрат на ремонт основних засобів присвячено багато праць вчених – економістів: Карпова Т.П., Кужельний М.В, Ломакін В.О., Коцупатрий М.М., Сопко В.В., Лінник В.Г., Палій В.В., Русакова Е.А. та інші. Перехід України на нову систему бухгалтерського обліку суттєво вплинув на організацію і методику ведення обліку витрат на ремонт основних засобів. Результати вивчення літературних джерел показали, що серед науковців немає єдиної думки про те, що є об’єктом і які саме методи необхідно застосовувати при обліку витрат на ремонт основних засобів.

Мета дослідження. Вибір теми дослідження обумовлений спробою автора висвітлити організацію і методику обліку витрат на ремонт основних засобів відповідно до вимог чинного законодавства і передової практики.

Виклад основного матеріалу. Під об’єктом обліку витрат розуміють витрати, які відображаються у встановлених межах, узагальнюючись за окремими видами продукції, окремими роботами, конкретними виробництвами або їх технологічними процесами з метою здійснення контролю за витратами і визначення собівартості продукції, робіт та послуг. В кінцевому підсумку об’єкти обліку витрат становлять перелік аналітичних рахунків, за якими групуються витрати, пов’язані з відповідним виробництвом .

Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) визначено, що об’єктом планування та обліку виробничих витрат і визначення собівартості витрат на ремонт основних засобів є поточний і капітальний ремонт будівель і споруд, машин та обладнання, транспортних засобів, тощо. Об’єкт калькулювання продукції – об’єкт поточного і капітального ремонту, одиниця калькулювання – одна одиниця. При визначенні витрат допоміжних виробництв з ремонту основних засобів об’єктом планування та обліку виробничих витрат є ремонтна майстерня, об’єктом калькулювання – відремонтований об’єкт, одиниця калькулювання – 1 штука (замовлення).

На рівні кожного конкретного підприємства визначення переліку об’єктів обліку витрат обумовлюється особливостями виробничого процесу і його результатами (видами продукції), необхідністю деталізації об’єктів обліку витрат та технічними можливостями підприємств з ведення обліку.

Дослідження показують, що на визначення об’єктів обліку витрат та побудову обліку витрат ремонтного виробництва суттєво впливають такі фактори як спеціалізація підприємства, а також технологія і організація виробництва продукції.

В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями або групою однорідних замовлень, який базується на тому, що на кожен об’єкт відкривають окреме замовлення. При цьому загальновиробничі витрати ремонтних підрозділів можуть розподілятися між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої оплати праці. Отже, об’єктами обліку витрат в ремонтному виробництві є витрати за окремими замовленнями. Залежно від видів ремонту основних засобів об’єкти обліку витрат на поточний ремонт можуть об’єднуватися у групи однотипного і різнотипного обладнання, окремий інвентарний об’єкт, по капітальному - окремий інвентарний об’єкт, групи однотипного обладнання (рис. 1).

 

Image

Облік витрат за кожним об’єктом дасть змогу забезпечити найбільш повне відображення всіх витрат на ремонт основних засобів, але потребує додаткових затрат праці облікового персоналу. Застосовуючи об’єкти обліку витрат за групою однотипного обладнання можна зменшити трудомісткість облікового процесу, проте таку інформацію буде складно використати в контрольно – аналітичній роботі. Витрати на поточний ремонт дрібних об’єктів основних засобів, які виконуються несистематично, можна обліковувати на окремих аналітичних рахунках за групами різних видів обладнання.

Об’єкти обліку витрат на ремонт засобів праці мають тісний зв’язок з об’єктами калькулювання собівартості проведених ремонтних робіт. Під об’єктом калькуляції розуміють певну роботу з ремонту основних засобів, за якими розраховується собівартість їх виробництва. Оскільки калькуляція необхідна для ув’язки загального обсягу витрат на ремонт основних засобів, то калькулюванням повинна бути охоплена вся номенклатура ремонтного виробництва. Об’єкти обліку витрат не можуть ототожнюватись з об’єктами калькуляції, адже одне означає витрати, а друге – вид продукції. Особливістю ремонтного виробництва є те, що об’єкти калькулювання відповідають об’єктам обліку витрат – капітальний ремонт одного двигуна, вузла и агрегату, поточний ремонт однієї машини (за марками) тощо. Для обчислення собівартості відремонтованого об’єкта загальна сума витрат щодо об’єкта обліку ділиться на кількість відремонтованих об’єктів.

Ми вважаємо, що з метою формування витрат на ремонт різних видів основних засобів та контролю за ними доцільно вести облік витрат на ремонт засобів праці на додатковому субрахунку 237 «Ремонт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів» рахунку 23 «Виробництво». На даному субрахунку збираються всі витрати на поточний і капітальний ремонти основних засобів, що не збільшують первісно очікуваних економічних вигод.

 Накопичення витрат, понесених підприємством на здійснення ремонту будівель і споруд господарським способом (витрати на оплату праці працівників, зайнятих у ремонтному виробництві, витрати на соціальне страхування, витрачені в ході ремонту запаси, сума нарахованої амортизації та інші витрати), необхідно прямо відносити в дебет субрахунку 237 «Ремонт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів». Витрати, понесені ремонтними майстернями на ремонт спочатку відображаються на субрахунку 234 «Допоміжне виробництво», а потім відображаються по дебету субрахунку 237. Якщо ремонт основних засобів здійснювався підрядним способом, то витрати на його проведення також відносяться на збільшення субрахунку 237. Списання витрат на ремонт основних засобів шляхом розподілу між об’єктами обліку відбувається за кредитом рахунку 237 «Ремонт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів» в дебет відповідних рахунків витрат.

Висновки. Така система обліку витрат на ремонт основних засобів сприяє інформаційному забезпеченню контролю витрат на поліпшення основних засобів як за окремими групами та видами основних засобів, так і за видами ремонтів, дозволяє отримати інформацію про вартість виконаних робіт. А також має велике значення для визначення ефективності понесених витрат та складання статистичної і внутрішньогосподарської звітності.

 

Список використаних джерел

1.      Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики від 18 травня 2001 р. № 132.

2.      Добровський В.М. Управлінський облік: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. 278 с.

3.      Захарчук М.А. Організаційні основи побудови обліку витрат на ремонт основних засобів. // Облік і контроль на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. 4-5 жовт. 2007 р. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 54-56.

4.      Лінник В.Г. Калькуляція собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. – Учбов. посібник. – К.: УМК ВО, 1991. – 220 с.

5.      Риндя А., Солошенко Л. Формування собівартості на підприємстві // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. - № 2. – С. 24-28.