banner-mia2.gif

УДК

Ю.П. ЛЯЩУК *, аспірантка

ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

ОЦІНКА ВІДТВОРЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА ОПТОВОГО ПОСТАЧАННЯ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Определенны основные цели, задания, функции организации оптовой торговли на современном этапе.

·        Рассмотрены проблемы оценки финансирования на уровне предприятия оптового снабжения, основные критерии стабильности функционирования оптовых предприятий.

·        Описаны методы оценки воссоздания финансовых ресурсов.

 

Key issues that are examined:

·        Primary purposes, tasks, functions of organization of wholesale on the modern stage, are certain.

·        The problems of estimation of financing at the level of enterprise of wholesale supply and  basic criteria of stability of functioning of wholesale enterprises are considered.

·        The methods of estimation of recreation of financial resources are described.

 

Постановка проблеми. Серед проблем забезпечення сталого розвитку підприємств оптового постачання однією із найактуальніших є проблема ефективної оцінки відтворення фінансових ресурсів.

Управління фінансуванням на рівні підприємства оптового постачання в сучасній науці досліджено недостатньо. Не значна увага приділяється саме підприємствам оптового постачання, в той час, як відтворення фінансових ресурсів на інших підприємствах досліджено в повному обсязі.

Автор спробував виділити особливості функціонування саме підприємств оптового постачання і подати висновки щодо вибору критеріїв оцінки відтворення їх фінансових ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання функціонування та розвитку підприємств оптової торгівлі висвітлені в працях відомих українських економістів, зокрема Балабан М. П., Батигіна О. М., Близнюк О. П., Відович С. Ю., Зоріна О. А., Каракай І. О., Кацара І. А., Крамченко Л. І., Мирошников А. І., Трішкіна Н. І., Шалева О. І. Тощо.

Питанням оцінки відтворення фінансових ресурсів присвячено роботи вітчизняних та зарубіжних авторів, таких як Александров Є.Є., Баумоль Б., Козлов Е.П., Кузнєцов Б.І., Кульбака Н. А., Лук'яненко І. Г., Немчинов В.С., Хасьмінський Р.З.

Виділення невирішених частин загальної проблеми. В той час, як питання життєдіяльності підприємств оптової торгівлі та оцінки відтворення фінансових ресурсів дістали розвиток в працях вітчизняних та зарубіжних авторів, залишається невирішеною проблема пошуку саме оцінки відтворення фінансових ресурсів підприємств оптового постачання.

Формування цілей статті (постановка завдання). У статті автор поставив завдання визначити основні цілі та функції організації оптової торгівлі на сучасному етапі, виділити методи оцінки відтворення фінансових ресурсів підприємств оптового постачання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інфраструктура товарного ринку являє собою сукупність усіх типів роздрібних і оптових підприємств і організацій, що входять у дану галузь. Торгівельні підприємства покликані створювати й забезпечувати умови для нормального функціонування товаровиробників і сфери обігу товарів, а також для торговельного обслуговування всіх груп населення.

Розвиток сучасної інфраструктури торгівлі стримується багатьма причинами об'єктивного й суб'єктивного характеру: недоліком фінансових ресурсів, неприйнятною системою кредитування, відсутністю злагодженості в роботі торговельних і транспортних організацій, нестачею складських площ, відсутністю у регіонах чітких стратегій формування структури роздрібної й оптової торгівлі тощо.

Основною функцією торговельного підприємства, як складової інфраструктури, є продаж товарів народного споживання, і яка характеризується зміною товарної форми вартості на грошову.

Для досягнення головної мети оптові торговельні підприємства повинні орієнтуватися на попит покупців, більш повне задоволення їхніх потреб, тим самим сприяти поліпшенню добробуту людей і суспільному прогресу.

Цілями розвитку оптової торгівлі є:

- створення розвинутої структури каналів руху товарів, які були б здатні підтримувати необхідну інтенсивність товаропотоків;

- забезпечення економії витрат обігу і високої ефективності всієї системи обігу товарів у країні;

- мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для фінансування процесу руху товарів.

В умовах ринкової економіки відбуваються зміни в змісті роботи оптових організацій, в функціях, що виконує ця ланка внутрішньої торгівлі.

На всіх рівнях управління оптовою торгівлею необхідно передбачити виконання наступних функцій стосовно своїх покупців (1) та постачальників товарів (2):

 1) оцінка потреб у товарах і всього попиту в цілому; організація просування товарів від виробників у сферу оптової торгівлі; перетворення промислового асортименту у торговельний, формування необхідного розміру і зберігання товарних запасів; кредитування, інформаційне й консалтингове обслуговування своїх покупців;

2) здійснення комерційної діяльності та вплив на виробників стосовно орієнтації (відповідно до маркетингових досліджень) на потреби покупців і випуск необхідних товарів; використання процесу переходу прав власності на товари з метою підвищення відповідальності й зацікавленості сторін у підвищенні ефективності господарських зв'язків; створення сучасної інфраструктури як умови підвищення ефективності руху товарів; здійснення заходів по підтримці вітчизняних товаровиробників; мінімізація комерційного ризику.

Потреби ринку споживчих товарів повинні задовольнятися двома основними типами оптових організацій:

1) великими оптовими структурами загальнонаціонального масштабу. Ці організації повинні забезпечити оптовий оборот великих партій товарів споживачам по всій території України або по ряду регіонів країни. Національні організації покликані сформувати структуру каналів руху товарів для великих вітчизняних виробників продукції й створити сприятливі умови для виходу на український ринок закордонних постачальників якісних товарів. Вони повинні виступати гарантом стратегічної стабільності споживчого ринку в цілому й вирішувати багато проблем розвитку внутрішньої торгівлі;

2) оптовими підприємствами регіонального масштабу. Ця структура представляє основу національної оптової торговельної системи, її внутрішній контур (оптові структури регіонального рівня).

Головним завданням цієї оптової ланки є забезпечення товарами регіональних товарних ринків і стимулювання формування таких видів організацій, які максимально задовольняли б вимоги товаровиробників.

Поряд з незалежними оптовими структурами в країні функціонують оптові торговельні системи, як правило регіональні, які створюються у вигляді збутових підрозділів місцевих промислових підприємств й оптових структур місцевих великих роздрібних організацій.

Відповідно до вимог товаровиробників (при виборі ними того або іншого каналу просування своєї продукції на ринок) і з урахуванням досвіду країн активної ринкової орієнтації структура оптової торгівлі розвивається на основі виділення в її складі:

-        самостійних господарюючих суб'єктів, тобто підприємств, що спеціалізуються на оптовій торгівлі, що здійснюють повний комплекс закупівельно-збутових операцій з переходом до них права власності на товар;

- посередницьких оптових структур, що не використовують у своїй діяльності, як правило, переходу до них права власності на товар (підприємства-брокери, торговельні агенти, комісіонери й т.п.);

- організаторів оптового обороту, що абсолютно не працюють із товаром (ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові ринки).

Із зазначених трьох видів оптових структур основними на українському споживчому ринку повинні стати самостійні господарюючі суб'єкти, підприємства, що спеціалізуються на оптовій торговельній діяльності. Вони представлені як спеціалізованими на окремих групах товарів, так і універсальними підприємствами й можуть використовувати різні методи обслуговування клієнтів і надавати їм різні види оптових послуг.

Оцінка стабільності організації з погляду системних ресурсів вимагає, по-перше, виміру кількості ресурсів, придбаних в зовнішньому середовищі, і, по-друге, оцінки вигідності торговельних угод з постачальниками ресурсів.

Відтворення фінансових ресурсів здійснюється на рівні підприємств і від того, наскільки успішно функціонують і розвиваються підприємства, залежить як ріст прибутковості підприємств, так і ріст економіки регіону, включаючи питання соціальної сфери.

Розглянемо модель фінансових потоків підприємства (рис.1)

Image

де: Ф1 - фінансові ресурси, вкладені в діяльність підприємства;

Ф2 - фінансові ресурси, отримані в результаті діяльності підприємства;

ФП - поворотні, реінвестовані фінансові ресурси;

ФПК - позикові кошти або зовнішні кошти, що інвестуються в діяльність підприємства;

ФПК+Пз - повернення позикових коштів з відсотками;

ФПП - фінансові ресурси, що відволікаються в інших напрямках (податкові платежі, соціальні виплати, інвестиції в інші об'єкти й т.п.);

Фдз - дебіторська заборгованість;

Фкз - кредиторська заборгованість.

 

Рис. 1.  Модель фінансових потоків підприємства

 

Показник Ф2 будемо розглядати як обсяг реалізованої (не випущеної) продукції, товарів, наданих послуг. Оскільки так чи інакше, діяльність будь-якого підприємства має фінансовий аспект, запропонована модель не прив'язана тільки до виробничих підприємств - у дану схему вписуються банки, страхові компанії тощо.

Першим критерієм оцінки відтворювальних процесів може служити очевидне співвідношення:

Image                                 (1)

 Тобто, фінансові ресурси, що вкладені в діяльність підприємства повинні бути меншими за отримані у результаті діяльності. Інакше кажучи, якщо Ф21, (за умови, що фінанси приводяться до одного моменту часу) або Ф21+∆Фінфл – якщо результат розглядається в реальних цінах, де ∆Фінфл - інфляційна складова для приведення до порівняних (співставних) цін. Нижче ми будемо розглядати вартість ресурсів у порівняному вигляді, тобто з урахуванням поправки на інфляцію.

Очевидно, що Ф2 = ФП + ФПП + ФПК+ Пз.

Можна сказати, що:     

Ф21´ KР, де Kр – коефіцієнт росту фінансових ресурсів, що повинен бути більшим за 1 і для реальних цін компенсувати інфляцію: Kp>1                                                                                                                           (2)

Вираз (2) є іншим варіантом критерію . Для зручності порівняння із процентною ставкою позикових коштів коефіцієнт Kp можна представити у вигляді: Kp= (1+Пп).  

Пп – є прибутковістю бізнесу у вигляді відносної процентної ставки („ставка” ефективності бізнесу). Бажано, щоб прибутковість бізнесу  Пп була вище ставки позикових коштів  Пз, тобто  Ппз,                                                                                                                                                     (3)

І, очевидно, вище темпу інфляції:  Ппінфл      (4)

Теоретично відтворювальний процес може бути в цілому ефективний і у випадках, коли прибутковість бізнесу нижче ставки позикових коштів  Ппз, але тільки у випадку, якщо частка залучених „дорогих” позикових коштів відносно невелика й не приводить до порушення співвідношення .

Однак важко говорити про досить успішну роботу підприємства, якщо його прибутковість нижче ставки позикових коштів.

Іншим похідним показником оцінки успішності процесів відтворення фінансових ресурсів може служити аналогічний критерію  приріст власних ресурсів за розглянутий період.

Для підприємства, що перебуває в кризі, характерна ситуація зниження цього показника й компенсація його за рахунок росту позикових коштів, що якийсь час може дозволяти підприємству витримувати умову . Помітимо, що умова Кр>1 є необхідним, але недостатнім для успішності відтворювального процесу.

Критерій , хоча й розглядає показники Ф1, Ф2 c різницею за часом, що дорівнює розглянутому періоду, але по характеру оцінки є статичним критерієм, оскільки не показує (або показує лише в мінімальному ступені), тенденції процесу. Реальні процеси носять динамічний характер і, очевидно, корисні динамічні оцінки. Якщо взяти від співвідношення  похідні за часом першого й другого порядку (позначені однієї й двома рисками відповідно), то одержимо динамічні критерії оцінки, що показують співвідношення швидкості і прискорення процесу:

Ф`2/Ф`1 >1                                                                                  (5)

Ф``2/Ф``1 >1                                                                               (6)

У дискретному виразі перші похідні обчислюються як різниця відповідних значень Ф1 за сусідні періоди i та i+1.

Наприклад, при незадовільному співвідношенні , але позитивних динамічних оцінках можна сподіватися, що у підприємства з порушеною умовою відтворення є тенденція до відновлення ситуації (підприємство виходить із кризи). І, навпаки, при гарній статичній оцінці  об'єкт може прискорено рухатися до кризи.

Головний вимірник ефективності бізнесу - прибуток ПP>0, у цьому випадку виступає як очевидна та необхідна, але недостатня умова забезпечення успішного процесу відтворення фінансових ресурсів [1]. Для будь-якого підприємства підтримувати динамічні умови приросту прибутку в умовах наростаючої конкуренції стає усе складнішим процесом, але прояв негативних динамічних оцінок, при позитивних статичних, нерідко є важливим сигналом.

Іншими характеристиками відтворювального процесу служать умови наявності необхідного обсягу ресурсної бази, що іноді визначається природними умовами.

Перераховані показники, так чи інакше, говорять про стабільність процесу відтворення фінансових ресурсів. В економічній науці, очевидно, поки ще не знайшли гідного застосування математичні методи теорії стабільності, розроблені в теорії управління підприємством, що розвивається в основному в додатку до технічних систем. У цьому плані становить інтерес перекладання критеріїв з математичної теорії стабільності. Говорити про стабільність можна тільки у зв'язку зі співвідношенням до конкретного „збурювання” - коливання умов функціонування об'єкта, тобто зміною цін, ставок ресурсів, законодавства, зокрема, ступеню захисту інтересів вітчизняного бізнесу від зовнішніх конкурентів, власників або складу акціонерів тощо. В оцінці відтворення фінансових ресурсів становлять інтерес числові показники стабільності процесу до збурювання. Розглянемо один з базових критеріїв стабільності – критерій Найквіста, відповідно до якого, якщо амплітудно-фазова характеристика, тобто, якщо реакція системи на різні збурювання, буде мати коефіцієнт менше одиниці – то процес буде загасаючим або стійким до збурювання [1]. Одиниця в даному критерії виконує важливу роль - свого роду коефіцієнта підсилення негативних наслідків на роботу об'єкта.

Аналізуючи стабільність процесу відтворення фінансових ресурсів, необхідно оцінювати реакцію об'єкта дослідження на збурювання. В економічній науці, з фінансової точки зору, як збурювання, так і реакція на нього мають грошовий вимірник, фінансовий варіант критерію стабільності. Останній, на наш погляд, може звучати як: об'єкт буде стійким до даного збурювання, якщо в процесі відтворення фінансових ресурсів співвідношення вартісного вираження збурювання ∆Фв не перевершує вартості втрат ∆Фп об'єкта від впливу цього збурювання. Математично даний вираз може бути записаний у вигляді: ∆Фв < ∆Фп       (7)

Даний критерій можна назвати окремим критерієм стабільності, оскільки він описує якість реакції об'єкта на один, конкретний вид збурювання. Реальний бізнес має масу різних збурювань, як зовнішніх: зриви строків поставок, зміна цін на ті чи інші товари, ресурси, приплив іноземних конкурентів, зміна законодавства тощо, так і внутрішніх (наприклад, вихід з ладу устаткування для зберігання продуктів, що швидко псуються і т.п.). Такі види збурювання можуть бути певним чином класифіковані на класи або типи. Для них з'являються свої групові оцінки критерію стабільності. У цьому випадку можна говорити не тільки про окремі критерії стабільності процесу відтворення фінансових ресурсів, але й про загальні, діючі для певних типів або класів збурювання. Наприклад, можна говорити про стабільність до зміни цін на паливно-енергетичні ресурси. У кожного виду забезпечення стабільності є своя ціна, що виражається вартістю витрат для забезпечення стабільності об'єкта до даного типу або виду збурювання. Очевидно, не існує абсолютно стійких об'єктів до всіх типів збурювання.

За аналогією з математичною теорією стабільності можна виділяти не тільки стабільність у „великому” і стабільність у „малому”, але і розраховувати межі й витрати на забезпечення стабільності. Рівні захисту повинні бути погоджені з рівнем погроз, прогнозом можливих збурювань. Таким чином, розглядаючи питання оцінки процесів відтворення фінансових ресурсів необхідно враховувати: статичні, динамічні оцінки, а також окремі й загальні критерії стабільності.

Висновки. Отже, оптові підприємства є учасниками товарного ринку, які мають свою специфіку у функціонуванні в ринковій економічній системі. Відтворення фінансових ресурсів на підприємствах оптового постачання напряму залежить від успішного їх функціонування.

Для виявлення впливу факторів на діяльність підприємств оптового постачання, за допомогою моделі фінансових потоків підприємства, при оцінці відтворення фінансових ресурсів слід враховувати статичні, динамічні оцінки та критерії стабільності.

 

Список використаних джерел

1.     Александров Є.Є., Козлов Е.П., Кузнєцов Б.І. Автоматичне керування рухомими об'єктами і технологічними процесами: Підручник у 3-х томах. Т. 1. Теорія автоматичного керування / За заг. ред. Александрова Є.Є. - Харків: НТУ "ХПІ”, 2002. - 490 с.

2.     Бернард Баумоль. Секреты экономических показателей. Скрытые ключи к будущим экономическим тенденциям и инвестиционным возможностям / The secrets of economic indicators. - Днепропетровск: Баланс бізнес букс, 2007. – 352с.

3.     Кульбака Н. А. Сущность и факторы экономической устойчивости предприятия. Донецкий национальный технический университет. http://masters.donntu.edu.ua/publ2002/fem/kulbaka.pdf.

4.     Лук'яненко І. Г. Сучасні економетричні методи в фінансах. -К.: Літера, 2003. – 348 с.

5.     Немчинов В.С. Экономико-математические методы и модели. Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Мысль, 1965. – 478 с.

6.     Хасьминский Р.З. Устойчивость систем дифференциальных уравнений при случайных возмущениях их параметров. – М.: Наука, 1969. – 324 с.

___________________________________________________________

*Науковий керівник – доктор економічних наук, професор В.М. Алексійчук