banner-mia2.gif

Л.С. Стецюк

економіст ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

 

Підприємство має намір орендувати в іншого підприємства – юридичної особи – автомобіль для використання у своїй господарській діяльності. Які документи для цього необхідно оформити?

 

Основними документом у будь-яких взаємовідносинах є договір. У даному випадку між підприємствами повинен бути укладений договір оренди транспортного засобу. Основні права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо умов даного договору передбачені у Цивільному та Господарському кодексах України. Договором можуть установлюватися інші умови, якщо в кодексах і законодавстві відсутня пряма заборона на них, або ті умови, щодо яких надано право вибору.

При отриманні автомобіля в оренду орендар має отримати від орендодавця відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої необхідно зазначити у договорі. До такої документації можна віднести, наприклад, дозвіл Державтоінспекції МВС на встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв; погодження Державтоінспекції МВС на розміщення реклами на транспорті та інше. 

На період дії договору оренди автомобіля орендарю необхідно оформити тимчасовий реєстраційний талон. Тимчасовий реєстраційний талон надається підрозділом ДАІ на підставі документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем. У даному випадку таким документом буде договір оренди. Термін дії тимчасового реєстраційного талона закінчується разом з дією договору.

Тимчасовий реєстраційний талон повинен знаходитися у водія. Нагадаємо, що крім цього талона, як і при експлуатації власного автомобіля, водій повинен при собі мати:

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

- дозволи або погодження Державтоінспекції МВС (у випадках передбачених законодавством);

- дорожній лист;

- документи на вантаж, що перевозиться;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

 

 

Підприємство для перевезення вантажів користується послугами перевізника. Які документи на перевезення вантажу повинен оформляти підприємство-перевізник, а які підприємство-замовник?

 

            Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Подорожній  лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. В Україні застосовують подорожні листи вантажного автомобіля двох видів:

- подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні - типова форма № 1 (міжнародна);

- подорожній лист вантажного автомобіля – типова форма № 2 (діє в межах України).

Подорожній лист складається підприємством-перевізником та використовується для обліку роботи транспортного засобу, списання пального і взаємних розрахунків між перевізником та замовником. При погодинній формі оплати послуг перевізника додатково до подорожнього листа як додаток має застосовуватися талон замовника типової форми № 1-ТЗ.

Товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписується підприємством-замовником. Кількість примірників товарно-транспортної накладної повинна бути не менше чотирьох, які мають бути засвідчені підписами замовника, а при необхідності печаткою (штампом).

На підставі товарно-транспортної накладної водій або експедитор приймають вантаж та повинні підписати всі її примірники.

Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у підприємства-замовника, другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, а третій та четвертий примірники, засвідчені підписами та печаткою (штампом) вантажоодержувача, передаються підприємству-перевізнику.

Якщо перевозиться різноманітний вантаж, найменування якого неможливо перерахувати в товарно-транспортній накладній, то до неї підприємство-замовник додає документ довільної форми з зазначенням відомостей про вантаж, які обов’язково повинні містити дані граф 1-10 товарно-транспортної накладної. При цьому в товарно-транспортній накладній необхідно зазначити, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається не дійсною та не може бути використана для розрахунків з підприємством-замовником.

У випадках, коли в процесі перевезення вантаж необхідно перевантажувати на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов’язково необхідно зазначити реквізити перевізника, який здає вантаж та який його приймає, а саме: повну назву власника транспорту та його адресу; прізвище, ім’я та по-батькові водія: державний номер автомобіля. Даний акт складають у двох примірниках по одному для кожного з перевізників. Про здійснення даної операції робиться відмітка у товарно-транспортній накладній.

 

 

Підприємство, платник фіксованого сільськогосподарського податку, уклало на 2 роки договір оренди транспортного засобу з підприємством, яке знаходиться на загальній системі оподаткування. Як правильно відобразити витрати пов’язані з експлантацією даного автомобіля? Які наслідки такої оренди виникнуть при сплаті обов’язкових зборів (збір з власників транспортний засобів та збір за забруднення) у підприємства-орендаря та підприємства-орендодавця?

Порядок бухгалтерського обліку орендних операцій регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженим наказом Мінфіну України від 28.07.2000 р. № 181 (далі – П(С)БО 14).

За користування автомобілем орендар виплачується орендодавцю орендну плату в сумі та в терміни передбачені договором оренди автомобіля. В бухгалтерському обліку суму орендної плати  орендар відображає у складі витрат звітного періоду проводкою Дт 23 (91, 92, 93, 94) Кт 685.

За наявності податкової накладної орендар має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену у складі орендної плати.

Значну частину витрат, пов’язаних з експлуатацією орендованого автомобіля, займають витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ). На підставі даних подорожніх листків вартість витрачених ПММ списується за напрямками витрат підприємства (Дт 23 (91, 92, 93, 94)  Кт 203).

Витрати на проведення всіх видів технічного обслуговування і ремонтів орендованого автомобіля відображаються в бухгалтерському обліку орендаря як витрати звітного періоду за проводками Дт 23 (91, 92, 93, 94) Кт 20, 22, 28, 63, 65, 66, 68 та ін.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 14 витрати на поліпшення об’єкта оперативної оренди (модернізація, модифікація, дообладнання тощо), якщо таке передбачено умовами договору оренди, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів (Дт 153 Кт 20, 22, 28, 63, 65, 66, 68).

Варто відмітити, що операції із заміни шин та акумуляторів не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів, а тому при відпуску для заміни вони списуються за напрямками витрат, тобто залежно від того, з якою метою використовується орендований транспорт (Дт 23  (91, 92, 93, 94) Кт 207).

Експлуатація автомобіля здійснюється за наявності страхового полісу, що є договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і підтверджує сплату страхового платежу. Відповідальність за обов’язкове страхування цивільної відповідальності покладається на власника транспортного засобу. Проте, договором оренди може бути передбачена відповідальність орендаря за сплату страхового полісу.

Якщо за договором оренди страхування цивільної відповідальності щодо орендованого автомобіля входить до обов’язків орендаря, то йому потрібно відобразити суми сплачених страхових платежів в обліку. У бухгалтерському обліку орендаря сума витрат на страхування цивільної відповідальності відображається у складі витрат звітного періоду залежно від функціонального призначення таких витрат: Дт 23 (91, 92, 93, 94) Кт 655.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18.02.97 р. № 75/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 75/97), платниками податку з власників транспортних засобів є юридичні та фізичні особи (як вітчизняні, так і іноземні), що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 Закону № 75/97 є об’єктами оподаткування.

Отже, з орендованого автотранспорту податок з власників транспортних засобів орендар не сплачує. Платниками податку в цьому випадку є власник автомобіля, тобто орендодавець, оскільки наданий в оренду транспорт є саме його власністю та рахується у нього на балансі.

Щодо збору на забруднення навколишнього природного середовища, то відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації від 19.07.1999 р. № 162/379 зі змінами та доповненнями платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Тобто, платником даного збору є підприємство, яке фактично використовує автомобіль і здійснює викиди забруднюючих речовин, не залежно від того, чи є дане підприємство власником даного автомобіля.  Отже, збір за забруднення навколишнього природного середовища буде сплачувати орендар.

У бухгалтерському обліку підприємства-орендаря нарахування збору відображається у складі витрат звітного періоду Дт 23 (91, 92, 93, 94) Кт 642/«Збір за забруднення навколишнього природного середовища».

Облік доходів від надання автопослуг ведеться на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» рахунка 70 «Доходи від реалізації». По кредиту субрахунку відображається збільшення (отримання) доходу (без зменшення на суму непрямих податків), по дебету – сума непрямих податків, а також списання в порядку закриття на рахунок 791 «Результат основної діяльності».

Для відображення витрат, пов’язаних з собівартістю наданих послуг на перевезення, призначено субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» рахунка 90 «Собівартість реалізації». Слід мати на увазі, що до собівартості реалізованих послуг не включаються, а відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: адміністративні витрати (рахунок 92), витрати на збут (рахунок 93) та інші операційні витрати (рахунок 94).

 

Кореспонденція рахунків по відображенню в бухгалтерському обліку доходів та витрат пов’язаних з наданням автотранспортних послуг

п/п

Зміст операції

Сума

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

Списано витрати ПММ, які використані при наданні автотранспортних послуг

300,00

23

203

2

Списано запчастини, використані на ремонт орендованого автомобіля

150,00

23

207

3

Відображено інші операційні витрати підприємства

100,00

92, 93, 94

20, 22, 63, 65, 66, 68

4

Відображено дохід від наданих автопослуг

900,00

361

703

5

Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ

150,00

703

641

6

Відображено собівартість наданих послуг

450,00

903

23

7

Списано суму доходу на фінансовий результат

750,00

703

791

8

Списано собівартість на фінансовий результат

450,00

791

903

9

Списано на фінансовий результат витрати звітного періоду

100,00

791

92, 93, 94

 

 

Чи можна надавати орендований вантажний автомобіль в суборенду? Чи потрібно такий договір реєструвати у нотаріуса та які при цьому  існують особливі вимоги?

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передача орендарем речей у користування іншій особі можлива лише за згодою орендодавця. Без згоди орендодавця договір суборенди може бути визнано недійсним. Тому перед здачею майна в оренду варто уважно вивчити договір оренди.

Договором оренди суборенда може бути:

-  заборонена;

-  дозволена;

-  дозволена, за погодженням орендодавця.

Також можливо, що в договорі про суборенду взагалі не йтиметься.

Якщо договором оренди суборенду дозволено, то тут проблем ніяких не виникне. Якщо суборенду заборонено, то змінити ситуацію можна лише шляхом внесення змін до договору оренди.

В ситуації, коли у договорі оренди суборенда дозволена лише за погодженням з орендодавцем або про неї взагалі не йдеться, то орендарю варто отримати письмову згоду на надання автомобіля в суборенду.

Договір суборенди не може бути укладений на термін довший ніж договір оренди. Якщо підприємство планує укласти договір суборенди на термін, який перевищує термін дії договору оренди, то договір оренди автомобіля необхідно продовжити.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України  нотаріальному посвідченню підлягає договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи. Тобто, якщо суборендар або/та орендодавець є фізичними особами, договір суборенди транспортного засобу слід посвідчувати нотаріально (при цьому не можна однозначно стверджувати: якщо фізична особа – учасник договору є підприємцем, то нотаріальне посвідчення не потрібне).

 

Підприємство – платник ПДВ – орендує вантажний автомобіль в підприємства-нерезидента. Чи можна суму ПДВ, який сплачений підприємством-орендарем при ввозі даного автомобіля на територію України включати до складу податкового кредиту? Чи потрібно в суму оплати за оренду включати суму ПДВ?

 

Пункт 3.1.2. Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168 (далі – Закон № 168) передбачає, що при ввезенні транспортних засобів на митну територію України підприємство-орендар повинно сплатити ввізний ПДВ.

Проте, до податкового  кредиту можна включати суми нарахованого (сплаченого) ПДВ протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням  або  виготовленням товарів (основних фондів). Оскільки при ввезенні транспортного засобу, орендованого за договором  оперативної оренди, не відбувається його придбання або виготовлення, орендар не має права на  податковий кредит по сплаченому на митниці ввізному ПДВ.

У своєму Листі від 12.04.2005 р. № 3719/5/15-2316 ДПАУ відмічає, що операції з ввезення за договорами лізингу з метою оподаткування прирівнюються до імпорту, то за умови використання вантажних автотранспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ, сплачений на дату подання митної декларації, може включатися до податкового кредиту. 

Що стосується платежів за використані транспортні засоби за договорами оперативної оренди, то згідно з п. 4.1. Закону № 168 такі платежі є платою за надані послуги по наданні права користування товарами за договорами оренди.

На послуги по оренді транспортних засобів розповсюджується дія пп. 6.5. “д” Закону № 168, відповідно до якого місцем поставки послуг по наданні в оренду рухомого майна є місце реєстрації покупця або його постійного представництва. Таким чином, при ввезенні транспортних засобів місцям поставки послуг по оренді автомобіля буде вважатися територія України.

При отриманні послуг від нерезидента на території України відповідальність за нарахування та сплату ПДВ до бюджету несе постійне представництво даного нерезидента в Україні. Якщо у нерезидента немає постійного представництва в Україні то відповідальність за сплату та перерахування до бюджету ПДВ несе особа, яка отримує такі послуги, тобто, підприємство-орендар (п.10.1 “г” Закону № 168). Суму такого ПДВ підприємство-орендар може включати до податкового кредиту.

 

 Увага! Президент України підписав Закон України від 23.02.2006 р. № 3492, який викладає в новій редакції Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.01 р. № 2344. Даний Закон передбачає регулювання відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автотранспорту та безпеку перевезень.

Цим Законом значно розширено термінологію, яка вживається у діяльності автомобільного транспорту; визначено перелік видів робіт  з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, на які видається ліцензія; встановлено особливості договірних відносин; виділено засади діяльності автомобільного перевізника; чітко виписано документи, які необхідні при виконанні пасажирських або вантажних перевезень; відрегульовано порядок організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.  Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування (на 04.04.2006 р. Закон не опубліковано).