banner-mia2.gif

Я.П. ІЩЕНКО,

                                                                                                   викладач

Вінницький державний аграрний університет

 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІКУ

ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

 

· Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Рассматриваются трансакционные расходы, особенности их формирования и учета на предприятиях Украины, проблемы учетного обеспечения управления этими расходами.

Обосновывается необходимость дальнейших научных исследований в направлении усовершенствования методологии бухгалтерского учета относительно трансакционных расходов.

 

· Key issues that are examined:

Transaction costs, features of their formation and the accounting at the enterprises of Ukraine, problems of registration maintenance of management by these charges are considered.

Necessity of the further scientific researches in improvement of accounting methodology relative to transaction costs is proved.

 

Постановка проблеми. В період здійснення трансформаційних процесів і переходу економіки України до ринку відбувається зміна та формування інституційних структур.

Пріоритетне задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів як критерій побудови облікової системи сучасного підприємства нехтує положення інституціональної економічної теорії. Класифікаційні ознаки об’єктів дослідження в економічній теорії, теорії бухгалтерського обліку та теорії менеджменту часто різняться, послаблюючи тим самим дієвість методології економічної науки [1, с.27]. Це підтверджує розвиток теорії трансакційних витрат.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні їх феномен досліджений досить широко. Трансакційні витрати є однією з основних категорій неоінституціональної економічної теорії. Започаткував цю течію економічної думки Р. Коуз.  Його статті «Природа фірми» та «Проблема соціальних витрат» стали джерелом створення нової парадигми в мікроекономіці та концепції трансакційних витрат [2, с. 33-53, 87-141]. В своїх працях Р. Коуз  доводить, що взаємодія суб’єктів господарювання на ринку потребує здійснення певних витрат, які спрямовані на пошук інформації про контрагентів, на проведення переговорів, укладання контрактів, захист прав власності тощо. Розвиток теорії трансакційних витрат знайшов своє відображення в працях таких відомих зарубіжних вчених-економістів, як О.Е. Вільямсон, Е. Сото, Д. Ален, Д. Норт, Дж. Уолліс, Р.І. Капелюшніков та інших. З розвитком ринкових відносин в Україні все більше уваги до трансакційних витрат приділяється вітчизняними економістами. Серед них С.І. Архієреєв, Н.Ю. Іванова, В.П. Кузьменко, В.І. Милошик. Та переважна більшість досліджень трансакційних витрат здійснюється в межах економічної теорії.

Незважаючи на значні обсяги цих витрат в сучасній українській економіці та їх суттєвий вплив на фінансові результати, в системі управління та обліку дослідження трансакційних витрат практично не здійснювались. Недостатнє вивчення трансакційних витрат призводить до їх неконтрольованості, а недостатня інформація щодо їх розміру, причин виникнення - до неефективного управління ними.

Одним із перших звернув увагу на виключну важливість обліку трансакційних витрат в умовах розвитку та ускладнення механізмів господарювання в Україні Г.Г. Кірейцев. За його словами, виявлення класифікаційних ознак трансакційних витрат складатиме основу розробки методології їх обліку, аналізу та контролю як найважливіших функцій управління [1, с. 35].

Мета дослідження. Важливість дослідження трансакційних витрат в період трансформації і структурної перебудови підтверджують процеси невпинної глобалізації економіки. Причини злиття і поглинання одних підприємств іншими через вертикальну інтеграцію розкрив Р. Коуз у своїй статті «Природа фірми». Він зазначив, що створення таких інтеграційних структур, пов’язане з прагненням економії трансакційних витрат, а межа зростання фірми залежить від того, в який момент її накладні витрати починають перевищувати трансакційні витрати вільного ринку. Це ще раз доводить необхідність систематичного обліку трансакційних витрат та здійснення їх порівняльного аналізу з внутрішньофірмовими  накладними витратами.

Виклад основного матеріалу. В економічній літературі зустрічається декілька визначень трансакційних витрат. Сам Р. Коуз так пояснює їх сутність: «Покупці і продавці мають знаходити один одного; покупці повинні вивчити те, що продавці можуть їм запропонувати, а продавці – що покупці хочуть придбати; обидві сторони мусять вивчити ціни, за якими інша сторона погодиться здійснювати операції, сторони повинні вести переговори, виробляти контракти, забезпечувати їх виконання і так далі. Створюватимуться ринки і з’являтимуться спеціалісти – дилери і брокери – для забезпечення процесу обміну. Саме витрати такої діяльності я називаю трансакційними витратами» [2, 33].

Часто у визначенні трасакційних витрат використовується поняття права власності. Д. Ален характеризує їх як витрати на встановлення і забезпечення права власності. Демшець вважає, що трансакційні витрати – це витрати , що виникають при передачі права власності. А А.Н. Олейник - що це витрати, пов’язані з обміном та захистом правочинностей.

Зустрічаються і інші визначення трансакційних витрат, а саме: як витрат, пов’язаних з координацією та взаємодією суб’єктів господарювання; як ціни, яку платить економічна система за недосконалість її ринків; як еквіваленту тертя в системах механіки.

Виходячи з наведених визначень до трансакційних витрат в економічній теорії найчастіше відносять наступні їх групи:

1. Витрати пошуку інформації (витрати на пошук покупців чи продавців, витрати на отримання інформації про них, на отримання інформації щодо ситуації на ринку тощо). Недостатність та неповнота такої інформації призводить до виникнення додаткових витрат, пов’язаних з придбанням товарів за цінами, вищими ніж можливі на даному ринку та з продажем продукції за цінами, нижчими можливих. При цьому суб’єкти господарювання повинні порівнювати вигоди від кращих умов купівлі чи продажу та витрати на пошук інформації і від втрати часу на здійснення трансакції.

2. Витрати пов’язані з веденням переговорів та укладанням угод. Ці витрати включають витрати на переговори щодо умов трансакції, на юридичне вивчення та оформлення угод.

На сьогоднішній день в Україні діє надзвичайно складне та нечітке законодавство, норми якого постійно змінюються. Тому на вивчення, правове обґрунтування та укладання контрактів, які б задовольняли обидві сторони і мали один варіант тлумачення як з економічної так і з правової точки зору, українським підприємствам потрібно затратити багато часу і ресурсів.

3. Витрати вимірювання якості. Це витрати на оцінку якості продукції. До них, в основному, відносять витрати на спеціальну техніку, що дозволяє контролювати якість, витрати на стандартизацію. На нашу думку, до цих витрат можна віднести витрати на одержання права випускати продукцію під відомою торговою маркою, так як це зобов’язує підприємство дотримуватись якісних норм, встановлених підприємством – інтегратором.

4. Витрати специфікації та витрати на захист прав власності. Вони включають витрати на встановлення прав власності, втрати від неякісної специфікації прав власності, втрати від порушення прав власності та їх відновлення. Знову ж таки, для України, як держави де відсутній надійний правовий захист, параметри цієї групи витрат будуть досить значними.

Ернардо де Сото називає ці витрати «ціною дотримання закону» яка складається з витрат доступу до закону (витрати на реєстрацію підприємства, отримання ліцензії, отримання юридичної адреси та інші витрати на виконання формальностей при створенні і реєстрації підприємства) та витрат продовження діяльності у межах закону (витрати на сплату податків, виконання трудового законодавства, судові витрати тощо). В зв’язку з корумпованістю окремих ланок відтворення у суспільстві, значним податковим тиском (а це означає – в зв’язку з високими трансакційними витратами) українські підприємства часто змушені переводити свою діяльність в тіньову економіку. Отже, підприємства здійснюватимуть свою діяльність у легальному середовищі лише тоді, коли порівняння трансакційних витрат в легальному та нелегальному бізнесі буде на користь першого.

5. Витрати опортуністичної поведінки. Опортуністичною вважається поведінка ухиляння від виконання умов угоди з метою отримання прибутку за рахунок інтересів партнерів. Витрати опортуністичної поведінки включають витрати на контроль за виконанням угод, на страхування ризиків їх невиконання, витрат на запобігання такій поведінці контрагентів.

6. Витрати захисту від третіх осіб. Тобто витрати на захист від інших осіб (крім учасників угоди), які претендують на частку користі від реалізації положень угоди.

О. Вільямсон класифікує трансакційні витрати за етапами укладання угод на ті, що виникають до моменту укладання угоди (ex ante) та ті, що виникають після цієї події (ex post). До перших включають витрати на пошук інформації, витрати проведення переговорів та укладання угод, витрати вимірювання якості; до других – витрати специфікації та захисту прав власності, витрати опортуністичної поведінки. [3, 20-21].

Розглянувши групи трансакційних витрат можна констатувати, що практично всі вони є високими на підприємствах України. Причиною цього є недостатній розвиток ринків, несформована структура інституцій, складне та неоднозначне законодавство, значний податковий тиск та факти корумпованості.

Отримати інформацію про трансакційні витрати апарат управління може лише за допомогою системи обліку. Така інформація дасть можливість приймати управлінські рішення, спрямовані на можливу зміну форм ринкової взаємодії та економію трансакційних витрат, що дозволить підприємству успішно конкурувати на ринку. На сьогодні подібна інформація випадає з поля зору вітчизняної системи управління витратами, а її отримання не забезпечується вітчизняною системою обліку, що значно обмежує можливість суб’єктів управління здійснювати їх аналіз, контроль та регулювання.

Першим етапом у виправленні цієї ситуації є здійснення фундаментальних досліджень в теорії бухгалтерського обліку щодо визначення, групування трансакційних витрат та позиціонування їх як окремого об’єкту бухгалтерського обліку. Наступним етапом є розроблення механізму та інструментарію первинного, синтетичного та аналітичного обліку трансакційних витрат, а також методики їх аналізу і контролю для прийняття управлінських рішень щодо вибору чи змін ринкової взаємодії підприємства (рис. 1).

Image

Рис. 1. Етапи дослідження трансакційних витрат з метою забезпечення інформацією управління ними

Поділ трансакційних витрат за О. Вільямсоном на витрати до укладання угоди (ex ante) та витрати після укладання угоди (ex post) є недостатнім для інформатизації потреб управління.

Для структуризації та облікового відображення трансакційних витрат необхідно визначити відокремлені, послідовні етапи трансакцій, які супроводжуються певними витратами. Саме за ознакою відповідності певному етапу трансакції доцільно об’єднати в групи «трансакційні витрати» для забезпечення можливості управління процесами їх формування.

Визначення первинних документів для оформлення кожного виду трансакційних витрат є важливою передумовою формування необхідної для управління інформації (рис. 2).

Перш за все, для можливості функціонування і здійснення будь-яких операцій підприємство повинно бути ідентифіковане як юридична особа. Грошові витрати і витрати часу на реєстрацію підприємства є досить суттєвими і різняться залежно від організаційно-правової форми створюваного суб’єкта діяльності. Потребують певних витрат отримання дозволів на здійснення діяльності, відкриття рахунків в банках та інші формальності, пов’язані з початком діяльності. Первинними документами, якими оформлятимуться витрати на даному етапі трансакцій, є довідки про реєстрацію підприємства в державних органах, ліцензії, квитанції, платіжні доручення тощо.

На наступному етапі укладання угоди для здійснення вигідної трансакції підприємству необхідно здійснити певні витрати на вивчення ринку; попиту та пропозиції на ньому; ціни на необхідні для виробництва товарно-матеріальні цінності чи послуги та на продукцію власного виробництва; витрати на отримання інформації про фінансовий стан покупців, їх платоспроможність, ділову репутацію тощо. Такі витрати оформляються рахунками, платіжними документами, пов’язаними з представницькими витратами, витратами отримання інформації; аналітичними та прогнозними розрахунками альтернативних витрат на здійснення трансакцій.

Після аналізу отриманої інформації відбувається вибір контрагента за тією чи іншою трансакцією.

При цьому здійснюються витрати на оцінку якості продукції, товарів, робіт, послуг які будуть придбані чи продані в результаті цієї трансакції. Первинне оформлення цих витрат здійснюється документами на придбання техніки, приборів для оцінювання якості продукції; рахунками спеціалізованих установ з оцінки якості; договорами франчайзингу.

Процес підготовки укладання угоди потребує здійснення витрат, пов’язаних з веденням переговорів щодо умов договору (витрати на юридичні консультації щодо укладання угоди; на листування, телефонні переговори тощо).

В зв’язку з ненадійністю правового захисту в Україні, нечіткого законодавства в процесі підготовки угоди підприємству необхідно затратити значні ресурси і час на те, щоб його права власності при здійсненні майбутньої трансакції не порушувались. Крім того, на даному етапі підприємство повинне подбати про свій захист від можливої майбутньої опортуністичної поведінки партнера.

Витрати, притаманні даному етапу здійснення угоди, повинні бути спрямовані на формування та формулювання такого договору, що задовольняє обидві сторони і може бути витлумачений однозначно. В угоді для обмеження опортунізму можуть бути передбачені санкції за невиконання умов договору та заохочення при, наприклад, дострокових виконаннях зобов’язань.

Процедура укладення господарського договору є досить складною і також потребує витрат. Її порядок регламентується у частинах 2-8 ст. 181 Господарського кодексу України. Відповідно до нього, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

 

 

Image

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Суб’єкти господарювання, відповідно до ст.182 Господарського кодексу, можуть укладати попередні договори (за якими зобов’язуються через певний строк укласти основний договір), що також потребує витрат.

Первинним документом, що засвідчує згоду сторін на здійснення трансакції є господарський договір. Інші витрати даного етапу трансакції оформляються рахунками, платіжними документи за юридичні послуги, послуги зв’язку, на представницькі витрати тощо.

На етапі контролю за виконанням угод здійснюються витрати на моніторинг виконання умов договору та на заходи щодо притягнення до відповідальності іншої сторони в результаті їх порушення, тобто витрати, пов’язані з попередженням опортунізму партнерів по угоді. Первинними документами з відображення таких витрат є документи на оплату праці осіб, в чиї обов’язки входить контроль за виконанням угод, рішення судових органів.

Висновки. Таким чином, можна констатувати, що практично всі види трансакційних витрат є високими на підприємствах України. Незважаючи на це в теорії та практиці обліку і менеджменту вони практично не досліджуються. В бухгалтерському обліку відсутнє визначення трансакційних витрат та їх класифікація. Це доводить необхідність здійснення наукових досліджень в напрямку вдосконалення методології бухгалтерського обліку щодо витрат.

Дослідження початкового етапу облікового процесу трансакційних витрат – їх первинного обліку доводить, що чинна система документування не дає можливості отримати чи відокремити інформацію про них, що в подальшому призводить до неможливості окремого аналітичного та синтетичного обліку трансакційних витрат, та до зниження ефективності управлінських рішень, пов’язаних з ринковою взаємодією.

 

Список використаних джерел

1. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методологии бухгалтерского учета: Научный доклад. – Изд. 2-е, перераб. и доп. -  Житомир/ ЖГТУ, 2008. – 76 с.

2. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Научн. ред. рус. перевода – Р.И. Капелюшников/ – М.: «Дело ЛТД» при участии изд-ва «Catallaxy», 1993. – 192 с.

3. Вільямсон О.Е. Економічні інституції капіталізму: Фірми, маркетинг, укладання контрактів/ – Наук. ред. укр. перекладу – С. Бушуєв. – К.: «АртЕк», 2002. – 472 с.