banner-mia2.gif

УДК 336:338.43: 631.16

С. В. ТОМЧУК , аспірант,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН

 

ПЕРЕДУМОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

 ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ АГРОФОРМУВАНЬ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Рассмотрены проблемы относительно состояния и развития, банковского кредитования лизинговых операций агроформирований, осуществлен мониторинг этих проблем в  контексте реалий современной аграрной экономики.

·        Определенно предпосылки активизации кредитования банками лизинговых операций.

 

Key questions which are examined:

·        Problems are considered in relation to the state and development, bank crediting of leasings operations of агроформирований, monitoring of these problems is carried out in  the context of realities of modern agrarian economy.

·        Certainly pre-conditions of activation of crediting of leasings operations jars.

 

Постановка проблеми. Успішна діяльність агроформувань в умовах ринкової трансформації економіки в значній мірі залежить від динаміки та ефективності реалізації інвестиційних процесів, але загальний стан економіки і стан фінансів агроформувань не сприяють активному інвестуванню. Обсяги виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції в Україні суттєво зменшились. Значно знизилась рентабельність сільськогосподарського виробництва, багато агроформувань стали збитковими. Надмірні темпи інфляції обумовили швидке зниження ділової інвестиційної активності агроформувань, втрати їх оборотних коштів. Недостатній розвиток банківської системи як суб’єкта кредитування, незацікавленість у довгостроковому інвестуванні аграрного виробництва, недоступність кредитів для агроформувань через високі ставки свідчать про неефективність використання кредитних операцій в інвестиційній діяльності. Водночас, фіскальна податкова політика не дозволяє накопичувати фінансові ресурси для розширеного відтворювання. Щоб перейти до практичної реалізації завдань інвестування, агроформуванням необхідно вишукувати як внутрішні резерви, так і раціонально використовувати нові вигідніші зовнішні джерела і форми інвестування, зокрема лізинг. Упровадження лізингу завжди супроводжувалось великими труднощами. Але без використання банківського кредитування лізингових операцій агроформування можуть залишитись без можливості придбати нову техніку, модернізувати виробництво.

Зокрема, багато з тих переваг, які пропонує лізинг, на відміну від традиційного банківського кредитування, спрямовані на вирішення проблем нестачі капіталу та проблем ліквідності, з якими стикаються агроформування. В контексті соціально-економічних реалій сьогодення, необхідність поглибленого вивчення існуючої практики та знаходження шляхів розвитку й активізації банківського кредитування лізингових послуг в аграрній сфері, набуває виняткового значення. Теоретична і практична значущість вирішення цих проблем обумовлює високий ступінь їх актуальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних авторів теоретичні та практичні проблеми розвитку та використання лізингу в Україні розглядають В. Андрійчук, О. Гудзь, М. Дем’яненко, М.Г. Лобас, М.Й. Малік, Р. Саблук, Б.Й. Пасхавера, В.М. Петюха, Г.М. Підлісецького, Г. Черевко, Н. Шульга та інші [1–8]. Однак питання врегулювання складних економічних відносин при банківському кредитуванні агроформувань за допомогою лізингових операцій, між виробником техніки, закупівлі її лізингодавцем і лізингоотримувачем досліджені й розроблені недостатньо, тому на них і зосереджено головну увагу у даній науковій розробці.

Ціль статті. Перехід до широкого використання лізингу при банківському кредитуванні агроформувань передбачає реалізацію, як банками, так і агроформуваннями науково обгрунтованих методичних підходів до вибору цієї форми інвестування, яка базується на глибокому аналізі фінансового стану та урахуванні специфічних ризиків. Водночас не можна не відзначити, що деякі сторони цієї важливої проблеми потребують більш детальнішого дослідження, що зумовило мету та завдання даної статті.

Теоретико-методологічними підвалинами дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи пізнання явищ і процесів, зокрема використано діалектичний метод; методи аналізу і синтезу; історичного й логічного підходів; аналогії та причинно-наслідкового зв’язку; порівняльного аналізу й екстраполяції; прогнозування.

Виклад основного матеріалу. Ретельне вивчення літературних джерел свідчить, що єдиного тлумачення економічного змісту лізингу ще не склалось. У більшості літературних джерел лізинг ототожнюється з довгостроковою орендою, довгостроковим кредитом, розстрочкою. Лізинг (англ. leasing, від lease –орендувати, здавати в оренду) – довготермінова оренда машин, устаткуван­ня, транспортних засобів, будівель ви­робничого призначення, яка передба­чає можливість їх наступного викупу орендарем за заздалегідь обумовленою ціною [5]. Згідно з класичними принципами Римського права поняття лізингу походить від розмежування понять „власник” і „користувач” майна [4]. Деякі автори порівнюють його з прокатом або визначають просто як договір чи контракт. Всі ці ознаки певною мірою притаманні лізингу. Проте, якщо поєднати їх в одному визначенні, то й воно не буде вичерпним і досконалим. Адже у визначенні необхідно передати не лише форму прояву лізингу на первинному економічному рівні, а й відобразити його макроекономічну роль. Крім того, слід взяти до уваги ще й ту обставину, що лізинг доцільно застосовувати не завжди і не скрізь. Неоднозначність тлумачення лізингу виникає через складність та багатогранність відносин, які встановлюються у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування.

Багатофакторний характер лізингу потребує впорядкування накопичених знань, виявлення в ньому загальних та особливих ознак і властивостей, що відрізняють його від суміжних економічних явищ і процесів  [8]. Ми повністю погоджуємося з тезою, що лізинг не виключає, а доповнює традиційні відносини фінансових інститутів із виробниками щодо фінансування технічного переозброєння, реконструкції та розвитку виробництва [7].

Важливим елементом теоретичного підґрунтя лізингу є критерії класифікації та його класифікаційні різновиди. Аналіз показав, що за порівняно короткий проміжок часу (6 років) кількість класифікаційних ознак видів лізингу збільшилася від 6 до 13. Спочатку до них відносили: склад учасників, майна, ступінь окупності та умови амортизації, обсяг обслуговування майна. Потім ще додалися: сектор ринку, наявність податкових та амортизаційних пільг, характер лізингових платежів, термін лізингової угоди, кількість сторін, форма організації угоди, сума лізингової угоди. Проте деякі з нових ознак не виявили нових видів лізингової діяльності. Якщо спочатку фінансовий та оперативний лізинг виділяли за ознакою ступеня окупності або ступеня окупності в поєднанні з умовами амортизації, то надалі ці ж види лізингу виділили за ознакою терміну лізингової угоди. Ще одну нову ознаку – форму організації лізингової угоди – почали використовувати для виділення добре відомих і раніше видів лізингу – прямого, непрямого, зворотного. Деякі нові класифікаційні ознаки не мають важливого, принципового навантаження. Це – ознаки сектору ринку, суми лізингової угоди, кількості сторін. Пропозиції щодо розширення класифікаційних ознак та видів лізингу сприймаються як самоціль. Заслуговують на увагу думки економістів про те, що основними видами лізингу є фінансовий і оперативний, а всі останні є їх різновидами. Слід зауважити, що забезпечення єдиного розуміння змісту, критеріїв класифікації та видів і різновидів лізингу має не тільки суто теоретичне, а й важливе практичне значення. Недостатньо розроблені на сучасному етапі і методологічні аспекти організації лізингових відносин.

Існує три групи передумов необхідності активізації банківського кредитування лізингових операцій агроформувань: 1) дефіцит технічних засобів; 2) незадовільні економічні результати роботи сільськогосподарських підприємств; 3) незавершеність формування ринкового середовища.

Найгострішою невирішеною проблемою в сільському господарстві за період економічних  реформ стала майже повна відсутність оновлення машинно-тракторного парку. Матеріально-технічна база та ресурсне  забезпечення агроформувань останніми роками погіршувались. Особливо загрозливий стан склався з  активною частиною основних засобів – технічним парком сільськогосподарських машин. Кількість тракторів – останніми роками зменшилась на 38,6%. Крім того, кількість тракторів, які відпрацювали свій амортизаційний строк, становить 59%. Подібний стан спостерігається у забезпеченні технічними засобами по всьому технологічному ланцюгу виробництва сільськогосподарської продукції. Отже, виходячи з якісних характеристик продуктивності наявних тракторів і комбайнів, високого рівня їх зношеності, забезпечити оптимальні строки виконання комплексу технологічних операцій неможливо.

Однак, державні заходи щодо вирішення цієї проблеми в більшості були неефективними. Функціонування в аграрній сфері лізингових компаній, які в повному обсязі користуються коштами державного бюджету стало неефективним. Потужна монопольна позиція цих компаній, зокрема НАК „Украгролізинг” на ринку лізингових послуг не дає можливості розвиватися банківському кредитуванню лізингових послуг агроформувань, вона вносить викривлення й спотворення в лізингові схеми та дискредитує сутність лізингу. Конкурентні відносини є обов’язковим компонентом загальної системи лізингової діяльності в умовах ринку. Він передбачає наявність багатьох лізингових компаній, які надають лізингові послуги однакового призначення, а потенційний лізингоодержувач має можливість вибору з точки зору власних інтересів. Водночас, нарощування масштабів державної агролізингової діяльності гальмується недостатнім фінансуванням. Стрункої і надійної системи формування грошових коштів для агролізингу ще не склалось

Практично всі кошти, а саме амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б мали інвестуватися в техніку та обладнання, в агроформуваннях  використовуються на фінансування оборотних засобів, зокрема на купівлю пально-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, насіння тощо. Як наслідок, це зумовлює декапіталізацію сільськогосподарського виробництва.

Лізингові операції в аграрній сфері нашої держави не користуються особливою популярністю, що суперечить загальносвітовій практиці. Обсяги інвестицій по лізингових схемах в розвинених країнах становлять до 30 % від обсягу загальних інвестицій.

За останні 3 роки сума, яку витратили агроформування на придбання основних видів сільськогосподарської техніки та обладнання збільшилась у 2,7 рази.  Однак загальні обсяги грошових коштів для лізингових операцій в агропромисловому виробництві України вкрай недостатні. Водночас, мережа господарств-користувачів агролізингу формувалася нерівномірно по території (від 12 до 30%) і неритмічно в часі. Лізингом як формою поповнення основного капіталу в натуральній формі користуються підприємства середнього рівня, які працюють рентабельно, але не можуть розраховувати навіть на одержання пільгового банківського кредиту. В цілому агролізингом охоплено  близько третини прибуткових підприємств. Найбільше його використовують господарства степової зони, найменше – Полісся. Зональні закономірності спостерігаються і в показниках обсягу агролізингу в розрахунку на 1 господарство, 1 га сільськогосподарських угідь та 1 га ріллі. Найвищі показники по степовій зоні, а найнижчі по поліській.

При аналізі структури джерел закупівлі техніки агроформуваннями, стає очевидним, що нині агроформування віддають помітну перевагу прямій закупівлі техніки. Це означає, що при сприятливій фінансовій ситуації, загальний обсяг коштів, що будуть залучатися в банках та приватних лізингових компаніях для закупівлі сільськогосподарської техніки вочевидь збільшиться близько 10 млрд. грн.

Висновок. Банківське кредитування лізингових операцій широко розповсюджене у багатьох країнах світу і масштаби його в останні роки зростають стрімкими темпами. Початковий етап здійснення банківського кредитування лізингових операцій агроформувань свідчить, що ефективність лізингових операцій віддзеркалюється в збільшенні конкурентоспроможності малих та середніх агроформувань, покращенні фінансових результатів їх функціонування, активізації інвестиційних процесів.

Серед визначальних чинників, які зумовлюють об`єктивну необхідність нарощування обсягів банківського кредитування агроформувань лізингових операцій, є низький рівень забезпечення агроформувань засобами механізації виробничих процесів і відсутність у них фінансових ресурсів для придбання техніки з повною сплатою її вартості.

Гальмуючими чинниками розвитку банківського кредитування агроформувань є невизначеність у майнових питаннях більшості агроформувань, поширений суб’єктивізм щодо вибору асортименту сільськогосподарської техніки для лізингових операцій, низька кредитоспроможність переважної більшості агроформувань, низький потенціал вітчизняної банківської системи щодо нарощування кредитування лізингових операцій, висока ризиковість сільськогосподарського виробництва, несприятливі макроекономічні умови, недолугість та неефективність державної підтримки лізингових операцій агроформувань, недосконалість методологічного підґрунтя щодо здійснення банківського кредитування лізингових операцій, зокрема щодо визначення параметрів платежів та схем їх сплати.

Прогнозованими наслідками від вирішення порушених питань будуть: поліпшення інвестиційного середовища в аграрній сфері, цивілізований, стрімкий, гармонійний розвиток банківського кредитування лізингових операцій агроформувань, підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення рівня прибутковості агроформувань.

 

Список використаних джерел

1.                 Дем’яненко М.Я., Гудзь О.Є., Стецюк П.А. Оцінка кредитоспроможності агроформувань (теорія та практика): монографія. –К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – 302 с.

2.                 Андрійчук В., Радіоненко О. Методологічні і методичні засади обгрунтування параметрів угоди фінансового лізингу в аграрному секторі  // Економіка України. – 2002. – N 10. – С. 56–64.

3.                 Про кредитування: Положення, затверджене Постановою правління НБУ від 26 вересня 1995 р., № 246. // ОВУ. – 2006. №1. – С.87-89.

4.                 Барабаш А. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб'єктів // Право України. – 2007. – N 2.– С. 76–79.

5.                 Боковченко Л.М. Економічна сутність лізингу //Фінанси Україии. 2001, №11.   С. 7578.

6.                 Грищенко І.М. Дослідження становлення лізингового посередництва // Актуал. пробл. економіки. – 2006. – N 8. – С. 6166.

7.                 Долінська Є.Б. Моделювання ризиків лізингових операцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. К., 2006. 19 с.

8.                 Ніколаєва С.О., Каракулова І.С. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингових компаній в Україні  // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. Євроінтеграц. курс України: фін. вимір. – 2006. – Вип. 3 ч. 1. – С. 118-124.

9.                 Закон України „Про фінансовий лізинг” №1381-ІV від 11.12.2003 р.//ВВР України. – 2004. - №1. – С.66.-68.