banner-mia2.gif

УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОДАТКОВЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ ЗА НЕПОДАННЯ ТА/АБО НЕСВОЄЧАСНЕ ПОДАННЯ ПЛАТНИКАМИ ДЕКЛАРАЦІЇ З ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛІ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, А ТАКОЖ НАРАХУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ ТА ПЕНІ У РАЗІ НЕПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

 

Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України

від 5 липня 2006 р. N 379

 

1. Відповідно до Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР зі змінами та доповненнями, далі-Закон N 1251-ХІІ), який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З уведенням у дію Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (далі-Закон N 2505-IV) змінився порядок справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яким було внесено зміни до Закону N 1251-ХІІ, Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-ХІІ "Про плату за землю" (в редакції Закону України від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР зі змінами та доповненнями, далі-Закон N 2535-ХІІ), Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV зі змінами та доповненнями, далі-Закон N 161-XIV).

Так, зокрема, розділом 11 Закону N 2505-IV пункт 8 частини першої статті 14 Закону N 1251-ХІІ викладено у такій редакції:

"8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Згідно із цими змінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до переліку загальнодержавних податків і справляється у порядку, визначеному Законом N 2535-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону N 2535-ХII платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (частина друга статті 14 Закону N 2535-ХII).

Ці норми набрали чинності з 31 березня 2005 року.

Абзацом першим підпункту "є" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2181-ІІІ) встановлено, що центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.

Згідно із пунктом 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок – це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, та на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону N 2181-ІІІ визначено, що форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Розроблення форми податкової декларації (розрахунку) вимагало певного часу, а оскільки норми Закону N 2505-IV набрали чинності з 31 березня 2005 року, Державна податкова адміністрація України у своєму листі до підпорядкованих облДПА від 29.04.05 N 8458/7/15-3117 "Про сплату орендної плати за землю та земельного податку" рекомендувала, що перша податкова декларація з орендної плати за землі державної і комунальної власності подається за квітень протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто, не пізніше 20 травня 2005 року.

У зазначеному листі ДПА України також повідомила, що у 2005 році дозволяється приймати податкові декларації з орендної плати за землі державної і комунальної власності за формою, встановленою для земельного податку (наказ ДПА України від 26.10.01 N 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби"). Водночас цим листом рекомендовано заповнювати лише форму "Податкового розрахунку", де слова "Податковий розрахунок земельного податку" змінювати на слова "Податкова декларація з орендної плати за землі державної і комунальної власності" .

Відповідно до підпункту "з" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону N 2181-ІІІ форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Разом з тим слід зазначити, що у разі, якщо платник орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності має декілька земельних ділянок на території однієї сільської, селищної або міської ради (код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ один і той же), за якими окремо укладені договори оренди землі, то таким платником може подаватися до відповідного органу державної податкової служби одна узагальнена податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яка відображає загальну суму орендної плати за такі земельні ділянки згідно із укладеними договорами оренди землі.

Якщо платник орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності має декілька земельних ділянок на території декількох сільських, селищних або міських рад (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ різні), за якими окремо укладені договори оренди землі, то такий платник зобов’язаний подати до відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію по кожній земельній ділянці окремо згідно з договором оренди землі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю" та керуючись пунктом 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону N 2181-ІІІ ДПА України своїм наказом від 20.12.05 N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" (далі-наказ N 588) затвердила форму податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Наказ N 588 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2005 року за N 1591/11871 і узгоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (рішення Комітету від 16 грудня 2005 року N 06-10/10-1246).

Згідно із підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

 

2. Платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону N 2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181-III податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Статтею 17 Закону N 2535-ХII встановлено, зокрема, що податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Якщо сума узгодженого податкового зобов’язання не погашається платником у законодавчо встановлені терміни, така сума податкового зобов’язання відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону N 2181-Ш визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно із підпунктом 5.1 статті 5 Закону N 2181-III у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону N 2181-Ш) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, надати уточнюючий розрахунок, що містить суми коригування нарахованих зобов’язань.

Заявлене в уточнюючому розрахунку зменшення попередньо визначеного платником податків податкового зобов’язання відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181-III вважається узгодженим від дня подання такого уточнюючого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки та погашає суми податкового боргу (частини боргу) у разі їх наявності.

Тобто, у разі погашення податкового боргу (його частини) з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у тому числі і за рахунок від’ємного значення суми податкового зобов’язання, зазначеного в уточнюючому розрахунку, відповідно до положень статті 16 Закону N 2181-III проводиться нарахування пені та виникає підстава для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III.

Зважаючи на викладене, за порушення граничних строків сплати платником орендної плати за землі державної і комунальної власності він несе відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій та пені (згідно із вимогами Закону N 2181-Ш).

Разом з тим, підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-ІІІ, зокрема, встановлено, що якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, то контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-ХII).

Що стосується застосування штрафних санкцій за період, із 31 березня 2005 року по 31 грудня 2005 року, то слід зазначити наступне:

штрафні санкції, які передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-ІІІ, за неподання або несвоєчасне подання платниками податкової звітності орендної плати за землі державної та комунальної власності, повинні застосовуватися із дати затвердження такої звітності, тобто, наказу ДПА України від 20.12.05 р. N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності", який вступив у дію із 1 січня 2006 року;

у разі коли платник подавав податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і не сплачував податок, то за порушення граничних строків сплати платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності він несе відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій за результатами перевірки (камеральної, документальної);

у разі коли платник не подавав податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і не сплачував податок, то контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, за результатами документальної перевірки.

 

Директор Департаменту податку на прибуток

та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України

Н.В. Хоцянівська

 

КОМЕНТАР

 

Детальне податкове роз’яснення щодо нарахування, сплати та звітності з орендної плати за землі державної і комунальної власності надане Державною податковою адміністрацією  з метою уточнення двох моментів:

-          порядку подання декларації та сплати зазначеного податку, що діяв з 31 березня 2005 року до 1 січня 2006 року, та застосування відповідних санкцій за його порушення у цей період;  

-          діючого з 1 січня 2006 року порядку подання декларації та сплати орендної плати плати за землі державної і комунальної власності та, відповідно, розмірів відповідальності за недотримання встановлених норм.

   Як відомо, з 31 березня 2005 року[1] порядок справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності було змінено, особливо в частині, що стосується орендної плати, яка з цього дня відноситься до загальнодержавних податків. А отже, по такому платежу підприємства, що орендують землю у держави мають звітуватися перед органами податкової служби. Порядок звітування та сплати новоспеченого загальнодержавного податку встановлений аналогічний як для земельного податку. Не упустили цей важливий момент і органи державної податкової служби і вже починаючи  з квітня 2005 року зобов’язали підприємства подати першу податкову декларацію з орендної плати за землі державної і комунальної власності. Звісно, не маючи ще розробленої форми такої декларації.

Вихід з цієї ситуації податківці знайшли і виклали його у  листі від 29.04.2005р. N 8458/7/15-3117, яким дозволили до 2006 року приймати податкові декларації з орендної плати за землі державної і комунальної власності за формою, встановленою для земельного податку, заповнювати при цьому лише форму "Податкового розрахунку", де слова "Податковий розрахунок земельного податку" змінювати на слова "Податкова декларація з орендної плати за землі державної і комунальної власності".

   Нова форма декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності була затверджена податковою лише 20 грудня 2005 року (Наказ ДПА від 20.12.2005 N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності") і звісно мала бути використана починаючи з 2006 року. Тобто звітність з орендної плати подавалась:

-          з 31 березня 2005 року до 1 січня 2006 року – за формою згідно наказу ДПА України від 26.10.2001р. N 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби";

-          з 1 січня 2006 року – за формою згідно наказу ДПА України від 20.12.2005р. N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності".

   Описана вище хронологія і зумовила необхідність надання податковою адміністрацією роз’яснення що коментується, адже порядки звітування та сплати орендної плати у 2005 і 2006 роках різні, а тому і відповідальність за їх недотримання також дещо відрізняється.

   Мова йде про п.п. 17.1.1 Закону N 2181-III[2], за яким платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

   Коротко про загальноприйняті строки подання декларації визначені п.п. 4.1.4. Закону N 2181-III:

Базовий податковий (звітний) період

Строки подання

Календарний місяць

20 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця

Календарний квартал або календарне півріччя

Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя)

Календарний рік

Протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року

Якщо декларація не подана у зазначені строки податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Зокрема, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Сплатити суму такої орендної плати визначену у податковій декларації на поточний рік землекористувач зобов’язаний рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Якщо сплата орендної плати не відбулася, то така сума визнається податковим боргом.

   Отже, повертаючись до застосування штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності встановлених вищезазначеним п.п. 7.1.1. Закону N 2181-III слід відмітити наступне. Враховуючи те, що дані штрафні санкції, за словами ДПА  повинні застосовуватися лише із дати затвердження такої звітності, то їх застосування щодо факту неподання звітності з орендної плати за землі державної та комунальної власності можливе лише з 1 січня 2006 року, тобто з дати набрання чинності Наказу ДПА України від 20.12.2005р. N 588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності". До 2006 року починаючи з моменту покладення на землекористувачів обов’язку подання такої декларації (31 березня 2005 року) санкції за її неподання чи несвоєчасне подання застосовуватись не можуть.

   Загалом, виходячи з останньої частини коментованого податкового роз’яснення відповідальність за порушення порядку подання декларації та сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності здійснені в періоді з 31 березня 2005 року по 1 січня 2006 року встановлена в наступних рамках:

 

Порушення

Міра відповідальності

Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з орендної плати за землі державної та комунальної власності

Штрафні санкції не застосовуються до 1 січня 2006 року

Подання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і несплата податку

Нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Неподання податкової звітності з орендної плати за землі державної та комунальної власності і несплата податку

Донарахування суми податкового зобов'язання органами ДПА за результатами документальної перевірки

 

   В цілому, слід зазначити що надане податковою адміністрацією роз'яснення досить конкретно висвітлює існуючі в описаній проблемі підводні камені, а тому радимо познайомитись з ним більш детально задля уникнення можливих неправомірних висновків з боку податкових органів та призначених ними штрафів.

 

 

 

 

ПОДАТКОВЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ

ПОЛОЖЕНЬ СТАТТІ 8 ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВІД 21 ГРУДНЯ 2000 РОКУ N 2181-III "ПРО ПОРЯДОК ПОГАШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ПЕРЕД БЮДЖЕТАМИ ТА ДЕРЖАВНИМИ ЦІЛЬОВИМИ ФОНДАМИ"

 

Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України

від 6 липня 2006 р. N 385

 

Конституційний суд України рішенням від 24.03.05 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 вирішив, що право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу.

Згідно з діючим підпунктом 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що за запитом платника податків, який має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

Тому у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

Вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи з їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку платника податків.

У разі неможливості визначення вартості активів платника податків, що має податковий борг, за даними бухгалтерського обліку вартість таких активів визначається на підставі їх експертної оцінки відповідно до норм Закону України від 12 липня 2001 року N 2658 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу право податкової застави поширюється на додаткові активи платника податків до суми не менше ніж двократного розміру його податкового боргу.

Якщо сума податкового боргу зменшується, то виключення активів платника податків з податкової застави на суму такого зменшення можливе за зверненням платника податків та за умови, що в податковій заставі залишаться активи, чия балансова вартість не менш ніж вдвічі перевищує суму податкового боргу.

При реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у Заяві про реєстрацію обтяження рухомого майна до підрозділу "Рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами" розділу "Опис предмета обтяження" вноситься запис: "Активи платника податків згідно з Актом опису від _______________ N ___". Для цього активи, які є предметом податкової застави, описуються в Акті (за формою, що додається) у день вручення першої податкової вимоги або в інші дні, коли можливо здійснити такий опис. Опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. Тобто, крім найменування заставних активів вказується їх детальна характеристика: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.

До Акта опису включаються активи, у тому числі рухоме і нерухоме майно та цінні папери, які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу на публічних торгах (шляхом проведення цільових аукціонів чи біржових торгів) або через організації роздрібної торгівлі.

Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України.

Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов’язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави.

У разі неможливості проведення опису активів у податкову заставу, опис активів такого платника податків може бути здійснений за даними відповідних органів реєстрації.

Відмова платника податків від підпису акта опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не звільняє такого платника податків від виникнення права податкової застави на описані активи. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

Відповідальність за здійснення операцій з активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави.

За рахунок активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, органи державної податкової служби мають право здійснювати заходи з погашення його податкового боргу, розмір якого визначається на момент фактичного погашення, включаючи пеню та штрафні санкції.

 

Директор Департаменту погашення прострочених податкових зобов’язань

М.О. Чмерук

 

Додаток

до податкового роз'яснення, затвердженого наказом ДПА України

від 6 липня 2006 р. N 385

 

АКТ

ОПИСУ АКТИВІВ, НА ЯКІ ПОШИРЮЄТЬСЯ ПРАВО ПОДАТКОВОЇ ЗАСТАВИ

від ____________ 200_ р. N ___

 

Я, податковий керуючий _____________________________________________________________________,

(прізвище та ініціали)

призначений наказом ________________________________________________________________________

(назва податкового органу)

від ____________ 200_ р. N ___, керуючись нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у присутності службової особи (службових осіб) платника податків

__________________________________________________________________________________________

(назва, ідентифікаційний код, місцезнаходження платника податків,

__________________________________________________________________________________________

а також посада, прізвище та ініціали

__________________________________________________________________________________________,

його службової особи (службових осіб)

провів опис наступних активів, на які поширюється право податкової застави, і які знаходяться __________________________________________________________________________________________

(адреса, де проводився опис активів)

 

N

з/п

Найменування активів (з детальною характеристикою кожного предмета: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо)

Кількість

Одиниця виміру

Балансова вартість або вартість за експертною оцінкою, гривень

 

 

 

 

 

 

 

 

одиниці

всього

 

Усього на загальну суму _______________ гривень ____________________ копійок

 

Податковий керуючий

__________________

(підпис)

 

___________________________________________

(ініціали та прізвище)

Службова особа платника податків

__________________

(підпис)

 

____________________________________________

(ініціали та прізвище)

Залучені поняті особи

__________________

(підпис)

 

____________________________________________

(ініціали та прізвище)

 

Цей документ складено в ___ примірниках.

 

* Примітка. У разі відмови представників платника податків від підпису складається відповідний акт відмови від підпису, а акт опису активів, на які поширюється право податкової застави складається за участю не менше ніш двох понятих.

У разі здійснення операцій з відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без отримання попередньої згоди податкового органу, платник податків несе відповідальність, встановлену законодавством України.

 

 

            КОМЕНТАР

            Вищенаведеним наказом ДПАУ затвердила податкове роз’яснення положень ст. 8 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181). Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-пр/2005 (далі – Рішення КСУ) абзац другий пп. 8.2.1 п.  8.2 ст. 8  Закону № 2181 було визнано неконституційними.

            Цей підпункт передбачав, що право податкової застави може виникнути у разі  неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації. Тобто, це прирівнювало неподання або несвоєчасне подання податкової декларації до факту несплати податкового зобов’язання, але ця підстава не є свідченням про існування або виникнення податкового боргу. На підставі цього КСУ вважає, що даний підпункт обмежує право платника податків розпоряджатися своєю власністю, чим порушується частина перша ст. 41 Конституції України. Таким чином, неподання або невчасне подання податкової декларації не може бути підставою для виникнення податкової застави.

            Також дане Рішення КСУ визнає неконституційним пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181, щодо поширення права податкової застава на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Тому, на підставі Рішення КСУ своїм наказом ДПАУ надає роз’яснення, де зазначає, що право податкової застави може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу. Активи, на які розповсюджується право податкової застави, оцінюються за їх балансовою вартістю за даними бухгалтерського обліку, а у разі неможливості визначення вартості активів за даними бухгалтерського обліку вартість визначається на підставі їх експертної оцінки.

Якщо суми податкового боргу збільшується, то право податкової застави поширюється на додаткові активи платника податків до суми не менше ніж двократний розмір його податкового боргу. При зменшенні податкового боргу, активи виключаються з податкової застави за зверненням платника податків за умови, що в податковій заставі залишаться активи, балансова вартість яких не менш ніж вдвічі перевищує суму податкового боргу.

ДПАУ надає право платникам податків самостійно визначити перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави. Якщо платник самостійно не визначить перелік активів або визначені ним активи не можуть бути використані для погашення податкового боргу, то визначити склад таких активів зобов’язаний податковий керуючий.

Для ідентифікації заставлених активів податковим керуючим складається Акт опису активів, на які порушується право податкової застави.

Варто нагадати, що платники податків можуть вільно розпоряджатися майном, яке перебуває у податковій заставі, крім операцій, що потребують узгодження з податковими органами, а саме:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б".

            Посадова особа платника податків, яка прийняла рішення про здійснення вищенаведених операцій без згоди податкового органу, несе відповідальність встановлену законодавством України за ухилення від спати податків.

 



[1] Дата набрання чинності Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України"

[2] Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", від 21 грудня 2000 року N 2181-III