banner-mia2.gif

УДК 631.162.15

С.В. Зеленко, аспірант,

Луцький державний технічний університет

 

 

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВАХ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Розглянуто проблеми формування облікової політики в сільськогосподарських виробничих кооперативах, запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем та визначено основні аспекти на які слід звернути увагу в першу чергу при її складанні.

 

Key questions which are examined:

·         The problems of forming of registration policy are considered in the agricultural cooperative stores of productions, the ways of working out existent problems and certainly basic aspects are offered on which it follows to pay attention above all things at its drafting.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Функціонування вітчизняних підприємств за ринкових умов та при інтеграції в світовий економічний простір вимагає подальшого вдосконалення системи менеджменту та, відповідно, окремих його підсистем, особливо таких як облік, контроль та аналіз. Зауважимо, що в першу чергу це стосується сільськогосподарських товаровиробників, оскільки саме цей напрям діяльності залишається найбільш вразливим до змін в економічному середовищі.

Проте, вдосконалення системи управління агропідприємствами не вирішить всіх існуючих проблем, оскільки в нормативно-правовому забезпеченні залишається  багато невирішених питань. Так, з врахуванням міжнародного досвіду було прийнято Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР, який надавав можливість сільгоспвиробникам створювати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, що, безперечно, могло б позитвно вплинути на подальший розвиток сільского господарства. Однак, фундаментальну основу на якій базується кооперація – статус неприбуткової організації, було зруйновано тим, що законодавець не переглянув пункт 7.11. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ідповідно до якого неприбутковими організаціями можуть бути лише  ті установи та організації, що відповідають вимогам цього пункту та при ліквідації яких майно переходить до іншої неприбуткової організації або зораховується в дохід держбюджету. Теке ж роз’яснення подано і в листі Державної податкової адміністрації України від 12.03.2004  № 1898/6/15-1316.

Недосконалість законодавства в подібних аспектах безпосередньо впливає на діяльність та перспективи розвитку господарюючих суб’єктів і, відповідно, на систему управління з усіма її підсистемами.

Розглядаючи облік, аналіз та контроль як функції управління зауважимо, що це основні підсистеми, що надають економічну інформацію про події, процеси та господарське життя підприємства. Наявність недоліків в законодавсті, що прямо чи опосередковано стосуються господарської діяльності відбивається, в першу чергу, на системі бухгалтерському обліку.

Враховуючи це, перед підприємством постає проблема у створенні максимально ефективної та надійної системи бухгалтерського обліку. Проблема полягає в тому, що перед керівником та головним бухгалтером існує низка варіантів відображення господарських процеів в обліку та звітності (метод нарахування амортизації, метод оцінки вибуття запасів, склад і перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції тощо). Вдалий вибір того чи іншого способу відображення інформації в обліку є запорукою ефективного подальшого управління підприємством. Оскільки всі альтернативні способи  та методи розрахунку облікових даних, повинні знайти своє відображення в обліковій політиці підприємства, то цей документ є основою для організації обліку.

Дослідження організації облікового процесу та формування облікової політики в сільськогосподарських виробничих кооперативах Волинської області, довело, що з опитаних головних бухгалтерів 50 СВК, жоден з них не оцінив організацію обліку та облікову політику на власному підприємстві на „задовільно”. Основними причнами такої ситуації вони вважають наявність великої кількості нормативно-правових актів, які прямо чи опосередковано регулюють методику ведення бухгалтерського обліку, низький рівень автоматизації, відсутність галузевих рекомендацій та алгоритму формування облікової політики. Керівники стверджують, що оцінити стан організації обліку та чи вдало для кооперативу сформована облікова політика дуже складно, оскільки вони не є фахівцями.

Тому виходом з ситуації, що склалась, на нашу думку, є створення загального алгоритму створення облікової політики підприємства та розробка методики для оцінки організації бухгалтерського обліку в сільськогосподарських виробничих кооеративах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Дослідженню процесу організації обліку та формуванню облікової політики свої праці присвятили багато відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: М. Білуха, Ф. Бутинець, П. Гарасим, М. Дем’яненко, В. Завгородній, А. Загородній, Г. Кірейцев, А. Кузьмінський, В. Лень, Ю. Литвин, В. Оленко, В. Пархоменко, А. Пилипенко, М. Пушкар, В. Сопко, П. Хомин, О. Шмігель та інші. Серед зарубіжних науковців варто виділити розробки  О. Аматта, Х. Андерсона, Дж. Блейка, К. Друрі, Д. Колдуелла, Б. Нідлза та інших.

Для того, щоб в повному обсязі розкрити всі аспекти формування облікової політики підприємства, необхідно розглянути її в контексті організації бухгалтерського обліку, оскільки це є методична стадія організації обліку процесу.

Так А.А. Пилипенко та В.І. Отенко вважають, що облікова політика повинна формуватись у тісному взаємозв’язку із податковим плануванням. Особливої уваги заслуговує пропозиція щодо залучення до цього процесу фахівців різних структурних підрозділів [1, с.134]. За цією схемою варіанти положень про облікову політику від головного бухгалтера повинні передаватись для розрахунку варіантів облікової політики головному економісту далі інформація надається групі аналітиків (консалтингова фірма) для оцінки варіантів організації виробництва. Після кожного етапу обробки варіантів розрахунки подаються заступникові директора з економіки та фінансів або керівнику підприємства (в залежності від структури управління). Завершальним етапом є вибір оптимального варіанту для підприємства.

Як бачимо такий підхід є досить трудомістким та, за рахунок залучення послуг консалтингової фірми, ресурсномістким, що для сільськогосподарських кооперативів є не завжди прийнятним. Однак, за такого підходу можна бути впевненим у якості та ефективності розробки облікової політики.

Лень В.С. класифікує облікову політику відповідно до користувачів фінансової звітності [2, с.192-222]. В зв’язку з цим він виділяє три види облікової політики щодо: фінансової звітності, податкових відносин, отримання даних управлінського обліку. Також наводить основні елементи облікової політики відносно П(С)БО, цей перелік є досить деталізованим і, на наш погляд, може використовуватись різними підприємствами з врахуванням галузевих особливостей. Проте, даний підхід до формування облікової політики обмежується лише висвітленням наявних варіантів, які дозволяє обирати законодавство.

Ряд авторів таких як В.В. Сопко, В.П. Завгородній [3], Т.Г. Маренич [4] облікову політику розглядають в контексті організації бухгалтерського обліку і цей аспект виглядає більше як теоретичне обґрунтування організаційного процесу.

Виходячи з цього, можна стверджувати про те, що формування облікової політики підприємства, потребує більш детального висвітлення в подальших дослідженнях з врахуванням галузевих особливостей господарюючих суб’єктів.

Цілі статті. Розкрити проблеми формування облікової політики в сільськогосподарських виробничих кооперативах та запропонувати шляхи їх вирішення

Основний матеріал дослідження з повним обґрунтуванням наукових результатів. Формування облікової політики в сільськогосподарських виробничих кооперативах є досить складним та трудомістким процесом, на який впливає ряд факторів (табл. 1). Сільськогосподарське виробництва характеризується досить широким спектром напрямів діяльності, великою кількістю основних засобів та виробничих запасів. Це вимагає ретельного вибору альтернативного способу відображення в обліку операцій з запасами, нарахуванням амортизації, розподілу загальновиробничих витрат, визначення резерву сумнівних боргів, визначення статей калькулювання собівартості продукції та наданих послуг тощо.

Таблиця 1

Фактори впливу на формування облікової політики

Фактори

Відображення інформації стосовно підприємства

1

2

Економічні потреби внутрішніх користувачів облікової інформації

Збереження майна власників – членів кооперативу

Економічне становище на ринку

Стан кооперативу у конкурентному середовищі, можливості його самофінансування

Форма власності

Реалізація власного інтересу форми власності

Галузь та вид діяльності

Робочий план, документування, можливість підсумовувати  роботу окремих підрозділів  господарства

Система оподаткування

Вибір найбільш оптимальної форми збору облікових даних з метою складання податкової звітності

Поточні та довгострокові цілі підприємства

Наявність чітко сформульованої стратегії фінансово-господарського розвитку

Обсяг діяльності

Відображення виконання  бухгалтерією усіх факторів виробництва й визначених управлінським персоналом  завдань

Кадрове забезпечення

Формування обов’язків працівників бухгалтерії та дотримання вимог щодо своєчасності подання облікової інформації

Наявність технічного оснащення функцій управління

Вибір форми обліку та обробки даних

Розроблено на основі джерел [1 с. 132, 5 с. 51]

Зауважимо, що облікова політика повинна стосуватися всіх підрозділів підприємства, оскільки порушення цієї вимоги призведе до викривлення даних у фінансовій звітності та неспівставності показників по підприємству (це стосується в першу чергу вибору одиниць виміру).

Розглядаючи облікову політику в контексті організації обліку на підприємстві, необхідно визначити яку роль їй відведено в цьому процесі. Переважна більшість вчених в цьому питанні мають спільну точку зору та виділяють три етапи організації облікового процесу: методичний, технологічний та організаційний. Облікова політика в даному випадку належить до методичного рівня. Ми погоджуємось з таким підходом, однак зауважимо, що саме методичний рівень формує подальший напрям розробки на технологічному та організаційному. Це обумовлено тим, що на методичному рівні обираються методи відображення господарських процесів та операцій відповідно до П(С)БО та враховуються вимоги відповідних Законів України. Вибір способів відображення в обліку господарських процесів безпосередньо впливає на показники фінансової звітності, а отже і на показники фінансового стану. Що дає можливість маніпулювати думкою зовнішніх користувачів облікової інформації та знижує їх довіру до звітності. Проте, з іншої сторони це нормальне явище, оскільки при виборі альтернативних способів прийняття рішень, які мають вплив на собівартість продукції та величину активів, відображених в балансі головний бухгалтер керується чинним законодавством та виконує право підприємства розпоряджатися своїми ресурсами в межах, що не суперечить Законам України.

Враховуючи також можливі зміни в обліковій політиці та всі труднощі пов’язані із розкриттям змін в примітках до річної фінансової звітності, ми пропонуємо в обліковій політиці відобразити лише методичні аспекти облікового процесу (табл. 2).

Таблиця 2

Основні методичні елементи облікової політики

Елемент облікової політики

П(С)БО

1

Методи амортизації основних засобів

П(С)БО 7

2

Методи нарахування амортизації малоцінних необоротних активів

3

Вартісна межа для віднесення матеріальних активів до складу малоцінних необоротних активів

 

4

Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

П(С)БО 8

5

Одиницею запасів вважати: найменування чи однорідну групу

П(С)БО 9

6

Методи оцінки вибуття запасів

7

Порядок обліку ТЗВ

8

Порядок переоцінки запасів

9

Методи визначення величини резерву сумнівних боргів

П(С)БО 10

10

Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг

П(С)БО 15

11

Порядок формування резерву майбутніх витрат і платежів

П(С)БО 11

12

Формування собівартості продукції (т., р., п.). Склад і перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції

П(С)БО 16

13

База розподілу загально виробничих витрат і порядок оцінки залишків незавершеного виробництва

14

Перелік і склад змінних і постійних загально виробничих витрат

15

Методи обліку витрат виробництва

16

Перелік пов’язаних сторін

П(С)БО 25

17

Порядок обліку курсових різниць

П(С)БО 21

19

Поріг суттєвості облікової інформації*

 

*Примітка: для визначення відповідних порогів суттєвості можна використовувати методичні рекомендації, наведені в листі Мінфіну від 29.07.2003 р .№ 04230-04108

Що ж до технологічного та організаційного рівнів, то вважаємо за доцільне розкрити ці елементи в положенні про бухгалтерію таким чином:

1.      Основні елементи положення про бухгалтерію.

2.      Наявність зазначеної форми організації бухгалтерського обліку.

3.      Робочий план рахунків.

4.      Форма ведення обліку.

5.      Форми додаткових облікових документів.

6.      Перелік осіб, які мають право підпису первинних документів.

7.      Організація документообороту.

8.      Технологія обробки облікової інформації.

9.      Періодичність і порядок проведення інвентаризації.

10.  Порядок визначення матеріальної відповідальності  на підприємстві.

11.  Порядок ведення управлінського обліку.

12.  Посадові особи відповідальні за якість і своєчасне складання і подання звітності.

13.  Відповідальність за порушення облікової політики

Такий крок обумовлюється, на приклад, тим, що вибір форми бухгалтерського обліку інколи доводиться змінювати частіше ніж облікову політику, а суттєвого впливу на показники фінансової звітності ці зміни не матимуть.

 Щодо вибору альтернативних підходів до формування облікової політики ми пропонуємо застосовувати показники фінансового аналізу, оскільки це один з найбільш ефективних способів виявлення позитивних та негативних для підприємства моментів. Однак, вибір показників залежить від того яку ціль переслідує підприємство в перспективі. Враховуючи те, що сільськогосподарські виробничі кооперативи здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку та подальшим його розподілом між членами кооперативу, то підприємству доцільно використати той метод оцінки вибуття запасів, який дасть змогу отримати більший прибуток та, відповідно, обрати такий метод нарахування амортизації, який максимально зменшить собівартість виробленої продукції.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що формування облікової політики це досить складний та трудомісткий процес, який вимагає глибоких знань обліку, контролю та аналізу, а також галузевих особливостей, в яких функціонує підприємство. Разом з тим, облікова політика буде ефективною лише в тому випадку, коли при її формуванні будуть враховані вимоги й інших структурних підрозділів підприємства.

Особливо важливим етапом формування облікової політики в сільськогосподарських виробничих кооперативах є методичний рівень, який потребує глибокого аналізу кожного із альтернативних варіантів обліку господарських процесів, що в подальшому матиме відображення у фінансовій звітності.

Розглянуті нами дискусійні положення щодо створення облікової політики потребують подальших наукових досліджень.

 

Список використаних джерел

 

1.      Пилипенко А.А., Отенко В.І. Організація обліку і контролю: Підручник. – Х.:ВД „ІНЖЕК”, 2005. – 424 с.

2.      Організація бухгалтерського обліку: Навч. посіб.; За ред. В.С. Леня – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 696 с.

3.      Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 412 с.

4.      Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агро формуваннях: Підручник; За ред. В.Я. Амбросова. – К.: ВД ”Професіонал”, 2005. – 896 с.

5.      Організація бухгалтерського обліку:  Підручник; За ред. Ф.Ф. Бутинця - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 592 с.