banner-mia2.gif

 

УДК  657.6:339.138

 Бахарєва Я.В., аспірантка,

 ННЦ „Інститут аграрної економіки”

 

 

ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ МАРКЕТИНГОВИХ ВИТРАТ

 

Ключевые  вопросы, которые рассматриваются:

·        Рассмотрены взгляды различных ученых на понятие «анализа маркетинговых затрат» исходя из позиции маркетинга и бухгалтерского учета.

·        Детально рассмотрена информационная база для осуществления анализа затрат маркетинга на перерабатывающих предприятиях АПК.

·        На основе изученных методов для проведения анализа маркетинговых затрат предложено авторскую методику проведения анализа данного вида затрат.

 

"В світі, де інформації відносно мало і проблеми, які необ­хідно вирішувати, нечисельні і прості, інформація майже завжди - безсумнівне благо. В світі, де головним обмеженим ресурсом є увага, інформація може бути дорогоцінним предметом розкоші, так як вона здатна переключати нашу увагу з важливого на несуттєве. Ми не можемо дозволити собі приділяти увагу інформації тільки тому, що вона існує"

Герберт А. Саймон

 

Постановка проблеми. Питання аналізу маркетингової діяльності досліджувалось багатьма вітчизняними науковцями, проте однозначного визначення методики та інформаційного забезпечення аналізу маркетингових витрат як його складової не дано. Більшістю вітчизняних авторів у складі управлінського аналізу виділено аналіз маркетингової діяльності (або маркетинговий аналіз). Проте, якщо існує облік маркетингових витрат, планування їх обсягів, чому не визначено методичні засади аналізу даного виду витрат як окремого об’єкту аналізу? Це не означає, що він має проводитись в повному обсязі всіма підприємствами АПК, проте для підприємств, які мають розвинуту маркетингову інфраструктуру це є необхідністю.

Аналіз останніх публікацій. Незважаючи на значні дослідження питання аналізу маркетингових витрат, що були здійснені такими авторами, як Болюх М.А., Бурчевський,  В.З.,Гончаров, В.Д., Горбатюк М.І., Пушкар М.С., Пилипенко І.І., Тарасенко Н.В., Чумаченко М.Г., Шарніна Н. та інші методика даного об‘єкта аналізу недостатньо досліджена і подекуди має різний понятійний апарат.

Тому метою даної статті є дослідження існуючих поглядів на поняття “аналізу маркетингових витрат”, вивчення особливостей інформаційної бази  для проведення даного виду аналізу а також методів економічного аналізу, які доцільно використовувати для його здійснення.

Виклад основного матеріалу. Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І. визначили „аналіз маркетингової діяльності» як складову управлінського аналізу і зазначають, що результати марке­тингового аналізу лежать в основі маркетингового плану та обґрунтування управлін­ських рішень щодо маркетингових дій. Очевидно, що в сучасних умовах проведення маркетингового аналізу є необхідним на всіх етапах функціонування підприємства. Ефект від його проведення часто перевищує витрати на дослідження в 10-100 разів. За результатами маркетингових обстежень повинні формуватися варіанти управлінських рішень на багатокритеріальній основі з урахуванням ризиків успіху в зоні невизначеності поведінки конкурентів та партнерів.[1]

Із суто маркетингових поглядів на аналіз маркетингових витрат можна відзначити наступі.

Аналіз маркетингових витрат – аналіз впливу різним маркетингових складових (асортимент, способи реалізації, територіальний поділ, рекламні засоби та ін.), що дозволяє скоректувати маркетингову стратегію[2].

Аналіз маркетингових витрат здійснюється у такій послідовності:

·         вивчення витрат за звичайними статтями витрат;

·    перехід від звичайних статей витрат до функціональних, які вказують напрямок витрат;

·         розподіл функціональних статей за маркетинговою класифікацією, тобто за товарами, ринками, каналами збуту, групами покупців та ін.

  Таким чином, контроль маркетингової діяльності підприємства поширюється на виконання річних планів збуту, прибутковості та ефективності маркетингових заходів[3].

Аналіз маркетингових витрат (Marketing cost analysis) – аналіз вартісної ефективності різних маркетингових факторів (таких як асортиментні групи, методи реалізації, збутові території, учасники каналів збуту, торговий персонал, рекламні засоби і види споживання), що дозволяє визначити, які витрати ефективні, а які ні, і внести відповідні зміни[4]

Після визначення основних завдань, методів та засобів здійснення аналізу маркетингових витрат потрібно визначити основні джерела інформації.

Тарасенко Н.В., зокрема, вводить для цього поняття „системи маркетингової інформації” (СМІ) та зазначає що її використання продиктовано вимогами ринку.  На думку даного автора СМІ – це постійно діюча система взаємозв’язку людей, облад­нання і методичних прийомів, призначена для збору, класифікації, аналізу, оцінки і поширення актуальної, своєчасної й точної інформації для використання її розпорядниками сфери маркетингу з метою вдосконалення планування, втілення в життя і контролю за виконанням маркетингових заходів. У зарубіжному досвіді проведення аналізу СМІ основу становлять статистичний банк (сукупність сучасних методик статистичного опрацювання інформації) та банк моделей (набір математичних моделей, що сприяють прийняттю оптимальних маркетин­гових рішень учасниками ринку).

Досліджуючи інформаційну підсистему маркетингової діяльності М.С. Пушкар зазначає, що при плануванні і обліку особливу увагу треба звернути на складання кошторису з маркетингу та комерційної діяльності  і пропонує рахунок 93 „Витрати на збут” перейменувати на „Витрати на маркетинг і комерційну діяльність” з двома субрахунками:

1. „Комерційні витрати”.

2. „Витрати на маркетинг” з наступною номенклатурою статей:

2.1. Заробітна плата апарату відділу маркетингу.

2.2. Відрахування на соціальне страхування.

2.3. Поштові, канцелярські, телефоні витрати.

2.4. Утримання приміщень, споруд, інвентарю.

2.5. Ремонт приміщень, споруд, інвентарю.

2.6. Витати на рекламу.

2.7. Витрати, пов’язані з вивченням ринку та попиту.

2.8. Послуги сторонніх організацій.

2.9. Послуги на науково-дослідні роботи.

2.10. Інші витрати.

Також даний автор поділяє інформаційну підсистему маркетингової діяльності на підприємствах з розвинутою службою маркетингу на наступні блоки:

1. Інформація про стан і динаміку ринку (характеристика ринку, сегментів, обсягу продажу, інноваційна і цінова політика, збутова і рекламна діяльність, інформація про ринок, інші дані.

2. Дані про конкурентів (загальна дані про фірму, її виробничо-економічні характеристики та фінансове становище).

3. Дані про товар (найменування товарів і основні торговельні марки, за якими вони збуваються, патентний і правовий захист, ринки і сегменти на яких збувається товар, базисна науково-технічна ідея товару, з яких матеріалів виготовлено товар, застосовувана технологія, упаковка, динаміка цін, ключові фактори ринкового успіху або невдач, реклама та ін.).

4. Інформація про навколишнє середовище, у якому знаходиться фірма (зовнішнє середовище формується законодавчою і виконавчою владою в країні і регіоні через законодавчі  акти та нормативні документи, споживачами та їх асоціаціями, виданнями споживачів, контактами зі споживачами, даними соціологічних обстежень та опитувань щодо якості та інших характеристик продукції).[5]

Основні джерела інформації для аналізу маркетингової діяльності підприємства в цілому та маркетингових витрат як його складової за класичною схемою класифікації інформаційного забезпечення аналітичних досліджень можна поділити на наступні групи:

1. До відомостей регулятивно-правового характеру відносять Закони України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, „Про рекламу”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про ПДВ”, „Про оподат­куван­ня доходів фізичних осіб”, „Про захист прав споживачів”, „Про оплату пра­ці”, ЦКУ, П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 8 „Нема­те­ріальні активи”, П(С)БО 16 „Витрати”.

2. Відомості нормативно-правового характеру можуть бути представлені держстандартами та іншими документами державних органів, що містять вимоги до якості продукції, методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) та іншими нормативно-рекомендаційними документами державних органів, що регулюють діяльність суб’єктів господарювання.

3. В якості планових джерел інформації можуть виступати бізнес-плани, нормативні, прогнозні, договірні та інші передбачувані показники, що були зафіксовані протягом діяльності підприємства за аналізований період, дані, які було отримано в ході маркетингових досліджень, що здійснювались як власними силами підприємства, так і отримані від залучення аутсорсерів в сфері маркетингу, розпорядження та накази по підприємству, якими здійснюється регулювання маркетингової та облікової політики підприємства. Особливу увагу даній групі джерел варто приділити зважаючи на те, що вони є основою для порівняння фактичних даних із тими, що передбачались, а також дають можливість визначити рівень виконання поставлених завдань та відхилення від запланованих показників, що надалі спонукатиме до пошуку причин цих відхилень й їх обґрунтування з наступним коригуванням стратегічних планів та напрямків здійснення маркетинговоорієнтованої діяльності загалом.

4. Облікові джерела даних базуються на відомостях бухгалтерського обліку, що відображені в первинних документах (договори, акти виконаних робіт тощо), регістрах обліку (Головна книга, журнал-ордер № 10.3 с.-г. і 15 с.-г.), даних синтетичного та аналітичного обліку по рах. 12, 13,15, 20-22, 63, 92-94, 79, оперативних зведеннях тощо.

5. Звітними (бухгалтерськими, статистичними, оперативними) джерелами інформації виступає фінансова звітність  за формами: ф. № 1 „Баланс”,  ф .№ 2 „Звіт про фінансові результати”, ф.№ 3 „Звіт про рух грошових коштів”, ф. № 4 „Звіт про власний капітал”, ф. № 5 „Примітки до річної фінансової звітності”, тощо згідно національних стандартів бухгалтерського обліку, разові та періодичні статистичні звіти (ф.№1-підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф. №1-ПВ „Звіт з праці”, ф. №50 с.-г. „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”) та інші внутрішні звітні форми, що відображають стан діяльності підприємства та дають можливість відслідковувати вплив маркетингу на результати господарської діяльності підприємства.

6. Позаоблікові джерела інформації для потреб аналізу маркетингових витрат підприємства представлені матеріалами маркетингових та соціологічних досліджень, обстежень, ревізій, перевірок, анкетування, розпоряджень, публікацій, дані щодо маркетингових та інших аспектів діяльності клієнтів, дані про участь у виставково-ярмаркових заходах, огляди, презентації, що проведені підприємством або за його учас­тю, дані рекламної друкованої продукції та інше. Позаоблікові дані можуть бути одер­жані від банків, податкової інспекції, аудиторів, аутсорсерів маркетингових послуг.

7. До технічних джерел інформації відносять технічну документацію про програмне забезпечення для маркетингових досліджень на підприємстві, кошторисну документацію (наприклад, про участь у виставці, створення об’єкту зовнішньої реклами, кошторис витрат на виробництво тощо), технічний рівень і параметри якості нових видів продукції, які було розроблено і впроваджено виходячи з отриманих результатів маркетингових досліджень, свідоцтво про знак для товарів і послуг, відомості про наукові досягнення та нововведення, що були спричинені застосуванням комплексу маркетингу на підприємстві тощо.

8. Додаткова інформація в умовах високо конкурентного середовища також набуває значущості й може бути представлена матеріалами конференцій, ярмарок, преси, радіо, телебачення, а також матеріалами спеціальних фірм, що на комерційній основі забезпечують підприємство необхідною інформацією. Її цінність перш за все полягає у вивченні тенденцій розвитку АПК, економічного середовища в країні, розвитку маркетингових технологій тощо. Доцільним буде і використання довідково-енциклопедичної інформації.

Тут варто відмітити, що аналізом маркетингових витрат має займатись не лише маркетинговий персонал а й представники інших підрозділів – бухгалтери, економісти, технічно-інженерний персонал, а отримана інформація повинна направлятися всім зацікавленим відділам управління для ознайомлення і використання в плануванні виробництва і збуту продукції.

Підходом до аналізу маркетингових витрат підприємства має бути розуміння того, що аналізувати їх окремо, як частку операційних витрат підприємства є невірним – лише комплексний підхід до даної ланки аналізу у взаємозв’язку з іншими об’єктами управлінського аналізу на підприємстві дасть об’єктивну оцінку ефективності та доцільності їх здійснення. Дана категорична точка зору випливає із визнання маркетинговими витратами комплексу витрат, що включають до складу різних економічних елементів витрат (наприклад, матеріальну складову витрат на створення та підтримку торговельних марок – до матеріальних; заробітна плата маркетингового персоналу – до витрат на оплату праці; нарахування на оплату праці маркетингового персоналу – до відрахувань на соціальні заходи; амортизація поставлених на баланс торговельних марок – до амортизаційних відрахувань; витрати на рекламу та маркетингові дослідження, участь у виставках – до інших операційних витрат).

Аналізувати маркетингові витрати доцільно як з погляду витрат, що вже «відбулися», так і в перспективі витрат підприємства. Першочергово потрібно визна­чити правильність віднесення тих або інших витрат до складу маркетингових, наступ­ним кроком буде визначення маркетингового бюджету підприємства або підрозділу, де буде аналізуватись також структура та перспективні напрямки діяльності підприємства, виходячи з чого можна буде допускати коливання в розмірах певних витрат.

Прикладним завданням аналізу маркетингових витрат як складової аналізу маркетингової діяльності (маркетингового аналізу) повинно стати докорінне вивчення структури, обсягів, напрямків застосування, оцінки ефективності даного виду витрат та їх відповідності маркетинговій політиці підприємства в цілому.

Методи, що застосовуються для аналізу маркетингових витрат

1.        Традиційні (логічні). Методи порівняння. Порівнюються фактичні показники маркетингових витрат в звітному періоді з показниками маркетингового плану (бюджету), з аналогічними показниками попередніх періодів, з витратами інших управлінських підрозділів підприємства. Проводиться порівняння досягнутих результатів маркетингової діяльності (обсягів реалізованої продукції,  нових освоєних видів продукції) з теоретично можливими або попередньо визначеними за допомогою математичного моделювання. Здійснюється порівняння основних складових маркетин­гових витрат із даними інших підприємств, закордонних фірм тощо. Методи елі мін­ування. Методом ланцюгових підстановок визначається вплив тої або іншої складової маркетингових витрат на обсяги реалізованої продукції; вплив збільшення або зменшення маркетингових витрат на загальний економічний ефект від їх здійснення та ін. Спрощеним варіантом прийому ланцюгових підстановок може стати перерахунок планових показників маркетингових витрат в комплексі з показниками реалізації продукції. Спосіб різниць доцільно застосовувати для аналізу маркетингових витрат в поєднанні з кількісними показниками діяльності маркетингової служби в цілому. Статистичні методи. Метод середніх величин використовуються для одержання узагальненої оцінки виконання маркетингового бюджету, враховуючи різні складові маркетингових витрат протягом певного періоду часу. Метод групування при аналізі маркетингових витрат дасть можливість варіювати розподіл даних витрат за певними ознаками в залежності від конкретних потреб користувачів інформацією (для маркетологів і бухгалтерів групування маркетингових витрат може визначатись різни­ми факторами). Бюджет маркетингових витрат складається з урахуванням агрегованих фінансових показників. Справа в тому, що склад маркетингових витрат у більшості випадків великий, і тому проводити планування маркетингових витрат за елементами затрат було б невиправдано трудомістким аналітичним процесом. Тому всі маркетингові витрати попередньо поділяють на змінні та постійні, і планування змінних маркетингових витрат відбувається відповідно до планового значення відповідного базового показника. Для планування змінних маркетингових витрат в ролі базового показника використовують обсяг проданих товарів. Норматив змінних витрат встановлюють у вигляді фіксованого значення на одиницю проданих товарів. Постійні накладні витрати переносяться до бюджету маркетингових витрат буквально так, як вони представлені у вихідних даних.  Індексний метод аналізу стосовно маркетингових витрат дозволить враховувати вплив фактичного розміру окремих складових маркетингових витрат на їх сукупне значення протягом звітного періоду та в порівнянні з аналогічними індексами інших періодів. Особливо корисним буде при аналізуванні залежності цін реалізованої продукції від здійснених маркетингових заходів. Балансовий прийом аналізу найкраще підійде на стадії планування маркетингового бюджету.

2.        Економіко-математичні методи і моделі. Кореляційний аналіз впливу маркетингових витрат на обсяги або ціни реалізованої продукції дозволяє виявити зв’язок між даними показниками та виміряти його міцність. Регресивний аналіз застосовується при прогнозуванні обсягів маркетингових витрат в умовах мінливості як зовнішнього так і внутрішньогосподарського середовища під впливом різноманітних факторів (наприклад, конкурентного середовища, змін в податковому законодавстві тощо). Дисперсійний аналіз використовується для отримання даних про доцільність змін як в організаційній структурі маркетингового підрозділу, так і в підвищенні кваліфікації його працівників, перебудові бухгалтерського обліку маркетингових витрат. Методи математичного програмування дають змогу оптимізувати маркетингові витрати та структуру маркетингового підрозділу, ступінь досягнення очікуваних результатів від здійснення маркетингових заходів.

3.        Методи експертної оцінки. Дані методи ґрунтуються на використанні професійного досвіду як маркетингового, так і облікового та інженерно-технічного персоналу. Прийом „мозкової атаки” досить часто використовується маркетинговим персоналом в ході обговорення нових ідей щодо стимулювання збуту певного виду власної продукції, в той час як обліковці та аналітики дають оцінку можливостей здійснення даних заходів, зважаючи на матеріальні та інформаційні ресурси й можли­вості підприємства. Прийом аналогій також часто використовується вітчизняними упра­влінцями, коли є результати впровадження маркетингових заходів іншими учасниками концерну, вітчизняними конкурентами, закордонними підприємствами, або ж вони були випробувані раніше на іншому виді продукції. Прийом колек­тивного блокнота використовується в основному на великих підприємствах з розвинутим апаратом упра­вління та  висококваліфікованими працівниками різних служб з метою вибору серед незалежно висунутих ідей тієї, яка при подальшій оцінці перейде у стадію вироблення конкретного управлінського рішення. Прийом контрольних запитань поширено вико­ристовується при створенні анкет для опитування клієнтів, споживачів та постачаль­ників з метою отримання відповідей шляхом навідних питань інформації, що дозволить виявити проблемні ланки діяльності підприємства і виробити шляхи їх подолання.

4.        Графічні методи. Аналітичні, ілюстративні, інформаційні графіки, діаграми та картограми дають можливість швидко та ефективно показати управлінському персоналу та клієнтам структуру маркетингових витрат, ефект від їх здійснення на різних стадіях процесу здійснення маркетингових дій, конкурентне положення підприємства на регіональному та загальнодержавному рівні тощо.

5. Методи комплексної оцінки поділяються на методи детермінованої комплексної оцінки (метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць) та методи стохастичної комплексної оцінки (метод двомірного шкалування, експертно-статистичні методи, метод компонентного аналізу). Вони використовуються при поглибленому комплексному аналізу конкурентного середовища та впливу маркетингових заходів на основні економічні показники діяльності підприємства. Визначення доцільності та можливих розмірів маркетингових витрат з використання математичних моделей, дасть змогу оцінити приблизні (наближені до реальних у майбутньому) маркетингові витрати в залежності від ряду чинників та економічний ефект від їх здійснення. При цьому варто враховувати всі можливі величини, які впливають на кінцевий результат – визначення розміру даних витрат та визначення збитків в разі ігнорування їх (витрат) здійснення або здійснення в недостатніх розмірах. Для потреб економічного аналізу доцільно також вирахувати можливі економічні ризики та розміри неефективного використання запасів, виробничих потужностей та здійснення інших витрат на виготовлення та зберігання, транспортування надлишкових об’ємів продукції, що призведе до скорочення валового прибутку від реалізації.

При аналізі маркетингових витрат підприємства та їх ефективності варто особливу увагу приділити аналізу обґрунтованості виробничої програми підприємства. Маркетингові зусилля підприємства сприяють підвищенню ступеня визначеності та конкретизації цілого ряду показників бізнес-плану, серед яких варто відмітити:

-         структуру основних видів продукції (з виказанням можливих новацій в існуючій номенклатурі а також внесення пропозицій щодо впровадження нових видів продукції або заміни ними „відпрацьованих” продуктів) з описом їх конкурентних переваг;

-         обґрунтування цінової політики (на основі маркетингових досліджень ринку та конкурентноздатності продукції власного виробництва) Перед прийняттям багатьох рішень важливо розрахувати вартість продаж, суму витрат та деякі коефіцієнти. Для аналізу маркетингової діяльності підприємства важливим є визначення розділів маркетингової арифметики: створення звіту про результати господарської діяльності, розрахунку  аналітичних коефіцієнтів  та розрахунку націнок й скидок з ціни.;

-         розрахунок оптимальних замовлень та обсягів реалізації (з визначенням резервів підвищення останніх за рахунок використання підприємством різного маркетингового інструментарію);

-         оцінку ринку збуту (починаючи від загальної ємності ринку, тенденцій його розвитку – і до характеристики потенційних клієнтів);

-         дослідження конкурентів (за обсягами їх замовлень та продаж, сферою діяльності, можливими змінами у співпраці з даним підприємством тощо);

-         маркетинговий план (з деталізацією системи логістики на підприємстві, комплексу маркетингових заходів, спрямованих на рекламування продукції та підтримку іміджу підприємства, методи стимулювання продаж та інші впровадження в сфері маркетингу);

-         план виробництва (особливо інформація щодо виробничих потужностей та їх диверсифікації, обсягів виробництва та контролю якості продукції)

При здійсненні аналізу маркетингових витрат варто враховувати як економічний ефект від їх здійснення, так і альтернативні канали покриття їх за рахунок додаткового використання торговельних марок в господарських угодах (внесення в статутний капітал, ліцензійне використання, франчайзинг, використання в якості застави при кредитуванні), продаж інформації, отриманої в результаті маркетингових досліджень (яка з часом втрачає актуальність і цінність для підприємства) про огляди ринків і сегментів товарів, динаміку цін та характеристику клієнтів спеціалізованим фірмам для подальшого використання іншими підприємствами.

Також доцільно розширити номенклатуру статей маркетингових витрат в обліку, окрім згаданих вище, ввести, наприклад, такі статті витрат маркетингового характеру як:

1. Витрати на підтримку іміджу підприємства та “PR-заходи”.

2. Витрати на створення та обслуговування торговельних марок (які згідно П(С)БО 8 не можуть бути віднесені на капітальні витрати по створенню торговельних марок).

3. Витрати, пов’язані з участю у виставково-ярмаркових заходах.

4. Витрати на підвищення кваліфікації маркетингового персоналу.

5. Витрати на прямий маркетинг (крім оплати праці задіяного персоналу).

6. Додаткові маркетингові витрати.

Висновки. Аналіз маркетингових витрат має базуватись на системі показників, які дадуть можливість всебічного розкриття інформації як про маркетингову діяльність підприємства в цілому, так і про її складові та їх вплив на подальшу господарську діяльність, керуючись при цьому тенденціями розвитку обліку витрат, маркетингу та економічного аналізу.  Пошук нових рішень при аналізі маркетингових витрат має здійснюватися не лише маркетинговим персоналом – в даному випадку це не є вірним, оскільки інформаційну базу аналізу становлять не лише дані маркетингових дослід­жень. Розробка нових форм документів внутрішньогосподарського призначення, які б поєднували в собі показники бухгалтерського обліку, аналітичних оглядів та інших матеріалів, що стосуються діяльності підприємства в сфері маркетингу дасть можли­вість налагодити тісний зв’язок між різними службами підприємства, зекономити час управлінського апарату на прийняття стратегічних рішень та пошук недоліків у системі планування та аналізу маркетингової діяльності підприємства з подальшим формулю­ванням рекомендації щодо її вдосконалення. Використання в аналітичній роботі маркетингових баз даних (при цьому поповнювати базу даних можуть представники різних служб підприємства) та спеціалізованих програмних продуктів, що орієнтовані на клієнтів дасть можливість швидкого та чіткого опрацювання отриманої інформації з подальшим її використанням  різними користувачами та є одним із шляхів економії маркетингового бюджету, що продиктовано тенденціями підвищення цінності клієнта в сучасному маркетинговому середовищі.



[1]  Економічний аналіз: Навч. посіб. / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред.акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003. – 556с.

[2] Русский гуманитарный Интернет-университет. Режим доступу: http://www.i-u.ru/biblio

[3] Регламентація функціональних служб корпоративних підприємств / За заг. редакц. І.І. Пилипенка. — К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 329 с.

[4] Юнг Г.Б., Таль Г.К., Григорьев В.В. Словарь по антикризисному управлению. - М., 2003. – 212 с.

[5] Пушкар М.С. Креативний облік (створення інформації для менеджерів): Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 334с.