banner-mia2.gif

УДК 35.075.5:005.35

Н.Ю. РОМАНОВСЬКА, начальник відділу,

Міністерство економіки України

 

РОЛЬ СПОСТЕРЕЖНОЇ РАДИ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто діяльність спостережних рад акціонерних товариств як основного інструменту здійснення корпоративного управління, що дозволяє забезпечити баланс інтересів акціонерів, в тому числі держави.

Ключові слова: корпоративне управління, товариства державного сектору, спостережна рада.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрен вопрос деятельности наблюдательных советов акционерных обществ как основного инструмента осуществления корпоративного управления, позволяющего обеспечить баланс интересов акционеров, в том числе и государства.

Ключевые слова: корпоративное управление, общества государственного сектора, наблюдательный совет.

 

Issues that are examined:

·      Activity of supervisory board as the basis tool of corporate management which provides the balance in interests’ shareholders is considered.

Keywords: corporate governance, public sector companies, the board.

 

Постановка проблеми. В Україні на сьогодні досить потужний державний сектор економіки, частина якого функціонує у формі акціонерних товариств. Тому актуальним є питання підвищення рівня управління та врахування міжнародного досвіду у сфері корпоративних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання управління в державному секторі економіки певною мірою висвітлено у працях Задихайла Д.В., Кібенко О.Р. [2], Чечетова М.В. [8], Шершньової З.Є. [12], також зазначеному питанню приділяється увага Світовим банком; тема актуальна для урядовців та законотворців.

Метою статті є аналіз механізмів управління державним сектором економіки та розробка рекомендацій щодо їх вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. Як свідчить практика найбільш ефективною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є акціонерна форма господарювання. Разом з тим, сучасний стан корпоративного управління в Україні характеризується низьким рівнем корпоративної культури, невідповідністю існуючої практики корпоративного управління загальноприйнятим принципам, недостатньою координацією дій органів державного управління у сфері регулювання корпоративних відносин.

Процеси реформування відносин власності в Україні призвели до виникнення в країні близько 30 тисяч акціонерних товариств, власниками іменних цінних паперів є близько 14 млн. фізичних осіб, що складає близько третини населення України.

Водночас в Україні один із найпотужніших у Європі державний сектор економіки, значна частина якого також функціонує у формі акціонерних товариств. Тому, надзвичайно важливим є впровадження ефективних механізмів корпоративного управління в українських акціонерних товариствах, в тому числі і з державною часткою у статутному капіталі.

На 1 липня 2010 року в Реєстрі корпоративних прав держави обліковується 705 господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка. Уряд України, Фонд державного майна України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади здійснювали управління корпоративними правами держави у 598 відкритих та закритих акціонерних товариствах, 77 товариствах з обмеженою відповідальністю та 30 національних акціонерних і державних холдингових компаніях (НАК і ДХК), створених спеціальними рішеннями Президента України та Уряду України. З них:

- 301 господарське товариство (43% загальної кількості) мають у статутному капіталі державну частку понад 50%, яка надає державі право контролю за їх діяльністю (далі - контрольні), з них 152 господарських товариства (22%) мають державну частку 100%;

- 192 господарських товариства (27%) мають державну частку в статутному капіталі розміром від 25 до 50% (блокуючий пакет);

- 212 господарських товариств (30%) мають державну частку в статутному капіталі менше 25% (рис. 1).

Image

Рис. 1. Розподіл корпоративних прав держави за розміром державної частки в статутному капіталі станом на 1 липня 2010 року

 

Фонд і його регіональні відділення здійснюють управління 580 об'єктами з корпоративними правами держави (82% загальної кількості), з них з державною часткою від 50 до 100% - 183 об'єктами [6].

На сьогодні переважна більшість корпоративних прав держави перебуває в управлінні Фонду державного майна, що не можна вважати ефективним, оскільки зазначений орган є відповідальним за політику приватизації. Розглянемо питання механізмів управління корпоративними правами, зокрема, державними, а саме, діяльність спостережних рад товариств.

Отже, яким чином акціонери можуть брати участь в управлінні товариством? Існує два класичних способи - це, по-перше, безпосереднє управління - шляхом участі акціонерів у загальних зборах і, по-друге, управління опосередковане - через обрання своїх представників до виборних органів товариства. Зазвичай, в Україні поширена  триступенева структура управління (загальні збори акціонерів - спостережна рада - виконавчий орган) й двоступенева (загальні збори акціонерів - виконавчий орган).

Згідно Закону "Про акціонерні товариства", який набув чинності 29 квітня 2009 року, спостережна (наглядова) рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Члени наглядової ради обираються загальними зборами, в  товаристві з кількістю акціонерів – власників простих акцій 10 і більше створення наглядової ради є обов’язковим. Законом також визначено кількісний склад наглядової ради в залежності від кількості акціонерів та визначено детальне коло її повноважень. Закон не містить вимоги про обрання членів наглядової ради з числа акціонерів, тобто, можливе представництво [4].

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію, а діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами (частина 2 статті 1). Також необхідно наголосити на нормі частини 8 статті 53 Закону, яка визначає, що виконання повноважень члена наглядової ради державними службовцями здійснюється у випадках та у порядку, визначених законом. На сьогоднішній день дискусійним є питання щодо наявності відповідного законодавчого врегулювання зазначеного питання.

Управління корпоративними правами держави відбувається шляхом призначення державних службовців в органи управління товариств, або передачі корпоративних прав в управління уповноваженим особам.

Згідно Закону України "Про управління об’єктами державної власності" функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна, уповноваженими органами управління у разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному фонді господарської організації. У всіх інших випадках згідно вимог Господарського кодексу України корпоративні права держави повинні бути передані в управління уповноваженій особі, яка обирається на конкурсних засадах. Зазначена вимога Закону на сьогодні не виконується, лише 2 уповноваженим особам передані в управління корпоративні права держави.

Також зазначений Закон передбачає, що у разі, якщо корпоративні права держави перевищують 50 відсотків фонду господарської організації, головою спостережної ради обирається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи), у разі, якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного фонду господарської організації до складу спостережної ради та ревізійної комісії обов’язково включається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи). Члени спостережної ради, що представляють інтереси держави, голосують на засіданнях наглядової ради відповідно до наданих уповноваженим органом управління (уповноваженою особою) завдань щодо голосування [5].

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 791 "Про управління державними корпоративними правами" представник органу, уповноваженого управляти відповідними корпоративними правами держави в органах управління господарського товариства - відповідальний представник, призначається із числа членів спостережної ради рішенням органу, що виконує функції з управління корпоративними правами держави.

Відповідальний представник представляє інтереси держави у роботі загальних зборів товариства, спостережної ради, ревізійної комісії; голосує на загальних зборах товариства згідно виданих письмових доручень. Із представником держави укладається договір доручення на виконання функцій з управління корпоративними правами держав, для голосування на загальних зборах та засіданнях спостережної ради додатково надаються завдання на голосування з питань порядку денного. Відповідальний представник повинен мати вищу освіту; стаж роботи на державній службі не менше 3 років; відповідну кваліфікація у сфері корпоративного управління. Також наказом Фонду державного майна України від 21.06.2004 № 1217 затверджені додаткові кваліфікаційні вимоги до осіб, уповноважених управляти корпоративними правами держави.

Із представником держави укладається договір доручення на виконання функцій з управління корпоративними правами держави згідно із Типовою формою договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі, яка затверджена наказом Фонду державного майна від 01.03.2004 № 383, який зареєстрований у Міністерстві юстиції 24.03.2004 за № 365/8964.

Невід’ємною частиною договору доручення є завдання відповідальному представнику держави на здійснення функцій з управління корпоративними правами держави; також для голосування на загальних зборах та засіданнях спостережної ради відповідальному представнику держави додатково надаються завдання на голосування з питань порядку денного [9].

А зараз розглянемо коротко міжнародний досвід діяльності спостережних рад товариств державного сектору.

Кількість державних представників часто, але не обов’язково, обумовлюється часткою корпоративних прав держави, а також може ґрунтуватися на інших принципах, як-то паритетність представництва різних категорій членів ради, серед яких - державні службовці, представники працівників, експерти та інше, або встановлюватися довільно.

Різні категорії представників у спостережній раді можуть мати різний статус: деякі беруть участь у голосуванні, а деякі можуть брати участь лише в обговореннях без права голосу. В цілому, можна виокремити наступні категорії представників: державні службовці; акціонери-міноритарії; представники працівників; особи, які мають значний досвід діяльності у приватному секторі, і які таким чином розглядаються як експерти; науковці - працівники науково-дослідних установ та професори університетів. Останні дві категорії часто характеризують як "незалежних" або зовнішніх представників.

В ряді країн державний службовець, аби вважатися правомочним посісти місце в спостережній раді, має скласти спеціальні екзамени.

Отже, представництво держави варіюється від нуля до майже цілої ради. В деяких країнах немає жодного представника від держави в радах. Це переважно характерно для країн, в яких підприємства підпорядковуються єдиному державному органу (так звана централізована модель управління), таких як Норвегія, Данія, Нідерланди, а також Сполученого Королівства у випадку повного володіння державою підприємством. В ряді країн наявні лише один або два представники у радах від держави, безвідносно до розміру частки держави. Це, зокрема, характерно для Швеції, Німеччини чи для більшості державних підприємств у Фінляндії, а в деяких країнах усі члени ради, за винятком голови, є державними представниками.

Друга головна особливість в складі рад державних підприємств – це наявність представників трудового колективу. В більшості випадків, наявність представників трудового колективу в радах державних підприємств походить зі звичної практики акціонерних компаній і базується на вимогах відповідних законів про компанії. Це характерно для Австрії, Чехії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Данії та Німеччини. В колишніх країнах соціалістичного табору ця вимога базується на законі про приватизацію. В ряді інших випадків існують специфічні юридичні статути для державних підприємств, які вимагають визначену кількість чи відсоток представників трудового колективу, так як це у Франції, Греції, Іспанії та Швейцарії.

Наявність незалежних членів варіюється від країни до країни, так само як і розуміння того, що мається на увазі під їхньою незалежністю. Як правило, "незалежними" членами є фахівці з бізнес-середовища, які не мають відношення до даного підприємства, або науковці та експерти з дослідницьких установ. В декількох країнах, як це властиво для Іспанії та Туреччини, взагалі відсутні незалежні члени рад.

В багатьох країнах, певна кількість членів правління має бути незалежною. В ряді країн, більшість, якщо не всі, члени ради, є незалежними. В Скандинавських країнах, Нідерландах, Австрії, Німеччині, Австралії та Новій Зеландії більшість членів рад державних підприємств приходять з приватного сектору, навіть якщо вони призначаються певною державною установою.

Призначення членів спостережних рад. У тих країнах, де управління підприємствами здійснюється однією державною установою, тобто у країнах з так званою централізованою моделлю управління корпоративними правами держави, державний орган, якому підпорядковується підприємство, повністю відповідає за призначення представників в радах, в тому числі так званих "незалежних" членів.

В інших моделях – дуалістичного або децентралізованого управління – державні представники часто призначаються відповідним галузевими міністерствами (або відповідними галузевими державними установами, якщо галузевих міністерств не існує). Але ці представники, зазвичай, мають бути узгоджені із Урядом перед остаточним рішенням. Також в моделі подвійного управління, державна установа, яка виконує централізуючу роль в управлінні, відповідає за призначення державних представників.

Функції рад. Зазвичай передбачається, що ради державних підприємств/компаній мають мати такий же рівень відповідальності та обов’язків, як і ради приватних акціонерних товариств. Лише кілька країн розвинули чи розвивають специфічні керівні принципи стосовно того, як має здійснюватися робота спостережних рад. Єдина вимога, встановлена законами про компанії або спеціальним законодавством по державних підприємствах, стосується обов’язку ведення протоколів засідань рад і кількості її обов’язкових зустрічей. Остання варіюється від двох разів на місяць у Туреччині до одного разу на рік в Австрії. Тривалість перебування членів рад на їхніх посадах та можлива кількість повторних призначень стає дедалі більш спірним питанням в країнах ОЕСР.

Висновки. В Україні управління корпоративними правами держави відбувається шляхом призначення державних службовців в органи управління товариств або передачі корпоративних прав в управління уповноваженим особам.

Однак, зазначений механізм має недоліком незацікавленість державних службовців до виконання обов’язків з представництва, оскільки це відбувається в межах їх посадових обов’язків та, відповідно, належним чином не винагороджується; а щодо уповноважених осіб, то на сьогоднішній день зазначений механізм не діє, в управління передано з 2000 року  лише 2 об’єкти.

29 квітня 2009 року вступив у силу Закону України "Про акціонерні товариства", впровадження якого має шанси покращити рівень корпоративного управління в акціонерних товариствах, в тому числі із державною часткою у статутному фонді.

Таким чином, потребують удосконалення нормативно-правові акти, що регулюють питання управління корпоративними правами держави з метою їх узгодження із міжнародним досвідом, існуючою та підтвердженою практикою, новим Законом про акціонерні товариства.

На нашу думку, доцільно здійснити:

ü  відхід від практики провідної ролі Фонду державного майна у сфері управління корпоративними правами держави, оскільки зазначена функція не є властивою для органу, основним завданням якого є роздержавлення майна та підтвердження головної ролі Кабінету Міністрів України у згаданій сфері, що відповідатиме законодавству та Конституції України;

ü  удосконалення роботи спостережних рад з метою забезпечення реального впливу на роботу товариств, оскільки досить часто у товариствах із державною часткою у статутному фонді роль вказаного органу є формальною, засідання не проводяться, функція контролю за правлінням не здійснюється;

ü  використання міжнародного досвіду у роботі спостережних рад, а саме в частині розширення представництва – за рахунок працівників товариств, незалежних членів, що стає можливим із набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства", який передбачає можливість представництва акціонерів у спостережній раді та обрання членів ради шляхом кумулятивного голосування. На сьогодні така можливість передбачена для акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації. Однак корпоратизація, з нашої точки зору, без подальшої приватизації об’єктів є недоцільною, а приватизація в свою чергу передбачає відчуження, а не управління.

 

Список використаних джерел

1.                 Governance Arrangements for Commonwealth GBEs, Australian Government, June 1997, s3.2, p.8. 
2.                 Swedish Company Act (1975: 1385), cited by the Annual Report on State-Owned Companies, 2003, Regeringskansliet, p.13. 

3.                Вінник О.М. Акціонерне право [Навч. посібник] / О.М. Вінник, В.С. Щербина.- К.: Атіка, 2000.- 544 с.

4.                Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 № 514: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514-17

5.                Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21.09.2006 № 185: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=185-16

6.                Звіт про діяльність Фонду державного майна в Україні за 2010 рік: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/ukr/index.php

7.                Положення про Спостережну раду: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 №556: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://uazakon.com/document/tpart08/isx08848.htm

8.                Порядок  перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1099-96-%EF

9.                Про управління корпоративними правами держави: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 791: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=791-2000-%EF

10.            Розвиток корпоративного законодавства в контексті проектів Цивільного та Господарського кодексів. – [матеріали круглого столу]. - К.:, 2001.- 61 с.

11.           Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15

12.            Шершньова З.Є. Корпоративне управління як основа розвитку ринкової економіки / Шершньова З.Є, Черпак А.Є. // Формування ринкової економіки. Науковий збірник. Спец. Випуск.-Київ: КНЕУ ім. В. Гетьмана, 2007.- С. 324-358.