banner-mia2.gif

УДК 338.43.02

В.І. ДОВГАЛЮК, к.е.н.,

завідувач сектору економіки,

Хмельницький інститут агропромислового виробництва

НААН України

 

РОЗВИТОК ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

 

Питання, які розглядаються:

·      Досліджено розвиток форм господарювання у Хмельницькій області та ефективність їхньої роботи.

·      Визначено окремі напрямки по усуненню існуючих негативних факторів у сільськогосподарському виробництві на господарському рівні.

Ключові слова: ефективність, рентабельність, валова продукція, форми господарювання, сільське господарство, сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті селянські господарства.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Исследовано развитие форм хозяйствования в Хмельницкой области и эффективность их работы.

·      Определены отдельные направления по устранению существующих негативных факторов в сельскохозяйственном производстве на хозяйственном уровне.

Ключевые слова: эффективность, рентабельность, валовая продукция, формы хозяйствования, сельское хозяйство, сельскохозяйственные предприятия, фермерские хозяйства, личные крестьянские хозяйства.

 

Issues that are examined:

·      Development of forms of managing in Khmelnitskiy area and efficiency of their work is investigated.

·      Separate directions on elimination of existing negative factors in an agricultural production at economic level are defined.

Keywords: efficiency, profitability, gross output, managing forms, agriculture, the agricultural enterprises, farms, personal country economy.

 

Постановка проблеми. Зміна форм господарювання, демографічні проблеми і, як наслідок, - зниження трудового потенціалу села, а також деіндустріалізація сільського господарства призвели до зменшення обсягів виробництва багатьох видів продукції [2, с. 5].

Тому, головною умовою ефективної роботи агропромислового комплексу залишається розширення промислового виробництва продукції, інтенсифікація, спеціалізація та концентрація сільськогосподарського виробництва. Досягнення цієї мети більшість фахівців вбачає у розвитку форм господарювання, що й обумовлює актуальність і практичну цінність проведеного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем. Проблемам впливу на стабільність і ефективність агропромислового виробництва різних форм господарювання присвячено чимало праць вітчизняних економістів. Теоретичні, методологічні і практичні аспекти із зазначеного питання знайшли відображення у наукових дослідженнях Месель-Веселяка В.Я., Саблука П.Т., Федорова М.М. та ін.

Віддаючи належне науковим розробкам зазначених авторів, потрібно відмітити, що у працях, присвячених впливу форм господарювання на розвиток агропромислового комплексу в цілому, залишаються не достатньо дослідженими питання, пов’язані з оцінкою різних форм господарювання у сільському господарстві, зокрема на місцевому рівні. Крім цього, відсутня їх систематизація, не аналізуються причини відсутності гласного і постійного моніторингу за реалізацією нормативних документів з реформування агропромислового комплексу, що негативно впливає на стан сільськогосподарського виробництва і ефективність його роботи.

Формування цілей статті. Беручи до уваги зазначені проблеми, метою цієї статті є дослідження розвитку форм господарювання у сільському господарстві Хмельницької області, виявлення закономірностей функціонування та надання рекомендацій по усуненню існуючих негативних факторів у сільськогосподарському виробництві.

Виклад основного матеріалу. Механізм реформування аграрного сектора економіки було визначено Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (10.11.1994 р.) та «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (03.12.1999 р.).

В результаті їх практичного застосування на Хмельниччині, як і в цілому по Україні, створено три форми господарювання особисті селянські господарства (господарства населення), фермерські господарства, а також сільськогосподарські підприємства ринкового типу. За розмірами вони відповідають практиці багатьох високо розвинутих країн світу, що забезпечують ефективне ведення сільського господарства і мають перевиробництво продукції: перша – японсько-китайській моделі; друга європейській; третя – американській і колишній моделі в Радянському Союзі. Створені на Хмельниччині форми господарювання відповідають вимогам різного бізнесу – великого, середнього та дрібного (табл. 1).

 

Таблиця 1

Розвиток форм господарювання в сільському господарстві Хмельницької області

 

Показники

1990 рік

2009 рік

Всі категорії господарств

у тому числі

Всі категорії господарств

у тому числі

с/г. підприємства

з них

господарства населення

с/г. підприємства

з них

господарства населення

фермерські господарства

фермерські господарства

Кількість господарств

х

597

0

306600

х

1774

1269

261191

Площа с/г. угідь, тис. га

1568,1

1437,8

0,0

130,3

1463,8

823,9

141,4

639,9

%

100,0

91,7

0,0

8,3

100,0

56,3

9,6

43,7

Виробництво валової продукції, всього, млн. грн.

6397,4

4283,6

0,0

2113,8

4190,4

1490,5

191,3

2699,9

%

100,0

67,0

0,0

33,0

100,0

35,6

4,6

64,4

у т. ч. продукції:

 

 

 

 

 

 

 

 

рослинництва

3247,3

2414,5

0,0

832,8

2793,8

1109,2

156,1

1684,6

%

100,0

74,4

0,0

25,6

100,0

39,7

5,6

60,3

тваринництва

3150,1

1869,1

0,0

1281,0

1396,6

381,3

35,2

1015,3

%

100,0

59,3

0,0

40,7

100,0

27,2

2,5

72,7

 

Період реформування сільськогосподарського виробництва, умовно можна поділити на два етапи: перший – з 1991 по 1999 р. – на цьому етапі відбувалось формування нормативно-правової бази, затягування реформ і спад виробництва; другий (з 2000 р.) – після проведення реформ і одержання від них певних позитивних результатів (див. рис.1).

Image

Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області, %

 

Як бачимо, ще задовго до паювання земель сільськогосподарського призначення (1991-1996 рр.) виробництво сільськогосподарської продукції в Хмельницькій області зменшилося на 34,1 %. Після паювання земель спад виробництва продовжувався і його апогей припадав на 1999 рік. У 1999 році порівняно з 1990 роком виробництво валової продукції в Хмельницькій області зменшилося на 49,7%. Після реформування колгоспів в сільськогосподарські підприємства ринкового типу, розширення землекористування фермерських господарств і господарств населення, виробництво почало поступово збільшуватися і у 2009 році порівняно з 1999 роком приріст валової продукції становив 30,2%.

Створення господарських структур ринкового типу відіграло позитивну роль у збільшенні виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах. Якщо у 1990 році сільськогосподарськими підприємствами на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено валової продукції на суму 298 тис. грн., а у 2000 році – 116 тис. грн., то у 2009 р. – 190 тис. грн., у тому числі продукції рослинництва відповідно 168, 77 і 140 тис. грн. Отже, рівень інтенсивності використання земель сільськогосподарськими підприємствами при виробництві продукції рослинництва у 2009 році становив 83 % до показника 1990 року, а показник 2000 року перевершено в 1,8 рази. Дещо підвищився рівень розвитку тваринництва. Так, у 1990 році на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено продукції на 130 тис. грн., у 2000 році – лише 39 тис. грн., а у 2009 р. – вже на 51 тис. грн. (табл. 2).

Таблиця 2

Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь за категоріями господарств в Хмельницькій області, тис. грн.

 

Роки

Продукція сільського господарства

Продукція рослинництва

Продукція тваринництва

усі категорії господарств

у т. ч.

усі категорії господарств

у т. ч.

усі категорії господарств

у т. ч.

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

1990

408

298

-

1622

207

168

-

639

201

130

-

983

2000

245

116

103

659

138

77

84

311

106

39

19

348

2005

241

126

90

391

147

83

71

229

94

43

19

162

2007

269

163

112

401

178

88

89

256

91

49

23

145

2008

277

194

138

394

190

150

116

249

87

44

22

145

2009

286

190

135

422

191

140

110

263

95

51

25

159

 

Таким чином, реформування аграрних підприємств забезпечило позитивні організаційні зрушення, що забезпечило прискорення розвитку як рослинництва так і тваринництва.

Позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Площа сільськогосподарських угідь у цих господарствах зросла з 130,3 тис. га в 1990 році до 340,6 тис. га. у 2000 р. і 639,9 тис. га у 2009 році, а виробництво валової продукції відповідно 2113,8, 2245,7 і 2699,9 млн. грн.

Як стверджують академіки НААН П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк та професор М.М. Федоров, і ми поділяємо їхню думку, "Ці господарства за часи реформування аграрного сектору, коли в сільськогосподарських підприємствах спостерігався значний спад виробництва, забезпечили відносну його стабільність, компенсувавши значною мірою зменшення виробництва в сільськогосподарських підприємствах і в усіх категоріях господарств"[3, с. 8].

Якщо у 2000 році на 100 га сільськогосподарських угідь особисті селянські господарства виробили 82 % валової продукції, при співставній базі 1990 року, а сільськогосподарські підприємства  лише 39 %, то у 2009 році різниця скоротилася і ці показники виробництва становили відповідно 74 і 64 % (табл. 3).

Таблиця 3

Розрахунок зміни виробництва валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області, у % до 1990 року

 

Роки

Продукція сільського господарства

Продукція рослинництва

Продукція тваринництва

усі категорії господарств

у т. ч.

усі категорії господарств

у т. ч.

усі категорії господарств

у т. ч.

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

сільсько-господарські підприємства

фермерські господарства

особисті селянські господарства

1990

100

100

-

100

100

100

-

100

100

100

-

100

2000

60

39

35

82

67

46

50

89

53

30

15

76

2005

59

42

30

69

71

49

42

87

47

33

15

54

2007

66

55

38

72

86

52

53

99

45

38

18

49

2008

68

65

46

70

92

89

69

95

43

34

17

48

2009

70

64

45

74

92

83

65

100

47

39

19

52

 

Особисті селянські господарства до цього часу відіграють важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції. Достатньо сказати, що у 2009 році їх питома вага у виробництві валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області становила 64 %, а на 100 га сільськогосподарських угідь в них вироблялося всієї валової продукції на 422 тис. грн., у тому числі рослинництва – на 263 і тваринництва – на 159 тис. грн., що відповідно на 122, 88 і 212 % більше, ніж у сільськогосподарських підприємствах (див. табл.2). Необхідно зазначити що дані господарства також потребують державної підтримки і створення економічних умов рівних із іншими формами господарювання.

На Хмельниччині, поряд із сільськогосподарськими підприємствами і особистими селянськими господарствами, створено й розвивається нова форма господарювання – фермерство. У 2009 році в Хмельницькій області нараховувалось 1269 фермерських господарств, за якими закріплено 141,4 тис. га сільськогосподарських угідь (див. табл. 1). Середній розмір кожного – 111 га сільськогосподарських угідь. Ця форма господарювання за площею відповідає високоефективній моделі ведення фермерства в Європейських країнах, де за даними Саблука П.Т., Меселя-Веселяка В.Я. та Федорова М.М. середній розмір господарства становить 18 га, в Англії – 70, Німеччині – 32, у тому числі на нових землях (колишня НДР) – 197 га, з яких 20 % землі використовують господарства середнім розміром 714 га і 50 % - 1751 га [3, с. 10]. Разом із тим, потрібно визнати, що до цього часу фермерство в Хмельницькій області ще недостатньо розвинуто. На 100 га сільськогосподарських угідь фермери у 2009 році виробили продукції на 135 тис. грн., тоді як сільськогосподарські підприємства на 190 тис. грн., а особисті селянські господарства – на 422 тис. грн., у тому числі продукції рослинництва відповідно на 110, 140 і 263 тис. грн., а тваринництва – на 25; 51 і 159 тис. грн. (див. табл.2).

Не на користь фермерства говорить і той факт, що фермерські господарства різко зменшили виробництво валової продукції проти того рівня, який забезпечували на цих землях сільськогосподарські підприємства у 1990 році. Так, у 2009 році фермерами вироблено валової продукції лише 45 % проти виробленої продукції сільськогосподарськими підприємствами на цих землях у 1990 році, тоді як у сільськогосподарських підприємствах – 64 % і особистих селянських господарствах – 74 %. У виробництві продукції рослинництва ці показники становили відповідно 65; 83 і 100 %, а тваринництва – 19, 39 і 52 % (див. табл.3).

На Хмельниччині в останні роки активно розвиваються нові господарські формування, що створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підприємствами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу та соціальну сферу села. Таку форму господарювання, як стверджує В.Я. Месель-Веселяк, можна вважати позитивною, особливо за умов, коли існує дефіцит коштів для інвестування АПК. Особливістю таких великих за розмірами підприємств є те, що вони матимуть змогу організовувати переробку сільськогосподарської сировини й уникати монопольного економічного впливу переробних підприємств, раціональніше використовуватимуть існуючу вітчизняну і зарубіжну потужну техніку. Проте, її недоліком є те, що господарські підрозділи розосереджені по території України і розташовані на значній відстані (навіть по 200-300 км). Тому, це не раціональна організаційна структура, які ще й до цього недостатньо займалися соціальним розвитком села. Такі або такого типу агропромислові об’єднання слід організовувати на районному чи міжрайонному рівні[1, с. 12-13].

Аналіз ефективності різних форм господарювання показав, що рівень рентабельності сільськогосподарської продукції за 2009 рік у фермерських господарствах становив 17,2 %, в т.ч. продукції рослинництва 19,4 %, продукції тваринництва 1,9 % (табл. 4).

Таблиця 4

Результати сільськогосподарської діяльності фермерських господарств, млн. грн.

 

Показники

2008 р.

2009 р.

Чистий дохід (виручка) від реалізації сільськогосподарської продукції та послуг

288,1

250,4

у т.ч. від сільськогосподарської продукції

261,3

240,9

з неї

 

 

продукції рослинництва

215,4

214,1

продукції тваринництва

45,9

26,8

Чистий прибуток, збиток (-) від реалізації сільськогосподарської продукції та послуг

70,2

37,7

у т.ч. від сільськогосподарської продукції

52,8

35,3

з неї

 

 

продукції рослинництва

50,0

34,8

продукції тваринництва

2,8

0,5

Рівень рентабельності сільськогосподарської діяльності, %

30,6

17,7

у т.ч. від сільськогосподарської продукції

25,3

17,2

з неї:

 

 

продукції рослинництва

30,2

19,4

продукції тваринництва

6,5

1,9

 

Поряд із цим сільськогосподарські підприємства Хмельницької області у 2009 році мали рівень рентабельності сільськогосподарської продукції лише 4,4 %, в т.ч. продукції рослинництва 7,3 %, а продукція тваринництва була збитковою. Рівень збитковості склав 3,5 % (табл. 5).

Таблиця 5

Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах Хмельницької області

 

Показники

1990 р.

2000 р.

2005 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Від реалізації сільськогосподарської продукції

Прибуток всього, млн. грн.

391,8*

0,5

6,2

133,7

253,7

81,1

  на 100 га с/г. угідь, тис. грн.

27,2

0,0

0,8

17,1

31,5

9,8

Рівень рентабельності, збитковості, %

35,8

0,1

0,9

13,7

17,6

4,4

  у т. ч.

 

 

 

 

 

 

  продукції

  рослинництва

75,8

40,1

6,7

31,1

24,3

7,3

  продукції

  тваринництва

19,0

-38,3

-7,8

-13,3

2,1

-3,5

*Млн. крб.

 

Реформування сільськогосподарських підприємств та перерозподіл земель між користувачами позначились на розмірі посівних площ сільськогосподарських культур. Значна частина населення, що отримала у власність землю, з різних причин не займається обробітком землі і не завжди має можливість передати цю землю в оренду. Тому, в минулому році більше п’ятої частини ріллі (287.8 тис. га) не використовувалось[4, с. 13].

Що ж потрібно зробити для підвищення ефективності виробництва?

Першим напрямком є удосконалення цінового механізму. При переході до ринкових відносин, для всіх галузей економіки було створено умови вільного ціноутворення, а для сільського господарства запроваджено орієнтовні ціни, які зростали значно нижчими темпами, ніж на товари і послуги, що споживаються сільським господарством, унаслідок чого виник диспаритет цін не в користь аграріїв. Ми вважаємо, що ціна має відшкодовувати нормативні затрати і забезпечувати прибутки на авансований у виробництво капітал.

Крім ціни на продукцію, ефективність аграрного виробництва залежить від державної підтримки аграрного сектора, яка широко застосовується в усіх країнах світу, що цілком справедливо, адже сільське господарство має сезонний характер виробництва й уповільнений термін обороту капіталу.

Що стосується організації виробництва, то як свідчить вітчизняна і світова практика, ефективність виробництва зростає з підвищенням його концентрації до певних розмірів.

Високоінтенсивним і ефективним, а отже й конкурентоспроможним, може бути тільки спеціалізоване виробництво, де є необхідна матеріальна база, досвідчені кадри, застосовуються сучасні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Тому, встановлення раціональних розмірів – важлива складова організації й підвищення ефективності виробництва.

Висновки. Підсумовуючи вищезазначене, приходимо до таких висновків:

По-перше, створені на Хмельниччині три форми господарювання за розмірами відповідають світовим моделям виробництва: сільськогосподарські підприємства – американській та колишній радянській; фермерські господарства – європейській; особисті селянські  господарства – японській та китайській моделям.

По-друге, з економічної точки зору, сільськогосподарські підприємства мають меншу рентабельність виробництва, порівняно із фермерськими господарствами, однак питома вага у виробництві продукції і ефективність використання землі у них вища.

По-третє, позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Разом із тим, починаючи з 2007 року, площа сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення поступово зменшується.

Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на господарському рівні необхідно, на основі раціональної концентрації, спеціалізації і кооперації виробництва, досягнення оптимальних розмірів господарств, ферм і комплексів, застосовувати прогресивні технології на базі сучасних технічних засобів, впровадження прогресивних форм організації виробництва.

 

Список використаних джерел

1. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації у сільському господарстві: доповідь на Дванадцятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 25-26 лютого 2010 року / В.Я. Месель-Веселяк – К.: Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", 2010. – 57 с.

2. Концепція наукового забезпечення установами УААН розвитку галузей агропромислового комплексу України в 2011-2015 роках // Економіка АПК. – 2010. - № 2. С. 3-14.

3. Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) // Економіка АПК. – 2009. - №12. – С. 3-14.

4. Сільське господарство Хмельницької області за 2009 рік. Статистичний збірник/ за ред. Скальського В.В. – Хмельницький.: Головне управління статистики у Хмельницькій області, 2010. -  242 с.