banner-mia2.gif

УДК 336.763: 657.37

Бура Л.В.,

директор ТОВ “Цінні папери АПК”,

Жук Н.Л.,

канд. екон. наук,

старший науковий співробітник

ННЦ “Інститут аграрної економіки”

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Проанализирована система обязательной отчетности эмитентов ценных бумаг, которая подлежит подаче в ГКЦБФР Украины

·          Отчетность акционерных обществ является слагаемой инвестиционного имиджа предприятия

·          Сформулирована необходимость раскрытия нефинансовой информации в составе отчетности

·          Раскрыты проблемные вопросы внедрения принципов корпоративного управления, что позволит повысить привлекательность предприятия для инвесторов

&                   Key issues that are examined:

·          The system of the obligatory reporting of emitters of securities is analysed which is subject to submission to SSMSC of Ukraine

·          The reporting of joint-stock companies is a part of investment image of the enterprise

·          Necessity of disclosing of non financial information in the reporting is formulated

·          Problem questions of introduction of corporate management principles that will allow to raise the appeal of the enterprise to investors are opened

 

Програмні цілі, заяви та конкретні дії нового Уряду України, зростання обсягів торгів і цін на фондовій біржі визначили підвищення попиту на акції та збільшення інвестиційного потенціалу українських підприємств. Це робить актуальними завдання керівництва акціонерних товариств щодо підвищення інвестиційної привабливості та активізації діяльності їх підприємств на ринку цінних паперів.

В Україні існує більше 33 тисяч акціонерних товариств, 11,5 тисяч з яких відкриті та 22 тисячі створені у формі закритих. В агропромисловій галузі України зареєстровано більше 5 тисяч акціонерних товариств, більшість з яких є несільськогосподарськими підприємствами. В аграрній сфері функціонує біля однієї тисячі акціонерних товариств. З випуском акцій підприємства стають учасниками фондового ринку і до їх діяльності додається необхідність приділення уваги питанням організації роботи з акціонерами, проведення загальних зборів, обов’язкового аудиту, подачі звітності товариства до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін. Саме цим проблемам присвячені публікації Величко О.Г.[16, 17], Дем’яненка М.Я.[18, 19, 20, 21], Жука В.М. [18, 19, 20], Лупенка Ю.О. [20], Саблука П.Т. [20, 21] та ін.

Проте більшістю підприємств – як акціонерних, так і інших – практично не використовуються можливості залучення інвестиційних коштів через емісію цінних паперів. А проблема недостатніх фінансових ресурсів традиційно вирішується залученням банківських кредитів. Проблемним для більшості невеликих товариств агропромислового напрямку діяльності виступає брак майна, яке банк згоден в якості застави взяти для оформлення кредиту, що затруднює поповнення обігових коштів та гальмує виробничі процеси і реалізацію планів розвитку діяльності. Одним із варіантів розв’язання цієї проблеми є залучення на підприємства АПК інвестицій через емісію цінних паперів.

Для того, щоб реалізувати потребу в інвестиціях для вирішення нагальних питань діяльності товариства через механізми ринку цінних паперів, керівництво підприємства має усвідомити, що послідовна політика розкриття інформації про товариство корисна для бізнесу, оскільки стимулює інтерес інвесторів до їх цінних паперів. “Інформаційна візитка” підприємства у будь-якому разі відіграє роль активатора інтересу до себе та викликає певні дії з боку зацікавлених осіб. Розкриття структури і повноти звітності емітентів цінних паперів та рекомендації щодо її використання, як фактора покращення інвестиційної привабливості підприємств, і є метою написання даної статті.

Досвід розвинутих країн з активним фондовим ринком виявив об’єктивну необхідність розкриття інформації про емітента цінних паперів та випущені ним цінні папери. Необхідність формування інформаційного середовища ринку цінних паперів та повноцінної його інфраструктури зумовлюється потребами ефективного механізму ціноутворення для прийняття обґрунтованих рішень інвесторами про розподіл капіталу [1]. Аналіз потоків інформації та побудова моделі ринкового контролю за якістю корпоративного управління дає змогу визначити розподіл функцій між учасниками ринку. Інформація про підприємства, що накопичується протягом тривалого періоду та відображає динаміку їх діяльності і фінансових результатів, є базовим елементом інформаційного середовища ринку цінних паперів, оскільки, за відсутності інформації про діяльність, стратегію і тактику розвитку емітентів, ринок не може успішно встановлювати ціни на емітовані ними фінансові інструменти. Інформаційний потік від організатора торгів відображає процес ринкового формування ціни акцій, облігацій, інших видів цінних паперів та результати співставлення пропозиції та попиту на них. За відсутності біржового обігу, цю роль виконують позабіржові операції через особисті контакти емітента та інвестора за можливою участю фінансових посередників. Таким чином, ринковий характер процесу визначення ціни на цінні папери зумовлює необхідність як наявності достовірної інформаційної бази щодо емітента, так і даних щодо попиту на цінні папери та торгівлі ними. А за умови переважно позабіржового обігу цінних паперів, роль інформації, наданої емітентами, значно зростає.

Формування та наповнення ринкового інформаційного середовища через систему розкриття інформації учасниками ринку цінних паперів та створеної інфраструктури у різних країнах має певні особливості [2, с. 103-114]. З метою забезпечення належного розкриття інформації, відповідні органи цих країн застосовують різні підходи регулювання: підхід загального обов’язку, підхід передбаченого обсягу або їх комбінацію. Проте, незалежно від застосування різних підходів, інформація, що розкривається учасниками ринку, подібна за характером та обсягом і базується на принципах (стандартах) регулярного розкриття інформації, розроблених Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO).

Для підходу передбаченого обсягу (наприклад, у США та Японії) характерне визначення обов’язкового переліку подій, які вважаються суттєвими і підлягають розкриттю. Так, у США запроваджена найбільш вимоглива модель системи розкриття інформації, що обумовлено ступенем розвитку та значенням фондового ринку цієї країни для світового економічного розвитку. Розкриття інформації про корпорації у США [3] включає дані про структуру капіталу; докладні дані про попередню діяльність та володіння акціями призначених директорів; розміри сукупної винагороди керівництва корпорації, в тому числі кожного з п'яти вищих керівників корпорації поіменно; дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій більше 5% акціонерного капіталу; інформацію про можливі злиття або реорганізації; інформацію про можливі виправлення у статуті товариства; імена осіб та назви компаній, запрошених для проведення аудиторських перевірок. Крім того, фінансова інформація про стан та результати діяльності корпорації надається щоквартально.

Річний звіт корпорації, як основний документ про результати діяльності, містить привітальне слово керівника компанії; повний комплект фінансової звітності; інформацію про звичайні операції; інформацію про ринкове становище; перспективи та плани створення нових продуктів; діяльність філій корпорації; характеристику інвестицій у розвиток виробництва та технології. Особлива інформація надається корпораціями при зміні у контролі над компанією; придбанні або продажу активів, що відбувається поза межами операційного циклу; банкрутстві та реорганізації корпорації; зміні аудитора; звільненні директорів компанії; зміні термінів фінансового року.

Доступ до інформації, що надається корпораціями у США безкоштовний та відкритий для всіх зацікавлених осіб і здійснюється через мережу Internet. Аналітична обробка цієї інформації, її групування, вибірка, статистичні дослідження здійснюються, як правило, спеціалізованими інформаційними або консультаційними компаніями, які створюють узагальнені інформаційні продукти для потреб ринку та конкретних інвесторів.

В Європейському Союзі та інших країнах (підхід загального обов’язку) вимоги розкриття інформації не передбачають чіткого формулювання переліку видів суттєвих подій: якщо інформація здатна вплинути на ціну фінансових інструментів, вона підлягає негайному розкриттю. Дослідження систем розкриття інформації в 17 країнах Східної Європи та інших регіонах, проведені в рамках проекту FMI/USAID [2, с. 115-127], визначили основні параметри розкриття інформації на ринку цінних паперів через річні звіти, квартальні чи піврічні звіти та особливу інформацію. Вони різняться за строком подання річної звітності (до 30 березня, до 30 квітня, до 30 червня, до 31 вересня) та особливої інформації (від 1 години до 7 днів), періодичністю проміжної звітності (у деяких країнах вона, як і річна, ще й перевіряється аудитором), розкриттям інформації не тільки регулятором ринку, а й біржами.

В Україні зусилля головного регулюючого державного органу у цій сфері – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісії) – спрямовані на встановлення стандартів розкриття інформації у відповідності з досвідом, нагромадженим світовим товариством при побудові активних фондових ринків як однієї з головних складових фінансового ринку.

Система розкриття інформації на ринку цінних паперів складається з централізованого збору та реєстрації звітності його учасників, а також організації каналу доступу до інформації зацікавлених осіб. Вказана інформація повинна бути достатньою для оцінки реального стану та перспектив товариства і представлена у формі, доступній для розуміння. Дії Комісії, спрямовані на створення та удосконалення системи звітності емітентів цінних паперів, призначені для того, щоб гарантувати наявність повної та точної інформації про товариство та емітовані ним цінні папери для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень.

Основи системи звітності учасників фондового ринку визначені Законами України «Про цінні папери і фондову біржу» [4] та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5]. Обов’язок емітентів цінних паперів щодо подачі звітності до Комісії визначається ст.24 та 25 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, на цьому базується створена Комісією система звітності емітентів цінних паперів. Згідно з Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України [6], створення та розвиток ринку цінних паперів України здійснюється з врахуванням відомих загальносвітових принципів та стандартів функціонування фондового ринку. Виходячи з цього, в 1997 році Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку були прийняті Концептуальні основи розкриття інформації емітентами цінних паперів [7] та Методичні рекомендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності професійних учасників фондового ринку [8]. Метою розробки цих документів стало впорядкування процесу подання учасниками ринку цінних паперів інформації до Комісії, забезпечення доступу до неї та відповідальності суб’єктів фондового ринку щодо її повноти та достовірності.

Побудова системи розкриття інформації учасниками фондового ринку в Україні була започаткована введенням звітності професійних учасників ринку – організаторів торгівлі, реєстраторів та торговців цінними паперами. З 1996 року Комісією було розроблено вимоги до розкриття інформації при здійсненні емісії цінних паперів, а також сформовано нормативні вимоги до річної звітності відкритих акціонерних товариств [9]. Опрацювання більше 7 тисяч звітів емітентів привело до уточнення кола питань, включених до звітних форм, дозволило визначити стандартний електронний формат звіту, ввести обов’язкову публікацію інформації про діяльність відкритих акціонерних товариств в офіційних виданнях Комісії. Таким чином, було започатковано створення інформаційного масиву даних про фінансово-господарську діяльність емітентів цінних паперів. У 2003 році було запроваджено річну звітність закритих акціонерних товариств [10].

До системи звітності емітентів на ринку цінних паперів входить також квартальна звітність та особлива інформація. На відміну від річної, квартальна звітність обмежується колом акціонерних товариств та холдингових компаній зі значною державною часткою (більше 10 відсотків) у статутному капіталі [11]. Квартальний звіт містить відомості про товариство та 2 форми фінансової звітності – баланс та звіт про фінансові результати, тому він дає змогу проведення оперативного моніторингу діяльності такого товариства за основними фінансовими показниками його діяльності.

Особлива інформація подається та публікується акціонерним товариством у періоди між наданням регулярної інформації у вигляді стислих повідомлень про суттєві зміни, які можуть вплинути на вартість цінних паперів товариства або розмір доходу за ними. При цьому перелік подій, за якими вимагається надання та опублікування інформації, детально визначений відповідним положенням [12].

Будь-який вид звіту вважається прийнятим, якщо він поданий своєчасно, підготовлений у електронній та паперовій формах, складений відповідно до вимог відповідного Положення Комісії, друкована копія звіту за складом інформації відповідає електронній формі звіту.

Річний звіт емітента цінних паперів є базовою складовою цієї системи. Він відображає реальний стан товариства за наслідками господарювання у поточному році та містить комплект фінансової звітності, підтверджений аудитором. Звітним періодом для складання звіту є календарний рік. Перший звітний рік емітента може бути меншим за 12 місяців, оскільки він ураховується з дати його державної реєстрації для відкритого акціонерного товариства та емітента облігацій, з дати державної реєстрації випуску цінних паперів - для закритих акціонерних товариств.

За офіційними даними Річного звіту Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2003 рік [13] про підсумки опрацювання звітності учасників ринку, 9035 емітентів – відкритих акціонерних товариств подали річні звіти про результати своєї діяльності у 2002 році, 6619 – закритих акціонерних товариств, товариствами зі значною державною часткою в статутному капіталі підготовлено 3833 квартальних інформацій, 3021 повідомлення було надано в 2003 році в якості особливої інформації.

Таким чином, значну долю інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів складають річні звіти відкритих акціонерних товариств та емітентів облігацій.

Інформаційне наповнення річного звіту відкритого акціонерного товариства найбільш повно розкриває сторони діяльності товариства у звітному періоді і дає підстави для оцінки перспектив його розвитку. Вдосконалення нормативних вимог до річної звітності емітентів акцій та облігацій мало на меті створення необхідних умов для ефективного, прозорого, регульованого фондового ринку, функціонування якого відповідатиме міжнародним стандартам. Динаміку формування вимог до регулярної звітності відкритих акціонерних товариств відображено в таблиці.

 

Таблиця

Удосконалення складу регулярної звітності відкритих акціонерних товариств та емітентів облігацій

Назва нормативного документу

 

Перелік форм фінансової звітності

Перелік інформаційних форм

Тимчасове положення про надання регулярної та особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 23.12.1996 р. № 330;

Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 09.06.998 р. № 72

§          Баланс

§          Звіт про фінансові результати

 

§          Основні відомості про емітента

§          Інформація про одержані дозволи (ліцензії) на окремі види діяльності та терміни закінчення їх дії

§          Інформація про результати господарювання за звітний період

§          Відомості про фінансовий стан

§          Відомості про цінні папери емітента

§          Інформація про посадових осіб емітента та про зміни в їх складі

Зміни до Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій, затверджені рішенням ДКЦПФР від 17.01.2000 року № 3

§          Баланс

§          Звіт про фінансові результати

§          Звіт про рух грошових коштів

§          Звіт про власний капітал

§          примітки до цих звітів

§          Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів

§          Титульний аркуш

§          Основні відомості про емітента

§          Відомості про цінні папери емітента

§          Опис бізнесу

§          Інформація про майновий стан та фінансово-господарську діяльність емітента

 

Про внесення змін до Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.06.98 N 72, затверджене рішенням ДКЦПФР від 25.03.2003 року №119

Те ж

§          "Примітки до річної фінансової звітності"

Те ж

Про внесення змін до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.01.2000 № 3 "Про внесення змін до Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій", затверджене рішенням ДКЦПФР від 27.01.2004 року № 16

Те ж

Те ж

§          витяг з аудиторського висновку в розділі "Опис бізнесу"

§          “Інформація про стан корпоративного управління”

Зміни та доповнення, внесені рішенням ДКЦПФР “Про запровадження системи обов'язкового рейтингування суб'єктів та інструментів фондового ринку” від 08.12.2004 року № 542

Те ж

Те ж

§          Звіт уповноваженого рейтингового агентства (для деяких ВАТ, у разі випуску облігацій)

 

Результати аналізу складу регулярної звітності свідчать про поступове збільшення інформаційної наповненості звіту як за рахунок форм фінансової звітності, так і нефінансової інформації.

Річний звіт закритого акціонерного товариства відзначається значно меншим обсягом інформації, що підлягає обов’язковому відображенню у звіті. Він також включає повний комплект фінансової звітності, підтверджений аудитором. Проте вимоги щодо надання нефінансової інформації обмежуються основними реквізитами товариства та інформацією про проведення зборів. Це обумовлено організаційною формою товариства, яка передбачає відсутність відкритої підписки на акції, обмеження щодо обігу на біржі і, взагалі, у більшості випадків – більшою інформаційною обмеженістю товариства. Але наявність поля приміток у складі форм річного звіту дає змогу розкрити, за бажанням емітента, максимально широке коло питань для деталізації різних сторін його діяльності.

Термін здачі регулярної звітності до Комісії – 30 квітня наступного за звітним року для відкритих і 30 вересня – для закритих акціонерних товариств. Після цього звіт підлягає оприлюдненню – розміщенню в мережі Internet до 30 вересня. Крім цього, відкриті акціонерні товариства зобов'язані не пізніше 1 червня публікувати річну бухгалтерську звітність (або в цей же строк розміщувати її в мережі Internet). Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку України реалізується програма простого доступу користувачів – акціонерів, інвесторів, працівників державних органів, аналітиків - до масиву даних про емітентів цінних паперів, сформованого на основі регулярної звітності. Можливість порівняння звітів товариства за різні періоди чи звіти різних учасників ринку дає змогу визначити тенденції їх розвитку, спрогнозувати перспективну діяльність, оцінити якість управління товариством.

Фінансова звітність є основною “зовнішньою” звітністю, в якій розкриваються результати фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за звітний період. Доповнення даних фінансової звітності нефінансовими формами річної звітності з інформацією про плани компанії, перспективні напрями розвитку, структурні чи маркетингові зміни дає змогу створити образ справжньої вартості товариства на майбутнє. У зв’язку з цим, саме нефінансові чинники вартості компанії часто є індикаторами майбутнього фінансового зростання, оскільки дозволяють не тільки відображувати результати минулої діяльності, а й бути корисними для прогнозування майбутніх прибутків товариства, дивідендів акціонерам та інших позитивних змін.

Дослідженнями в країнах з розвиненим фондовим ринком встановлено, що близько 40% ринкової капіталізації прибуткової середньостатистичної компанії не відображається у балансі та інших фінансових документах, тобто загальна ринкова вартість акцій компанії є на 40% вищою за балансову вартість капіталу компанії. Тобто існує певна нефінансова інформація або факти, які не є частиною фінансової звітності, але, разом з тим, впливають на ціну акцій, яку готові заплатити інвестори.

Таким чином, підвищується роль розкриття в звітності нефінансової інформації, яка була б правдивою, доцільною, значущою і підтвердженою відповідними доказами – так само, як і у випадку з традиційними фінансовими даними.

Стандартизовані форми звітності допомагають при її підготовці надати максимально повну інформацію про товариство, розкрити для користувачів цієї звітності підсумки діяльності та плани розвитку компанії. При цьому не варто обмежуватись мінімально визначеним рівнем розкриття інформації. Наявність приміток до всіх форм дає змогу розкрити ті аспекти, які не увійшли до стандартних даних.

Для удосконалення складової інформаційної політики акціонерних товариств – системи звітності як учасників фондового ринку – підприємствам необхідно визначити ті сторони діяльності, які потребують відображення в інформації річного звіту.

Доцільно розмежувати інформацію про товариство на відомості для відкритого доступу і конфіденційну інформацію, або таку, яка складає комерційну таємницю. Перелік інформації, що складає комерційну або службову таємницю, умови доступу до такої інформації, а також можливість її використання визначаються товариством з урахуванням необхідності розумного балансу між відкритістю товариства і прагненням не заподіяти шкоди його інтересам. Таке структурування дозволить окреслити коло питань, необхідних для ознайомлення всіх зацікавлених осіб. Водночас, інформаційна політика товариства не повинна обмежуватись лише підготовкою обов’язкової звітності, вона може включати надання інформації акціонерам, переговори з партнерами та інвесторами, інтерв’ю підчас участі у нарадах та виставках тощо. При цьому слід враховувати, що найдоступнішими для сторонніх осіб є саме відомості про товариство в мережі Internet у складі річної звітності.

При підготовці звітності необхідно керуватися принципами, які увібрали досвід розвинених країн і найбільш повно представлені в річній звітності відкритих акціонерних товариств і підприємств, які емітували облігації. У той час, як питання запровадження міжнародних стандартів при підготовці звітності, забезпечення рівного доступу всіх груп користувачів до звітної інформації товариства, а також встановлення періодичності надання обов’язкової інформації входять до компетенції регулюючого органу на фондовому ринку, лише від емітентів залежать суттєвість і достовірність усіх даних, що входять до складу звітів.

Інформація, що розкривається товариством, повинна бути суттєвою та повною. У правовому полі України суттєвою вважається інформація, відсутність або неправильне відображення якої може вплинути на прийняття рішень користувачами цієї інформації. Виходячи з цього, товариство зобов'язане враховувати інтереси та потреби різних груп користувачів та розкривати детальну інформацію, яка суттєво може вплинути на прийняття користувачами зважених рішень. Як правило, на судження чи є інформація суттєвою впливає її відносний розмір. Найбільш часто у світовій практиці для кількісного порогу суттєвості інформації використовується відсоткова доля - 10 відсотків від загального розміру відповідного показника. У річному звіті ВАТ цей рівень застосовується при описі домінантних видів продукції та послуг, щодо розподілу прав власності на цінні папери товариства застосовується величина в 5 відсотків. При цьому слід мати на увазі різний вплив факторів на великі підприємства та малий бізнес, де навіть відносно незначні фактори можуть чинити помітний вплив.

Вимога суттєвості інформації, що розкривається у річному звіті, розповсюджується як на фінансові, так і на нефінансові дані про діяльність товариства. Значна частина нефінансової інформації сконцентрована в текстовій частині розділу “Опис бізнесу”. Так, розкриття стратегічних планів товариства для реалізації намічених цілей деталізується описом досягнення певних фінансових показників діяльності, розвитку нових напрямів діяльності товариства, розширення асортименту товарів чи послуг товариства, виходу на нові ринки збуту. Товариство також повинно розкривати інформацію про істотні фактори ризику впливу на фінансовий стан та результати господарської діяльності товариства в майбутньому, яку можна з достатньою мірою впевненості спрогнозувати. До таких факторів, зокрема, можуть належати специфічні риси функціонування певної галузі економіки, рівень відсоткової ставки за кредитні ресурси, а також фактори, які впливають на конкретне товариство, зокрема, питання, пов'язані із забезпеченням сировиною чи доступу до ринків збуту. Така робота, виконана не тільки для забезпечення формального дотримання вимог повноти звіту, стає у нагоді при плануванні виробничої та маркетингової діяльності товариства.

Принцип повноти інформації звітності передбачає надання достатніх як фактичних, так і потенційних параметрів діяльності та подій, які мають вплив на результат рішень, що приймаються на її основі, обґрунтовані прогнози стосовно майбутніх результатів господарської діяльності та фінансового стану товариства. Інформація повинна повно розкривати різні аспекти діяльності товариства, зокрема, структуру власності та контролю над товариством, оскільки офіційне розкриття інформації про реальних власників товариства є важливим елементом прозорості товариства. Акціонери та потенційні інвестори повинні знати тих, хто формулює стратегію розвитку товариства, хто є їх основними партнерами у бізнесі, така інформація має значення для визначення акціонерами власної позиції щодо реалізації права голосу на загальних зборах акціонерів.

Достовірність інформації у складі звіту забезпечується завдяки здійсненню ефективного внутрішнього контролю (виконавчий орган - ревізійна комісія - наглядова рада) та незалежного якісного зовнішнього аудиту. Так, ревізійна комісія, яка має право здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності виконавчого органу товариства, доповідає про їх результати загальним зборам акціонерів або наглядовій раді. Сама ж наглядова рада як орган, який представляє інтереси акціонерів у період між проведеннями зборів, може ініціювати такі перевірки. За необхідності можливе створення системи внутрішнього аудиту. Проте не рідше, ніж раз на рік здійснюється аудиторська перевірка діяльності товариства для підтвердження річної фінансової звітності. Залучення до такої роботи досвідчених компетентних аудиторів відомих компаній сприятиме підвищенню довіри до товариства з боку акціонерів та інвесторів.

Отже, можна виділити принаймні два чинники, якими слід керуватись керівництву при розкритті інформації про товариство – “законодавчий” та “інвестиційний”.

Законодавчий – має на меті дотримання вимог регулюючого органу щодо стандартів та строків надання звітності. При цьому достовірність описової частини даних, інформаційне наповнення нецифрової частини звіту часто носить формальний характер, що дає змогу здати звіт та уникнути застосування можливих штрафних санкцій. При цьому якість більшої частини інформації про емітента значною мірою залежить від стандартизованих форм, сформульованих рішеннями Комісії.

Інвестиційний фактор – передбачає створення максимально реальної, а іноді викривленої інформації про стан і перспективи розвитку акціонерного товариства. Акціонери та потенційні інвестори для оцінки якості управління та прийняття зважених рішень з питань оцінки, власності та голосування потребують регулярної, повної та співставної інформації. Крім того, споживачами такої інформації можуть виступати банківські структури: для вирішення проблеми забезпечення сільського господарства кредитними ресурсами, банкам, що працюють на ринку надання кредитних ресурсів, також украй необхідна інформація про підприємства з добрими потенційними можливостями ефективного використання кредитів та їх вчасного і надійного повернення [14].

На сьогодні склалася ситуація, коли законодавчі вимоги переважною більшістю товариств виконуються і за термінами подання, і за дотриманням вимог наповнення, а інвестиційні – ще не стали необхідними. Тому постає проблема не тільки поліпшення структури форм звітності акціонерних товариств з боку регулятора ринку, а й врахування важливості інвестиційного фактору при їх підготовці керівництвом акціонерних товариств.

З метою підвищення рівня якості підготовки річних звітів відкритих акціонерних товариств та сприяння розкриттю інформації про їх фінансово-господарську діяльність, Комісією запроваджено проведення конкурсу на кращу регулярну інформацію «Ваша акція – Ваш капітал». При визначенні переможців враховуються критерії відповідності звіту вимогам нормативних документів Комісії, рівня розкриття інформації та формування позитивного інвестиційного іміджу товариства.

Визначення кращих емітентів відбувається за такими номінаціями:

·         за першу прийняту регулярну інформацію;

·         за галузевим принципом - за підготовку кращої регулярної інформації серед фінансових установ, підприємств енергетичного комплексу, промислових підприємств, підприємств торгівлі, підприємств агропромислового комплексу;

·         за підготовку кращої регулярної інформації серед невеликих підприємств; новостворених підприємств;

·         за підготовку кращого річного звіту, що надається акціонерам;

·         за краще розкриття інформації щодо рівня корпоративного управління.

Переможці цього конкурсу – підприємства, керівництво яких усвідомило важливість якісної підготовки звітності для залучення інвестицій та захисту прав інвесторів. Серед підприємств агропромислового комплексу переможцями визначено звіти за 2003 рік ВАТ “Птахофабрика “Перше травня” (Черкаська обл.) та ВАТ “Бурякорадгосп “Ланнівський” (Полтавська обл.). Така їх перемога вже привертає увагу до цих підприємств і фахівців ринку, і партнерів, підвищує довіру акціонерів, викликає інтерес потенційних інвесторів.

Для допомоги акціонерним товариствам у напрямі розкриття інформації Комісією схвалено Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство [15]. Вони дають змогу вибудувати всі складові інформаційної політики товариства, спрямовані на реалізацію інформаційних потреб акціонерів, потенційних інвесторів, інших зацікавлених осіб щодо достовірної інформації про акціонерне товариство та його діяльність. При цьому, за відсутності у більшості товариств фінансових та організаційних можливостей для активної інформаційної роботи, доцільно максимально використовувати річний звіт товариства до Комісії та інші форми звітності для надання відомостей про суттєві події в його діяльності.

Таким чином, повна, достовірна та своєчасна звітність акціонерних товариств як складова корпоративного управління має стати важливою умовою для підвищення довіри до товариства з боку інвесторів та сприяти залученню фінансових ресурсів для потреб діяльності і розвитку товариства. Основа щодо інвестиційних та управлінських рішень готується на підставі інформації про товариство, яка збирається з різних джерел. І побудова прозорої інформаційної політики, наявність інформаційно повної версії річного звіту в мережі Internet може зіграти позитивну роль у залученні інвестиційних коштів.

 

Висновки:

§         Запровадження в діяльності акціонерного товариства стандартів розкриття інформації, побудова його інформаційної політики на ринку сприятиме захисту прав акціонерів, підвищенню довіри з боку інвесторів, як результат - залученню додаткових інвестиційних коштів для розвитку товариства

§         Залучення фахівців, визнаних на ринку аудиторських послуг компаній, для здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності товариства дозволить не тільки формально виконати вимоги законодавства, а й виправити можливі недоліки в обліку, знайти ефективне вирішення проблем у діяльності

§         Використовувати різні канали надання інформації про товариство з використанням елементів фінансової звітності та аналітичних матеріалів – через фахові видання галузі та фондового ринку, виставки, нові інформаційні технології.

Список використаної літератури:

1. Шапран В. Інформаційне середовище фондового ринку: корекція вимагає зусиль. // Цінні папери України. – 2003. – № 48.

2. Леонов Д.А., Січевлюк В.А., Федоренко А.В. Корпоративні правовідносини в Україні. Ключові питання, проблеми та перспективи. – К.:УІРФР, 2003. – с. 103-127.

3. Румянцев С. Міжнародний досвід розкриття інформації. // Цінні папери України. – 2003. - №41. – с. 8.

4. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII “Про цінні папери і фондову біржу”.

5. Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

6. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України. Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року № 342/95.

7. Концептуальні основи розкриття інформації емітентами цінних паперів, затверджені рішенням ДКЦПФР від 9 грудня 1997 року № 54.

8. Методичні рекомендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності професійних учасників фондового ринку, затверджені рішенням ДКЦПФР від 9 грудня 1997 року № 55.

9. Тимчасове положення про надання регулярної та особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій підприємств, затверджене наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996 року № 330.

10. Положення про подання річного звіту закритими акціонерними товариствами до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затверджене рішенням ДКЦПФР від 3 червня 2003 року № 227.

11. Про порядок подання щоквартальної інформації акціонерними товариствами та холдинговими компаніями зі значною державною часткою в статутному капіталі, затверджене рішення ДКЦПФР від 4 вересня 2001 року № 248 зі змінами, внесеними рішеннями від 29 листопада 2001 року №351 та від 9 вересня 2003 року № 374.

12. Про внесення змін та доповнень до Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій, затвердженого рішенням Комісії від 10.02.2000 року № 5 (рішення ДКЦПФР від 24 червня 2003 року № 295).

13. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2003 рік, затверджений Рішенням ДКЦПФР від 11 травня 2004 року. № 241.

14. С.О.Линник Фінансово-кредитне забезпечення підприємств АПК Рівненської області. -  Облік і фінанси АПК. - №1/2003.

15. Методичні  рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство, схвалені рішенням ДКЦПФР від 26 січня 2005 року № 27.

16. Величко О.Г. Створення сучасної системи розкриття інформації і вимоги до аудиту. // Теорія та практика незалежного аудиту в Україні. Збірник тез та текстів виступів на Всеукраїнській науково-практичні конференції. - Київ, 2001. – 186 с.

17. Величко О. Аудит у розкритті інформації акціонерними товариствами. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – №10. – С.55.

18. Дем’яненко М.Я., Жук В.М. та ін. Концепція формування і функціонування ринку цінних паперів АПК України. – К.: ІАЕ УААН, 1996.

19. Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2000. – 604 с.

20. Фінансово-кредитні відносини в АПК. / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ УААН, 1996. - 286 с.

21. Фінансовий і ціновий механізм АПК в умовах переходу до ринку. / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, О.М. Шпичака, Д.В. Полозенка. - К., 1993. - 352 с.