banner-mia2.gif

УДК [631.152:330.341.1]:664.12

М.І. БЕЛЕНКОВА, к.е.н., професор,

директор ННІ агробізнесу

 

І.І. РАГУЛІНА, к.е.н., доцент

кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Харківський національний аграрний  університет ім. В.В. Докучаєва

 

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ЦУКРОБУРЯКОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто проблеми виробничого потенціалу цукробурякових підприємств.

·      Визначено основні напрямки створення ефективної стратегічної моделі виробництва цукробурякової галузі.

Ключові слова: цукробурякове виробництво, цукрові буряки, економічна ефективність, управління виробничим потенціалом.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрены проблемы производственного потенциала свеклосахарных предприятий.

·      Определенно основные направления создания эффективной стратегической модели производства свеклосахарной отрасли.

Ключевые слова: свеклосахарное производство, сахарная свекла, экономическая эффективность, управление производственным потенциалом.

 

Issues that are examined:

·      The problems of production potential of sugar-beet  enterprises are considered.

·      Certainly basic directions of creation the effective strategic model of production of sugar-beet industry.

Keywords: sugar-beet production, sugar beet, economic efficiency, management production potential.

 

Постановка проблеми. В умовах економічної зацікавленості у кінцевих результатах діяльності підприємствам потрібна така система управління витратами, яка спрямована на ефективне використання всіх ресурсів. На сьогодні ж досвід підприємств в організації і здійсненні управління витратами зводиться переважно до перевірки виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Вирішення завдання організації системи управління виробничим потенціалом передбачає організацію цієї системи управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням сутності виробничого потенціалу та проблемам його формування присвячено роботи багатьох вчених. Саблук П.Т. наголошує на стратегічних завданнях землеробства і рослинництва для переходу на інтенсивний шлях розвитку [1]. При дослідженні проблем управління ресурсним потенціалом важливо зупинитися на вивченні дії організаційно-економічного механізму управління, що знаходиться в найтіснішому взаємозв’язку між собою, стверджує Ульянченко О.В. [2]. Македонський А.А. та Шелудько Р.М. доводять, що сільськогосподарське виробництво являє собою комплекс взаємопов’язаних галузей, тому необхідно знайти практичні шляхи підвищення його ефективності в нових умовах функціонування [3]. Вибір суб’єктами господарювання стратегії, яка б відповідала умовам сталого розвитку, на ринку залежить від багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього середовища вважає Мельник Ю.М. [4].

Формулювання цілей статті. Розробка методологічного інструментарію для організації ефективного управління виробничим потенціалом цукробурякових підприємств за допомогою відповідної моделі управління з урахуванням етапів її формування.

Виклад основного результату досліджень. Основним фактором економічного прогресу в цукробуряковому комплексі, незалежно від розміру посівних площ, є застосування високопродуктивних ресурсозберігаючих технологій виробництва цукросировини.

Здійснення ефективного управління в аграрному секторі економіки вимагає як прийняття оптимальних рішень, так і їх узгодження в розподіленому середовищі на різних етапах діяльності сільськогосподарських підприємств. Швидкий розвиток інформаційних технологій надає можливість значно полегшити процес управління в аграрних господарствах. Із появою новітніх технологій стає можливим перехід до систем масштабу підприємства з об’єктами, які розподілені між багатьма комп’ютерами, здатних обмінюватись інформацією незалежно від операційної системи, платформи і мови програмування.

Із метою узгодження та прийняття розподілених управлінських рішень необхідна система моделей таких різних функціональних блоків, як наука, технології, планування виробництва, забезпечення ресурсами, збут  продукції, фінанси, маркетинг, бухгалтерія, аналіз функціонування господарства, внутрішньогосподарський контроль [5], що реалізують конкретні завдання аграрних підприємств. Нині технічні соціальні структури реформованих колективних аграрних підприємств не відповідають умовами ринкової економіки, тому що не мають міцного економічного потенціалу, не завжди конкурентоспроможні, потребують докорінного реформування виробничих відносин, підвищення самостійності внутрішнього господарювання виробничих формувань.

Важливе значення у підвищенні ефективності цукробурякового виробництва має комплекс агробіологічних та агротехнічних заходів. До них можна віднести: застосування високопродуктивного насіння; мінеральних та органічних добрив; дотримання технологій виробництва.

До керівництва всіма ланками цукробурякового виробництва залучаються недостатньо підготовлені люди, які не мають фахової освіти базового рівня. Сьогодні, у зв’язку із перепрофілюванням окремих видів виробництва, проводиться навчання старих та нових кадрів. Процес підготовки працівників повинен бути плановим та керованим. Для цього потрібно переглянути не лише можливості перепідготовки безробітних, а й навчання майбутніх молодих спеціалістів, необхідно чітко визначити перелік професій, які потрібні  селу не лише сьогодні, а й у майбутньому з урахуванням становлення нових форм власності та господарювання.

Більш ефективний процес виробництва цукросировини і цукру може бути тільки при раціональному веденні господарювання, зниженні собівартості продукції та підвищенні її якісних показників. Зростання продуктивності виробництва також сприятиме підвищенню зайнятості.

Проблема механізації цукробурякової галузі теж ще більш загострилась, бо ні держава, ні власники, ні виробники не вжили відповідних заходів щодо випуску, закупівлі та модернізації техніки. Кількість технічних засобів зменшилась, машини застарілі, а нові придбаються в мізерних одиницях. Високий рівень технологічного процесу виробництва буряку можна  забезпечити тільки при застосуванні якісного комплексу машин.

Таким чином, вирішення проблеми є невідкладним для розвитку цукробурякового комплексу. Назріла необхідність в єдиному центрі зі створення, виробництва та реалізації вітчизняної техніки. На нашу думку, таким центром може бути Міністерство сільськогосподарського машинобудування. Прийняття відповідного закону з цього питання створило б передумови для розвитку не лише такої важливої галузі як цукробуряковий комплекс, а й у відродженні сільськогосподарського виробництва в цілому.

У тих господарствах, де низький контроль за технологією вирощування цукрових буряків, не виконуються договірні зобов’язання між виробниками сировини та цукрозаводами, що у свою чергу призводить до втрати позицій цукрової галузі як в Україні, так і за її межами.

У польових умовах не завжди є можливість своєчасно закріпити валки від сонячного проміння, яке значно впливає на якість сировини. Саме тому, на наш  погляд,  необхідно створювати більш якісні умови для тимчасового зберігання сировини на бурякопункті, коли досягається таке: створення валка більш великої маси; покриття кагатів очеретяними чи солом’яними шатами; застосування примусових вентиляцій буряків; обробка буряків крейдовими розчинами при відсутності засобів сховища. Крім того, своєчасний вивіз цукрового буряку з поля усуває ризик перевезення сировини в умовах бездоріжжя.

На нашу думку, заслуговує на увагу застосування в господарствах наступного прийому вирощування цукрових буряків, а саме, сіяти насіння солодких коренеплодів різного строку визрівання і на період пуску цукрових заводів (перше-п’яте вересня) розпочинати збирання ранньостиглих сортів і гібридів. Найбільш економічно доцільним і екологічно безпечним заходом підвищення ефективності продуктивності цукрових буряків є впровадження інтегрованої системи захисту від шкідників, хвороб і бур’янів.

Підвищення ефективності роботи цукробурякового підкомплексу залежить від налагодження правильності використання цукру в країні та можливостей його поставки на експорт. Незважаючи на сезонність та складність виробництва цукру, його виробництво може бути рентабельним, що забезпечить дохід державі. Крім того, важливим фактором підвищення ефективності виробництва сировини і цукру є невідкладне зниження собівартості цих видів продукції за рахунок ефективної продуктивності праці, покращання агротехнічних операцій, організації сировинних зон тощо. І виграватиме той виробник, який буде виробляти якісну продукцію та впроваджуючи нові енергозберігаючі технології під час її виробництва. Також необхідно дотримуватись послідовності всіх етапів виробництва в  цукробуряковому комплексі (рис. 1).

Image

Рис.1 Послідовність етапів виробництва у цукробуряковому підкомплексі України

 

Але не завжди сільськогосподарські та переробні підприємства зацікавлені у взаємному розвитку. Тому, з метою ефективного використання виробничого, фінансового і наукового потенціалу на базі наукових закладів, елітно-насінницьких господарств, переробних підприємств необхідно створювати науково-виробничі та агропромислові об’єднання, до яких будуть залучатись комерційні та банківські установи.

Необхідно проводити роботу щодо реструктуризації збиткових та низькорентабельних господарств та здійснення їх санації. Більш гнучкою повинна стати система оподаткування.

Для збільшення виходу кінцевої продукції і підвищення її ефективності велике значення має концентрація посівів коренеплодів у сировинних зонах цукрових заводів, що значно зменшить транспортні витрати на перевезення коренеплодів і продуктів їх переробки.

Підвищення якості сировини для переробних цукрових заводів можливо досягти шляхом використання більш якісного насіння, застосуванням  високої технології обробітку ґрунту, своєчасного збирання цукрових буряків. Необхідно відмітити, що коренеплоди, які зібрані в жовтні вміщують більш високий рівень цукру.

Основним фактором економічного прогресу в цукробуряковому комплексі, незалежно від розміру посівних площ, є застосування високопродуктивних ресурсозберігаючих технологій виробництва цукросировини.

Висновки. Підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва можливе за умови подальшого розвитку агропромислової інтеграції підприємств у цукробуряковому підкомплексі. А отже, в ринковій економіці виникає проблема в управлінні витратами в умовах конкуренції, визнанні доцільності і досягнення необхідної їх прибутковості. Тому, формування моделі стратегічного управління цукробурякових підприємств необхідне для забезпечення стабільності та економічного розвитку галузі у конкурентному ринковому середовищі.

 

Список використаних джерел

1.  Саблук П.Т. Механізм формування виробництва конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в ринкових умовах / П.Т. Саблук  // Вісник ХНАУ. – 2009. – № 13. – С.11-16. – (Сер. "Економіка АПК і природокористування").

2.  Ульянченко О.В. Механізм управління ресурсним потенціалом / О.В. Ульянченко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип.65. – Харків: ХНТУСГ, 2007. – С. 49-56.

3.  Македонський А.В. Економічна ефективність великомасштабного сільськогосподарського виробництва / А.В. Македонський, Р.М. Шелудько // Вісник ХНАУ. – 2008. – № 3. – С.93-104. – (Сер. "Економіка АПК і природокористування").

4.  Мельник Ю.М. Урахування особливостей розвитку підприємств в процесі маркетингового стратегічного планування / Ю.М. Мельник // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип.99. – Харків: ХНТУСГ, 2010. – С. 145-150.

5.  Горкавий В.К. Статистика / В.К. Горкавий. – К.: Вища шк., 1994. – 304 с.

6.  Рагулина И.И. Совершенствование налоговой системы и бухгалтерского учета в условиях рыночного механизма хозяйствования / И.И. Рагулина // Вісник ХНАУ. – 2001. – № 2. – С.107-109. (Сер. "Економіка АПК і природокористування").

7.  Новіков І.Т. Роль внутрішнього контролю в господарській діяльності сільськогосподарських підприємств / І.Т. Новіков, І.І. Рагуліна, Т.В. Шарий // Вісник ХНАУ. – 2008. – № 3. – С.231-236. – (Сер. "Економіка АПК і природокористування").