banner-mia2.gif

УДК 338.49

В.М. Жупаненко, здобувач

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

 

СУЧАСНЕ ТРАКТУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ЕКОНОМІКИ

 

Питання, які розглядаються:

·           Проведено узагальнення теоретичних основ сучасного тлумачення терміну інфраструктура, визначено її роль у сучасній економіці, елементи і функції.

·           Розглянуто логіку еволюції, рівні, особливості, принципи і ефекти розвитку інфраструктури як важливої складової розвитку економіки.

Ключові слова: економічна теорія, інфраструктура, інститути, елементи та функції інфраструктури.

 
Вопросы, которые рассматриваются: 

·           Проведено обобщение теоретических основ современного толкования термина инфраструктура, определена её роль в современной экономике, элементы и функции.

·           Рассмотрены логика эволюции, уровни, особенности, принципы и эффекты развития инфраструктуры как важной составляющей развития экономики.

Ключевые слова: экономическая теория, инфраструктура, институты, элементы и функции инфраструктуры.

Issues that are examined:

·           In the article author made generalization of theoretical approaches of modern understanding of such term as infrastructure, determination of its role in modern economy, its elements and functions.

·           Logics of infrastructure evolution, levels, peculiarities, principles and effects of infrastructure as vital element of development of any economy are reviewed in the article.

Keywords: economic theory, infrastructure, institutions, elements and functions of infrastructure.

 

Актуальність теми дослідження. Хоча деякі автори вважають [8], що серед інших складових в економічній літературі найбільш вивченою є міжнародна фінансова інфраструктура, що забезпечує реалізацію фінансових відносин між країнами, компаніями та людьми, які мешкають в різних країнах. В одній з робіт автор робить висновок про те, що розвиток інфраструктури у XII-XIX століттях мав наздоганяючий характер, а з XX століття починає набирати випереджуючий характер, що надалі впливає на розвиток ринку [13, с.54]. Таким чином умовою якісного розвитку ринку є розвиток його інфраструктури, що обумовило актуальність даного дослідження.

Постановка проблеми. Ще досі залишаються невивченими та не введеними в науковий та практичний обіг окремі елементи та характеристики інфраструктури. З часом змінюється сам зміст категорії, що вимагає його коректного використання науковцями та практиками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та виділення недосліджених частин загальної проблеми. Окремі аспекти розвитку інфраструктури досліджувалися останніми роками рядом вітчизняних науковців. В. Соболєв зробив вагомий внесок у вивчення формування ринкової інфраструктури в перехідній економіці індустріального типу. О. Куліш розглядаючи фондовий ринок у системі економічні відносин виявив напрямки стимулювання розвитку інфраструктури фондового ринку в Україні. Формування інфраструктури регіонального ринку цінних паперів вивчала З. Лапішко. І. Алфьорова системно досліджувала механізми державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіону. В. Ткачуком під час аналізу організаційного механізму формування та нарощування інвестиційного потенціалу регіону розроблено систему інвестиційного маркетингу регіону та моделі інвестиційної інфраструктури.

Узагальненню зарубіжного досвіду функціонування інфраструктури вторинного ринку цінних паперів та розробці пропозицій щодо розвитку технологічної інфраструктури вторинного ринку України присвячені роботи І. Рекуненко. А. Баторшина аналізуючи формування моделі ринку цінних паперів в трансформаційних економіках вивчала вплив інтеграційних процесів на розвиток інфраструктури фондових ринків у контексті глобалізації ринку капіталів на макро- та макрорівні.

Досить популярним є напрямок дослідження інфраструктури сільської місцевості та аграрно-промислового комплексу. Розвиток інфраструктури аграрного ринку південного регіону досліджувала Л. Потравка, формування регіональної інфраструктури аграрного ринку - В. Бралатан, формування ринкової інфраструктури аграрних підприємств - М. Степанова та І. Проданова, функціонування сільськогосподарських підприємств у контексті розвитку сільських територій - І. Сембай. О. Томашівський досліджуючи розвиток регіонального ринку продукції скотарства розробив схему функціонування інфраструктури ринку продукції скотарства, а В. Туржанський вивчав функціонування та розвиток маркетингової інфраструктури ринку тваринницької продукції. Н. Стоянець вивчивши соціально-економічний розвиток сільських територій створив якісно нову модель розвитку соціальної сфери у сільській місцевості шляхом пошуку нових власників об'єктів соціальної інфраструктури. Н. Пашинська в якості об’єкту досліджень розглядала транспортну інфраструктуру АПК регіону в умовах ринкової системи господарювання.

Постановка завдання. Враховуючи різноманіття підходів до ідентифікації інфраструктури задачею дослідження розглядатимемо проведення всебічного узагальнення теоретичних складових з метою формулювання авторського визначення інфраструктури.

Викладення основного матеріалу.

Сучасне розуміння суті поняття «інфраструктура».

В працях Д.М. Кларка зазначається, що суспільні витрати на виробництво товарів є значно вищим, ніж витрати окремих капіталістів-виробників. Різницю між суспільними витратами та витратами окремих підприємців він називав "суспільним накладним капіталом" (в сучасному розумінні інфраструктури), а ефект від його привласнення - "зовнішньою економією" [3].

Причиною виокремлення інфраструктури як самостійної сфери економіки є суспільний поділ праці в результаті якого виділяються дві під системи - основне виробництво та допоміжне виробництво (інфраструктура) [18]. Логіка його еволюції з точки зору інфраструктури викладена на наступному рисунку (рис.1). Севастьянов робить висновок, що інфраструктура має подвійну природу: відображує певний процес праці та збільшує вартість шляхом інвестування в цю сферу [23].

 

Image

Рис. 1. Схема логіки еволюції інфраструктури

Складено за матеріалами [8]

 

Ряд дослідників вважають К.Маркса тим, хто започаткував поняття інфраструктури, коли він ввів поняття торговельного посередника як особи, що знижує витрати обігу і таким чином збільшує ефективність товарного виробництва [23, с.20-21]. В результаті функціонування інфраструктури зменшується час проведення операцій учасниками ринку, а також витрати, що пов’язані з ними, а відтак й витрати обігу, що в свою чергу призводить до вивільнення ресурсів учасників ринку для їх більш ефективної роботи. Ці постулати надалі визначили інфраструктуру як витрати, що пов’язані з проведенням трансакцій в межах загальних умов розвитку суспільного виробництва, що мають за мету створення передумов для розвитку приватного капіталу через вирішення організаційних проблем.

Термін інфраструктура (від лат infra - під, нижче та structure - будівля, розміщення) вперше було використано в працях західних економістів в 40-х роках ХХ ст.. За твердженням П.Самуельсона першість впровадження в економічну науку терміну "інфраструктура" належить П.Розенштейн-Розану, який використав його у роботі "Місце та роль інфраструктури в розвиненому та суспільстві, що розвивається" [20]. Ним було дано пояснення необхідності виникнення інфраструктури як потреби у формуванні ефективного середовища взаємодії ринкових суб’єктів, що необхідно було для того аби приватна промислова база була здатною зробити перший ривок. В ті часи до інфраструктури включалися такі галузі як енергетика, транспорт та зв’язок, розвиток яких є передумовою більш швидкому відтворенню інвестицій.

Самуельсон відзначав, що держава свідомо йде на інвестиції в інфраструктуру оскільки" збільшення суспільного капіталу створює переваги, від яких неможливо очікувати грошових прибутків для приватних інвесторів" оскільки масштаби деяких з них будуть надзвичайно великими для ринків приватного капіталу, а інші будуть окупатися протягом надзвичайно тривалого часу щоб зацікавити приватних інвесторів.

Інфраструктура через свою діяльність скорочує для учасників ринку час здійснення операцій та витрати, що пов’язані з цим (витрати обігу). Ця теза надалі визначила напрямок дослідження інфраструктури західними теоретиками (Р.Коузом, А.Янгсоном, Х.Зінгером, П.Розенштейн-Розаном, А.Пізенті) як концепцію витрат, що пов’язані з проведенням трансакцій в загальних рамках розвитку суспільного виробництва, що створюють умови для розвитку приватного капіталу [11, с.30].

Рускова та Мацкайлова називають такі принципові етапи розвитку інфраструктури [8, с.25]:

1. формування передумов виникнення сфери послуг на основі суспільного поділу праці;

2. зародження та становлення інфраструктури в ході посилення взаємозв’язків між елементами ринкового господарства, виникнення нових елементів;

3. розвиток інфраструктури як невід’ємної складової сучасної ринкової економіки.

Нажаль автори не наводять часові рамки названих етапів. Більш показовим в цьому плані є наступна таблиця, хоча знову без конкретних дат. Відсутність конкретних часових рамок можна пояснити відсутністю чітких дат та тим, що інфраструктура продовжує розвиватися.

Таблиця 1.

Види інфраструктури, що розвивалися в періоди формування та розвитку технологічних циклів [14]

технологічний цикл

вид

інфраструктури

Перший

водні шляхи, проїзні дороги

Другий

залізниця, світове судноплавство

Тертій

електростанції, електророзподільчі мережі, телефон, телеграф, радіо

Четвертий

швидкісні автомобільні дороги, повітряне сполучення, аеропорти, транспортні засоби

п’ятий

засоби комунікації, комп’ютерні мережі, супутники, Інтернет

 

О.І.Уілямсон розділяє економічну теорію щодо інфраструктури на парадигми: технологічну та інституційну [28]. Технологічна (включаючи неокласичну теорію) розглядає об’єкт через призму виробничих функцій та взаємозв’язків, відтак інфраструктура - це сукупність організаційних, правових форм, що забезпечують рух цінностей. Функціонально інфраструктура здійснює правове, інформаційне забезпечення, систему освіти та наукове обслуговування. Інституціональна парадигма розглядає інфраструктуру як інститут, організацію чи "мережу контрактів". У цьому випадку інфраструктура виступає як сукупність інститутів, підприємств, що обслуговують ринок та виконують функції з забезпечення його стабільного функціонування [21, с. 23].

У другій половина ХХ ст. в дослідженнях науковців Заходу термін "інфраструктура" часто ототожнюється з "соціальним накладним капіталом", який розуміють як капітал загальногосподарського значення [8, с.31]. Відповідно до інфраструктури відносять не лише ті галузі, що становлять фундамент національної економіки, але й такі "невловимі" компоненти, як рівень освіти та суспільної активності населення, кваліфікації праці в промисловості, досвід адміністративної роботи. Більшість іноземних авторів в поняття інфраструктури крім матеріальної частини включають "інституціональну" та "персональну" інфраструктури (адміністративні органи, грошово-кредитну та фінансову системи, науково-дослідні заклади, освіту, охорону здоров’я тощо) та, по суті, відносять до неї всю невиробничу сферу.

Подальша наукова думка 1960-70 років почала відрізняти інфраструктуру за її спрямуванням та ділила її на "виробничу інфраструктуру" та "соціальну інфраструктуру", які не відносяться до основного виробництва, а їх призначенням є обслуговування, вони носять зовнішній, допоміжний характер [8, с.32-33]. В ті часи теоретичний розвиток проблем інфраструктури серед іншого обумовлювався такими основними факторами як:

1) розробка стратегії економічного розвитку країн, що розвиваються;

2) посилення ролі держави в господарському механізмі капіталістичних країн.

Однією з рис інфраструктури називають те, що ці галузі вимагають суспільного регулювання, суспільного втручання [21, с.26]. Саме інфраструктура в умовах капіталізму посилює проблему централізованого управління економікою. Тому уряди багатьох країн, передусім США, почали активно інвестувати в інфраструктурні галузі, що отримало назву процесу сервізації економіки (від анг. service - послуги).

В закордонній економічній теорії інфраструктура досліджувалася також в контексті теорії економічного зростання. У. Ростоу, обґрунтовуючи необхідність інвестицій в інфраструктуру, доводив можливість отримання потрійного ефекту:

1) скорочення витрат обігу;

2) швидке зростання зовнішньої торгівлі та експортних галузей;

3) створення капіталів для розвитку промисловості. Саме тому інфраструктура виступає одним з інструментів державного регулювання, підтримки та захисту приватного підприємництва. В США частка коштів в загальному обсязі капіталовкладень в інфраструктуру складає близько 50% [4].

У вітчизняній літературі, до якої умовно будемо відносити праці українських та російських вчених, також існують різні підходи та терміни - інфраструктура, інфраструктура ринку, ринкова інфраструктура (останні два виникли у зв’язку з необхідністю виокремлення за її цільовою спрямованістю, адже ще є соціальна інфраструктура). За словами І. Козельської у зв’язку з необхідністю переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки з‘явилася потреба в використанні нового терміну "ринкова інфраструктура", який об’єднав посередників товарного ринку, фінансового ринку, ринку праці та визначило їх особливе місце на ринку [9].

"Інфраструктура - це форма спеціалізації суспільного виробництва, що виникає в результаті безперервного історичного процесу його усуспільнення, при цьому форма особливого роду, адже від неї залежить функціонування всього процесу відтворення" [18].

Гриценко А. ідентифікує ринкову інфраструктуру як сукупність елементів, що забезпечують безперебійне багаторівневе функціонування господарських зв‘язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки та регулюючих рух товарно-грошових потоків [7].

Ященков під інфраструктурою розуміє сукупність організаційно-економічних, соціальних, юридичних умов, а також споруд, будинків, систем та служб, що необхідні для функціонування економіки в цілому та матеріального виробництва, забезпечення життєдіяльності населення [27, c.26]. Ці умови створюються та забезпечуються комплексом галузей та сфер господарської діяльності, що відповідають за безперешкодний рух матеріальних та фінансових ресурсів, товарів від виробника до споживача.

Досить детальний аналіз зарубіжних концепцій розвитку ринкової інфраструктури наведено в роботі А.С. Новоселова, в якій визначені різні підходи та виявлена її роль в організації функціонування економіки [17]:

1. інфраструктура як система загальних умов розвитку ринку з метою створення сприятливого економічного клімату для функціонування капіталу - концепція накладних витрат;

2. інфраструктура як система взаємодіючих агентів сфери обігу, що забезпечують торговельно-економічні зв’язки між виробництвом та споживанням - інституційна концепція;

3. інфраструктура як сукупність видів діяльності, що сприяють реалізації товарів на ринку та формуванню нового попиту на товари та послуги - маркетингова концепція;

4. інфраструктура як сукупність видів діяльності, що забезпечують рух потоків товарів від виробників до споживачів - розподільча концепція;

5. інфраструктура як система матеріально-технічних об’єктів та засобів, що обслуговують процеси фізичного переміщення товарів та опосередковують ці процеси через інформаційні та фінансові потоки сфері обігу - логістична концепція.

Спільним для всіх концепцій є те, що інфраструктура розглядається як певна обслуговуюча система. Окремо відзначимо, що в якості головного критерію відбору інфраструктурних галузей часто використовують показник їх низької рентабельності або її відсутність. Відповідно виокремлюються види діяльності, нерентабельні для бізнесу та що фінансуються за рахунок бюджету (державного чи місцевого), тобто критерієм віднесення до інфраструктури є переважно джерело фінансування.

Окремі автори розглядають інфраструктуру як природну монополію [2]. З ним можна погодитися лише частково. Деякі підприємства чи сфери діяльності дійсно можна віднести до природних монополій (газо-, водо-, електропостачання тощо), але навіть зв’язок, який ще 25 років тому розглядався як природня монополія, зараз доводить що завдяки технологіям можна привнести в галузь конкуренцію. Отже виявляється питання в технології, а можливо й в організації ринку тих чи інших послуг.

В рамках класичної економічної теорії (що відштовхується від тези про досконалість ринку та завжди буде приводити попит та пропозицію до рівноваги) ринкова рівновага досягається за наступних умов [1]:

1. велика кількість учасників ринку як з боку попиту, так й з боку пропозиції. Вони мають бути невеликими за своїми розмірами, а відповідно нездатними до індивідуального диктату цін на ринку;

2. виробники та споживачі повинні мати свободу входу та виходу як з боку попиту так й з боку пропозиції; вільне заснування та закриття підприємств, відсутність привілеїв суб’єктам ринку по відношенню до нових учасників;

3. ринкові товари мають бути гомогенними (якщо однаковий продукт пропонується різними виробниками, то він має бути ідентичним) - відповідно мають бути відсутніми пільги для одного з суб’єктів за рахунок інших;

4. доступна повна та точна інформація щодо всіх товарів на ринку. Всі суб’єкти в рівних умовах щодо інформації.

Наведені умови можуть бути реалізовані або ідентифіковані за рахунок ефективно функціонуючої інфраструктури. Перша умова з точки зору інфраструктури вимагає ідентифікації учасників ринку, друга – забезпечення реалізації свободи підприємництва, третя – ідентифікації товарів споживачами, четверта – інформаційному забезпеченні ринку.

Ряд авторів пропонують різноманітні класифікації інфраструктури за функціональною та галузевою ознаками. Е.Муханова виділяє чотири блоки інфраструктури, що пов’язані з факторами виробництва: виробнича, соціальна, фінансово-кредитна та управлінська [15]. В.Одесс виділяє основні функціональні блоки - організаційний, матеріальний, інформаційний, кредитно-розрахунковий, кадровий та нормативно-правовий [19]. При найбільш загальному підході виділяють виробничу та соціальну інфраструктури, що охоплюють всі сфери діяльності людини. Виробничу в свою чергу поділяють на інфраструктуру виробництва засобів виробництва та інфраструктуру виробництва засобів споживання; соціальну - на розподілу та обміну, надання споживчих послуг людям, охорони здоров’я, формування суспільної свідомості та наукового світогляду, управління, охорони порядку, оборони.

Економічна інфраструктура за В.А.Шевчуком [25] (в широкому розумінні) - це частина народного господарства, що створює суспільні блага або товари суспільного використання (public goods); (у вузькому розумінні) - це та частина народного господарства, що виробляє товари та послуги, які забезпечують нормальне функціонування всіх галузей народного господарства та в певній мірі підтримують життєзабезпечення всього суспільства.

Русскова пропонує оригінальну ідею підходів визначення інфраструктури - горизонтальний та вертикальний принципи [21, с.71]. Горизонтальний передбачає укрупнене групування галузей інфраструктури за сферами діяльності, де розкривається їх функціональне призначення (виробнича, соціальна, інституціональна та екологічна). Вертикальний підхід розкриває економічний зміст інфраструктури в середині певної сфери економіки на різних рівнях її функціонування (інфраструктура сфери матеріального виробництва, галузі виробництва, підприємства тощо).

В процесі розвитку та функціонування інфраструктурних галузей виявилися такі переваги у порівнянні з промисловими галузями [8, с.27-28]:

- мала матеріалоємність та ресурсоємність, що забезпечують свій вклад в ресурсозберігаючий розвиток;

- стабілізуючий вплив на економіку, що викликано низькою чуттєвістю інфраструктури до циклічних коливань матеріального виробництва, збереженням попиту на продукцію інфраструктурних галузей в періоди спадів та депресій;

- досить високий та зростаючий вклад в національний ВВП, що пов’язано з прискореними темпами розвитку у порівнянні з іншими галузями;

- досить високий мультиплікаційний ефект збільшення попиту на продукцію інфраструктурних галузей, що дає імпульс для розвитку самої інфраструктури;

- зміна традиційної моделі господарювання та зв‘язків в результаті розвитку інфраструктурних галузей, зокрема зростання в міжгалузевих потоках частки нематеріальної продукції, що призводить до зменшення потреб в послугах галузей, що забезпечують це зростання (передусім транспорту та торгівлі);

- стимулюючий вплив на розвиток різних галузей, передусім машинобудування у зв’язку з його прискореним розвитком та високим рівнем споживання устаткування та технологій, а також вплив на будівельний комплекс;

- сприятливий вплив на стан зайнятості, що пов’язано з тим, що сучасний рівень продуктивності праці в сфері інфраструктури залишається більш низьким ніж у промисловості, що вимагає залучення більшої кількості працівників та акумулювати робочу силу, що звільнюється в інших галузях.

В якості основних властивостей інфраструктури варто визначити [21, с.52]:

·                   комплексність (інфраструктура – це не кожний з її елементів, а лише всі вони в комплексі);

·                   ієрархічність;

·                   інерційність;

·                   історико-географічна обумовленість;

·                   техніко-економічна визначеність;

·                   здатність об’єднуватися, переплітатися, здійснювати диференціацію та інтеграцію елементів різних видів інфраструктури.

Наряду з властивостями для визначення як підсистеми ринкової економіки необхідно виділяти її системні ознаки: цілісність, автономність, структурність, диференціація, емерджентність (властивості виникають тільки за умови взаємодії всіх інших елементів в рамках системи та не властиві жодному з її елементів), узгодженість, взаємозалежність від зовнішнього середовища [21, с.55].

Розділяють також глобальний та локальний рівні інфраструктури [7]. Глобальна інфраструктура - існує в двох режимах світовому та національному. На світовому рівні до глобальної інфраструктури входять як всі локальні (національні) інфраструктури окремих країн, які є відносно відокремленими та знаходяться під юрисдикцією відповідної країни, та загально світові елементи, функціонування яких регламентовано міжнародними договорами та угодами (наприклад, Інтернет, Міжнародний банк реконструкції та розвитку тощо). Національна інфраструктура є локальною відносно до світової та виступає глобальною в рамках відповідної країни. Під багаторівневим функціонуванням національною ринкової інфраструктури розуміють макро- та мікрорівні.

Очевидно, що інфраструктуру необхідно розглядати як підсистему економічної системи. У зв’язку з цим необхідно чітко ідентифікувати принципи функціонування інфраструктури як системи [21, с.58]:

·                   регулюємість;

·                   доповнюваність;

·                   історична послідовність;

·                   синергетичний ефект;

·                   необхідна та достатня конкурентність;

·                   ресурсна забезпеченість;

·                   вільний перелив ресурсів;

·                   індикативність.

Виділяють наступні ефекти функціонування інфраструктури, оцінка яких в сукупності може давати можливості робити висновки щодо ефективності самої інфраструктури [21, с.261-270]:

1- економічний (доходи більше витрат) та соціальний (екологічна, культурна, трансакційна інфраструктура, що складається з інформаційної, інституціональної, організаційної);

2 - зовнішній (вплив інфраструктури на споживачів її послуг) та внутрішній (стан самої інфраструктури);

3 - екстернальний (інфраструктура здатна себе відтворювати, тоді як недорозвинена інфраструктура не здатна до широкого, але до звуженого відтворення) та інтернальний (інфраструктура в процесі свого функціонування вдосконалюється);

4 - заміщення (послуги інфраструктури є товаром та сировиною для наступних продуктів) та доповнення (інфраструктура доповнює певні функціє суб‘єкта, що не можуть бути виконані ним самостійно, наприклад, він не може для себе створити біржу);

5 - позитивний та негативний ефекти масштабу (залежить від виду інфраструктури);

6 - ефект зворотного зв‘язку (отримання інформації від споживачів: позитивний якщо є можливості щодо вдосконалення інфраструктури; негативний якщо інфраструктура гальмує розвиток споживачів її послуг);

7 - синергетичний ефект (сукупна взаємодія всіх видів інфраструктури, кількість яких розширюється).

Зрозуміло, що стан та проблеми розвитку такого важливого для економіки ринку необхідно досліджувати, саме тому в нагоді стануть критерії проведення такого аналізу та ознаки наявності проблем в розвитку ринку та його інфраструктури, що були напрацьовані рядом вчених. Базові критерії "якісного" фондового ринку: капіталізація, ліквідність, стійкість, залучення населення, незалежність від іноземних ринків, інформаційне поле [24, с.189]. Визначають наступні ознаки системних проблем розвитку інфраструктури, які варто враховувати у випадках аналізу стану її розвитку [21, с.58]:

·        слабка структурованість;

·        конфліктність;

·        невизначеність;

·        неоднозначність;

·        наявність ризику;

·        багатоаспектність;

·        комплексність;

·        самовизначення;

·        еволюційність.

При аналізі міжрегіональних взаємодій важливу роль відіграють три фундаментальні поняття: оптимум Паретто, ядро та економічна рівновага [6]. Суть оптимуму Паретто в багаторегіональній системі полягає в тому, що існує велика кількість варіантів розвитку економіки, які неможливо покращити для одних регіонів без погіршення для інших, а різні оптимальні варіанти в різній мірі є вигідними для окремих регіонів. Аналогічно й для інфраструктури, оскільки можна розглядати різні варіанти її розвитку, які формально можуть бути оптимальними, але реально не будуть відповідати специфіці всіх регіонів. При виборі взаємовигідних варіантів надзвичайно сильною є вимога приналежності до ядра, оскільки для інфраструктури важливим є розвиток тих напрямків, в реалізації яких зацікавлені всі регіони. Важко досягнути економічної рівноваги в багато­регіональній системі, оскільки практично важко знайти оптимальне рішення, що буде привабливим для кожного з регіонів. Важливим є висновок про те, що інфраструктура кожного регіону повинна мати свою модель, оскільки єдиний варіант не призведе до економічної рівноваги між регіонами та в середині них.

Елементи інфраструктури

Інфраструктура в будь-якій соціально-економічні системі - це передусім сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів та суб’єктів цієї системи [12, с.30]. Глобальна інфраструктура складається з локальних (національних) інфраструктур окремих країн, які є відносно відокремленими та знаходяться під юрисдикцією відповідної країни, а також загальносвітові елементи, функціонування яких регламентовано міжнародними угодами та договорами.

Однією з основних особливостей неоінституційної теорії є те, що вона спирається на принцип "методологічного індивідуалізму", який визнає реально функціонуючими учасниками економічних процесів не групи чи організації, але індивідів [22, с.46]. Згідно цього принципу, колективні утворення (наприклад, фірми чи державу) не мають самостійного існування, яке відмінне від його членів, і тому повинні пояснюватися з точки зору цілеспрямованої поведінки індивідів.

Крім того, І. Козельська [9] акцентується виключно на посередниках (вони ж ідентифікуються в якості "невидимої руки ринку") як складових інфраструктури ринкових відносин, які потрібні ринку для того аби:

1 - сприяти рівновазі товарних та фінансових ринків, вирівнюванню попиту та пропозиції, встановленню рівноважних цін;

2 - збільшувати ліквідність ринків;

3 - брати участь в перерозподілі ризиків.

При цьому Курочкіна всі елементи інфраструктури поділяє на такі три функціональні блоки [12, с.39-40]:

1- інститути загального призначення - виконують певну функцію на всіх ринках: інформаційні організації (рекламні агентства, інформцентри, ЗМІ), організації сфери послуг (консалтингові, юридичні, аудиторські), організації з працезабезпечення (служби зайнятості, заклади професійної освіти, підготовки, перепідготовки кадрів);

2- інститути спеціального призначення орієнтовані на взаємодію з грошовими потоками (біржі, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, позабанківські фінансово-кредитні організації);

3- інститути, що забезпечують інформаційну складову (інформаційні мережі, потоки, та інститути, що забезпечують їх існування).

В двох з цих елементів зустрічаються оператори інформаційного ринку, що може свідчити про їх унікальну роль або неопрацьованість такого поділу. При цьому чим більш крупним є сегмент ринку, тим більш багато­чисельними є елементи інфраструктури та різноманітними є відносини між ними. Ієрархічна залежність елементів інфраструктури породжує необхідність їх концентрації (злиття та поглинання) або спеціалізації. Оскільки ці елементи функціонують в умовах монополістичної конкуренції, то найменші організації повинні знаходити нішеву спеціалізацію. На фінансових ринках така спеціалізація інколи приймає вигляду виключного виду діяльності, наприклад, лише торгівля цінними паперами.

Відмінною рисою всіх інститутів інфраструктури є їх приналежність до сфери нематеріального виробництва, адже їх спеціалізацією є надання різноманітних послуг (торговельно-посередницьких, консультаційних, інформаційних тощо). Інформаційні системи, які поділяють на ті, що обслуговують процес торгівлі, та ті, що обслуговують процес прийняття рішень, мають найбільший термін окупності. Інформаційні системи, що обслуговують процес торгівлі, мають високу вартість, але дають швидку віддачу від їх експлуатації. Інші інформаційні системи, що також є капіталоємкими, не мають такої характеристики.

Інформаційна інфраструктура - це інтегрована інформаційна мережа масового обслуговування населення на основі інтеграції глобальних та регіональних інформаційно-комунікаційних систем, а також цифрового телебачення, радіомовлення, супутникових систем та мобільного зв’язку [16, с.21-22]. При цьому під інформаційно-комунікаційною системою розуміється сукупність територіально відокремлених державних та приватних інформаційних систем, ліній зв’язку, мереж та каналів передачі даних, засобів з’єднання та управління інформаційними потоками, а також організаційних структур, правових та нормативних механізмів, що забезпечують їх ефективне функціонування.

Інформаційна інфраструктура є складовою сфери послуг та суспільної інфраструктури в цілому. До специфіки інформаційної інфраструктури можна віднести те, що її продукція не має матеріальної форми, але є кінцевим корисним ефектом (результат виробничої діяльності) процесу передачі інформації від відправника до отримувача. Характерною рисою собівартості є низька питома вага матеріальних витрат та висока питома вага оплати праці працівників. Основний ефект від функціонування інформаційної інфраструктури проявляється за межами інформаційної галузі. За даними одного з досліджень близько 90-95% ефекту від використання послуг інформаційної інфраструктури проявляється за межами галузі, тобто у споживачів, та лише 5-10% безпосередньо у виробників послуг у вигляді прибутків підприємств [5].

Однак деякі дослідники [10, с.20] ототожнюють розвиток інформаційної інфраструктури переважно через призму інтелектуалізації суспільства за рахунок розвитку галузі телекомунікацій, зокрема її матеріально-технічному розвиткові (кількість комп’ютерів, телефонних апаратів, мереж тощо). В таких випадках, нажаль, забувають про саму інформацію як один з основних елементів сучасної економіки.

Інфраструктура також може поділятися на такі складові [14]: загальну інфраструктуру, спеціальну інфраструктуру та державні інститути. Загальна інфраструктура - це ринок товарів та послуг; ринок ресурсів (праця, капітал, підприємливість); ринок фінансів, включаючи цінні папери (кредитно-фінансові організації). Спеціальна інфраструктура – це дороги, склади, термінали, системи зв‘язку та інформації, мережі гуртових підприємств та комерційних центрів, організації виставок, ярмарків та товарних бірж. Державні інститути забезпечують нормативно-законодавчі умови. Механізми регулювання включають такі елементи: ринкова конкуренція, внутрішньофірмове регулювання, державне втручання, суспільні інститути та некомерційні організації, наднаціональне та міждержавне регулювання.

Функції інфраструктури в сучасній економіці

Русскова називає такі функції інфраструктури в сучасній економіці [21, с.50]:

·                   цільова функція - обслуговування основної структури економіки, вона є інтегрованою бо включає ряд інших функцій, щ спрямовані на створення умов для забезпечення функціонування взаємозв’язків між елементами самої системи, життєдіяльності людей, відтворення економіки, підтримки екологічної рівноваги та комплексного соціально-економічного та еколого-культурного розвитку території в цілях забезпечення розвитку економіки країни;

·                   забезпечувальна функція потребує спеціальних, інколи неринкових механізмів її розвитку, дольової участі зацікавлених суб’єктів;

·                   регулююча функція - належним чином впорядковувати взаємодію елементів системи, для досягнення поставленої мети визначається елементний склад інфраструктури, що має необхідний набір функцій;

·                   інтеграційна функція - інтеграція між галузями, регіонами та країнами. транспорт, зв’язок, енергетичні системи, інформаційні мережі, як правило передбачені для виконання функцій в декількох галузях та носять міжгалузевий характер.

До наведених вище варто додати важливу функцію територіального розвитку, що проявляються у її впливі на [26]:

o        територіальне розміщення населення, виробництв, природокористування та культури (функція розміщення);

o        виникнення територіальних розбіжностей в умовах життя та господарювання, відпочинку (диференціююча функція);

o        зміна економіко-географічного розташування та встановлення територіальних зв’язків (комунікаційна функція);

o        формування територіальних систем розселення, виробничих комплексів (інтегруюча функція);

o        формування просторової морфології (конфігурації) території, типи забудови міських та селищних поселень (морфологічна функція);

o        територіальні процеси - руйнація регіональних, особливо сільських систем розселення, посилення територіальної концентрації виробництва тощо (процесуальна функція);

o        територіальне управління (управління інфраструктурою - одна з функцій територіального управління, а інфраструктурне забезпечення території - важливий конструктивний елемент управлінського впливу на всі аспекти територіальної організації регіонів) - функція територіального управління.

Висновок. Враховуючи викладене вище спробуємо сформулювати власне визначення терміну інфраструктура. Під інфраструктурою розумітимемо частину економіки, що забезпечує ефективні прийняття рішень та взаємний рух факторів та результатів виробництва між власниками, виробниками та споживачами в умовах взаємовигідного розвитку економіки.

Інфраструктура невід’ємно відіграє важливу роль в економіці на сучасному рівні суспільного поділу праці. Державі необхідно здійснювати (самостійно або приватними коштами) інвестиції в розвиток інфраструктури, яка б надалі стимулювала розвиток самої економіки. В роботі здійснена спроба дати більш сучасне трактування терміну інфраструктура. Інфраструктура як складова економічної системи пройшла етапи еволюції, розвивається на різних рівнях, виконує важливі функції, має характерні властивості, ефекти та принципи, ознаки системних проблем розвитку.

 

Список використаних джерел

1.      Аскильдсен Я.Э. Адам Смит и "невидимая рука" рыночного механизма / Я.Э. Аскильдсен // Теория и методы в социальных науках / под ред. С. Ларсена; пер. с анг. - М.: МГИМО, "Российская политическая энциклопедия", 2004. - с .147-163

2.      Бакуменко Б.М. Специфика инвестиционного процесса в инфраструктурных отраслях российской экономики: автореф. дис. на соискание науч. ступ. канд. экон. наук: спец. 08.00.01, 08.00.05 / Б.М. Бакуменко. - Тамбов, 2007. - 27 с.

3.      Белкина Т.Д. Инфраструктура и ее программирование в развитых капиталистических странах / Т.Д. Белкина // Проблемы функционирования и развития инфраструктуры народного хозяйства. - М.: ВНИИСИ, 1979. - с.18

4.      Гладких О.В. Инфраструктура рынка средств производства региона: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / Гладких Ольга Викторовна. – Иркутск, 1999. – 163 с.

5.      Горелин М.А. Электросвязь и ее народнохозяйственная эффективность / Горелин М.А., Голубицкая Е.А. - М.: Радио и связь, 2000. – 168 с.

6.      Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: учебник для ВУЗов / А.Г. Гранберг. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 495 с.

7.      Гриценко А. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова / А. Гриценко, В. Соболєв // Економіка України. – 1998. - №4. – С. 35-44.

8.      Инфраструктура российского фондового рынка: системный подход / Е.Г.Русскова, Е.В.Мацкайлова; Федер. агентство по образованию, Гос. образоват. учреждение высш. проф. образования "Волгогр. гос. ун-т". –  Волгоград: Волгогр. науч. изд-во, 2005. - c. 232

9.      Козельская И.Н. Инфраструктурное обеспечение функционирования рынка транзитивной экономики: дис. ... доктора экон. наук: 08.00.01 / Козельская Ирина Николаевна. - Саратов, 1997. - 372 с.

10.    Козельский В.Е. Интеграция России в глобальную информационную инфраструктуру: проблемы и перспективы: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.14 / Козельский Вячеслав Евгеньевич. - Санкт-Петербург, 2000. - 143 с.

11.    Кулик Н.Н. Совершенствование инфраструктуры фондового рынка России в условиях стабилизации экономического роста: автореф. дис. на соискание науч. ступ. канд. экон. наук: спец. 08.00.10 / Н.Н. Кулик. - Краснодар, 2006. – 30 с.

12.    Курочкина Н.Н. Тенденции развития инфраструктуры рынка капитала в России: автореф. дис. на соискание науч. ступ. канд. экон. наук: спец. 08.00.01 / Н.Н. Курочкина. – Саратов, 2006. – 30 с.

13.    Мацкайлова Е.В. Развитие инфраструктуры фондового рынка в России: автореф. дис. на соискание науч. ступ.  канд. экон. наук: спец. 08.00.10 / Е.В. Мацкайлова. – Волгоград, 2005.

14.    Мордовченков Н.В. Методология комплексного исследования инфраструктурных проблем в условиях глобализации экономики и финансов /  Н.В. Мордовченков. – Н.Новгород: ВГИПА, 2003. – 359 с.

15.    Муханова Е.Б. Теоретический основы и пути формирования рыночной инфраструктуры / Е.Б. Муханова. – М.: ИЭ РАН, 1994. – 162 с.

16.    Никитенкова М.А. Государственное регулирование информационной инфраструктуры США: Конец XX - начало XXI веков: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.14 / Никитенкова Мария Александровна. – М., 2005. - 230 с.

17.    Новоселов А.С. Региональные рынки: учебник / А.С. Новоселов. – М.: ИНФРА-М, 1999 – 176 с.

18.    Носова С.С. Производственная инфраструктура в системе государственно-монополистического капитализма: Монографія / С.С. Носова. – М.: Высшая школа, 1983. – 127 с.

19     Одесс В.И. Рыночная инфраструктура / В.И. Одесс // Риск. – 1997. – № 3-4. – С. 120.

20.    Самуельсон П. Экономика: в 2т. – М.: НПО "АЛГОН" ВНИИСИ, 1992 - . - Т.1. – 333 с.

21.     Самуельсон П. Экономика: в 2т. – М.: НПО "АЛГОН" ВНИИСИ, 1992 - . - Т.2. – 416 c.

22.    Русскова Е.Г. Методология системного исследования инфраструктуры рыночной экономики: дис. ... доктора экон. наук: 08.00.01 / Русскова Елена Геннадиевна. – Волгоград, 2007. - 353 с.

23.    Рябова Н.Н. Формирование и развитие системы инфраструктурного обеспечения предпринимательской деятельности на фондовом рынке России: автореф. дис. на соискание науч. ступ. канд. экон. наук: спец. 08.00.05 / Н.Н. Рябова. – М., 2007. – 46 с.

24.    Севастьянов А.А. Формирование информационной инфраструктуры рынка ценных бумаг: Мировой опыт и российская практика: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.14 / Севастьянов Александр Александрович. – М., 2003. - 141 с.

25.    Сурина П.А. Фондовый рынок как инфраструктурный элемент экономической политики государства: автореф. дис. на соискание науч. ступ. канд. экон. наук: спец. 08.00.01 / П.А. Сурина. – М., 2008. - 20 с.

26.    Шевчук В.А. Международные финансовые институты: политика в секторе экономической инфраструктуры / В.А. Шевчук. - М.:"Анкил", 1999. – 104 с.

27.    Яковлева С.И. Функционального определение инфраструктуры в региональных науках / С.И. Яковлева // Регионология. – 4/2001-1/2002. – с. 256-263.

28.    Ященков К.В. Инфраструктура фондового рынка России и пути ее оптимизации: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.10 / Ященков Кирилл Васильевич. – М., 2006. – 187 с.

29.    Williamson Oliver The Economic Institutions of Capitalism: Firms, Markets, Relational Contracting. New York: The Free Press, 1985, 449 p. та Williamson Oliver Transaction Cost Economics And Organization Theory // Journal Of Industrial And Corporative Change, 1993, p.107-156