banner-mia2.gif

УДК 316.32:339.13

Н.Г. Копитець, к.е.н.,

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

сучасні тенденції глобалізації фінансових ринків

 

Ключевые слова, которые рассматриваются:

·        Рассмотрена экономическая сущность глобализации и определены позитивные и негативные тенденции развития финансовых рынков в условиях глобализации

 

Key issues that are examined:

·        The economic essence of globalization is exposed in the article. The positive and negative tendencies of development of the financial markets in the conditions of globalization are selected

 

Постановка проблеми. Провідною тенденцією сучасного розвитку світової економіки та фінансів є глобалізація. Зокрема, відбувається становлення єдиного ринку, тіснішає взаємодія країн на політичній та економічній арені, тобто відбувається взаємне проникнення різних сфер суспільного життя та створення загальносвітового політичного, економічного, культурного співтовариства. Зрозуміло, що процесу становлення глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути. Саме тому є необхідність чітко сформулювати пріоритети участі України в глобалізації, з одного боку, з метою створення ефективних механізмів для мінімізації її негативних наслідків, а з іншого – використання її для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам формування фінансової системи в сучасних умовах та розвитку глобалізаційних процесів присвячені праці О. Білоруса і Д. Лук’яненка [1], П. Герста і Г. Томпсона [2], Дж. Сороса [3], Н.Стукало [4], А. Макушкина [5], О. Мозгового [6] та ін. Хоча окремі аспекти процесу глобалізації порівняно широко висвітлені в економічній літературі, на порядку денному постають нові складні питання, пов’язані з викликами глобалізації, постійними змінами світової економічної кон’юктури, новими завданнями розвитку світу. Отже, виникає об’єктивна необхідність у дослідженні вказаних проблем з метою їх подальшого розв’язання.

Метою даної роботи є визначення позитивних і негативних тенденцій розвитку фінансових ринків в умовах глобалізації.

Виклад основного матеріалу. Початок вивчення процесу глобалізації можна віднести до 1985 року, коли Р. Робертсон визначив даний процес як “сукупність об’єктивно фіксованих явищ, які мають на меті об’єднання світу в єдине ціле” [7]. У Річному звіті МВФ за 1997 рік “Глобалізація: можливості та проблеми” наведено визначення глобалізації як економічної взаємозалежності країн усього світу в результаті зростаючого обсягу й різноманітності міжнародних операцій.

Колін Паркінз у середині 90-х років ХХ ст. відзначав, що слово “глобалізація” використовується щонайменше в чотирьох значеннях. Воно може означати: нове відчуття всесвітнього взаємозв’язку; схему розробки загальних господарських стратегій або шлях до досягнення загального управління; процес змін, який посилює загальні зв’язки; модель визначення суспільних відносин через розуміння світу як єдиної соціальної системи.

Дедалі тісніше переплітаються національні економіки та світове господарство об’єднується в єдиний комплекс. Економічний аспект сутності глобалізації полягає у виникненні та функціонуванні великої кількості транснаціональних компаній, що володіють величезними ресурсами і здатних реалізовувати глобальні за своїми масштабами проекти; значному зростанні транснаціональних потоків капіталів, товарів, людських ресурсів; бурхливому розвитку міжнародної торгівлі, зростанні міжнародної спеціалізації та кооперації, поєднанні в процесі спеціалізації торгівлі з виробничою діяльністю і спрощенні митних бар’єрів; створенні транснаціональної світової мережі перевезень, транспортування газу, нафти, передачі електроенергії; формуванні світової інформаційної мережі Інтернет та її використанні в комерційній, політичній, культурній, інформаційній цілях; створенні та підвищенні ролі міждержавних інститутів як регуляторів не лише політичних, а й економічних відносин.

Найбільше процес глобалізації поширився у фінансовій сфері. Інформаційні технології дали можливість поєднати разом фінансові центри світу, скоротити час укладання угод та знизити їх вартість. Хвиля злиття й поглинань у розвинутих країнах і дерегульованість економіки останніми десятиріччями минулого століття призвели до виникнення фінансових холдингів. Фінансовий ринок став розвиватися за рахунок власних джерел, відособлюючись від реальної економіки. Держава втрачає контроль над рухом приватного капіталу, який визначає економічну ситуацію в більшості країн світу. Формується новий глобальний механізм прийняття рішень із новим складом учасників.

Важливим наслідком цього стала фактична незалежність світового фінансового ринку від політики окремих країн світу. Додатково прогресуючий розвиток комунікаційних систем на фоні лібералізації міжнародних економічних і, зокрема, валютно-фінансових відносин привів до практично абсолютної мобільності капіталу. Ці фактори сприяли виникненню економічного середовища. Саме тому темпи їх розвитку набагато перевищують темпи розвитку реального сектора світової економіки. Водночас більша частина фінансових операцій на них до (90 %) мають суто спекулятивний характер. Крім того, дедалі більшої сили набуває прояв зворотного впливу фінансової сфери на реальний сектор економіки. Така позиція світових фінансових ринків за умови загальної тенденції глобалізації світових економічних відносин сприяла тому, що процес їх глобалізації пройшов значно скоріше за глобалізацію інших факторів виробництва. Враховуючи співвідношення процесів глобалізації фінансового і реального сектора економіки, виділяють чотири типи глобалізації:

1.  Повна глобалізація (реальний і фінансовий сектори економіки обох країн перебувають у тісному взаємозв’язку).

2.  Глобалізація переважно фінансового сектора (оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів і послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається на фінансових ринках).

3.  Глобалізація переважно реального сектора (у регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем глобалізації).

4.  Відсутність глобалізації (фінансовий та реальний сектори економіки ізольовані в межах національних кордонів).

Сучасні дослідження підкреслюють, що нині домінуючим у світі є другий тип глобалізації, проте якщо проводимо аналіз окремих регіонів і країн, то виявляємо взаємоперетин й інших її типів. Провідними факторами глобалізації фінансових ринків є: наявність вільного руху капіталу між країнами; лібералізація і дерегулювання фінансових ринків; конкуренція за доступ до капіталу та пошук нових можливостей; мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються; розвиток інформаційних технологій; стандартизація фінансових продуктів і фінансові інновації.

Варто виділити сучасні тенденції глобалізації фінансових ринків. Зокрема, відбувається суттєва інтеграція міжнародних ринків капіталу, поштовхом до якої стала ліквідація багатьох бар’єрів при вході на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів та позичальників, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем і т.п. Постійний пошук вигідних напрямів вкладення капіталу транснаціональними фінансовими організаціями та потреба споживачів фінансових ресурсів у значних обсягах фінансування сприяли зростанню темпів конкуренції на міжнародних фінансових ринках між кредиторами й позичальниками. Крім того, поступово зникають межі між різними секторами міжнародних фінансових ринків, тобто відбувається конвергенція міжнародних фінансових ринків. Це стало можливим за умов послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу. Універсальні комерційні банки виявилися активними учасниками ринку цінних паперів, а інвестиційні банки почали освоювати новий для себе сегмент кредитування.

Тенденція на злиття фінансових установ приводить до виникнення міжнародних фінансових холдингів, що об’єднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інвестиційні й комерційні банки і охоплюють у своїй діяльності різноманітні сегменти фінансового ринку.

Відбувається концентрація міжнародних фінансових ринків та їх комп’ютеризація й інформатизація. Суть останніх полягає в широкому використанні учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями. Дія інших факторів глобалізації безпосередньо залежить від розвитку інформаційних технологій. Так, комп’ютерні системи широко використовують у світовій торгівлі борговими цінними паперами, управління ризиками і т. д. Деякі міжнародні банки інвестують суми в обсязі до 25 % своїх загальних щорічних операційних витрат тільки на розвиток своїх інформаційних технологій.

Міжнародні інвестори та позичальники, які функціонують на глобалізованих фінансових ринках, висувають їм ряд вимог, що, в свою чергу, є наслідками фінансової глобалізації, зокрема: висока якість продуктів та вигідна ціна на них; високий рівень диверсифікації та інтенсивна інноваційна діяльність; висока ліквідність фінансових продуктів; професійне управління ризиками; ефективний розподіл капіталу у світовому масштабі.

У процесі дослідження виділено і негативні наслідки глобалізованих фінансових ринків, які є причиною появи ризиків: виникнення відмінностей між глобальними й орієнтованими на внутрішній ринок учасниками; вплив глобалізованих ринків на політичні та економічні події в країнах світу; ризики нецільового використання фінансових інструментів і фінансових махінацій з боку глобальних учасників.

Глобалізація відчутно впливає на фінансовий стан пенсійних фондів різних регіонів та держав, що об’єктивно відбивається на матеріальному стані людей похилого віку, які нерідко живуть на свої фінансові заощадження.

Зазначимо, що крім прямих втрат, яких може зазнати через глобалізаційні проблеми значна кількість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслідками є також загальна невпевненість підприємців й усіх працівників у перспективі свого економічного становища та загострення соціальних суперечностей.

Підсумовуючи сказане необхідно наголосити, що все вище перелічене може додатково спричиняти соціальну й політичну нестабільність у суспільстві, а отже, впливати на тенденції руху фінансових капіталів.

Процеси інтеграції України у світовий та європейський фінансові ринки потребують розробки національної моделі розвитку українського фінансового ринку, в основі якої має бути гармонізація існуючої нормативно-правової бази щодо фінансових ринків із європейським і міжнародним законодавст­вом. Саме в цьому напрямі мають бути спрямовані подальші дослідження.

 

Список використаних джерел

1.                Глобальные трансформации и стратегии развития / Белорус О., Лукьяненко Д. и др. – К.: Орияне, 2000. – 424 с.

2.                Герст Пол. Сумніви в глобалізації. Пер. з англ. / Пол Герст, Грехем Томпсон – К.: К.І.С., 2002. – 306 с.

3.                Сорос Дж. Джордж Сорос про глобалізацію / Джордж Сорос. – К.: Основи, 2002. – 173 с.

4.                Стукало Н.В. Глобалізація й розвиток фінансової системи України /Н.В. Стукало //Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 29-35.

5.                Макушкин А. Г. Фінансова глобалізація / А. Г. Макушкин //Вільна думка 21 століття. – 2003. – № 10. – С. 30-43.

6.                Міжнародні фінанси / За заг. ред. О. Мозгового. – К.: КНЕУ, 2005. – 504 с.

7.                Robertson Roland. Modernization, Globalization and the Problem of Culture in World-Systems Theory / Roland Robertson, Frank Lechner // Theory, Culture & Society II (3). 1985. – P. 111.