banner-mia2.gif

УДК 338.439

О.С. ЩЕКОВИЧ,к.е.н.,доц.,

 кафедра банківської справи,

Криворізький економічний інститут,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

 

Сучасний фінансово-економічний стан продовольчої безпеки України, як складової світової продовольчої системи

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·                    Комплексно обосновано теоретические и методические основы формирования продовольственной безопасности Украины.

·                    Обосновано концептуальные и методические аспекты развития продовольственного комплекса Украины.

·                    Отмечено, что решение проблем продовольственной безопасности страны много в чем зависит от эффективного использования природно-ресурсного, научно-технического, производственного и социального потенциалов.

 

 Key issues that are examined:

·                    It is substantiated the conceptual and methodical aspects of development of food complex of Ukraine.

·                    It is noted that the decision of problems of food safety at a regional level largely depends from an effective use of natural and resource, scientific and technical, industrial and social potentials of each region.

·                     Such approach predetermines a necessity of a rational use of the development of territories, the maximal accounting of features of regions, their possible integration in a national economical complex, securing of social standards of a life of people.

 

Вступ. Фінансово-економічний стан продовольчої безпеки є тією сферою, що дає можливість оцінити вирішення проблеми задоволення потреб населення у одній із найважливіших сфер діяльності владних структур. Згідно із прийнятими критеріями оціночним показником такого підходу є співвідношення фактичного і бажаного рівнів продовольчого споживання. Незважаючи на те, що бажання окремих індивідів у даній сфері функціонування держави можуть не співпадати або взагалі бути невизначеними, програма досягнення продовольчої безпеки повинна завжди жорстко орієнтуватись на досить конкретні параметри. З даних позицій, на державному рівні доцільно орієнтуватися або на досягнення середніх показників продовольчого споживання на рівні розвинутих країн або, що є більш прийнятним, на рівні рекомендованих норм, які розроблені національними, а також і міжнародними науковими інститутами харчування і медицини [11].

Постановка проблеми. Криза в економічній сфері суспільного виробництва нашої країни 90-х років минулого століття, як вірно підмічено науковцями і економістами [1,2], різко загострила проблему продовольчої безпеки, що виразилось у суттєвому зниженні купівельної спроможності більшості населення, наслідком якого стали трансформаційні зміни у сфері продовольчого споживання по різних напрямках. По-перше, згідно статистичних даних, мала місце тенденція до збільшення частки витрат у сімейному бюджеті населення на продовольчу групу товарів - з 32,8% в 1996 р. до 59,0% в 2006 р. Даний процес в останні роки дещо стабілізувався і згідно статистичних даних про структуру грошових витрат домогосподарств у 2004 році даний показник склав 57,6% а у 2006 58,2%. По-друге, відбувся процес натуралізації продовольчого споживання, тобто певний відсоток населення дану проблему вирішував за рахунок власного виробництва сільськогосподарської продукції, що значно звузило сферу ринка [9,10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стосовно інформації по проблемі у розрізі даних світової спільноти варто відмітити, що у цілому, збір інформації у розрізі міжнародної статистики по продовольчому споживанню здійснюється ООН через свій підрозділ - Організацію продовольства та сільського господарства - (ФАО). Продовольче споживання у 4 найбільш розвинених країнах Західної Європи, на рівень життя яких орієнтуються населення України, подано в табл. 1. [4].

Мета статті. Проаналізувати сучасний стан продовольчої безпеки України та розробити наукові та практичні рекомендації щодо поліпшення розвитку продовольчого комплексу України.

Виклад основного матеріалу. Навіть побіжний аналіз наведених даних вказує на відмінності у рівнях споживання, а особливо в його структурі, що безпосередньо характеризує  специфіку споживання продуктів при формуванні харчування населення розглянутих країн.

Таблиця 1

Продовольче споживання базових продуктів харчування розвинутих країн Західної Європи на душу населення (кг/особу):

 

 

Великобританія

Німеччина

Італія

Франція

М'ясо і м'ясопродукти

76,9

84,5

91,9

76,9

Молоко і молокопродукти

221,3

231,6

264,6

221,3

Яйця

9,6

12,2

12,4

9,6

Риба і рибо продукти

21,6

14,5

24,6

21,6

Хліб і хлібопродукти

107,8

97,2

160,3

107,8

Картопля

109,3

79,8

40,3

109,3

Овочі і баштанні

83,9

73,9

185,5

83,9

Плоди, ягоди, виноград

83,9

131,7

141,0

83,9

Цукор, кондвироби

35,3

42,1

30,6

35,3

Олія

19,6

20,7

26,8

19,6

Джерело: власні розрахунки на основі даних ФАО

 

Світова практика свідчить, що якщо в країні досягнуто норму верхньої межі раціонального (оптимального) харчування, перевищення якої породжує проблему переїдання та надлишкової ваги, то це означає, що основні проблеми продовольчої доступності даної країни розв’язані і має місце стан продовольчого добробуту. Норма раціонального харчування, що рекомендована Українським НДІ харчування на кінець 90-х років становить 2928 ккал на добу, незважаючи на те, що ще на початок 90-х років вона була прийнята на рівні 3450 ккал. на добу, що згідно даних табл. 2 більш відповідає дійсності.

Норма мінімального продовольчого споживання, що визначає нижню межу необхідного надходження поживних речовин, розглядається як пороговий критерій продовольчої безпеки.

Фактичне становище у споживанні продовольчих продуктів характеризують дані табл. 2, згідно яких можна говорити про недостатній рівень продовольчого споживання на даний час в Україні.

Якщо норма верхньої межі раціонального харчування має суто рекомендаційний характер, то мінімальній нормі продовольчого споживання в Україні надано статусу нормативного акта, оскільки вона розраховується на виконання закону «Про прожитковий мінімум» і затверджуються постановою Кабінету Міністрів. У 2005 р. калорійність мінімального раціону харчування було прийнято на рівні 2520 ккал на добу. [9,10,11]

Таблиця 2

Рівні продовольчого споживання

 

Споживання в 4 країнах ЄС, в середньому за 2006 р.*

Україна

раціональні норми харчування

мінімальні норми харчування

споживання в 1990р

споживання в 2003р.

На душу населення (кг/рік):

М’ясо і м’ясопродукти

83

83

52

68

34

Молоко і молокопродукти

234

380

341

373

218

Яйця (шт.)

273

290

231

272

211

Риба і рибопродукти

21

20

12

18

11

Хліб і хлібопродукти

118

101

94

141

125

Картопля

84

124

96

131

140

Овочі та баштанні

107

161

105

103

115

Плоди, ягоди, виноград

110

90

68

47

33

Цукор, кондвироби

36

38

32

50

36

Олія

21

13

8

12

11

Калорійність (ккал) -всього

3509

2928

2516

3597

2593

*Великобританія, Німеччина, Італія, Франція

Джерело: власні розрахунки на основі даних ФАО

 

Особливо загрозливе становище склалося у сфері споживанням продуктів тваринництва як основних носіїв білків, насамперед м'яса та рибних продуктів.

Фінансово-економічний стан, що склався у сфері продовольчого споживання в України, є наслідком негативних процесів розвитку економіки періоду 90-х років, що стало результатом помилкових рішень і дій щодо соціально-економічних перетворень в економічній сфері загалом та на селі зокрема, що привело не до позитивних, а, навпаки, до негативних результатів.

Так обсяги виробництва сільськогосподарської продукції в Україні, як у натуральному так і у грошовому еквіваленті за період, починаючи з 2000 року по 2006 рік, скоротився майже удвічі, за винятком олії (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка виробництва продукції харчової промисловості (у тис. т)

Назва продукції

2000

2003

2006

2006 р. у % до 2000 р.

М'ясо (включаючи субпродукти 1 категорії)

2400

2394,2

2796

16,54

Тваринне масло

135

148

180

33,33

Продукція з незбираного молока (у перерахунку на молоко)

1697

1308

1717

20,34

Олія

972

1336

2186

124,86

Цукор-пісок

1780

2486

2432

36,61

Борошно

3568

2808

4874

36,61

Хліб і хлібобулочні вироби

2461

2418

3348

36,08

Крупи

294

243

368

25,26

Джерело: власні розрахунки на основі даних ФАО

 

А рівні продовольчої доступності населення, які характеризуються даними вимагають свого покращення (табл. 4) і вести розмову про їх прийнятність населенням поки що можна вважати безпідставним.

З позицій розвитку суспільства, продовольче споживання є однією з передумов відтворення і ефективного використання трудових ресурсів як однієї зі складових нормального функціонування держави.

В умовах ринку особисте споживання продуктів харчування опосередковується як соціально-економічними чинниками так і продовольчою політикою держави, а також стратегією соціального й економічного розвитку країни, тому проблема  продовольчого   забезпечення   населення   і продовольчої безпеки опосередковується не лише фізичними потребами у продовольстві різних груп населення, а й рівнем його платоспроможності. З даної точки зору особливістю 90-х років було те, що реальні доходи населення України зменшились більше ніж у чотири рази і на даний період часу здійснюється поступовий процес їх підвищення і стабілізації.

Таблиця 4

Споживання продуктів харчування населенням України ( в кг на душу населення у рік)

Вид продуктів

Раціональна норма

1993 р.

2003 р.

2006 р.

2006 р. у % до

1993р.

раціональної норми

М'ясо та м'ясопродукти

80

68

33

34

50,0

42,5

Молоко та молочні продукти

380

373

198

218

58,4

57,4

Яйця (штук)

290

272

164

211

77,6

72,8

Риба та рибні продукти

20

17,5

8,3

11

62,9

55,0

Хлібні продукти

101

141

124

125

88,7

123,8

Картопля

124

131

135

140

106,9

112,9

Овочі та баштанні

161

102

101

115

112,7

71,4

Плоди, ягоди та виноград

90

47

29

33

70,2

36,7

Цукор

38

50

37

36

72,0

94,7

Олія

13

11

13,5

11

100,0

84,6

Калорійність середньодобового раціону харчування, ккал

3500

3597

2584

2593

72,1

74,1

Джерело: власні розрахунки на основі даних ФАО

 

Критично небезпечним вважається рівень споживання продовольства у половинному обсязі від науково обґрунтованих раціональних нормативів, до яких Україна наближалась у 1998-1999 рр. [10]. Насамперед це стосується практично всіх видів продуктів, що і підтверджується даними, наведеними в табл. 5.

Певна частина продовольства, в сучасних умовах функціонування українського суспільства, як у сільській місцевості так і в містах купується, тому такий фактор, як його ціна, є визначальним у вирішенні проблеми продовольчої доступності [4]. З даних позицій основним вимірником купівельної спроможності населення нашої країни є їх надходження у вигляді заробітної плати.

Таблиця 5

Рівні продовольчої доступності

 

Споживання в Україні в 2006 р., % до:

споживання в країнах «сімки» в 90 роках.

Раціональних норм харчування

мінімальних норм харчування

споживання в Україні у 2000 р.

М’ясо і м’ясопродукти

32,3

38,6

61,5

47,1

Молоко і молокопродукти

64,5

52,1

58,1

53,1

Яйця

67,1

56,2

70,6

59,9

Риба і рибопродукти

26,7

40,0

66,7

44,4

Хлібі хлібопродукти

100,8

121,8

130,9

87,2

Картопля

211,1

107,3

138,5

101,5

Овочі та баштанні

92,7

62,7

96,2

98,1

Плоди, ягоди, виноград

25,6

33,3

44,1

63,8

Цукор і кондвироби

70,8

89,5

106,3

68,0

Олія

50,0

69,2

112,5

75,0

Джерело: власні розрахунки на основі даних ФАО

 

Ключовим аспектом вирішення проблеми продовольчої безпеки будь-якої країни є  доступність повноцінного харчування для малозабезпечених верств населення, оскільки при низькому рівні продовольчого споживання навіть його невелика диференціація виводить якість харчування найбідніших верств населення за порогові критерії продовольчої безпеки і створює загрозливу ситуацію. Статистика показує, що в українських громадян з найменшими доходами, фактичне продовольче споживання становить половину, а щодо продуктів тваринництва одну третину раціональної норми харчування (табл.5).

Недоліки соціальної політики нашої держави у сфері  підтримки доходів населення, зумовили серйозне відставання динаміки доходів від темпів зростання обсягів виробництва і валового внутрішнього продукту, і, як наслідок, створили негативну  ситуацію у сфері продовольчого споживання. Так у 2006 р., калорійність середньодушового добового харчування збільшилася лише на 2,2 %, тобто мала місце тенденція до скорочення споживання м'ясних та молочних продуктів, так само як і тенденція подальшої натуралізації продовольчого споживання. [1, 2, 11]

Висновки. Таким чином, аналіз стану глобальної продовольчої проблеми і перспективи її розв’язання дозволяють зробити наступні висновки:

Глобалізація розвитку аграрно-продовольчих комплексів призвела до формування світової аграрно-продовольчої системи. В цій системі нині умовно виділяють три основні групи країн, що розрізняються соціально-економічним характером і рівнем фінансово-економічного, у тому числі продовольчого, потенціалу. Це високо розвинуті країни із середньодушовим рівнем ВВП 25 тис. дол., де в 2006 р. проживало 1314,3 млн. чол., або 21,8% світового населення. Частка цих країн у світовому ВВП становить 51,2%. Друга група – середньорозвинуті країни із населенням 2270,1 млн. чол., або 37,6 %, до яких входить і Україна, та країни з низьким доходом, або низькорозвинуті країни з населення 2449,3 млн. чол., або 40,6%, на частку яких припадає разом 41,8% світового ВВП. Посилюється глобальне протиріччя, коли абсолютне перевиробництво продовольства в розвинутих країнах супроводжується масовим голодом і недоїданням у ряді країн третього світу, де від голоду щорічно вмирають 13-18 млн. людей, тобто 23-34 людини за хвилину.

Дія факторів, що визначають можливість вирішення продовольчої проблеми, закладена в минулому столітті, коли посилились негативні тенденції хижацького використання природних ресурсів, глобальної зміни клімату, неконтрольованого зростання населення на планеті, посилення диференціації між бідними і багатими країнами. Ці фактори мають інерцію довготривалої дії і в ХХІ ст., що свідчить про те, що світ вступив у досить тривалий період, коли продовольча проблема набуває особливої гостроти.

Світове співтовариство не повинно в подальшому допустити стихійного розвитку негативних тенденцій у сфері виробництва, споживання і перерозподілу продовольства. Йому необхідно визначити взаємоприйнятну для всіх країн перспективу вирішення досить складної продовольчої проблеми.

Продовольча проблема все більше набуває рис продовольчої безпеки. Однак прийняття міжнародної стратегії і узгодженої дії всіх країн досягти досить важко, оскільки країнам доведеться прийняти цілий ряд зобов’язань, що суперечать їх економічним і політичним інтересам. Цьому заважає і загострення сучасної політичної обстановки в світі, що буде мати серйозні наслідки у майбутньому. Тому, вирішуючи продовольчу проблему, кожна країна, в тому числі й Україна, повинна виходити із своїх можливостей продовольчого забезпечення за рахунок власного виробництва базових продуктів харчування, що гарантує продовольчу безпеку країни.

Світова продовольча ситуація вимагає посиленої уваги до національної продовольчої безпеки, віднесення ресурсів продовольства в ранг стратегічно важливих, посилюючи увагу при цьому до розвитку агропромислового комплексу країни. В якості пріоритетних напрямків державної політики необхідно визначити захист і ефективне використання земельних і водних ресурсів, підвищення ролі науки в розв’язанні продовольчої проблеми.

 

Список використаних джерел

1.     Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2003. – 764 с.

2.     Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Питулько В.О. Ресурсне забезпечення аграрного виробництва //Агроінком. – 2002. - №1-3. – С.22-24.

3.     Нечитайлов С. Оптовый рынок, как самостоятельный элемент системы товародвижения // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2001. - №3. – С. 30-32.

4.     Науково-практичні підходи до ведення сільського господарства за екстремальних погодних умов. – К.: Аграрна наука, 2003. – 144 с.

5.     Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. – К.: Крндор, 2002. – 302 с.

6.     Пасхавер Б. Продовольча доступність //Економіка України. – 2001. - №7. – С. 69-77.

7.     Поддержка сельхозпроизводителей в странах ОЭСР //Экономика сельского хозяйства России. – 2003. - №8. – С.36.

8.     Рациональное питание и предупреждение хронических заболеваний. – Женева: ВООЗ. – 1993.

9.     Саблук П.Т. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва, як фактор сталого розвитку //Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК. – Суми: СНАУ, 2003. – Ч.1. – С.13-18.

10. Саблук П.Т., Юрчишин В.В. Розробка аграрної (аграрно-продовольчої) доктрини України //Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 625-642.

11. Саблук П.Т., Якуба К.І. Демографічні проблеми українського села. (наукова доповідь) – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 37 с.

12. Серова Е.В. Аграрная экономика. – М.: ГУ ВШЭ, 1999. – 480 с.