banner-mia2.gif

УДК 663.11:339.13(477+71)

О.В. Боднар,

аспірант[1] ННЦ "Інститут аграрної економіки"

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассмотрены характерные особенности и современное состояние зерновых рынков Украины и Канады, представлен расчет отечественной внутренней потребности в зерне для обеспечения продовольственной безопасности государства

·          Изучена организация элеваторного хозяйства в Канаде и функции Канадской Зерновой Комиссии, проанализированы документы, которые сопровождают движение зерна в Канаде от производителя к конечной реализации

·          Рассмотрено состояние и перспективы функционирования системы складских документов на зерно в Украине

&                   Key issues that are examined:

·          Prominent features and modern condition of the grain markets of Ukraine and Canada are considered, calculation of domestic internal need for a grain for maintenance of food safety of the state is submitted

·          The organization of elevator facilities in Canada and functions of the Canadian Grain Commission is investigated, documents which accompany with movement of a grain in Canada from the manufacturer to final realization are analysed

·          The condition and prospects of functioning of system of warehouse documents on a grain in Ukraine are considered

 

Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь-якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Зерно є одним з найпоширеніших товарів як світового, так і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, а зерновий ринок – один з найбільш досконалих та прогнозованих у світі. Він завжди був і є об’єктом підвищеної уваги з боку уряду, бізнесменів, науковців міжнародної спільноти та України зокрема. Проблеми функціонування світового й вітчизняного зернового ринку досліджуються у працях таких українських науковців, як В.Ю. Протасов, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, О.М. Шпичак, Л.М. Худолій, П.І. Гайдуцький, В.І. Бойко, З.П. Ніколаєва, І.В. Кобута, Т.М. Гайдук та інших.

На міжнародному рівні ринок зерна представлений такими провідними експортерами цієї продукції як США, Канада, Франція та іншими. Тому метою нашої публікації є проведення дослідження порівняльного аналізу стану та особливостей зернових ринків України та Канади, яке дозволить чітко визначитися з пріоритетами розвитку національного ринку зерна.

Вигідне територіально-економічне розташування України, сприятливі грунтово-кліматичні умови, великий історичний досвід українського селянства є передумовами, що вивели нашу країну в розряд зернових держав світу [1]. Проте, маючи великі потенційні можливості у виробництві та експорті зерна та зайняти достойне місце на світовому ринку, вітчизняне зернове господарство в останні роки відзначається нестабільністю та великою залежністю від природньо-кліматичних умов, а зерновий ринок – відсутністю дієвої системи важелів державного регулювання ринкових відносин, які б захищали вітчизняного товаровиробника від умов “дикого” ринку.

За даними таблиці 1, амплітуда коливань у величині валових зборів зернових в Україні сягає дворазових відхилень.

Оскільки вітчизняне виробництво є основою для наповнення ринку, це викликає значні щорічні відхилення у пропозиції зерна, що за відсутності державного регулювання є причиною нестабільної непрогнозованої ситуації. Товаровиробники позбавлені можливості зорієнтуватися в ринковій кон’юнктурі та отримати належну ціну за свою продукцію.

Для порівняння, обсяги виробництва зерна у Канаді протягом 1995-2003 рр. мали відхилення між максимальним та мінімальним їх рівнем – 35%.

Характерною рисою українського ринку зерна є відсутність пропорційної залежності між виробництвом та експортом, на відміну канадського, де зміна у розмірах валових зборів викликає відповідну зміну в обсягах експорту. Зокрема при зменшенні в Україні виробництва у 2002 р. порівняно з 2001 роком на 2,3 %, експорт зерна збільшився у 2,2 рази. При низькому урожаї у 2003 році це стало причиною кризи на ринку зерна в Україні.

Таблиця 1

Баланс зернових і зернобобових культур в Україні та Канаді, тис. тонн

Показники

Канада*

Україна**

Роки

Роки

2001

2002

2001

2002

2003

2004

                          Виробництво                         

46673

38596

39706

38804

20234

41720

Зміна запасів на кінець року

-6179

-5024

7090

-2751

-3793

7320

Вивезено

26047

17752

5597

12260

3944

7900

Завезено

4679

5529

439

166

3770

950

Всього ресурсів

31484

31397

27458

29461

23853

27450

Витрачено на корм

22784

22753

13979

15745

11657

14000

Витрачено на посів

2021

1988

4059

3874

3226

4000

Втрати

450

468

370

550

250

550

Переробка на харчові цілі

1681

1778

650

857

770

950

Фонд споживання

591

509

8400

8435

7950

7950

* Faostat Agriculture Data, 2005

** За даними Держкомстату

 

Слід зазначити, що 2002 рік видався неврожайним для країн, які є провідними експортерами зерна. Зокрема, у балансі зернових та зернобобових культур Канади можемо побачити, що ця країна, посідаючи одне з перших місць у світі за обсягами виробництва та експорту зерна, у 2002 році отримала найнижчий за останні 5 років урожай та змушена була зменшити експорт та імпортувати 5,5 млн. т зерна. Україна, орієнтуючись тільки на зниження пропозиції зерна на світовому ринку, без врахування внутрішньої ситуації, експортувала 12,3 млн. т.

Причиною нарощування обсягів експорту зерна в Україні є вивільнення значної кількості зерна на внутрішньому ринку, що в свою чергу зумовлено зменшенням попиту з боку тваринницьких галузей [4]. Якщо у 1990 році Україною на фуражні цілі використовувалося 28,0 млн. т. зерна і цей рік вважається одним з найкращих в історії розвитку сільського господарства України, то за попередніми даними у 2004 р. на годівлю тварин було витрачено 14 млн. т. Критичний стан тваринництва та низький платоспроможний попит населення стали причиною зниження рівня споживання продуктів харчування тваринного походження. За даними таблиці 2, рівень споживання молока та м’яса в Україні у 2003 р. нижчий навіть від мінімальних норм споживання, що в свою чергу ставить під загрозу продовольчу безпеку держави.

Таблиця 2

Споживання основних продуктів харчування в Україні та Канаді

Показники

Канада 1992-1994 рр.*

Україна

Раціональні норми харчування

Мінімальні норми харчування**

Споживання у 1990 р.***

Споживання у 2003 р.***

На душу населення, кг на рік

 

 

 

 

 

М’ясо та м’ясопродукти

103

83

52

68,2

34,5

Молоко та молокопродукти

336

380

341

373,2

226,4

Яйця (шт.)

181

290

231

272

214

Хліб та хлібопродукти

100

101

94

141,0

124,5

Картопля

64

124

96

131,0

138,0

Овочі і баштанні

109

161

105

102,5

113,6

Плоди, ягоди та виноград

121

90

68

47,4

33,0

Риба та рибопродукти

22,9

20

12

17,5

12,0

Цукор

45

38

32

50,0

36,4

Олія

18

13

8

11,6

11,3

* Faostat data,1996

** Згідно Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV  від 15.07.1999 р.

*** За даними Держкомстату

У Канаді споживання продуктів тваринництва знаходиться на високому рівні. Вона входить в шістку країн світу по виробництву фуражного зерна та майже повністю використовує його на внутрішні потреби. Про рівень розвитку тваринництва в Канаді свідчать наступні дані: на 100 чоловік населення припадає 44 одиниці ВРХ (друге-третє місце в світі), 40 – свиней (шосте місце в світі) і 487 – птиці (третє місце) [2].

Досягнення Україною рівня хоча б мінімальних норм споживання продуктів тваринного походження призведе до збільшення місткості внутрішнього зернового ринку.

Під керівництвом О.М. Шпичака нами було розраховано внутрішню потребу в зерні для забезпечення мінімальних та раціональних норм споживання продуктів харчування. Дані таблиці 3 свідчать, що для забезпечення мінімальних та раціональних норм споживання продуктів харчування тваринного походження в Україні має бути вироблено відповідно 20,4 та 29,3 млн. тонн фуражного зерна в рік на кормові цілі.

Таблиця 3

Внутрішня річна потреба в зерні залежно від норм споживання продукції продовольчого призначення

Показники

Мінімальні норми споживання продуктів харчування

Раціональні норми споживання продуктів харчування

Потреба у фуражному зерні, тис. т

20400

29300

Насіннєвий фонд зернових, тис. т

3150

3150

Споживання хлібобулочних виробів у перерахунку на зерно, тис т

6150

6550

Всього зернових для забезпечення внутрішніх потреб, тис т

29700

39000

 

За виконання цих умов проблема з штучним перевиробництвом зерна зникне. Проте, це довготривалий процес, оскільки для нарощування необхідних обсягів виробництва тваринницької продукції та забезпечення адекватної купівельної спроможності населення потрібний час.

Для врегулювання диспропорцій, що виникають на ринку, впливовим гравцем на ньому має виступати уряд. У Канаді особливу роль у системі державного управління зернового ринку відіграє Канадська Зернова Комісія, яка була створена в період економічної депресії в 1929 р. та є управлінням федерального уряду. Основи політики цієї держави у сфері виробництва зерна та розвитку зернового ринку відображені в законі "Про зернове господарство Канади" та директивах Канадської Зернової Комісії.

На виконання вище зазначеного закону Канадська Зернова Комісія надає рекомендації для фермерів, забезпечує захист їх прав, розробляє систему стандартів якості, здійснює контроль за їх дотриманням, ліцензує зернові елеватори, проводить облік зерна, економічний та статистичний контроль за його зберіганням, займається питаннями транспортного забезпечення зернового ринку, проводить дослідження у галузі якості насіння, спостереження за обміном зерновими товарами у рамках ф’ючерсних угод.

В Україні окремі з цих функцій виконують різні організації: ДАК "Хліб України", Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, Державне підприємство "Держреєстри України". Одним із головних законодавчих рішень на ринку зерна є Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні", в якому він проголошувався як пріоритетний сектор економіки агропромислового комплексу України. У 2004 році було прийнято Закон "Про державну підтримку сільського господарства України" в якому визначено об’єкти та механізм державного цінового регулювання шляхом проведення державою фінансових і товарних інтервенцій.

Розглядаючи проблеми ринку, неможливо не торкнутися питання ринкової інфраструктури. Зокрема цікавим є досвід Канади в організації елеваторно-складського господарства. На відміну від американської моделі системи складського зберігання зерна, що передбачає створення єдиного гарантійного фонду, у Канаді існує система відособлених елеваторів, кожен з яких сам несе відповідальність за свою діяльність.

У Канаді виробники зерна зберігають зерно у себе в господарстві, елеватори (зернові компанії) використовуються для накопичення певних партій, вони володіють інформацією про зерно, що є в наявності у фермерів, постійно слідкують за змінами цін на ринку.

Згідно Закону "Про зернове господарство Канади", у Канаді існує п’ять видів елеваторів: первинні елеватори, переробні елеватори, елеватори-термінали, перевалочні елеватори та зернові ділери.

Первинні елеватори приймають зерно від виробників для зберігання або перевезення в інші пункти призначення.

Переробні елеватори приймають та зберігають зерно для прямої переробки або для використання у виробництві інших продуктів.

Елеватори-термінали приймають зерно для інспектування, для зважування, очистки, зберігання перед тим, як відвантажувати його далі.

Перевалочні елеватори займаються переміщенням зерна, що було офіційно проінспектовано та зважено на іншому елеваторі; приймають, чистять та зберігають імпортоване зерно.

Зерновий дилер – суб’єкт, який самостійно або від імені іншого суб’єкта здійснює операції з зерном.

Всі вищезазначені види діяльності повинні бути ліцензовані Канадською Зерновою Комісією. Ліцензування гарантує відповідність прийнятим вимогам системи зберігання і доробки зерна та спроможність забезпечити виконання фінансових зобов’язань перед товаровиробниками. Рівень фінансового захисту виробників зерна при продажу його на ліцензійні елеватори забезпечується гарантіями, які надає елеватор при отриманні ліцензії. Гарантії можуть бути у вигляді цінних паперів, акредитиву та інших форм, які є прийнятними для Канадської Зернової Комісії. Якщо ліцензовані елеватори збанкротують раніше, ніж оплатять прийняте зерно від товаровиробників, останні можуть подавати позов на отримання цих гарантій.

Розглянемо документи, що супроводжують рух зерна у Канаді від виробника до його кінцевої реалізації. Якщо товаровиробник здає зерно на зберігання елеватору, то йому видається примірник уніфікованої квитанції первинного елеватора. Інших два примірника подається для зберігання в архів та для зберігання у зерновій компанії, на основі якого вона звітує перед зерновою комісією. У квитанції робиться помітка "Квитанція первинного елеватора".

Якщо товаровиробник не згідний з висновком елеватора щодо якості його зерна, він може подати проби у Канадську Зернову Комісію, висновок якої є остаточним та вирішальним та у квитанції робиться помітка: "Тимчасова квитанція первинного елеватору". Після отримання Звіту комісії щодо класу взятої проби зерна та його засміченості, замість неї видається примірник з поміткою "Квитанція первинного елеватора". Утримувач цієї квитанції може передати право власності на зерно іншій особі. Тобто, продаж зерна, що зберігається на елеваторі, може бути здійснений шляхом продажу квитанції первинного елеватора на біржі. Особа, що видала квитанцію надсилає відповідне повідомлення останньому відомому їй держателю квитанції. Кожен наступний держатель квитанції повинен негайно повідомити особі, що видала квитанцію, своє прізвище, ім‘я та по батькові або назву та адресу.

Якщо товаровиробник реалізує зерно зерновій компанії, вона видає фермеру квитанцію на зерно, яка підтверджує продаж зерна від одного володільця до іншого, на основі її номера можна відстежити рух зерна. Цей документ теж оформляється у трьох примірниках.

Зернова компанія виписує розрахунково-закупівельний чек на зерно, по якому товаровиробник може отримати гроші в банку.

Слід зазначити, що обов’язковою умовою руху зерна на експорт є визначення його якості Канадською Зерновою Комісією. Та у результаті проведеного аналізу видається остаточний сертифікат (Certificate Final), який визнається у всьому світі та розглядається як гарантія Канади стосовно відповідності товарної партії зерна документам, що її супроводжують [3].

Для України є характерним нерозвиненість доступної для товаровиробника інфраструктури по зберіганню та доробці зерна, що в свою чергу не дає можливості зберегти належним чином вирощений урожай, організувати рух продукції від виробника до споживача. Залишаються недосконалими такі служби як закупівельно-збутова, транспортна, страхування, інформаційного забезпечення. Зниження якості і фізичні втрати продукції, монопольно високі тарифи на послуги, нестача оперативної інформації щодо цінової ситуації та ринкового попиту приносять значні збитки виробникам зерна.

Значним кроком у покращенні цієї ситуації є запровадження урядом системи складських документів на зерно під егідою проекту Американської корпорації за підтримки розвитку фермерського руху та агробізнесу (ACDI/VOCA) спільно з європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), який розпочався у 2002 році. Складські документи на зерно повинні стати інструментом для створення умов ефективної взаємодії на ринку виробничої, фінансово-кредитної, страхової та торгової систем. На даний час в Україні розробляється нормативно-правова база, яка регулює цей процес. Зокрема, у 2004 році було прийнято Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", метою якого є створення  правових, економічних, організаційних умов функціонування даних документів під час зберігання зерна на товарних складах. На даний час, завершується сертифікація зернових складів, метою якої є гарантування якісного зберігання зерна та забезпечення ліквідності складських свідоцтв. Повноцінне функціонування системи складських документів на зерно дозволить використовувати складські документи на зерно в банківських кредитних схемах, вдосконалить взаємовідносини між виробниками зерна та елеваторами, забезпечить передумови для ефективного розвитку та прозорості ринку зерна.

Таким чином, Україна має великий, проте не розкритий потенціал для того, щоб займати одну з провідних позицій на світовому ринку зерна. Стратегічною метою розвитку вітчизняного ринку має бути досягнення рівня провідних світових експортерів зерна. Проте слід пам’ятати, що в першу чергу повинні задовольнятися продовольчі потреби держави. Необхідно здійснювати прогноз зернового ринку задля врегулювання розміру експорту зерна та його перехідних запасів.

Список використаної літератури:

1.        Бойко В.І., Ніколаєва З.П. Потенціал галузі і цінова ситуація на ринку зерна в Україні // Економіка АПК. – 2001. – № 12. – С. 57-61.

2.        Кучер М., Левченко В. Країна кленового листя. Світова житниця на обмежених чорноземах // Зерно і хліб. – 2002. – № 2. – С. 22-23.

3.        Практика та перспективи використання складських документів на зерно. Семінар. Канадсько-Український зерновий проект. Навчально-координаційний центр "Дорада".

4.        Шпичак О.М. Економічні проблеми на ринку зерна України // Вісник аграрної науки. – 2002. – № 10. – С. 5-10.



[1] Науковий керівник – О.М. Шпичак, академік-секретар відділення економіки і земельних відносин УААН, член президії УААН, доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України.