banner-mia2.gif

УДК 330.54:65,011

В.В. Тарасова, к.е.н., доцент,

Житомирський національний агроекологічний університет

 

СУКУПНІ РЕСУРСИ − КОРИСНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ

 

Питання, які розглядаються:

·      Дослідження присвячене поглибленому вивченню методологічних аспектів комплексної оцінки розміру сукупних ресурсів, ресурсозабезпеченості та якісного складу ресурсів, індикаторів і вимірників умов виробництва.

·      Розглянуто рівні ресурсозабезпеченості в різних регіонах України і дана оцінка однорідності умов виробництва.

Ключові слова: ресурси, сукупні ресурси, ресурсозабезпеченість, інтенсивність, концентрація виробництва.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Исследование посвящено углубленному изучению методологических аспектов комплексной оценки размера совокупных ресурсов, ресурсообеспеченности и качественного состава ресурсов, индикаторов и измерителей условий производства.

·      Рассмотрены уровни ресурсообеспеченности в разных регионах Украины и дана оценка однородности условий производства.

Ключевые слова: ресурсы, совокупные ресурсы, ресурсообеспеченность, интенсивность, концентрация производства.

 

Issues that are examined:

·      The research is dedicated to the in-depth study of methodological aspects of comprehensive assessment of aggregate resources, securing resources and qualitative composition of resources, indicators and measurers of production conditions.

·      Securing resources levels throughout various regions of Ukraine are taken into consideration and the assessment of homogeneity of production conditions is given.

Keywords: resources, aggregate resources, securing resources, quality of resources, intensity and concentration of production.

 

Постановка проблеми. На різних етапах розвитку національної економіки загальний обсяг ресурсів, що функціонували в процесі виробництва та рівень їх використання, оцінювалися по-різному: спочатку системою показників (з різним їх набором), а потім узагальнюючими інтегральними показниками (різних методичних шкіл), які стали домінуючими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед новаторів з питань комплексної оцінки ресурсів слід відзначити багатьох провідних вчених України – В. Андрійчука [1], Б. Пасхавера [2], А. Юзефовича [3-4], В. Тарасову [5-6] та ін., Росії – А. Зельднера [7]; Білорусії – Ф. Мартинкевича, М. Кунявського [8], Литви і Латвії – Б. Пошкуса [9] і А. Калниньша [10].

Мета, об’єкти і методика дослідження. Мета дослідження – удосконалення оцінки та розробка комплексного показника сукупних виробничих ресурсів. Об’єктом дослідження є методологічні аспекти оцінки розміру сукупних ресурсів, ресурсозабезпеченості й якісного складу ресурсів різних регіонів.

Ресурси – основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні система і які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. Сукупні ресурси - це інтегральна кількість питомих ресурсів, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ. Їх розмір визначається за формулами: Р′ = Σ Р′k Кk ,  або   Р′ = Σ Р′k,

де  Р′ – питомий розмір сукупних виробничих ресурсів сільського господарств;

Р′k – питомий розмір k–го виробничого ресурсу сільського господарства;

Кk – коефіцієнт вагомості k–го ресурсу в складі сукупних ресурсів;

ΣР′k Кk – загальний розмір питомих зважених ресурсів сільського господарства;

Σ Р′k  - сукупні незважені ресурси.

Питомі ресурсиImage

 

Сукупні ресурси       Image

де П', Т', С', М' - питомий розмір земельних, трудових, технічних і матеріальних ресурсів.

Загальний обсяг функціонуючих сукупних ресурсів характеризує виробничі можливості суб’єктів господарювання. Їх раціональний якісний склад, поєднання і рівень використання забезпечуватимуть оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої й уречевленої праці. Показник сукупних виробничих ресурсів може безсумнівно слугувати корисним аналітичним інструментом, що є базою для визначення багатьох індикаторів і умов виробництва:

Ресурсозабезпеченість РП = Р' / П',

Якісний склад ресурсів     Р''k = P'k / P' * 100

Інтенсивність виробництва: І = (Т' + А' + М') / П'  або   І = (Р-П') / П'

Концентрація виробництва:   Кі = Рі    або    Кр = ΣР/n

де        Кі – коефіцієнт концентрації виробництва і-го підприємства;

Кn – коефіцієнт концентрації виробництва в середньому по регіону;

Р''k – відсоток k–го ресурсу в сукупних ресурсах;

Рі – питомий розмір сукупних ресурсів і-го підприємства;

ΣР - питомий розмір сукупних ресурсів регіону;

n – питома кількість підприємств регіону.

Сукупні ресурси агропідприємств в підсумку є сукупними ресурсами більших територіальних одиниць – районів, зон, областей і країни в цілому. Вони порівняні у просторі і в часі. Порівнянням їх розміру із розміром земельних ресурсів визначається ресурсозабезпеченість П), яка відображає кількість сукупних ресурсів, що припадає на одиницю земельної площі. Величина РП показує кратність співвідношення між розміром сукупних ресурсів і площею землі, що функціонує в галузях сільського господарства: чим вища ресурсозабезпеченість, тим вища інтенсивність виробництва.

Між рівнем ресурсозабезпеченості і якісним складом ресурсів існує безпосередній взаємозв'язок. Якісний склад ресурсів оцінюється показниками структури (Р''k). Величина ресурсозабезпеченості прямо залежить від співвідношення між матеріально-трудовими ресурсами у складі сукупних ресурсів. У той же час, чим вища ресурсозабезпеченість тим більша питома вага матеріально-трудових ресурсів у складі сукупних ресурсів, тим кращий їх якісний склад і навпаки.

Результати досліджень. Середньорегіональні рівні забезпеченості агропідприємств окремими видами ресурсів в розрізі кожного економічного району і узагальнююча оцінка умов виробництва наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Середні значення показників умов виробництва по агропідприємствах економічних районів України, 2007 р.

 

Регіони

Кількість підприємств

Питомі ресурси

Р

Рп

І

К

П1

Т1

А1

М1

Україна

6443

1,0

1,0

1,0

1,0

4,0

4,0

3,0

1,0

Степова зона

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Придніпровський

1129

1,56

1,04

1,26

0,98

4,85

2,97

1,97

1,21

2. Донецький

539

1,77

1,42

1,61

1,34

6,15

3,08

2,08

1,54

3. Причорноморський

1172

1,52

1,26

1,15

0,85

4,79

3,30

2,31

1,20

Лісостепова зона

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Східний

994

1,55

1,37

1,26

1,38

5,56

3,55

2,55

1,39

5. Подільський

869

1,06

1,28

1,05

1,12

4,51

4,06

3,06

1,13

6. Центральний

727

1,54

1,60

1,67

1,66

6,47

4,48

3,48

1,62

Поліська зона

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Поліський

786

0,99

1,34

0,92

0,92

4,35

4,35

3,35

1,09

8. Житомирщина

221

0,74

1,20

0,79

0,70

3,42

4,39

3,38

0,86

9. Карпатський

253

0,65

1,00

0,79

0,79

3,24

4,72

3,72

0,81

 

Зональні умови виробництва не тільки формують рівні забезпечення підприємств виробничими ресурсами, а й їх пропорційність у складі сукупних ресурсів. Горизонтальний розгляд даних таблиці дозволяє встановити різний склад ресурсів за регіонами природно-економічних зон: у складі сукупних ресурсів ЕР степової зони переважають земельні, а в дефіциті знаходяться матеріальні ресурси; по ЕР лісостепової зони спостерігається майже пропорційне формування всіх видів ресурсів; що стосується ЕР поліської зони, то тут переважають трудові ресурси, інші види є дефіцитними. Вертикальне порівняння дозволяє мати уявлення про міжрегіональну диференціацію забезпеченості ресурсами в розрізі окремих їх видів: так найбільші розміри земельних ресурсів склалися по підприємствах Донецького ЕР, а трудових і матеріально-технічних по підприємствах Центрального ЕР.

Як відомо, природні умови є не тільки природними факторами розвитку рослин, набору й розміщення сільськогосподарських культур, але й умовами додатка праці й техніки в сільському господарстві: надлишок або нестача вологи, різні типи й види ґрунтів, різна площа й конфігурація земельних ділянок в різних зонах впливають на умови застосування сільськогосподарської техніки, трудових і матеріальних ресурсів.

Більш наочне уявлення про умови виробництва дає рис. 1.

Image

Рис. 1. Регіональні умови агровиробництва

У загальному підсумку можна констатувати, що підприємства розміщені в різних зональних умовах виробництва мають різний рівень показників. Вони по-різному забезпечені сукупними ресурсами: найнижча забезпеченість спостерігається в степовій, а найвища - в поліській зоні. Рівень інтенсивності виробництва, що є похідним від ресурсозабезпеченості, має аналогічні тенденції. Найнижчу ступінь концентрації виробництва мають підприємства поліської зони, в якій переважають невеликі за розмірами всіх видів ресурсів підприємства.

Процес інтенсифікації є таким розвитком виробництва, за якого обсяг виробленої продукції забезпечується на основі підвищення родючості ґрунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва за умови забезпечення виробничих процесів робочою силою і матеріально-технічними ресурсами. Закон концентрації виробництва - виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом конкуренції, внаслідок дії якої поступово відбувається зосередження факторів виробництва (речових і особистих) на крупних підприємствах. В силу підвищення дії цих чинників умов виробництва (рис.2) зростає і результат виробництва й насамперед значно підвищується продуктивність землі (вихід валової продукції з одиниці площі с.-г. угідь).

Image
Рис. 2. Вплив інтенсивності і концентрації виробництва на продуктивність землі

 

Ліва діаграма відображає тісний зв’язок між рівнем інтенсивності і виробництвом продукції з одиниці площі; на правій діаграмі - між продуктивністю землі і показником концентрації виробництва. Цей рисунок є достатньо переконливим свідченням прийнятності цих показників і високої їх надійності при оцінках процесів інтенсифікації і концентрації виробництва. А парні коефіцієнти кореляції (r = 0,693 і r = 0,889) підтверджують тісний зв’язок між інтенсивністю, концентрацією і продуктивністю землі.

Висновки. В сучасних умовах виробництва, коли його розвиток здійснюється різними шляхами, правомірно використовувати комплексні показники – коефіцієнти концентрації та інтенсивності виробництва в якості основних індикаторів умов господарювання для оцінки екстенсивного та інтенсивного розвитку, а також ступеня концентрації виробництва. Пріоритетність методичного підходу, що рекомендується автором, порівняно з методами інших шкіл оцінено багаторічними дослідженнями.

Отже, рішення проблеми комплексної оцінки сукупних ресурсів дає можливість на науковій основі вирішити стратегічно важливі завдання: формувати раціональний рівень і структуру аграрного ресурсного потенціалу суб'єктів господарювання, забезпечити сучасний технологічний рівень виробництва, мати надійний критерій ефективності галузей сільськогосподарського виробництва та підвищити конкурентоспроможність і економічну стійкість аграрної сфери національної економіки.

 

Список використаних джерел

1.    Андрийчук В. Методологические и методические вопросы определения аграрного потенциала с.-х. предприятий и регионов / В. Андрийчук // Экономика Сов. Украины. – 1981. – № 9. – С. 53-59.

2.      Пасхавер Б. Интегральный показатель эффективности сельскохозяйственного произ-водства / Б. Пасхавер // Вопр. экономики. – 1979. – № 10. – С. 67-77.

3.      Юзефович А. Э. Оценка возможностей и результатов сельскохозяйственного произ-водства / А. Э. Юзефович. - Киев. Наукова думка, 1976. - 143 с.

4.      Формування і реструктуризація аграрного ресурсного потенціалу України: Зб. наук. праць / Редкол.: А. Э. Юзефович (відп. ред.) та ін. // НАН України. Ін-т економіки. - Київ, 1998.- 128с.

5.      Тарасова В. В. Ресурсоємність і землеємність в аграрному секторі АПК України: глобальні, регіональні і локальні аспекти: монографія / В. В. Тарасова. – Київ, ННЦ ІАЕ, 2009. – 296 с.

6.      Тарасова В. В. Ресурсоємність і ресурсовіддача в агровиробництві: ретроспекція та перспективи: монографія / В. В. Тарасова. - Житомир, ДАУ, 2007. – 348 с.

7.      Зельднер А. Г. Региональные аспекты выравнивания экономических условий воспро-изводства в сельском хозяйстве / А. Г. Зельднер, Р. П. Харебова. - М.: Наука, 1982. - 160 с.

8.      Мартинкевич Ф. О. Критерии эффективности социалистического производства / Ф. Мартинкевич, М. Кунявский // Вопр. экономики. – 1974. – №12. – С. 111-115.

9.      Пошкус Б. Выравнивание экономических условий хозяйствования / Б. Пошкус // МСХ Лит. ССР. - Вильнюс, 1979. - С. 74.

10.  Калныньш А. А. Выравнивание объективных условий хозяйствования в колхозах и совхозах / А. А. Калныньш. - М.: Колос, 1976. - 160 с.