banner-mia2.gif

УДК 330.342:631.16

О.Л. Правдюк, аспірант[1]

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААНУ,

м. Київ

 

СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА КОНТУР ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

 

Питання, які розглядаються:

·          Обґрунтовано необхідність визначення сутності, завдань і контурів фінансової політики для сільського господарства

Ключові слова: фінансова політика держави, аграрна сфера економіки, розробка та реалізація фінансової політики.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·          Обосновано необходимость определения сущности, задач и контуров финансовой политики для сельского хозяйства

Ключевые слова: финансовая политика государства, аграрная сфера экономики, разработка и реализация финансовой политики.

 

Issues that are examined:

·          The necessity of determination of essence, tasks and contours of financial policy is grounded for agriculture

Keywords: financial policy of state, agriculture, development and implementation of financial policies.

 

Постановка проблеми. За останні роки спостерігаємо суттєві позитивні зрушення у соціально-економічному розвитку держави, хоча підвищення життєвого рівня населення не є адекватним до проголошуваних урядом темпів розвитку економіки. Початок нового тисячоліття в аграрній сфері економіки України ознаменований позитивними змінами. Передусім, це перехід від падіння і стагнації до періоду сталого зростання виробництва.

Формування ринкових відносин в аграрній сфері України з метою трансформації її економіки ставить перед державою завдання гармонізації економічної і соціальної ефективності аграрного виробництва. В умовах жорсткої фіксації цін, гострого браку інвестиційних коштів для поповнення основних і оборотних активів, негативної рентабельності аграрної продукції, розробка і реалізація ефективної фінансової політики відіграє важливу роль в підвищенні економічної і соціальної ефективності аграрної сфери.

Метою даної публікації виступає обґрунтування реалізація дієвої фінансової політики аграрної сфери, що дозволяє вирішити низку важливих завдань на рівні: галузей, споживачів та суспільства щодо підвищення якості добробуту нації; зниження соціальної напруги в суспільстві; підвищення ефективності та прибутковості функціонування аграрної сфери; забезпечення зростання та сталого розвитку аграрної сфери; підсилення соціального захисту малозабезпечених категорій населення тощо. Ігнорування окремих напрямів та елементів фінансової політики на практиці приводить до тривалої економічної кризи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику фінансової політики досліджували у своїх працях такі відомі вчені, як Л.І. Абалкін, П.Г. Буніч, Е.Т. Гайдар, Я. Корнаї, В.А. Медведєв, С.Я. Огородник, Г.Х. Попов, Е. Ульст, А.А. Чухно, С.С. Шаталін, І.С. Ястремський та інші.

Різні напрями та елементи фінансової політики розглядали: І. Балабанов, І. Бланк, Л. Буряк, О. Василик, Н. Внукова, В. Геєць, Н. Заяць, О. Кириленко, М.І. Крупко, В. Ковальов, І. Лютий, М. Короленко, І. Лукінов, В. Міщенко, Г. Нам, І. Мазур, В. Опарін, Л. Павлов, А. Поддєрьогін, С. Реверчук, Р. Сайфулін, В. Федосов, М. Фісенко, М. Чумаченко, В. Шапіро, А. Шеремет, М. Яснопольський та інші. Проте у працях цих вчених відсутній комплексний, інтегрований підхід до її розуміння, і, відповідно, у їхніх працях досліджуються лише окремі напрями та елементи фінансової політики. Проблеми та особливості, пов'язані з розробкою фінансової політики аграрної сфери і окремих її напрямів, знайшли віддзеркалення в наукових працях В. Борисової, О. Гудзь, М. Дем’яненка, С. Кваші, П. Лайка, Ю. Лупенка, М. Маліка, О. Могильного, П. Саблука, П. Стецюка, А. Чупіса, Л. Худолій та ін. Але у економічній літературі відсутня цілісна концепція і системний підхід до розуміння такої складної економічної категорії, як фінансова політика та її специфіки реалізації в аграрній сфері.

Виклад основного матеріалу. Трансформаційні перетворення в аграрній сфері економіки за останні роки висвітлили нові невирішені завдання з цієї проблематики. Найважливішими з них, на наш погляд, є потреба у комплексній оцінці фінансової політики аграрної сфери економіки як економічної категорії; потреба у розгляді напрямів та елементів фінансової політики відповідно до сучасних запитів практики; нерозвиненість і недостатнє використання у ринковій економіці України таких синтетичних фінансових важелів, як лізинг, факторинг, франчайзинг; відносно повільне впровадження в практику інтернет-технологій, важливість яких в сучасних умовах виділяє їх в окремий фінансовий важіль; не вивченість впливу оподаткування на стан розвитку аграрної сфери економіки тощо.

Необхідність теоретичного обґрунтування напрямів та завдань фінансової політики аграрної сфери економіки відповідно з потребами і вимогами сучасного етапу її розвитку, потреба у визначенні шляхів реалізації фінансових важелів для прискорення економічного розвитку і визначили вибір теми статті, її мету і основні завдання.

В економічній літературі фінансову політику розглядають як економічну категорію, яка відображає систему цілеспрямованих заходів з досягнення державою певної мети. Наприклад, О.Д. Василик вважає, що фінансова політика держави, це “досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку” [2, с.57].

В.М. Федосов та інші відстоюють думку, що через фінансову політику відбувається вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства  [3, с.40]. О.П. Кириленко визначає фінансову політику як сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які виконує держава через фінансову систему [8, с.26]. В.І. Кравченко розуміє державну регіональну фінансову політику “як систему заходів, що здійснюються централізованою владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в регіонах та в інших адміністративно-територіальних одиницях” [9, с.286].

Дещо інший ракурс погляду на фінансову політику зафіксовано у “Фінансовому словнику”: “Політика фінансова – система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом” [4, с.357, 361].

Доволі часто, у науковій літературі фінансову політику визначають, як форму реалізації фінансової стратегії [11, с.424], або як складову частину економічної політики, що виражає сукупність заходів щодо організації і використання фінансових ресурсів [12, с.6]. І. А. Бланк вважає [11, с.424], що: «фінансова політика є формою реалізації фінансової філософії і головної фінансової стратегії в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності». Тобто, мета фінансової політики нерозривно пов'язана із стратегією розвитку аграрної сфери і реалізується з нею в єдиному комплексі.

Метою фінансової політики, – як зазначає О.Д. Василик, - є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями [1, с.12]. Саме на цій основі забезпечується стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку державних установ, господарських суб’єктів і населення.

Водночас, мета фінансової політики аграрної сфери вимагає уточнення та внесення доповнень до її основних відмітних характеристик. На нашу думку, мета фінансової політики аграрної сфери економіки повинна гармонійно об'єднувати інтереси виробників і споживачів аграрної продукції, максимізацію прибутків або обсягів реалізації з можливістю задоволення потреб всіх категорій населення в основних значущих продуктах харчування. Отже, спільно з максимізацією прибутків, економічної ефективності чи ринкової вартості суб’єктів, представленими в теорії фінансового менеджменту [11, с.82-88], вона повинна містити характеристики, що відображають соціальну спрямованість аграрної сфери, її суспільне призначення.

Враховуючи соціальну спрямованість функціонування аграрної сфери, мета її фінансової політики, може бути уточнена таким чином: гармонізація економічних інтересів держави, суб’єктів аграрної сфери і споживачів аграрної продукції.

З визначення виходить, що мета фінансової політики аграрної сфери об'єднує дві взаємозалежні підцілі: фінансову і соціально орієнтовану. Фінансова підціль спрямована на підвищення ефективності функціонування системи управління фінансовими ресурсами, гармонізацію фінансових потоків, забезпечення конкурентоспроможності аграрної сфери, ефективного використання основних і оборотних засобів суб’єктів аграрної сфери, що дозволяє знайти і реалізувати внутрішні джерела фінансування тощо. Соціально орієнтована підціль припускає впровадження концепції забезпечення продуктами харчування різних груп населення, покликаною, з одного боку, зробити основні соціально значущі продукти доступними малозабезпеченим категоріям населення, з іншого боку, укріпити позиції суб’єктів аграрної сфери на міжнародних аграрних ринках, забезпечити стійкий попит на вироблювану ними продукцію тощо.

Розробка і реалізація фінансової політики аграрної сфери економіки повинні здійснюватися в зрізі основних напрямів фінансової діяльності. Головними напрямами фінансової політики можна визначити:

·                   постійне сприяння розвитку аграрного виробництва, підтримання підприємницької активності в аграрній сфері та підвищення рівня зайнятості населення;

·                   мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій; вплив за допомогою фінансових важелів та інструментів на раціональне використання природних ресурсів, заборону шкідливих для здоров’я людини технологій.

Таким чином, реалізація таких напрямів фінансової політики дозволяє підвищити добробут власників суб’єктів аграрної сфери і забезпечити внутрішніми джерелами фінансування впровадження соціально орієнтованих концепцій, які, у свою чергу, дозволять підвищити конкурентоспроможність агроформувань,  збільшити обсяги реалізації, освоїти нові ринки збуту тощо. В процесі реалізації мети фінансової політики в аграрній сфері економіки необхідно вирішити низку завдань. Система основних завдань, направлених на реалізацію мети фінансової політики аграрної сфери включає:

оптимізація фінансових потоків в аграрній сфері економіки;

забезпечення фінансової стійкості, стабільності і платоспроможності суб’єктів аграрної сфери в процесі їх розвитку;

підвищення ефективності функціонування системи управління фінансами;

сприяння росту обсягів внутрішніх джерел фінансування суб’єктів аграрної сфери;

реалізація сприятливої політики ціноутворення аграрної продукції;

забезпечення найбільш ефективного розподілу і використання фінансових ресурсів в розрізі основних напрямів діяльності суб’єктів аграрної сфери;

підвищення ефективності використання основних і оборотних засобів і джерел їх фінансування, оптимізація їх структури;

підвищення економічної ефективності функціонування суб’єктів аграрної сфери.

Складовими фінансової політики є політика: податкова, бюджетна, грошово-кредитна, валютна, дивідендна, інвестиційно – інноваційна, амортизаційна. Але, навіть досконала фінансова політика не може успішно функціонувати без правового поля, нормативного та інформаційного забезпечення. Останні формують відповідне фінансове середовище. Формування сприятливого фінансового середовища – завдання фінансової політики, яку розробляють і здійснюють центральні органи управління в державі. Недооцінка важливості своєчасного формування і використання фінансової політики аграрної сфери економіки, виявилася вже в перші роки незалежності України в негативних результатах макроекономічної діяльності [7, с.139]. В державі з’явився тіньовий сектор, який з часом набрав загрозливих форм. Необхідно шукати шляхи подолання цього та інших негативних явищ в економіці нашої держави [6, с.21-24; 416, с.90-91]. Окрім того, фінансову політику держави можна вважати важливим чинником соціальної безпеки населення [5, с.307].

Фінансова політика аграрної сфери економіки формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх чинників належать:

·                    роль та місце державної власності в економічній структурі аграрної сфери;

·                    структура економічного потенціалу аграрної сфери;

·                    рівень добробуту населення (ВВП на душу населення);

·                    політичний і соціальний склад населення;

·                    стан інтелектуального розвитку населення;

·                    стабільність грошової одиниці;

·                    наявність завершеного правового поля для функціонування всіх складових фінансової політики аграрної сфери (податкової, бюджетної, грошової та ін.);

·                    організація грошового обігу в державі;

·                    стан розвитку страхового ринку;

·                    рівень використання наявних форм кредитування;

·                    умови для заохочення внутрішнього та зовнішнього інвестування та ін.

До зовнішніх чинників, що формують фінансову політику аграрної сфери економіки України треба зачислити такі [2, С.58]:

·                    залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок продовольчих товарів, енергоносіїв, ресурсів, обміну технологіями тощо;

·                    рівень інтеграції аграрної сфери у світові ринки та економічні системи;

·                    експортні можливості аграрної сфери та ін.

Форми і методи реалізації фінансової політики змінюються відповідно до стратегії і тактики окремих її складових: податкової, бюджетної, грошово-кредитної, валютної політики,

Практика організації економіки  в аграрній сфері України за роки незалежності – переконливий доказ того, що як успіхи, так і невдачі у її розвитку великою мірою визначаються фінансовою політикою, її досконалістю та ефективністю застосування. Нині нагальною і актуальною є проблема подальшого удосконалення фінансової політики організації аграрної сфери економіки України та способів її реалізації в умовах глобалізацій них та інтеграційних процесів.

В Україні фінансова політика організації аграрної сфери економіки в умовах перехідного періоду не використовувалася належним чином, про що свідчать зокрема результати господарювання починаючи з 1991 р. При використанні найважливіших і найактивніших елементів фінансової політики (фінансових важелів і фінансових методів – податків, інвестицій, облікових кредитних ставок і, відповідно, оподаткування, інвестування, кредитування) не були враховані особливості аграрної сфери та її трансформації. Надмірні податкові платежі, необґрунтовані високі облікові, кредитні і неконтрольовані процентні ставки, за якими банки надавали кредити суб’єктам аграрної сфери, відсутність відповідного правового захисту іноземних і вітчизняних інвестицій – все це гальмувало економічний поступ аграрної сфери.

Фінансова політика держави в аграрній сфері не була стійкою через часті зміни урядів. Пошуки оптимальної величини і кількості податків та податкових платежів тривають до сьогоднішнього дня. Як реакція на надмірну кількість податків і високі податкові ставки – в країні розвинувся могутній тіньовий сектор економіки.

Недоліки в фінансовій політиці проявляються також у структурі експорту, який на 50% складається з предметів первинної переробки сировини, у проблемі відшкодування ПДВ, де зловживання набули масштабів загальнонаціонального  характеру тощо. Нині для аграрної сфери, характерна реактивна фінансова політика, тобто ухвалення фінансових рішень як реакція на поточні проблеми або так зване „латання дирок”. Така фінансова політика породжує низку суперечностей між: інтересами суб’єктів аграрної сфери і фіскальними інтересами держави; ціною грошей і рентабельністю виробництва; рентабельністю власного виробництва і рентабельністю фінансових ринків; інтересами виробництва і фінансової служби і так далі Тому, на часі, важливим є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки цілей функціонування аграрної сфери, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення. Вміле, вдале використання фінансової політики визначає успіхи (чи невдачі) у функціонування аграрної сфери. Ці успіхи визначаються такими чинниками, як місце вітчизняної аграрної сфери у міжнародному поділі праці, рівень політичної культури народу і оптимальна воля чиновницького апарату, розвиненість демократичних інститутів, особливості національної економіки, кожного історичного періоду та специфіка функціонування самої аграрної сфери тощо.

Висновок. Отже, фінансова політика аграрної сфери економіки України потребує подальшого удосконалення з урахуванням потреб інтеграційних процесів. Йдеться не лише про потребу змінювати способи реалізації основних засад фінансової політики у практичній площині, але й про потребу теоретичних узагальнень з даної проблематики відповідно до викликів та запитів сьогодення. Отже, від виваженої фінансової політики залежить успіх проведення подальших економічних трансформацій у аграрній сфері, створення умов для залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій і перспектива її поступу та зростання.

 

Список використаних джерел

1.        Василик О.Д. Державні фінанси України: навч. посібн. / О.Д. Василик. - К.: Вища шк., 1997. – 384 с.

2.        Василик О.Д. Теорія фінансів / О.Д. Василик. - К.: НІОС, 2001. – 416 с.

3.        Государственные финансы: учебное пособие / Под ред В.М. Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.

4.        Загородній А.Г. Фінансовий словник [3-тє вид., випр. та доп.] / А.Г.  Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – Львів: Центр Європи, 1997. – 576 с.

5.        Ковалюк О.М. Формування національної фінансової політики як фактор соціальної безпеки населення / О.М. Ковалюк // Вісник Львів. комерц. академії. Сер. екон. - 1998. - Вип. 4. - С.307-309.

6.        Ковалюк О.М. Актуальні проблеми фінансової політики уряду в умовах формування ринкових відносин/ О.М. Ковалюк, М.І. Крупка, А.К. Миронюк // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. - 1997. - Вип. 27. – С. 21-24.

7.        Ковалюк О.М. Фінанси і фінансова політика Уряду України в роки розбудови державності / О.М. Ковалюк, М.І. Крупка, С.Й. Сажинець / Перехідна українська економіка: стан і перспективи. - К.: Академія. - 1996. - С. 136-144.

8.        Кириленко О.П. Фінанси: навчальний посібник / О.П. Кириленко. - Тернопіль: Т.О.В. ЦМДС, 1998. – 166 с.

9.        Кравченко В. Місцеві фінанси України: навч. посібн. / В. Кравченко. – К.: Т-во Знання, КОО, 1999. – 487 с

10.   Шквир В.Д. Финансовая политика государства на пути выхода из кризиса / В.Д. Шквир, М.И. Крупка,  А.Н. Ковалюк, С.И. Сажынець //  Развитие рыночных отношений в России: сб. тез. докл. науч.-практ. конф. ВЗФЭИ / под ред. акад. Г.Б. Поляка. - М.: Издательство Экономическое обозрение, 1995. – С. 90-91.

11.    Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: в 2-х т. / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 1999 - . - Т.1. – 512 с.

12.   Теория финансов: учеб.пособие / [Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко, Т.Е. Бондарь и др.]; [2-е изд., стереотип.]. - Мн.: Высш.шк.,1998. – 368 с.



[1] Науковий керівник: д.е.н., професор, академік НААН М.Я. Дем’яненко