banner-mia2.gif

УДК 336.02

І.Ю. ГРИШОВА, к е.н, доцент,

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН

 

О.М. ГАЛИЦЬКИЙ, ст. викладач,

Одеський державний аграрний університет

 

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ АПК

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто механізм формування й реалізації фінансових потоків в аграрній сфері економіки в умовах якісних перетворень перехідного періоду.

·      Запропонована необхідність змінювання способу реалізації фундаментальних засад фінансового механізму у практичній діяльності, потреба теоретичних узагальнень даної проблематики відповідно до викликів та запитів сьогодення.

Ключові слова: фінансові потоки, аграрна сфера, кредитування, оподаткування.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрен механизм формирования и реализации финансовых потоков в аграрной сфере экономики в условиях качественных преобразований переходного периода.

·      Предложена необходимость изменения способа реализации фундаментальных принципов финансового механизма в практической деятельности, потребность теоретических обобщений данной проблематики в соответствии с вызовами и запросами сегодняшнего дня.

Ключевые слова: финансовые потоки, аграрная сфера, кредитование, налогообложение.

 

Questions which are examined:

·      The mechanism of forming and realization of financial policy is considered in the agrarian sphere of economy in the conditions of high-quality transformations of transitional period.

·      The necessity changing of the method of realization of fundamental financial principles mechanism is offered for practical activity, necessity of theoretical generalizations of these problems in accordance with calls and queries of present.

Keywords: financial policy, agrarian sphere, crediting, taxation.

 

Постановка проблеми. Започатковані економічні перетворення, рівень соціально-економічного забезпечення та фінансової спроможності країни свідчать на користь когнітивних процесів у всіх галузях народного господарства, але найбільш глибокі фінансові потрясіння відчуває агропромисловий комплекс. Фінансова неспроможність суб’єктів господарювання, «деградація» фінансово-кредитної сфери в підтримці господарських одиниць, неефективність державних програм визначають негативне екзогенне підґрунтя для розвитку агропромислового комплексу. В таких умовах гострого фінансового дефіциту наріжним каменем підтримки й розвитку стратегічно важливої ланки в народногосподарському комплексі – АПК важливим аспектом виступають не лише обсяги, а й механізми формування фінансових потоків.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Дослідження удосконалення процесів управління фінансовими потоками в аграрному секторі економіки України набувають особливої актуальності з розробкою Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України вченими ННЦ «Інститут аграрної економіки» Саблуком П.Т, Месель-Веселяком В.Я, Дем’яненком М.Я, Маліком М.Й., Кропивко М.Ф., Тулушем Л.Д. , Кісілем М.І. та ін. Фінансове забезпечення АПК є предметом наукових дискусій Пасхавера Б.Й, Присяжнюк А.Ю., Гудзь О.Є, Танклевської Н.С., Петруні Н.В.,Чернявської Т.А, Худолій Л.А, Чупіса А. та ін.

Водночас, нові загрози та нові перспективи, що відкриваються перед аграрним бізнесом вимагають посилення наукових теоретико-методологічних досліджень в сфері удосконалення механізму фінансового забезпечення АПК.

Метою статті є вивчення механізму формування фінансових потоків, що спрямовано на модернізацію ключових дисбалансів в фінансовій архітектурі АПК та їх поліфілетичних характеристик.

Виклад основного матеріалу. За своєю економічною сутністю фінансові потоки агропромислового комплексу функціонують у вартісній формі постійних, стійких взаємозв’язків господарських одиниць, державних органів, домашніх господарств з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання ресурсів, товарів та послуг сільськогосподарського призначення. Таким чином, фінансові потоки безпосередньо пов’язані з економічним базисом агропромислової сфери, оскільки становлять функціональну детермінанту його ефективного та сталого зростання.

Так, фінансові потоки в агропромисловому комплексі можна згрупувати за наступними критеріями (рис. 1).

Image

Рис. 1. Класифікація фінансових потоків з урахуванням специфіки агропромислового комплексу

Джерело: розроблено автором

 

Розглянувши класифікацію фінансових потоків на різних рівнях управління, виникає необхідність у їх декомпозиції в аграрній сфері. При розробці класифікації фінансових потоків в досліджуваній площині нами було враховано не тільки ознаки фінансових потоків, а їх симбіоз із сферою реалізації. Запропонована класифікація фінансових потоків в агропромисловому комплексі сприяє більш чіткому виявленню необхідного інструментарію управління фінансовими ресурсами в галузі, адже серед багатьох проблем функціонування фінансових потоків центральне місце займають проблеми управління та їх оптимізація. Зокрема, це стосується питань оперативного менеджменту: управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, визначення оптимального співвідношення власних і залучених коштів.

Разом з тим, ефективність управління фінансовими потоками окремих суб’єктів господарювання потребує їх теоретичного ранжування відповідно до галузі АПК із врахуванням рівня реформування агропромислової політики держави, тобто забезпечення ринкових умов функціонування фінансових потоків.

Ефективність розвитку агропромислового комплексу безпосереднім чином залежить від функціонального капіталу, його обсягів та руху, що породжує наявність фінансових потоків, які виступають потужним каталізатором відродження галузі. Аналіз теоретичних засад функціонування фінансових потоків в АПК показав, що деякі їх аспекти не достатньо досліджені й потребують нових наукових поглядів і тлумачень.

Ми визначили поліфілетичність формування фінансових потоків з точки зору специфічних ознак аграрної сфери: об’єктивний диспаритет розподілу фінансових ресурсів для сезонних виробництв, забезпечення оптимального розподілу фінансових ресурсів промислових об’єктів АПК, можливість використання альтернативних джерел формування фінансових ресурсів.

Проте якщо узагальнити відповідні роботи науковців з даного напряму досліджень, то слід звернути увагу на те, що більшість праць присвячена розгляду загальних питань підвищення ефективності розміщення фінансових ресурсів, оптимізації структури фінансових ресурсів окремого суб’єкта господарювання або визначення окремих різновидів фінансових потоків. Разом з тим попереднє дослідження сутності й функціонального призначення фінансових потоків переконує в тому, що їх слід розглядати не тільки з ендогенної точки зору, а й враховувати екзогенез руху фінансових ресурсів.

Розкриваючи прикладні аспекти руху фінансових потоків, науковці недостатньо звертають увагу на конкретизацію відповідних механізмів, структури джерел забезпечення їх формування. Отже, виникає проблемна площина щодо оптимізації інструментів і цілей фінансової політики, що, як зазначає М.Я.Дем’яненко, тривалий час базувалася здебільшого на принципах оперативного реагування [1]. До того ж, під час переходу до ринкових відносин господарювання головну роль все ж таки відіграє фіскальна політика, яка часто може нейтралізувати ендогенні впливи на фінансові потоки.

Певною мірою зазначені вище питання вирішуються відомими українськими науковцями Саблуком П.Т., Лузаном Ю.Я [2]; оптимізації структури фінансових потоків в економіці України присвячені й дослідження А. Ю. Присяжнюк [4]. Аналізуючи ефективність розміщення фінансових ресурсів, ці вчені опираються переважно на державний рівень розв’язання означеної проблематики, визначаючи при цьому окремі завдання руху фінансових потоків враховуючи переважно секторальний поділ діяльності окремих суб’єктів господарювання.

На нашу думку, структурний розподіл фінансових потоків за секторами економіки є доречним, оскільки всі вони мають певні розбіжності в процесі прикладного застосування. Проте, в межах макроекономічного дослідження фінансового потоку варто виділити не тільки секторальний розподіл руху фінансових ресурсів, а й територіальний, тобто регіональну диверсифікацію. Особливої актуальності дане твердження набуває в розвитку агропромислового комплексу, адже останній орієнтується на регіональну диверсифікацію, що й відповідає проголошеним пріоритетам розвитку аграрної сфери.

Оскільки, основною одиницею інтегрованого аграрного бізнесу є суб’єкт господарювання, то продовжимо наше дослідження в площині фінансових потоків на мікрорівні.

Формування фінансових потоків є важливою складовою операційної та загальної фінансової стратегії аграрного підприємства, а також вихідною умовою здійснення виробничого процесу на всіх його стадіях. Нагромадження фінансових ресурсів в межах самого підприємства (власний капітал і його реінвестування) та різними господарюючими суб’єктами, населенням є базою для формування джерел фінансових потоків.

При цьому, варто підкреслити, що основною метою формування фінансових потоків суб’єктів господарювання АПК є задоволення потреб у придбанні необхідних фінансових активів та оптимізація їх структури з позиції забезпечення ефективності господарської діяльності. Ефективне формування інвестиційних ресурсів щодо окремих джерел є найважливішою умовою фінансової стійкості підприємства. У свою чергу, обсяги та джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаються структурою капіталу, що склалася на підприємстві в процесі його господарської діяльності, а також вартістю залучення капіталу.

Саме структуру джерел формування фінансових потоків вважають показником якості фінансових ресурсів, а їх оптимізацію – вирішальним чинником, здатним забезпечити прискорення розвитку агропромислового комплексу. Так, фінансовий потік залежить в основному від стану внутрішніх заощаджень аграрних підприємств. Велика питома вага залучених фінансових ресурсів обтяжує діяльність підприємств АПК додатковими витратами на сплату відсотків за кредитами комерційних банків, дивідендів за акціями та облігаціями та ускладнює ліквідність наявних й майбутніх фінансових потоків.

Джерела формування фінансових потоків суб’єктів господарювання на мікрорівні представлені в таблиці 1. Перелічені джерела можна розглядати як фактори, що вказують на шляхи нарощування фінансових ресурсів та зміцнення фінансового потенціалу суб’єктів господарювання, у тому числі й для сталого розвитку.

Таблиця 1

Джерела формування фінансових потоків суб’єктів господарювання

Джерела фінансування

Внутрішні

Зовнішні

Активне самофінансування

Неактивне (приховане) самофінансування (це додаткові джерела внаслідок заниження оцінки майна (нематеріальних активів), понижених відрахувань до резервних фондів, що не відображено в балансі).

Фінансування на основі власних коштів

Фінансування за рахунок залучених коштів

Короткостроковий залучений капітал

Довгостроковий залучений капітал

1. Внески засновників в уставний капітал.

2. Емісія власний акцій.

3. Ризиковий (венчурний) капітал.

1.Комерційний кредит.

2.Предоплата.

3.Бланковий кредит.

4.Контокорентний кредит.

5.Вексельний кредит.

6.Кредит під гарантію.

7.Факторинг.

8.Інші позички.

1. Емісія корпоративних облігацій.

2.Довгостроковий банківський кредит.

3. Іпотечний кредит.

4. Довгострокові займи

5. Фінансовий лізинг

6. Інші кредити

Джерело: розроблено автором

Сучасна практика агропромислових господарських одиниць свідчить, що у структурі фінансових ресурсів забезпечення господарської діяльності прибуток є вирішальним. Тому, коли йдеться про фінансовий потік особливо гостро стоїть проблема розблокування джерел формування та раціоналізації напрямів використання прибутку.         Основні шляхи вивільнення фінансових ресурсів в АПК цілком виправдано вбачають у стимулюванні відродження джерел утворення інвестиційних ресурсів на мікрорівні, зменшенні податкового тиску на виробництво, зміні політики доходів у державі з метою залучення до інноваційно-інвестиційних процесів населення як масового інвестора, відновленні довгострокового банківського кредитування тощо.

Фахівці приходять висновку, що значна частина фінансових коштів підприємств АПК, у тому числі і фондів відшкодування, різними шляхами відволікається з виробничої сфери і спрямовується на поточне приватне споживання, накопичується на рахунках населення.

Це дає підстави зробити висновок, що внутрішній фінансовий потенціал не втрачений, тому важливо сформувати ефективний механізм, здатний спрямувати ці кошти на потреби розвитку виробництва, запобігти їх переливання з аграрної сфери у сферу власного споживання та спекулятивного обігу. Основними заходами фінансового оздоровлення виробничої сфери АПК вбачають:

-       подолання тенденції відтоку капіталу з галузей агропромислового комплексу у сферу обігу та за кордон;

-       підвищення норми нагромадження за рахунок капіталізації чистого (після сплати податків) прибутку шляхом введення тимчасового режиму інвестиційного контролю в приватизованому і державному секторах економіки;

-       створення умов для формування і використання за цільовим призначенням фондів амортизаційних відрахувань;

-       акумулювання заощаджень населення для подальшого їх перетворення в реальний промисловий і фінансовий капітал;

-       зняття перешкод для об’єднання вітчизняного банківського і промислового капіталу з метою формування ПФГ (за умов посилення гарантії повернення залучених коштів);

-       прийняття заходів для покращання поточного фінансового стану підприємств АПК шляхом створення державної системи нагляду за виконанням ними своїх фінансових зобов’язань.

Як бачимо, велике значення для пошуку резервів формування фінансових потоків має обумовленість їх обсягів загальним станом економічних процесів в державі, недостатньою фінансовою стійкістю на макрорівні. Проведене дослідження макроекономічного стану дали змогу визначити об’єктивні параметри фінансової стійкості держави, які визначають сталість фінансових потоків усіх рівнів. Параметрами фінансової стійкості виступають:

-       соціально-політична ситуація (рівень соціальної стабільності, вплив опозиції, фінансово-економічна і соціальна політика);

-       загальноекономічний стан ( стан платіжного балансу, інвестиційний клімат, стан реального сектору економіки, масштаби тіньової економіки, рівень оновлення виробничих потужностей),

-       стан фінансового ринку, попит і пропозиція грошової маси, темпи інфляції та інфляційне очікування, вартість і графік обслуговування державного боргу, рівень дохідності ринку цінних паперів, обмінний курс валют, грошова емісія, спрямованість грошово-кредитної політики Нацбанку);

-       внутрішня стійкість (рівень менеджменту, якість стратегії, рівень кваліфікації персоналу).

Отже, основним матеріальним джерелом фінансових потоків на макроекономічному рівні слугує національний дохід країни – новостворена вартість або вартість валового внутрішнього продукту за відрахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів. Збільшення національного доходу є головною умовою росту фінансових ресурсів. Проте фінансовий потік не може виражатися загальною сумою фінансових ресурсів держави і ототожнюватися та розглядатися як сукупний дохід суспільства чи розмір національного доходу,оскільки існує об’єктивна потреба у відшкодування вартості засобів виробництва.

Таким чином, існує багато складностей при формуванні фінансових потоків в АПК. Однак завжди існує значний перелік факторів ендогенного й екзогенного характеру, які здатні впливати на акумуляцію руху фінансових ресурсів, тобто забезпечення інтенсифікації фінансових потоків в досліджуваному секторі економіки. Тому важливо виокремити із цього переліку найбільш істотні.

Стимулювання розвитку АПК передбачає створення чіткої системи фінансування. Така система не обмежується грошовими відносинами з іншими господарюючими суб’єктами та банками, а передбачає ефективне формування й використання фінансових потоків. Аналіз наукових літературних джерел показав, що найбільш поширеним тлумаченням системи фінансування, яке слід визнати найбільш обґрунтованим це – сукупність економічних відносин, які виникають у зв’язку з пошуком, залученням і ефективним використанням фінансових ресурсів, а також організаційно-управлінських принципів, методів і форм їхнього впливу на життєдіяльність суб’єкта господарювання.

Звідси стає очевидним, що система фінансування АПК складається із множини цілеспрямованих фінансових потоків, які перебувають в ієрархічній підпорядкованості та мають специфічні функціональні особливості. З цих позицій система фінансових потоків передбачає наявність таких складових:

-       джерела фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності (процес фінансування);

-       механізм акумуляції коштів, що надходять із різних джерел, принципи та процедури вкладення мобілізованого капіталу;

-       механізм контролю за фінансовими потоками;

-       механізм повернення авансованих у виробничо-господарські процеси кошти;

-       організаційні форми, через які здійснюється використання коштів.

Для забезпечення ефективності усіх вищезазначених складових на підприємствах АПК необхідно використовувати єдиний механізм формування фінансових потоків, який покликаний забезпечити стабільну виробничо-господарську діяльність відповідно до потреб розвитку підприємства або галузі в цілому, найбільш ефективне використання власних фінансових ресурсів, призначених для виконання цих завдань, а також фінансову стійкість підприємства на довготермінову перспективу.

Висновки. Отже, механізм формування фінансових потоків в АПК є досить складним у теоретичному обґрунтуванні, що призводить до виникнення дисфункцій фінансових потоків у процесі їх практичної реалізації. Сам механізм забезпечення сталості руху фінансових потоків аграрних суб’єктів господарювання – це синтез співпраці багатьох фінансово-економічних контрагентів та держави в цілому. Його відповідність екзогенним та ендогенним параметрам засвідчується наявністю широкого впливу традиційних та неформальних джерел формування фінансових потоків. Таким чином, без створення ефективної системи фінансового забезпечення діяльності кожного підприємства аграрної сфери ефективне формування їх фінансових потоків буде неможливим.

 

Список використаних джерел

1. Дем’яненко М.Я. Проблемні питання державної політики фінансової підтримки сільського господарства / М.Я. Дем’яненко // Економіка АПК. - 2011. - № 7. - С.67-72

2.Саблук П.Т. Основні напрями удосконалення державної аграрної політики в Україні / П.Т. Саблук, Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. – 2011.-№ 5. - С.3-16

3. Гришова І.Ю. Аналітичне забезпечення потокових підходів до управління фінансовими ресурсами молокопереробних підприємств / І.Ю. Гришова // Інноваційна економіка. – 2011. - № 2(21). - С.101-105.

4. Присяжнюк А.Ю. Фінансові потоки в інноваційній діяльності: теоретичний аспект / А.Ю. Присяжнюк // Інвестицій: практика та досвід. – 2007. - № 21. - С.28-30.