banner-mia2.gif

ОПУБЛІКОВАНО: Жук В.М. Впорядкування трансакційних витрат – стратегічний фактор посилення конкурентоспроможності / В.М. Жук // Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року: Збірник матеріалів Чотирнадцятих річних зборів Всеукраїнського конгр. вчен. економістів-аграрників, Київ, 16-17 жовт. 2012 р. / Редкол.: Ю.О. Лупенко, П.Т. Саблук, та ін. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2013. – 762 с. - С. 88-95.

В.М. ЖУК, д.е.н., професор,

член-кореспондент НААН, академік-секретар

Відділення аграрної економіки і продовольства НААН

 

ВПОРЯДКУВАННЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ – СТРАТЕГІЧНИЙ ФАКТОР ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

 

Епохи відрізняються продуктивністю праці, рівнем затрат на одиницю продукції, що, в цілому і формує конкурентоспроможність підприємств і цілих країн.

У статті звертається увага на одну із глобальних економічних тенденцій, що вже впливає і буде ще більше впливати на ефективність господарювання – зростання трансакційних витрат.

При розробці будь-яких стратегій розвитку підприємств чи цілих галузей економіки неможливо ігнорувати фактор конкурентозабезпечення, де впорядкування витрат має ключове значення.

Економічна наука завжди приділяла посилену увагу дослідженням як рівня, так і складу витрат на виробництво продукції. Найбільш застосовними є поелементна і постатейна класифікації витрат для визначення собівартості, формування цін та підрахунків результатів діяльності.

Однак в економічній науці застосовуються і інші класифікації витрат. Серед них найбільш сучасною є інституційна, яка класифікує витрати, на трансформаційні та трансакційні.

Слід зазначити, що в сучасній, неокласичній економічній теорії, за дослідженнями Еггертссона, відсутнє конкретне визначення витрат[1]. Причиною цьому є стрімкий темп змін соціально-економічного середовища та економічних парадигм.

Одначе більшість сучасних економістів, подібно Нобелівському лауреату Дугласу Норту[2], наголошують саме на важливості інституційної класифікації витрат. Це пов’язано зі стрімким зростанням в сучасній економіці трансакційних витрат. За дослідженнями Д.Норта, їх частка в національному доході США за 1986 рік складала 45% і має тенденцію до постійного зростання. Така тенденція існує у всіх без виключення країнах, що надає таким витратам ключового значення в проведенні економічної політики. Ґрунтовні дослідження трансакційних витрат проводяться в розвинутих країнах з метою надання їм характеру продуктивних.

Що ж являють собою трансакційні витрати? Перш за все інституціональна теорія виділяє такі витрати зі звичайних витрат з переробки вихідної сировини на готову продукцію, тобто від трансформаційних витрат.

По-друге, незважаючи на те, що єдино-визнаного визначення трансакційних витрат економічна теорія до цих пір не відпрацювала, все ж більшість дослідників сходяться на тому, що це, в основному, витрати на супровід бізнес-діяльності, які в значній мірі залежать від інституційного середовища.

Нами здійснено спробу класифікувати трансакційні витрати саме під вітчизняне інституційне середовище. Виділяються:

      Витрати на організаційно-правове забезпечення бізнесу

      Витрати на пошук і збір інформації, корисної для ведення бізнесу

      Витрати на укладення угод і контроль за ними

      Витрати на лобіювання власних інтересів через професійні обєднання та організації

      Витрати на встановлення та підтримку контактів з впливовими особами

      Витрати, обумовлені інститутами довіри громадськості

      Витрати на соціально-екологічні вимоги.

Часто на практиці частину з таких витрат вітчизняні підприємства пов’язують з монополізмом покупців-посередників, корупцією, адміністративним тиском. Такі витрати економісти не бачать у звітності, а виробники із-за них ладні закривати бізнес. Звичайно, це занадто спрощена картина трансакційних витрат, яка, беззаперечно, перевернута з ніг на голову саме в нашій країні.

Трансакційні витрати є у кожній країні. Проте у цивілізованому світі вони мають не проблемний, а продуктивний характер. Модель таких витрат в економках із розвинутим інституційним середовищем має пірамідальні ознаки стійкості та впорядкованості (рис. 1). Незважаючи на пряме зростання витрат в ВВП, їх частка у одиниці продукції не збільшується.

Image

Рис. 1. Модель витрат в економіці з розвинутим, цивілізованим інституційним середовищем

 

Основу собівартості у цих країнах формують витрати за соціальними статтями. І трансформаційні, і трансакційні витрати не здійснюються у тіньовій сфері.

Відтак тренд трансакційних витрат в країнах з розвинутим інституційним середовищем має чітку тенденцію до зменшення їх частки в собівартості продукції при абсолютному рості (рис. 2).

Image

Рис. 2. Тренд трансакційних витрат в розвинутому, цивілізованому інституційному середовищі (фактор підвищення конкурентоспроможності)

 

Трансакційні витрати збільшуються, оскільки є потрібними для ведення бізнесу, для збільшення його продуктивності, але при цьому їх частка в собівартості продукції зменшується, що підвищує конкурентоспроможність.

В Україні модель інституційних витрат має перевернуту основу (рис. 3). Витрати на оплату праці та соціальні заходи є незначними у собівартості (частина з них знаходиться у тіні). Натомість зростають трансакційні витрати, що у більшості проводяться в тіньовій економіці.

Image

Рис. 3. Модель витрат в економіці з нецивілізованим інституційним середовищем (тіньова економіка, корупція)

 

Тренд вітчизняних трансакційних витрат засвідчує їх абсолютне зростання як в цілому по економіці, так і на одиницю продукції (рис. 4). Національні трансакційні витрати в своїй більшості є непродуктивними, вони не сприяють росту продуктивності бізнесу, а їх значна частка у собівартості зводить до мінімуму конкурентоспроможність наших підприємств.

 

Image

Рис. 4. Тренд трансакційних витрат в нецивілізованому інституційному середовищі (фактор зниження конкурентоспроможності)

 

Проблемні (непродуктивні) трансакційні витрати є особливо загрозливими для малих та середніх підприємств, що, за стратегією, яка сьогодні розглядається, мають формувати основу вітчизняного аграрного бізнесу.  

Відтак для України є вкрай важливим саме впорядкування трансакційних витрат. Першочерговою на цьому шляху є розбудова економічних досліджень. Ми виділяємо наступні стадії такої роботи:

Стадія 1: Наукове окреслення класифікації трансакційних витрат: продуктивних та проблемних

Стадія 2: Наукове забезпечення експертної оцінки трансакційних витрат в економіці та в суб’єктів господарювання;

Стадія 3: Виділення інститутів та інституціональних структур, що породжують проблемні трансакційні витрати;

Стадія 4: Формування моделей управління трансакційними витратами;

Стадія 5: Наукове забезпечення формування формальних (законів) та неформальних інститутів для приведення стану трансакційних витрат в Україні до стандартів цивілізованих країн.

У впорядкуванні трансакційних витрат, приведені їх стану до стандартів країн з розвинутим інституційним середовищем, ключова роль належить бухгалтерському обліку. Адже важливість будь-якого явища в економіці потребує обліку, контролю і аналізу. Розбудова методології такого обліку передбачає:

Стадія 1: Окреслення об’єктів обліку трансакційних витрат;

Стадія 2: Відпрацювання концепції обліку, контролю і аналізу цих витрат;

Стадія 3: Перебудова методології бухгалтерського обліку витрат з урахуванням «інституційної класифікації» (з відповідним внесенням змін у П(С)БО 16);

Стадія 4: Розробка методичних рекомендацій з обліку витрат з урахуванням трансакційної складової (рахунки, регістри);

Стадія 5: Зміна методологічних засад розкриття інформації про витрати у фінансовій та статистичній звітності.

Зважаючи на пасивність влади та бізнесу щодо усунення загроз проблемних трансакційних витрат, лише вітчизняна економічна наука має вказати і визначити шляхи вирішення цієї проблеми. За інших обставин плани та стратегії розвитку вітчизняної економіки приречені.



[1] Т. Еггертссон. Економічна поведінка та інститути

[2] Д. Норт. Інститути, інституційні зміни та функціонування економіки