banner-mia2.gif

С. М. КВАША,

д. е. н., професор, член-кореспондент УААН,

академік-секретар відділення аграрної економіки

та земельних відносин, УААН

Вступ до СОТ: перспективи для аграрного сектора економіки України

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·                     Государственная аграрная политика поддержки.

·                     Мировая организация торговли.

·                     Уровень защиты внутреннего рынка.

·                     Положительные и отрицательные следствия функционирования сельского хозяйства в условиях ВТО.

 

Key issues that are considered:

·                     State agrarian support policy.

·                     World Trade Organization.

·                     Domestic market protection level.

·                     Positive and negative consequences of agriculture functioning in WTO conditions.

 

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні зовнішньоекономічна діяльність як економіки вцілому, так і окремих галузей, зокрема, розглядається з позиції багатопланових стратегій, через здійснення експортно-імпортних операцій з товарами, капіталами і робочою силою, залучення іноземних інвестицій, розвиток конкурентного середовища та заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника, регулювання торговельного балансу держави, стабілізації курсу національної валюти. Після вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов'язання щодо приведення до відповідності законодавчої бази регулювання торгівлі у державному секторі економіки, зокрема аграрному.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем. Питання перспектив вступу України до СОТ для аграрної економіки досліджувалося в наукових працях Зубця М.В., Мельничука Д.О., Галушко В.П., Осташко Т.О., Кобути І.В. Але питання визначення перспективних напрямків державної підтримки аграрного сектору економіки в зв’язку із вступом до СОТ потребує додаткового вивчення.

Формування цілей статті. Автор на основі наукових узагальнень, які характеризують перспективи та наслідки для аграрного сектора економіки у зв'язку із вступом України до СОТ, проводить загальний аналіз вимог Світової організації торгівлі до сільського господарства. Винесені окремі наукові бачення стосовно формування державної аграрної політики в умовах зростаючої конкуренції на аграрному ринку, а також в аналітичному ракурсі розглядаються можливі позитивні та негативні наслідки функціонування сільського господарства України в нових умовах.

Виклад основного матеріалу. Після вступу до СОТ наша країна взяла на себе зобов'язання щодо приведення до відповідності законодавчої бази регулювання торгівлі у державному секторі економіки. У майбутньому ці державні підприємства мають працювати на комерційних засадах. Реєстраційні збори з виробників пестицидів і сільськогосподарських хімікатів, ліцензійні збори з операцій імпорту-експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів будуть приведені до рівня вартості наданих послуг. Серед інших найбільш важливих для сільського господарства є такі, що пов'язані із зобов'язанням не субсидіювати експорт та не встановлювати мінімальні ціни на продукцію імпорту. Крім цього, держава зобов'язується постійно публікувати список товарів і послуг, ціни на які визначаються урядом. Як видно з табл. 1, наша країна вимушена буде обмежити свої митні ставки від 0 до 50%, при цьому середня ставка імпортного мита на сільськогосподарську продукцію зменшиться з 21% і складатиме 10,66% і, відповідно, для м'яса та харчових субпродуктів - з 21,5 до 13,13%, молока і молочних продуктів з 24,8 до 10,1% харчової група, а це вироби із м'яса, риби - з 17,3 до 9,8%, і для 22 групи алкогольних і безалкогольних напоїв відповідно з 23,9 до 13,6%.

Таблиця 1

Ставки імпортного мита в Україні

М'ясо

10%, але не менше, ніж 0,6 євро/кг чи 1 євро/кг (телятина та свинина);

10%, але не менше, ніж 0,4 євро/кг та 30%, але не менше, ніж 1,5 євро/кг (птиця)

Яйця

0,05 (та 1) євро/кг

Молочні продукти

0,1-0,5 євро/кг (молоко та сметана) 1,5 євро/кг (масло); 0,8 євро/кг(сир)

Зерно

40 євро за тону (пшениця); 20 євро за тону (ячмінь); 25%, але не менше, ніж 20 євро/тону (зернові)

Насіння соняшнику соняшнику

0-15% чи 0,8 євро/кг

Олія з насіння ріпаку

5%

Цукор (за квотою)

50%, але не менше, ніж 0,3 євро/кг

Джерело: [3]

Існуючий рівень захисту внутрішнього ринку за окремими видами продукції може бути суттєво змінений після вступу України до COT.

Різні ринки сільськогосподарської продукції по-різному «відчу­ють» приєднання України до СОТ. Останніми роками найбільшу увагу до себе привертають зернові, насіння соняшнику та м'ясо. Серед зернових окремо варто відзначити пшеницю, ячмінь та кукурудзу. Протягом останніх 11 років (з 1996 до 2006) діючий тариф знаходився постійно на достатньо високому рівні, коливаючись в межах 20% (1996 р.) та 60 % (1997 р.) [7]. При цьому ціни внутрішнього ринку, за останніми тенденціями, відповідають світовим. Це свідчить, з одного боку, про значний рівень інтегрованості ринку даного виду продукції в світовий ринок, а з іншого - про те, що за умови зниження тарифу на 16 % суттєвих змін і негативних наслідків це не спричинить.

Щодо продукції тварин­ництва, то за окремими видами цієї продукції маємо загрозу витіснення внутрішніх виробників з українського ринку, оскільки світові ціни значно нижчі за внутрішні. При цьому зауважимо, що залежно від виду продукції різниця становить від 10 до 90% [8].

Отже, саме у тваринництві доцільно найбільш широко застосовувати всі можливі заходи державної підтримки виробництва, сконцентрувати увагу держави на застосуванні заходів зеленої скриньки, які б могли суттєво вплинути на показники галузі. Єдиним недоліком є лише те, що результати не варто очікувати вже наступного дня. Окремо серед загроз варто звернути увагу на проникнення на внутрішній ринок нелегального імпорту продукції.

Щодо інших видів продукції тваринництва - молока та інших видів м'яса, зауважимо, що на сьогоднішній день існують дві основні загрози конкуренція між внутрішнім виробництвом та імпортом може розгортатись за ціною та якістю. І якщо в цій боротьбі цінова конкуренція може бути актуальною вже зараз, то у динаміці варто все більшу увагу звернути на якість продукції.

Протягом переговорного періоду розглядалось декілька базових періодів оцінки сукупного виміру підтримки, які могли бути взяті за основу для зобов'язань при вступі до СОТ (табл. 2). При цьому найбільш привабливим для України був період 1994-1996 pp., але затвердженим став період 2004-2006 pp. у розмірі 602 млн. дол. США.

 

Таблиця 2

Рівень сукупного виміру підтримки у різні періоди

Період, роки

млн. дол. США

млн. грн

1994-1996

1 161

5 863

1997-1999

61

308

2000-2002

226

1 141

2004-2006

602

3 043

Джерело: [9]

До заходів, які нині діють на території України і підпадають під визначен­ня заходів «жовтої скриньки», належать наступні [9]:

Продуктова специфічна підтримка - 25 видів сільськогосподарської продукції отримували державну підтримку:

>    підтримка ринкової ціни по цукру та цукровому буряку;

>    погектарні платежі на гектар посівів (компенсація затрат на виробництво зернових);

>    доплати на 1 кг живої ваги за молодняк ВРХ, кондиційні свині

птицю, реалізовані переробним підприємствам й т. д.;

>    дотації за приріст поголів'я вівцематок та ярок старше 1 року і за
наявне поголів'я;

>    вигода від заставних закупівель зерна;

>     часткова компенсація електроенергії, спожитої при вирощуванні рису;

>     дотації на молоко та м'ясо через механізм ПДВ при їх реалізації переробним підприємствам.

 

Непродуктова підтримка

>       Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки;

>    Часткова компенсація кредитних ставок комерційних банків за пільговими кредитами;

>       Часткова компенсація вартості мінеральних добрив;

>    Акумуляція ПДВ для закупки матеріально-технічних ресурсів.

До заходів «зеленої скриньки» належать: послуги загального характеру, які надаються виробникам с-г продукції:

>    науково-дослідні роботи;

>    послуги щодо створення інфраструктури;

>    боротьба з шкідниками і хворобами рослин та тварин;

>    поширення досвіду та консультативні послуги;

>    маркетинг, просування товарів на ринок;

>    підготовка та перепідготовка і підвищення кваліфікації;

>     створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки.

Прямі платежі виробникам сільськогосподарської продукції:

>       сприяння структурним змінам за допомогою стимулювання інвестицій;

>    бюджетні виплати у разі стихійного лиха;

>    виплати за програмами охорони навколишнього середовища;

>    регіональні програми надання допомоги;

>    фінансова участь держави у програмах страхування доходів і гарантування безпеки доходів.

Проведено також аналіз основних аграрних ринків країн Східної Європи: виробництво, експорт, імпорт продукції після приєднання цих країн до ГАТТ/COT. Так, за простеженими країнами та відповідними ринками можна зробити висновок, що виробництво в країнах Східної Європи після вступу до ГАТТ мало тенденцію до збільшення, а після приєднання до СОТ до зменшення виробництва, в той час, коли експорт в країнах Східної Європи після вступу до ГАТТ зріс; а після приєднання до СОТ залишився приблизно однаковим; імпорт після вступу до СОТ зріс (табл. 4-6).

Зауважимо, що дане дослідження направлене лише на оцінку можливих наслідків для окремих країн. Також, на нашу думку, найбільш показовим є досвід Польщі, як країни, яка за структурою сільськогосподарського виробництва, обсягами виробництва та іншими важливими показниками на момент вступу до СОТ є найбільш подібною до України.

Таблиця 4

Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції в країнах Східної Європи після приєднання до ГАТТ та СОТ

Вид

с.г.продукції

Угорщина

Румунія

Болгарія

Польща

ГАТТ зІ973

СОТ

зІ9955

ГАТТ

зІ971

СОТ зІ995

СОТ

зІ996

ГАТТ

зІ967

СОТ зІ995

Олія

+

-

+

-

-

+

=

М'ясо птиці

+

=

+

-

-

+

+

Цукор

+

=

+

 

 

+

+

М'ясо

+

+

+

 

 

+

_

Пшениця

+

_

+

 

 

+

+

Кукурудза

+

 

+

 

=

+

+

Свинина

+

+

+

 

 

+

 

Джерело: [5]

Таблиця 5

Динаміка експорту сільськогосподарської продукції в країнах Східної Європи після приєднання до ГАТТ та СОТ

Вид сільсько-

господарської продукції

Угорщина

Румунія*

Болгарія

Польща

ГАТТ

зІ973

СОТ

зІ995

ГАТТ

зІ971

СОТ

з 1995

СОТ

зІ996

ГАТТ 1967

СОТ

з1995

Олія

+

 

+

 

+

+

 

М'ясо птиці

+

-

=

+

+

+

+

Цукор

:+

-

+

=

 

-

=

М'ясо

+

 

+

=

 

 

+

Пшениця

+

+

+

 

+

 

+

Кукурудза

+

+

+

 

 

 

+

Свинина

+

+

+

 

=

=

=

 

Таблиця 6

Динаміка імпорту сільськогосподарської продукції в країнах Східної Європи після приєднання до ГАТТ та СОТ

Вид сільсько-

господарської продукції

Угорщина

Румунія

Болгарія

Польща

ГАТТ зІ973

СОТ зІ995

ГАТТ зІ971

СОТ зІ995

СОТ зІ996

ГАТТ

з 1967

СОТ

з 1995

Олія

+

=

+

+

 

+

+

М'ясо птиці

+

+

+

=

+

+

+

Цукор

=

-

+

-

=

+

+

М'ясо

-

-

+

+

-

+

-

Пшениця

-

+

+

 

+

+

 

Кукурудза

+

_

+

+

+

+

=

Свинина

+

+

+

+

 

+

 

Джерело: [5]

+ зросло;

зменшилось;

= залишилось на рівні.

Результати аналізу свідчать про те, що країни Східної Європи після приєднання до СОТ почали імпортувати товарів більше, в той час коли виробництво зменшилось, а експорт залишився на тому рівні, що й до вступу в СОТ.

Окремо можнаі навести певну довідкову інформацію. Так, В'єтнам став членом СОТ наприкінці 2006 року, режим вільної торгівлі був запроваджений тут з 1 січня 2008 року, при цьому лише за І квартал 2007 року обсяги виробництва у підприємствах всіх видів власності (40% - підприємства з іноземними інвестиціями, 36,5 % - приватний бізнес, 23,4 - державні компанії).

Вступ до СОТ також приведе до певних змін законодавства щодо оподаткування галузі. Це пов'язано, в першу чергу, із зобов'язаннями щодо зменшення протягом адаптаційного періоду, а потім і подальшого скасування державних пільг та дотацій. До таких кроків варто віднести законопроект №1419, від 23 січня 2008 року, який зареєстрований у Верховній Раді, що передбачає відміну нульової ставки податку на додану вартість (ПДВ) для сільськогосподарських товаровиробників та змінити механізм повернення ПДВ і зробити його непрямим.

Це означає, що сільськогосподарські підприємства сплачуватимуть податок державі, яка відкладатиме гроші на окремий рахунок. При цьому повернути сплачений державі податок зможуть лише ті підприємства, які витрачатимуть акумульований ПДВ за підзвітний період на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

За оцінками окремих експертів таке удосконалення законодавчої бази в решті-решт може негативним чином відобразитись на виробництві або споживанні окремих видів продукції. Щоб вийти зі скрути, підприємствам залишиться підвищити відпускні ціни на м'ясо або знизити закупівельні, за якими сировина постачається на комбінати від селян. Все це відіб'ється на кінцевому споживачеві.

Інша сторона медалі - приведення до відповідності сертифікації української продукції. Нині лише невелика кількість українських товаровиробників отримали відповідні документи щодо сертифікації у відповідності до ISO.

На думку експертів, вступ до COT найбільше відобразиться на виробниках харчової промисловості (зокрема м'ясо-молочному секторі та цукровиках). Основною причиною цього стане спрощення митного режиму.

Окрему увагу варто приділити перспективам українських сільськогосподарських виробників на зовнішньому ринку. Визначальним критерієм, що буде характеризувати стан національної економіки і який, на нашу думку, в майбутньому буде впливати на економічні наслідки вступу до COT, є конкурентоспроможність, яка з точки зору економічних критеріїв визначається через ціну, якість та ліквідність, забезпечену через масштаб виробництва. Завданням науки є вивчення рівня цих показників відносно чотирьох ієрархічних рівнів: товару, підприємства, галузі і держави, тобто від мікро- до мезо- та макрорівня.

Найбільш важливим критерієм конкурентоспроможності, як відомо, є ціна. Конкурентоспроможність української сільськогосподарської продукції за ціною обумовлюється порівняно низькою собівартістю її виробництва. Однак, уже сьогодні закупівельні ціни в Україні наближаються або рівняються Європейським, наприклад ціна, молока у ЄС на 2007 рік встановлена на рівні 25,72 євро за центнер. У майбутньому собівартість вітчизняної продукції збільшуватиметься, оскільки оплата праці, вартість енергоносіїв буде зростати, а вартість засобів захисту рослин, добрив, а також витрати на транспортування вже зараз відповідають світовим.

Проблеми якості сільськогосподарської продукції мають інший порядок: це не тільки формування національних підходів до нових стандартів якості, а й розуміння якості сільськогосподарської продукції і агропродовольчих товарів споживачами в контексті генетично модифікованих продуктів та таких, що вироблені на основі антибіотиків, гормонів та стимуляторів росту. Наші намагання реалізувати програми якості "від грунту до столу" , чи від "стійла до столу" або від "ферми до вилки" не отримають ніякого позитивного ефекту, якщо виробники сільськогосподарської сировини, а особливо її переробники, не замисляться над тим, якою ціною платять українці за «накачане» повітрям і водою м'ясо. І тут уже мало однієї Української лабораторії якості, що ефективно виконує свою відповідальну і складну місію в Національному аграрному університеті Нам треба ще мінімум п'ять таких центрів якості, щоб державні кошти, витрачені на підтримку сільського господарства повернулися не лише економічним ефектом для тих, хто їх отримав, але і національним патріотизмом вітчизняних товаровиробників до здоров'я своєї нації.

Стосовно третього чинника ліквідності, то його необхідно розглядати у контексті масштабів формування сукупної пропозиції та сукупного попиту на аграрних ринках окремих країн та економічних угрупувань. Завданнями аграрної науки є постійний моніторинг стану ринків найбільш важливих для нас торгових партнерів. Наприклад, ринок м'яса, продуктів переробки молока, як до речі і деяких інших, у РФ не сформований по пропозиції - внутрішнє споживання більше за виробництво, тому це важливий ринок для української сільськогосподарської. продукції, яка відома і знайома своїми стандартами для російських споживачів. Крім перспектив створення зони вільної торгівлі з ЄС в України є ще можливість претендувати на квоти при вступі РФ до СОТ. Поряд з цим великий, ємкий ринок країн ЄС сформований за пропозицією майже по всій товарній номенклатурі сільськогосподарської та харчової продукції, за виключенням насіння соняшнику, а по деяких роках і по зернових. Так, рівень самозабезпеченості пшеницею протягом кількох останніх років, починаючи з 2000 р. у середньому становив 115%, цукром 113%, яловичиною 104%, свининою 107%, у той же час у структурі ринку олійних соняшник займає лише 12%. Тому конкурувати на великому європейському ринку за відсутності квот, а на сьогодні у нас є квота на мед, ми зможемо лише за рахунок ціни та якості.

Потенційне і досить реальне протягом найближчого часу членство України у СОТ безперечно буде зумовлювати як для економіки України в цілому, так для сільського господарства зокрема, певні як позитивні, так і негативні наслідки. Як зазначалось раніше, ми пропонуємо визначати їх за окремими групами інтересів. Так, по-перше для України, як держави, узагальнені економічні переваги можемо прогнозувати у наступних напрямках:

-    прискоренні структурних реформ і реформ управління галуззю за рахунок іноземних інвестицій, міжнародного менеджменту та технологій;

-    відкриття для  українських виробників кращих  експортних можливостей, збільшення масштабів виробництва та доходності в експортно-орієнтованих галузях економіки, у т.ч. й в АПК;

-    лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків і власних конкурентних переваг на ньому;

збільшенні доходної частини бюджету від розширення міжнародної торгівлі, і як відмітив недавно Міністр економіки, за рахунок надходжень від розширення поля оподаткування митних платежів при імпорті;

- від доходів при реалізації вітчизняної продукції на зовнішніх ринках і інших ефектів внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків товарів, капіталів і праці.

Однак, членство у цій організації може зумовити і певні негативні наслідки, які, в першу чергу, будуть пов'язані із зростаючими витратами бюджету на заходи, пов'язані зі вступом до COT приведенням законодавства, нормативно-правової бази до відповідних вимог, формуванням нової технологічної бази у державному управлінні, діяльності нових представницьких органів і т.п. Економічні проблеми державного рівня можуть також очікуватись на внутрішньому ринку певних товарів та послуг шляхом його захоплення через недобросовісну конкуренцію або тривалий демпінг, а переваги вільного доступу на ринки більшою мірою стосуватимуться ринків з ціновою конкуренцією, тобто, ринків сировинної продукції. Тому, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то вона ще тривалий час утримуватиметься у сфері низькотехнологічного експорту з низьким рівнем прибутків, оскільки переваги вільного доступу до ринку більшою мірою стосуються ринків з ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції.

Для вітчизняних товаровиробників сільськогосподарської продукції вступ до COT дає можливість збільшити прибутки, викликані розширенням доступу до іноземних ринків, у т.ч. країн які, ще претендують на вступ до СОТ, отримати більш широкий доступ до іноземних інвестицій, здійснювати спільну підприємницьку діяльність. Певні конкурентні проблеми та обмеження українські виробники агропродовольчої продукції мають передбачати внаслідок збільшення субсидованого імпорту продовольства походженням із країн ЄС та інших країн, зокрема м'яса, цукру, молочних продуктів тощо, що прямо залежить від зменшення ступеня захисту внутрішнього ринку через мито. Дотримання вимог СОТ у сфері прав власності на біологічні активи, санітарних і фітосанітарних аспектах буде змушувати національних виробників більше коштів витрачати саме на заходи стандартизації як умов виробництва так і продукції.

Є підстави стверджувати, що найбільш позитивні наслідки членства очікуються для споживачів продовольчої продукції, інтереси яких, тобто всього населення України, залишились поза загальною дискусією щодо наслідків вступу до СОТ. Лібералізація зумовить розширення асортименту та якості пропонованих на ринку товарів, є підстави навіть для певного оптимістичного прогнозу щодо зменшення ціни на деякі види конкурентної продукції, висококваліфіковані робітники також отримають також доступ до більш оплачуваної праці.

 

Список використаних джерел

1.              Зубець М. Актуальні проблеми економіки України / М. Зубець, Б. Панасюк. –  К.: Аграр. наука, 2004. - 84 с.

2.              Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, www.ier.kiev.ua.

3.              Кваша С.М. Конкурентоспроможність  української сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку / С.М.Кваша, Н.Є.Голомша. - К., 2002.

4.              Мельничук Д.О. Основні напрямки агрополітичної інтеграції України до світової організації торгівлі / Д.О. Мельничук, В.П. Галушко, С.М. Кваша // Аграрна наука і освіта. - 2003. - № 1-2. Т. 4. - С.123-131.

5.              Національна безпека і оборона [Електронний ресурс] : Україна і Світова організація торгівлі – 2002 – № 6(ЗО) С. 2-44. – Режим доступу до журн.: www.uceps.com.ua/magazine/.

6.              Хто і чим заплатить за вступ України до СОТ? Частина VI [Електронний ресурс]  / І. Воронцов // Економічна правда – 14.03.2008 – режим доступу:  http://www.epravda.com.ua/publications/47da3efe6f68a/.

7.      Кобута І.В. Оцінка впливу вступу України до СОТ на окремі ринки сільськогосподарської продукції / І.В. Кобута, О.Л. Шевцов // Економіка АПК –  2007. –  № 1. – С. 127-135.

8.      Наслідки вступу до СОТ для української економіки: оцінка цінової конкурентоспроможності: дослідження Аналітично-дорадчого Центру Блакитної стрічки Програми розвитку ООН в Україні / [А. Баяр, І. Кобута, Є. Шкарбан, О. Шевцов] – К.: 2007. – 39 с.

9.      Кобута І.В. Державна підтримка сільського господарства у контексті вступу України до СОТ [Електронний ресурс] : Матеріали презентації на Міжнародній конференції «Агробізнес України та СОТ: нові можливості та загрози» / І.В. Кобута – Режим доступу: http://www.un.org.ua/brc/ua_wdp_src/State%20Support%20WTO%201%20February%202008.pdf.