banner-mia2.gif

УДК 338.12.017

Г.І. ЦИЛЮРИК, к.е.н., доцент,

Державна академія житлово-комунального господарства

 

ЯКІСТЬ ТОВАРУ – КЛЮЧОВИЙ ВАЖІЛЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

 

Питання, які розглядаються:

·      Проаналізовано основні напрями підвищення конкурентоспроможності товару за рахунок поліпшення його якісних характеристик.

Ключові слова: якість, рівень якості продукції, конкурентоспроможність, стандартизація, сертифікація.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

· Проанализированы основные направления повышения конкурентоспособности товара за счет улучшения его качественных характеристик.

Ключевые слова: качество, уровень качества продукции, конкурентоспособность, стандартизация, сертификация.

 

Issues that are examined:

· The main directions of improving the competitiveness of goods by improving its quality characteristics.

Keywords: quality, level of product quality, competitiveness, standardization, certification.

 

Постановка проблеми. Складовою формування конкурентоспроможності підприємств є якість їх продукції. Під якістю продукції, як економічною категорією, розуміють відповідність властивостей та ознак товару вимогам і потребам кінцевих споживачів.

Основна проблема, що виникла на сьогоднішній день полягає в тому, що більшість товаровиробників не приділяє належної уваги якості продукції. Останнім часом експерти неодноразово стали звертати увагу на погіршення якості більшої частини виробленої продукції. В умовах реалізації Україною торгівельної політики, відповідно до правил Світової організації торгівлі, така тенденція ставить під загрозу конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Крім того згідно із сучасними ідеями в сфері забезпечення якості кінцевої продукції, менеджмент якості виступає фактично наскрізним аспектом управління підприємством поряд із витратами, часом тощо. Виходячи з цього, сам термін "якість" зазнав змін, які знайшли своє відображення у текстах міжнародних стандартів. Більшість визначень, що надавалися науковцями, існують як альтернативна спроба уточнити дане поняття та розкрити його зміст, виходячи із загальних тенденцій розвитку науки управління на певному історичному етапі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням конкурентної боротьби, розвитку конкуренції як одного із базових принципів ринкової економіки та менеджменту якості як фундаменту забезпечення конкурентоспроможності сучасного підприємства присвятили свої праці такі відомі вчені-економісти як Г. Азоєв, Ф. Найт, М. Портер, Д. Рікардо, А. Сміт, Й. Шумпетер. Серед вітчизняних науковців, які досліджували означені проблеми, слід відзначити праці Д. Барабася, А. Вакуленка, Б. Гунського, О. Дуброва, С. Климента, С. Мочерного, Т. Омельяненка та інших. Враховуючи, що деякі аспекти економічного змісту якості товару, аналізу конкурентної боротьби в умовах ринкових відносин на сьогодні залишаються недостатньо дослідженими або носять проблемний характер, вважаємо за доцільне більш детально обґрунтувати та дослідити вище зазначені питання. У зв’язку з цим, в сучасних умовах, необхідно створити таку систему управління якістю продукції, яка б задовольняла потреби споживачів, а головне – підвищила б якість життя суспільства.

Метою написання статті є узагальнення теоретичних та практичних аспектів значення управління якістю в системі менеджменту та розгляд якості як основного важелю конкурентоспроможності товару.

Виклад основного матеріалу дослідження. Необхідність здійснення цілеспрямованої діяльності по забезпеченню і підвищенню якості продукції на вітчизняних підприємствах обумовлена відносинами конкуренції, властивими ринковим умовам господарювання. В міру насичення ринку конкурентна боротьба за споживача посилюється, при цьому багаторазово зростає роль нецінових форм конкуренції, і в першу чергу конкуренції за якістю.

У зв’язку з цим, підвищення якості розглядається як один з найважливіших шляхів підвищення конкурентоспроможності, досягнення конкурентних переваг, що, у свою чергу, сприяє підвищенню економічної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. При цьому можливі додаткові витрати виробника, пов’язані з підвищенням якості, повинні бути виправдані зростанням обсягів виробництва і зниженням питомих витрат на одиницю продукції за рахунок економії на умовно-постійних витратах. Зниження ж питомих витрат свідчить про підвищення економічної ефективності виробництва.

На основі узагальнення та систематизації теоретичних основ і проблем підвищення якості продукції, дослідимо зміст поняття "якість".

У деяких теоретичних джерелах "якість" визначають як "придатність для використання", "відповідність меті", "задоволення потреб споживача" чи "відповідність вимогам". Усе це відбиває тільки окремі аспекти якості [6, с. 446]. Формування підходів до розуміння категорії "якість" наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Формування підходів до розуміння категорії “якість”

Автор

Визначення “якості”

Аристотель

(ІІІ ст. до н.е.)

Диференціація за ознакою "гарний - поганий";

Різниця між предметами.

Гегель

(ХІХ ст.  н.е.)

Якість є ототожненою з буттям визначеністю в тому розумінні, що дещо перестає бути тим, чим воно є, коли воно втрачає свою якість.

Ісікава К.

(1950 р.)

Якість – властивість, котра реально задовольняє споживачів.

Джуран Дж

(1979 р.)

Придатність до використання, тобто відповідність призначенню;

Ступінь задоволення споживача.

ГОСТ 15467-79

Сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольнити певні потреби відповідно до її призначення.

Українська асоціація якості

Якість – це процес безперервного вдосконалення, спосіб ведення бізнесу, коли необхідно бути краще, досконаліше інших, а не просто мати продукцію кращої якості.

Міжнародний стандарт ISO 8402-86

Сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, що надають їм можливість задовольняти обумовлені або передбачувані потреби споживачів.

Міжнародний стандарт ISO 9000-2000

Ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції, процесу або системи задовольняє сформульовані потреби або загальнозрозумілі чи обов’язкові очікування.

 

Канонічне визначення поняття "якість продукції" є таким: якість – це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Встановлені потреби зафіксовані у правових нормах, стандартах, замовленнях, угодах, технічних умовах поставок та інших документах. Передбачувані потреби – це ті очікування, які споживач зазвичай не формулює конкретно, але відносить до стійких побажань; до них можна віднести, наприклад, відповідність продукту моді, звичкам споживачів, національним або культурним особливостям споживання тощо.

Основними причинами, що визначають необхідність забезпечення і підвищення якості є:

-                     безперервне і кількісне зростання потреб (особистих, суспільних, виробничих), їх якісний розвиток і видозміна;

-                     зростання ролі і темпів науково-технічного прогресу в розвитку науки, техніки, виробництва, економіки;

-                     удосконалення і ускладнення конструкцій виробів, що випускаються, підвищення значущості функцій, які виконуються ними;

-                     збільшення обсягу виробництва продукції і, як наслідок, можливе зростання вартості браку;

-                     посилення вимог до інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності;

-                     посилення конкуренції на внутрішніх і світових ринках [2, с. 39].

На міжнародному ринку в поняття якості включається все, що сприймається споживачами, і а саме: фізичні властивості; функціональні характеристики; конструктивні й ергономічні параметри; безпека користування товаром; упаковка; дозування.

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Іншими словами, рівень якості продукції – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня (рис. 1).

Image

Рис. 1. Характеристика рівнів якості продукції

 

Кількісна оцінка рівня якості продукції (як нормативного, так і фактичного) може здійснюватися різними методами. Деякі автори для визначення розміру кількісних показників рівня якості та їх оцінки пропонують використовувати такі методи:

1)  експериментальний – заснований на застосуванні технічних вимірювальних засобів і дає фізико-хімічну характеристику продукту;

2)    розрахунковий – характеризується обчисленнями з використанням параметрів, знайдених іншими методами; слугує для обчислення значень показників продуктивності і зберігання; використовується насамперед для проектування продукції, коли остання ще не може бути обєктом експериментальних досліджень;

3)    органолептичний – заснований на сприйнятті органів відчуттів (зору, слуху, смаку) без застосування технічних вимірювальних або реєстраційних засобів; дає змогу оцінити ергономічні й естетичні показники якості продукції;

4)    експертний – заснований на думках групи фахівців-експертів,

5)  соціологічний – полягає в зборі й аналізі думок споживачів продукції;

6)  реєстраційний – характеризується використанням інформації, яку отримують підрахунком кількості визначених подій, предметів або витрат.

Забезпечення і підвищення якості має велике значення як для підприємств галузі, так і для споживачів, а також для економіки в цілому [рис. 2.].

Image

Рис. 2. Вплив якості та конкурентоспроможності продукції на ефективність діяльності підприємства

 

Велику роль у забезпеченні якості і, як наслідок, конкурентоспроможності продукції відіграють стандартизація, сертифікація та системи управління якістю.

Стандартизація – це діяльність зі встановлення у нормативних документах певних вимог (норм, правил та характеристик) для гарантування: безпеки продукції (послуг) для навколишнього середовища, життя, здоров’я та майна споживачів; технічної й інформаційної сумісності; взаємозамінності продукції, якості продукції та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки та технології; єдності вимірів; безпеки господарських об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних та техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій.

Стандарт – документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизують. Він є не тільки технічним, а й державним документом. Стандарти містять повну характеристику товару: технічні умови його виготовлення, правила приймання; сортування; пакування; маркування; транспортування; зберігання [5].

Оцінюючи якість товару насамперед визначають його відповідність стандартам. Відповідність стандартам – регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару нанівець.

Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, завдяки якій незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Розвинена національна сертифікація слугує інтересам споживача, захищаючи його від низькоякісної, а то й просто шкідливої для здоровя продукції. Сертифікація продукції – це не стільки засіб контролю, скільки чинник економічного регулювання якості, елемент ринкових відносин.

Система якості – це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Вибираючи товар, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов’язаними з експлуатацією виробу.

Якість => Задоволеність споживача => Цінність / Вартість

Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, щоб ціна продукції відповідала її якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача.

Висновки та пропозиції. Для економіки в цілому підвищення якості означатиме посилення позицій вітчизняних виробників продовольства як на внутрішньому, так і на світовому ринках, розширення можливостей для виходу на зарубіжні ринки, характерні високою платоспроможністю, розвиток торгової та економічної співпраці, поліпшення інвестиційного клімату, що принесе додаткові надходження засобів в економіку країни, сприятиме її оздоровленню, зміцненню і розвитку.

Основними напрямками підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, на нашу думку, можуть бути:

-      використання досягнень науки й техніки в процесі проектування виробів;

-      впровадження новітніх технологій виробництва та суворе дотримання технологічної дисципліни;

-      забезпечення необхідної оснащеності виробництва;

-      удосконалення стандартів і технічних умов, що застосовуються, сертифікація продукції;

-      впровадження сучасних норм і методів організації та управління виробництва;

-      удосконалення методів контролю та самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

-      розширення прямих господарських зв’язків між виробниками та споживачами;

-      узагальнення та використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо підвищення якості та конкурентоспроможності продукції;

-      застосування узгодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості виробів;

-      встановлення прийнятних для виробників та споживачів цін на продукцію;

-      використання належної мотивації праці всіх категорій персоналу;

-      всебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, яка адаптована до ринкових умов господарювання.

 

Список використаних джерел

1.  Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник / Афанасьєв М.В., Плоха О.Б. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 320 с.

2.  Вандяк Н.П. Значення підвищення якості продукції на підприємствах харчової промисловості / Вандяк Н.П. // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство. Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції 18 травня 2007 р. – Тернопіль, 2007. – С. 38 – 40.

3.   Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності:  ДСТУ ISO 9004 – 2001. – К.: Держстандарт України, 2001. – 61 с.

4.  Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р.  № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – С. 379.

5.  Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 31. – С. 145.

6.  Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / [С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О Барабань та ін.]. – [Вид. – 2-ге, без змін]. – К.: КНЕУ, 2009. – 520 с.