banner-mia2.gif

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18.10.2006 р. N 11718/5/-15-0216

Щодо правомірності застосування міською радою в договорах оренди землі індексу інфляції

 

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (у редакції Закону України від 19.09.96 р. N 378/96-ВР зі змінами і доповненнями /далі - Закон N 2535-XII/), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 2 цього Закону використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-XII).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 02.10.2003 р. N 1211-IV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161-XIV), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (розділ X Перехідних положень Земельного кодексу).

Статтею 21 Закону N 161-XIV встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом N 2535-XII, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У разі, якщо орендодавцем землі виступає відповідний орган місцевої влади, то орендар, уклавши з ним договір на оренду землі, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ст. 22 Закону N 161-XIV).

Статтею 72 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV) установлено, що у 2006 році по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2006 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону N 2535-XII.

Згідно зі статтею 23 Закону N 2535-XII грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошової оцінки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (далі - постанова N 783).

 

Відповідно до ст. 3 цієї постанови на Держкомзем України покладено обов'язки повідомляти Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах, обласні, Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів про необхідність щороку індексувати грошову оцінку земель (як сільськогосподарського призначення, так і населених пунктів) на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації, розрахований відповідно до постанови N 783.

Державний комітет України по земельних ресурсах листом від 13 січня 2006 року N 14-22-7/114 повідомив Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах, обласні, Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів про те, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 р. необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,035 за 2005 рік, який розрахований виходячи з середньорічного індексу інфляції за 2005 рік - 113,5 % відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою N 783.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення у відповідності з постановою N 783 індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

 

Ki = [I - 10] : 100,

 

де I - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

 

Для забезпечення справляння земельного податку та орендної плати за землю у 2006 році грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96 р., та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.95 р., підлягає індексації станом на 01.01.2006 р. на коефіцієнт 2,551, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік - 1,703, за 1997 рік - 1,059, за 1998 рік - 1,006, за 1999 рік - 1,127, за 2000 рік - 1,182, за 2001 рік - 1,02 та за 2005 рік - 1,035.

При цьому слід мати на увазі, якщо значення Ki не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Згідно із частиною першою статті 14 Закону N 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Що стосується застосування індексу інфляції у розрахунках орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, то слід зазначити, що Держкомзем України своїм листом від 22.07.2005 р. N 14-22-4/6072 повідомив наступне.

Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону N 161-XIV і є однією із істотних умов договору оренди.

Розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, за земельні частки (паї), землі сільськогосподарського призначення встановлюється в залежності від їх нормативної грошової оцінки, яка щорічно індексується відповідно до постанови N 783 станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається в залежності від середньорічного індексу інфляції, визначеного за даними Держкомстату України.

Юридичні особи (у т. ч. СПД), повинні самостійно обчислювати суму земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і щороку індексувати нормативну грошову оцінку земель.

Виходячи з наведеного, якщо у договорі оренди земельних ділянок не передбачено проведення індексації грошової оцінки, яка впливає на розмір орендної плати, - орендодавець має право вимагати збільшення її розміру, з огляду на вимоги чинного законодавства України.

Проте, ця процедура повинна бути виконана шляхом переукладення договору або через оформлення додаткової угоди, оскільки відповідно до статті 30 Закону N 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону N 161-XIV).

 

 

 

Заступник Голови Л. Є. Боєнко 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

ЛИСТ

від 10.01.2006 р. N 14-22-12/8

 

Щодо роз'яснень деяких питань земельного законодавства

 

<…>

Питання 1. Яким чином слід оформляти право користування земельною ділянкою під автомобільною стоянкою та на які органи покладено такі функції? Якщо організації не належать до державної та комунальної власності, то в якому розмірі слід сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку в 2005 році?[1]

 

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 цього ж Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано статтею 124 Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно із статтею 39 вказаного Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зважаючи на викладене, зацікавлена у відведенні земельної ділянки під розміщення автостоянки особа має звернутись з відповідним клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У разі переоформлення або продовження строку права користування земельною ділянкою із різних причин юридична особа також має звернутись з відповідним клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою та другою статті 125 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі врегульовано Інструкцією, яка затверджена наказом Держкомзему від 04.05.99 N 43, що зареєстрований в Мін'юсті 04.06.99 за N 354/3647.

Використання землі згідно Закону України "Про плату за землю" в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно частин другої та четвертої статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін. Орендна плата за землі державної та комунальної власності не повинна бути нижче земельного податку та більше 10 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Отже, орендна плата за використання земельної ділянки сплачується на підставі договору оренди, укладеного між відповідного особою та розпорядником земель державної чи комунальної власності.

 

Питання 2. Чи повинно садівницьке товариство сплачувати податок на землю, якщо всі земельні ділянки приватизовані? [2]

 

Згідно частин першої, четвертої та шостої статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про плату за землю" власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Отже, у разі приватизації усіх земельних ділянок садівницького товариства - їх члени - сплачують земельний податок самостійно, а садівниче товариство, як юридична особа, сплачує земельний податок лише за земельні ділянки загального користування.

 

 

 

Заступник Голови Комітету  В. В. Жмуцький 

 



[1] Виділено редакцією.

[2] Виділено редакцією.