banner-mia2.gif

 

Правові підстави набуття права на землі водного фонду

В Україні рибницькі господарства, що вирощують рибопосадковий матеріал та товарну рибу розташовані на землях які за чинним законодавством відносяться до земель водного фонду.

 Згідно ст. 58 Земельного кодексу України (далі - 3К), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

   Відповідно до ст. 59 ЗК землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів  місцевого  самоврядування  можуть  безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

На землях водного фонду, що перебувають у державній або комунальній власності, права постійного користування набувають лише підприємства з державною або комунальною формою власності. Для рибогосподарських потреб із земель водного фонду можуть передаватися юридичним особам і громадянам на умовах оренди озера, водосховища, інші водойми, а також земельні ділянки прибережних захисних смуг і т. і.

Відповідно до спеціального законодавства, а саме ч. 2 ст. 85 Водного кодексу України, у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст. 123 ЗК.

           

Земельний податок  за землі водного фонду

   Відповідно до ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону України "Про плату за землю" від 3.07.1992 р. №2535-ХІІ. Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Розмір земельного податку визначається виходячи з площі земельної ділянки і встановленої ставки податку. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Це означає, що податок за землю має сплачуватись за час фактичного користування земельною ділянкою незалежно від моменту належного оформлення права власності на відповідну земельну ділянку. Земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця (ст. 17 Закону України "Про плату за землю").

За земельні ділянки, передані в постійне користування або у приватну власність із земель водного фонду за межами населених пунктів, юридичні особи і громадяни сплачують земельний податок у розмірі 0,3% від грошової оцінки 1 га ріллі по області на 1 січня 2003 року.  В межах населених пунктів ставка земельного податку справляється у розмірі 25% за земельні ділянки надані для виробництва рибної продукції, та 3% за зайняті виробничими та господарськими будівлями і спорудами, від суми земельного податку обчисленого за ставкою 1% від їх грошової оцінки. Якщо грошова оцінка цих земель не встановлена, то розмір земельного податку для рибогосподарських підприємств залежить від чисельності населення та підпорядкування населених пунктів (табл.1).

 

Таблиця 1.

Розмір земельного податку за землі водного фонду у випадку коли грошову оцінку земельних ділянок не встановлено.

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. чол.

Ставка земельного податку, грн/га.

Земельний податок за 1 га, грн.

за водойми, надані для виробництва рибної продукції

за ділянки, зайняті виробничими і господарськими будівлями і спорудами

до 0,2

150

37,5

4,5

від 0,2 до 1

210

52,5

6,3

від 1 до 3

270

67,5

8,1

від 3 до 10

300

75,0

9,0

від 10 до 20

480

120,0

14,4

від 20 до 50

750

187,5

22,5

 

900*

225,0

27,0

від 50 до 100

900

225,0

27,0

 

1260*

315,0

37,8

від 100 до 250

1050

262,5

31,5

 

1680*

420,0

50,4

від 250 до 500

1200

300,0

36,0

 

2400*

600,0

72,00

від 500 до 1000

1500

375,0

45,0

 

3750*

937,5

112,5

від 1000 і більше

2100

525,0

63,0

 

6300*

1575,0

189,0

*У містах Києві, Сімферополі, та містах обласного підпорядкування.

 

Фіксований сільськогосподарський податок

Внесеними змінами до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” (Закон України від 23.12.2004 р. №2287 – IV) рибницьким, рибальським і риболовецьким господарствам дозволено за використання земель водного фонду для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах  сплачувати фіксований сільськогосподарський податок у розмірі 0,45% грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим,  проведеної за станом на 1 липня 1995 року. Розміри фіксованого та земельного податків для рибогосподарських підприємств наведено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Розміри податків для рибогосподарських підприємств за використання земель водного фонду.

Адміністративно-територіальна одиниця

Грошова оцінка 1 га ріллі, грн

Податок з 1 га земель водного фонду, грн.

на 01.07.1995 р.

на 01.01.2003 р.

фіксований

земельний

АР Крим

4387

10814

32,44

19,74

Вінницька

3927

9680

29,04

17,67

Волинська

3555

8763

26,29

16,00

Дніпропетровська

3862

9520

28,56

17,38

Донецька

4138

10200

30,60

18,62

Житомирська

2444

6024

18,07

11,00

Закарпатська

3115

7678

23,03

14,02

Запорізька

4018

9904

29,71

18,08

Івано Франківська

3392

8361

25,08

15,26

Київська

3796

9357

28,07

17,08

Кіровоградська

3811

9394

28,18

17,15

Луганська

3149

7762

23,29

14,17

Львівська

3161

7792

23,38

14,22

Миколаївська

3130

7715

23,15

14,09

Одеська

3338

8228

24,68

15,02

Полтавська

4121

10158

30,47

18,54

Рівненська

3729

9192

27,58

16,78

Сумська

3494

8613

25,84

15,72

Тернопільська

3768

9288

27,86

16,96

Харківська

3860

9515

28,55

17,37

Херсонська

4108

10126

30,38

18,49

Хмельницька

4096

10097

30,29

18,43

Черкаська

4727

11652

34,96

21,27

Чернівецька

4038

9954

29,86

18,17

Чернігівська

2900

7149

21,45

13,05

В середньому

3734

9204

27,61

16,80

 

М.В. Півторак

 

 

Щодо зміни  цільового призначення земель

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ

 

ЛИСТ

від 10.05.2005 р. N 6-8-698/356

<>

Щодо надання роз'яснення

<>

У Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель розглянуто Ваше звернення від 10.04.2006 N 356/8-1 щодо надання роз'яснення стосовно вирішення питань, які виникають під час проведення перевірок. За результатами розгляду повідомляємо наступне.

Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право власності на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі та споруди.

Отже, земельна ділянка, у даному випадку, знаходиться у спільній частковій власності. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У разі виділу співвласником своєї частки із спільної часткової власності на земельну ділянку, встановлювати межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) необхідно, оскільки право спільної часткової власності припиняється.

Стосовно правових підстав для віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни її цільового призначення, повідомляємо, що відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до певної категорії або зміна їх цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Саме рішення компетентного органу є підставою для розробки землевпорядної документації. У випадку віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни її цільового призначення такою землевпорядною документацією є проект відведення земельної ділянки.

Щодо обов'язку власників та землекористувачів використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, слід зазначити, що згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі в Україні за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій.

Для кожної категорії земель встановлене різне цільове (функціональне) призначення. Так, наприклад, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для: ведення особистого селянського господарства; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ведення підсобного сільського господарства та ін.

Отже, власники та землекористувачі зобов'язані використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням.

  Заступник начальника інспекції 

М. І. Мамчур 

 

Щодо переоформлення  права постійного користування земельною ділянкою

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ

ЛИСТ

від 16.05.2006 р. N 6-7-726/409

 

Щодо надання роз'яснення

<>

Відповідно до частини другої статті 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Пунктом шостим розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачалось, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп вказаний пункт визнано неконституційним, та таким, що втратив чинність з дня ухвалення цього Рішення.

<…>

Із втратою чинності вищезазначеної норми, особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але згідно із частиною другою статті 92 Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві, не зобов'язані переоформляти право власності або право оренди на них. Це стосується осіб, які мають земельні ділянки у постійному користуванні.

<>

На підставі пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України, у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить.

<>

            Начальник інспекції                                                           О. М. Нечипоренко 

 

 

Щодо надання в оренду земельних ділянок для випасання худоби

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

ЛИСТ

від 16.12.2005 р. N 14-20-II/10867

<>

Питання щодо надання в оренду пасовищ для випасання худоби громадянами врегульовано статтею 34 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, можуть створювати громадські пасовища.

Для цього орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, залежно від місця розташування земельної ділянки, за рахунок місцевого бюджету може замовити розробку технічного звіту із встановлення меж земельної ділянки для створення громадського пасовища. Після затвердження технічного звіту орган місцевого самоврядування (сільська рада) або орган виконавчої влади (райдержадміністрація) може встановлювати збір за користування громадським пасовищем відповідно до статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з частиною першою цієї ж статті, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. У такому випадку громадяни окремо або створивши об'єднання громадян-власників худоби, відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян", можуть отримати в оренду земельну ділянку для випасання худоби. Орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади, відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі клопотання громадянина або об'єднання громадян, приймає рішення (розпорядження) про передачу в оренду земельної ділянки. Передача вказаних земель в оренду здійснюється на підставі проекту відведення. Замовником робіт з виготовлення проекту відведення земельної ділянки виступає, відповідно, громадянин або об'єднання громадян-власників худоби. Громадянин або уповноважена особа від об'єднання громадян укладає договір оренди на використання пасовищ із земель запасу чи резервного фонду, залежно від розташування цих земель, із органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади.

У разі передачі земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення (частина четверта статті 16 Закону України "Про оренду землі").

 

            Перший заступник  Голови Комітету                                                     В. Кулініч 

 

Щодо можливості набуття у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ І ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ

ЛИСТ

від 26.04.2006 р. N 6-4-635/187

 

Щодо розгляду звернення

 

У Держземінспекції розглянуто Ваше звернення від 11.04.2006 року щодо надання роз'яснення стосовно можливості набуття Вами у власність земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За результатами розгляду повідомляємо наступне.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право па земельну ділянку визначаться пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

<>

Заступник начальника інспекції                                          М. І. Мамчур