banner-mia2.gif

УДК 330 322 01

В.Л. Іскоростенський,

РВПС України НАН України

 

Значення та місце інвестицій та інновацій в суспільному розвитку держави

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·                Проанализированы основные общественные, действенные элементы государственного развития и состояния, проблемы соотношения между продуктом и деньгами, а также подчёркнуто важное значение при этом научной, культурной, этической, эстетической сторон государственного общества, на основе охраны окружающей среды

·                Высказано пожелание более широкого привлечения научной деятельности к государственному законодательному и исполнительному развитию

·                 

 

Key questions, that are examined:

·                The main social and economic practical elements of government management and state, issues of interaction between production and finance are analyzed. It is underlined the scientific, cultural, ethical and esthetical aspects of society on the basis of environment protection

·                The broader involvement of science to the state legal and economic development is recommended

 

Циклічність, періодичність суспільного розвитку, характеризується постійними, часто непередбачуваними змінами в продуктивних силах і виробничих відносинах. Важливою основою їх вдосконалення, превентивного розвитку і цивілізованого співвідношення, є переосмислення пріоритетності значення матеріального, грошового надбання та природної залежності людини і суспільства. Ці визначальні елементи буття, чим далі тим більше будуть розвиватись і вдосконалюватись, тому що природну субстанцію не можна порівняти ні з чим, а необхідно її тільки охороняти, захищати і постійно це пропагувати. 

Запропоновано утвердити науковий, етичний, естетичний, культурний, інвестиційний, інноваційний підхід до зрівнювання співвідношень в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, як один з головних. Також  збалансувати надзвичайно важливі суспільні, економічні, політичні, фінансові та інші  державні та міждержавні елементи, які мають прямий вплив на  процес стабільного формування способу виробництва. Ця особливість, має стати найдієвішим методом найперше збереження природного середовища, вдосконалення елементів суспільного розвитку та повноцінного існування окремої людини в цілому.  

В будь-які періоди розвитку суспільства одними з головних державних пріоритетів та цінностей, але завжди з оглядом на внутрішні і зовнішні аспекти, є інвестиційна та інноваційна складова, як авангард перш за все продуктивного, гуманного, оптимально дієвого розвитку. На державному рівні будь-які випадковості породжуються стихійністю, вказують на незбалансованість гілок влади і ведуть до непередбачуваного. Тому, в певні періоди державотворення виступають головними факторами різні цінності та надбання.

В сучасному державному розвитку країн та територій все чіткіше проходить розділення сфери людського буття на опосередковану (регулюючу) і пряму (дієву) діяльність, тобто протікання будь-якого продуктивного та дієвого процесу започатковується і здійснюється під впливом, як державної наглядової діяльності, так і діяльності по створенню благ та обігового оновлення грошей.

Опосередкована і пряма діяльність розділяючись, набувають самостійного, незалежного значення, започатковують певні рівні розвитку, але в такій якості не можуть позитивно вплинути на існуючий політичний та економічний роздріб, та побороти найперше глобальні негативні їх прояви та явища.

Опосередкована діяльність – це система державного управління, превентивного спрямування розвитку, функціонування та регулювання людської діяльності яка формується на основі законодавчого, виконавчого, наглядового, правового, наукового аспекту, що визначає особливості економічного та політичного стану суспільства, і все більше набуває визначального значення порівнюючи з прямою, хоча виникає в ньому і може існувати тільки з ним.

Прямий (дієвий) рівень – це найперший, місцевий (локальний), продуктивний, практичний, діяльний, виробничий керівний та управлінський, підприємницький елемент створення благ, а тому він сприяє, перш за все, біологічному існуванню людини і суспільства.

Надзвичайно велика кількість елементів опосередкованого (регулюючого)  рівня, найперше випереджає прямий рівень, завдяки тому, що має на озброєнні методи від законодавчого регулювання до адміністративно-командного втручання та покарання. 

Тенденція пріоритетності між опосередкованою та прямою діяльністю, започатковується завдяки розвитку співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, рівнем значення економіки і політики в сьогоденні, які є підґрунтям створення продукту, обігового оновлення грошей, та іншої діяльності.

Співвідношення між продуктом і грошима, в сучасних умовах, має надзвичайно важливе значення як для індивідуального, так і суспільного існування та розвитку, адже вони взаємодоповнюють один одного і є найнеобхіднішими елементами стабільного розвитку держави. Гроші по своїй суті виконують більше функцій ніж продукт, а тому закладають, започатковують певні специфічні  умови для розвитку людської та суспільної діяльності. Серед монетарних, товарних та суспільних функцій грошей, інвестиційна є однією з головних, об'єктивних необхідностей сталого державного суспільного розвитку, яка сприяє не тільки  вдосконаленню способу виробництва, але й  виступає регулятором людської дієвості, а тому потребує постійного контролю та вдосконалення з боку держави.

Інвестиції є перш за все матеріальним стимулюючим підґрунтям для загальнодержавних, галузевих, регіональних  чи якихось окремих, проблемних досліджень, розробок, тобто інновацій [1]. Інноваційна діяльність започатковується стремлінням людини до вдосконалення свого життя на основі використання природних ресурсів, вдосконалення предметів і засобів праці, подальшому розвитку наукового підґрунтя, а одержані результати будуть впевнено сприяти подальшому розвитку суспільства завдяки тому, що не залежно від існуючих державних пріоритетів чи обмежень людську думку та творчу ініціативу зупинити не можливо. Серед основних напрямків інноваційного розвитку економіки найважливішим є винайдення, вдосконалення і реалізація новітніх технологій високої продуктивності, які в 2-5 разів перевищують продуктивність діючих технологій, при цьому інвестиції в управління, інфраструктуру та науку започатковують собою допоміжний вклад в процес оновлення та вдосконалення людського та державного буття.

Інновації – це нові знання та творча ініціатива людини, які започатковуються інтелектуальним розвитком, дослідницькою, пошуковою, науковою складовою суспільства і за допомогою державної політики і відповідних інвестицій розробляють, вдосконалюють та впроваджують більш продуктивне, порівнюючи з сьогоденням, існуюче практичне, наукове та інше надбання дієвих суб'єктів держави, і сприяють подальшому досконалому, продуктивному розвитку суспільства. [2]

Але будь-які дослідження потребують відповідного персоналу, обладнання, приміщень і т. д., а тому їх приуроченість в більшій мірі до освітніх та галузевих  організацій та установ, а не до академічних, як це започатковано в розвинутих країнах, сприяє  якнайширшому залученню інтелектуального потенціалу до досліджень – від студента до фахівця-науковця і кожного зацікавленого відносному стиранню бюрократичних бар'єрів та вирішенню інших, в тому числі і фінансових, проблем.

Горизонтальний та вертикальний рівень розвитку держави має в інноваційній діяльності свої особливості в зв'язку з тим, що тут задіяний  такий специфічний ресурс, як інтелектуальний потенціал людини та наукова складова суспільства, яка ніколи не була гілкою влади, а тому, хоча і є авангардом розвитку, мусить пристосовуватись найперше до існуючих політичних, економічних та інших реалій, але все ж набуває все більшого значення порівнюючи з іншим надбанням.

Основу горизонтального рівня складають матеріальні, фінансові та інші можливості дослідника і держави, існуюча дослідницька, пошукова база, наявність інформації про нові розробки, впровадження, ідеї та практична потреба в нових розробках для країни. А вертикаль влади та управління повинна формувати відповідну законодавчу основу та безпеку цієї діяльності, заохочувати та захищати зацікавленість суб'єктів ринкових відносин на вишукування нововведень – як майбутнього, надійного джерела одержання значних прибутків та забезпечувати безпечне, ефективне дієве управління та функціонування цієї діяльності, але в зв'язку з існуючим політичним та економічним співвідношенням часто приймає не зовсім гуманне значення.

Матеріально-рушійним, стимулюючим фактором інноваційного розвитку суспільства, як уже відмічалось, є інвестиції та різного роду грошові вливання та матеріальні надбання, які ініціюються державою, та іншими зацікавленими особами в процес удосконалення людської діяльності, серед них власні кошти підприємств домінують (87.7%) [3]. Але вкладання грошей в процес інноваційного розвитку держави передбачає певний ризик їх повернення в зв'язку з тим, що від наукової розробки до практичного впровадження проекту та одержання відповідної віддачі може пройти досить чимало часу, тим більше що існує інноваційна конкуренція, а тому юридичним гарантом, ініціатором, законодавцем, в цій діяльності мусить бути тільки держава. Головною причиною вкладання капіталів в діяльність, по А.  Маршаллу, є надія на одержання майбутніх,  значних  прибутків [4].

Протікання будь-якого дієвого, в тому числі інвестиційного процесу обов'язково пов'язане з труднощами та проблемами, які породжуються такою особливістю державного розвитку як оподаткування. Держава мусить впливати на кінцевий процес продуктивної діяльності одним із таких головних своїх дієвих прямих методів як податки, під які автоматично підпадає вся легально функціонуюча в певному державному просторі грошова маса на відміну від нелегальної, скритої. завуальованої. Адже відомо, що гроші обертаються в легальному та нелегальному обігу, перш за все тому, що суспільний розвиток формується людським буттям, яке має відносний непередбачуваний характер, що визначає напрям розвитку від конкретної людської діяльності до державної, світової тенденції.

Гроші, як один з основних, надзвичайно складних, стимулюючих елементів суспільного розвитку, завдяки тому, що перетворилися в повноцінний, матеріальний товар, мають двояку, рівноцінну суть в усіх сферах функціонування людської діяльності, порівнюючи з продуктом. Тобто, гроші в сприятливі стабільні періоди розвитку держави є повноцінним, регулюючим товаром всього державного та міждержавного надбання та суспільного розвитку країни, а в несприятливі – визначальним (монетаристичним) державним та міждержавним політичним та економічним утворенням. Продукт має одну суспільну властивість – він одна з головних умов біологічного існування людини та суспільства. 

Такі існуючі різні варіанти інвестування грошей в розвиток будь-якої діяльності як кредит, субсидія, матеріальна допомога, фінансова підтримка, добровільне пожертвування, найпростіша форма – готівкове подарування грошей та інші товарні та майнові наявності та можливості, суттєво відрізняються між собою перш за все по відношенню до податкових зобов’язань суб'єктів ринку перед державою, адже порушення цього положення, прямо веде до адміністративної чи кримінальної відповідальності, яка на сьогодні в світі є суттєвим мірилом кожної окремої людської чесності в суспільному вимірі.

Адже певна кількість готівкових грошей на руках окремої людини чи групи людей, може трактуватись як "біла" чи "чорна" готівка. Тобто, якщо інвестувати, подарувати, пожертвувати певну готівкову кількість грошей на якісь цілі, то держава з них не отримає податків, на відміну від безготівкового перерахунку, з якого автоматично знімається податок, який може скласти досить суттєву величину. Тому гроші в товарно-грошовому обігу перетворюються в один із двох варіантів легального чи нелегального стану, і таким чином виховують людей у суспільстві мати дилемний, компромісний варіант, як совісті, так і відповідної діяльності та певної відповідальності.

Таке компромісне, комплексне, складне явище грошового обігу буде існувати в суспільстві до тих пір, поки соціальний, політичний, релігійний, товарний, грошовий та інший роздріб буде мати під собою певну субстанцію.  І не менш важливо те, що  границя співвідношення між грошима і товаром на сьогодні ще повністю не вивчена, не проаналізована, а тому носить більш прогнозний, теоретичний характер, а не практичний. Але так має бути, адже природа створила продукт (ресурс), продукт – гроші, гроші – товарно-грошовий обіг, а товарно-грошовий обіг – гроші як надтовар, який поневолив всю людську сутність від свідомості до буття.

Сучасний, комплексний розвиток країн та територій, також характеризується надзвичайно широким інформаційним простором, постійним вдосконаленням засобів переробки, зберігання, передачі інформації. Вона несе, і може нав'язувати який завгодно зміст в плані зовнішнього вигляду, функціонального призначення та безпеки використання певного дієвого механізму та елементів природи. Тому обов'язково мусить за допомогою превентивних, в тому числі вольових, методів держави, відповідати загальновизнаним, гуманним, соціальним, культурним нормам сьогодення, щоб забезпечити безпечність людського існування,  діяльності та здорового, повноцінного життя, та зберігаючого і охороняючого природокористування.

Сучасний природний стан довкілля найперше вимагає від практичної, господарської діяльності людини орієнтуватись на природоохоронну, природозберігаючу діяльність на відміну від існуючої природо забруднюючої, природо вичерпуючої. Тому, необхідно виховувати зрушення від усвідомлення людиною своєї ролі, як господаря над природою, до протилежного стану – науково обґрунтованого, зберігаючого та охороняючого ресурсного використання, формування екологобезпечного способу буття та вишукування нових джерел енергії, тобто цей елемент повинен бути одним із головних в інноваційній діяльності.

Інноваційний аспект людської діяльності, в демократичних відносинах країн і територій, має безліч видів функціонування та варіантів вдосконалення, розуміння і трактування існуючого та такого що розробляється суспільного надбання, яке має регулюватись якнайширшою державною, міждержавною та світовою інтеграцією і найповнішим використанням існуючої інформації. [5]

Існуючий на сьогодні певний, наявний, діяльний, виробничий, продуктивний та інший процес розвитку суспільства, не може бути повністю досконалим, оптимально рентабельним і таким, який відповідає природним та суспільним змінам. Тобто найперше, збереження довкілля та гарантована безпечність технічного, технологічного стану та певний моральний рівень і зовнішній вигляд засобів виробництва та предметів праці, мусить обов'язково узгоджуватись з моральною, етичною, культурною сторонами життя суспільства, і забезпечувати вдосконалення продуктивності та рентабельності праці.

Таким чином, інвестиційна та інноваційна діяльність, завдяки своєму складному, комплексному характеру, повинна ініціюватись та всіляко підтримуватись державою. Адже ця діяльність вдосконалює і впроваджує існуюче, нове та таке, що розробляється знання і технології, але обов'язково з урахуванням культурних, гуманних, природоохоронних та інших людських цінностей та відносин.

Висновки.

Суспільне недооцінення, а тому ігнорування інтелектуальної складової суспільства в державо утворюючому розвитку приведе до непоправного – перетворення природи з елемента, який сприяє живому, здоровому буттю, в агресивну, небезпечну основу навколишнього середовища для суспільного і індивідуального існування.  В свою чергу незбалансованість закономірностей співвідношення між елементами продуктивних сил та виробничих відносин, між продуктом і грошима започаткує  економічну кризу і політичний дисбаланс.

 

Список використаної літератури:

1. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. – Т.1. – М.: Политиздат, 1969. – 908 с.

2. Багриновский К.А., Бендиков М.А., Хрусталев Е.Ю. Механизмы технологического развития економики России. – М.: "Наука". – 2003. – 375 с.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат України. – К., 2006 р.

4. Маршалл А. Принципы экономической науки. М.: Прогресс. 1993. – Т.1 – 414 с.

5. Новицкий В. Императивы инновационного развития // Экономика Украины. – 2007. - №2. – с.45-52.