УДК 338.436

О.В. БРОШЕНКО, здобувач,

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН

 

БЮДЖЕТНА ПІДТРИМКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

 

Питання, які розглядаються:

Розглянуто сучасні підходи до інтерпретації економічного змісту бюджетної підтримки.

Визначено місце бюджетної підтримки в системі державного регулювання розвитку аграрного виробництва.

Обґрунтовано необхідні передумови ефективної реалізації бюджетної підтримки.

Ключові слова: державне регулювання, бюджетна підтримка, аграрна політика, розвиток, аграрне виробництво, фінансове забезпечення.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

Рассмотрено современные подходы к интерпретации экономического содержания бюджетной поддержки.

Определено ее место в системе государственного регулирования развития аграрного производства.

Обоснованы необходимые предпосылки эффективной реализации бюджетной поддержки.

Ключевые слова: государственное регулирование, бюджетная поддержка, аграрная политика, развитие, аграрное производство, финансовое обеспечение.

 

Issues that are examined:

Modern approaches to the interpretation of the economic content of budget support are considered.

Its place in the system of state regulation of agricultural production was determined.

The necessary prerequisites for effective implementation were identified.

Keywords: state regulation, budget support, agricultural policy, development, farming, financial security.

 

Постановка проблеми. Перехід до ринкового механізму з одного боку розширив можливості сільськогосподарських підприємств щодо самостійного вибору форм і напрямів їх роботи, а з іншого – призвів до суттєвого скорочення і постійного дефіциту власних фінансових ресурсів, без  яких неможлива нормальна діяльність та стійкий розвиток. Тривалий час в економічній політиці держави домінувала теза про те, що ринковий механізм створює умови для самостійного упорядкування та систематизації виробничо-фінансових процесів у галузі. Практика двох десятиліть показала, що без активного державного регулювання економічних процесів в аграрній сфері не можливий її подальший розвиток.

Активна позиція органів державної влади в питаннях фінансового забезпечення аграрного виробництва є необхідною умовою розв'язання таких актуальних проблем як оновлення матеріально-технічної бази та впровадження прогресивної техніки і технологій, підвищення конкурентоспроможності і фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств та в цілому завдання економічного розвитку вітчизняного АПК. У зв'язку з цим питання бюджетної підтримки розвитку аграрного виробництва, пов'язані з розробкою і реалізацією нових підходів до залучення необхідних фінансових ресурсів в галузь у рамках цільових програм в сучасних економічних реаліях мають високу актуальність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорії та практиці державного регулювання і бюджетної підтримки аграрного виробництва присвячені роботи плеяди відомих економістів-аграрників. Наукову скарбницю цієї сфери аграрної економіки та фінансів поповнили творчі здобутки В. Борисової, О. Бородіної, П. Гайдуцького, О. Гудзь, М. Дем’яненка, А. Діброви, С. Кваші, П. Лайка, Ю. Лупенка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, Т. Осташко, Б. Пасхавера, П. Саблука, П. Стецюка, А. Чупіса та інших вчених. Однак залишається широке коло питань, які потребують подальших поглиблених досліджень.

Метою статті є критичний аналіз сучасних наукових уявлень щодо економічного змісту бюджетної підтримки, визначення її місця в системі державного регулювання розвитку аграрного виробництва та необхідних передумов ефективної реалізації.

Виклад основних результатів дослідження. У наукових публікацій економічний зміст бюджетної (фінансової) підтримки державою розвитку аграрного виробництва розглядається в політичному, економічному, соціальному і технологічному аспектах. Більшість дослідників виділяють два атрибути – її системний характер та цільову орієнтацію. При цьому вказується на належність підтримки до інструментів державного регулювання аграрного виробництва.

Найбільш загальне тлумачення фінансової підтримки до її визначення інструментів – фінансового дотування та субсидування, пільгового кредитування, зниження вартості отримуваних суб’єктами господарювання ресурсів [1, с. 410].

З прагматичних позицій розглядає бюджетну підтримку Щекович О., виділяючи у авторський інтерпретації механізм її здійснення шляхом використання системи "ринкових важелів (регулювання цін, субсидії, пільгове оподаткування, дотації)" та форму реалізації через "цільове програмне фінансування" [2].

На думку Лузана Ю. і Жука В. бюджетна підтримка аграрного виробництва це "цілеспрямоване державне регулювання виробничої діяльності шляхом спрямування бюджетних коштів за відповідними програмами соціально-економічного розвитку" [3].

Стимулювання стабілізації та адаптації аграрного виробництва виступає домінантною ознакою державної підтримки у дефініції російської дослідниці Куделі О. Автор вважає, що "підтримка сільськогосподарських товаровиробників є цілеспрямованими діями держави і недержавних структур із стабілізації сільськогосподарського виробництва і забезпечення його пристосування до мінливих ринкових умов через систему ціноутворення або регулювання прибутків сільськогосподарських виробників, які здійснюються шляхом використання системи методів: субсидування, дотування, стимулювання ресурсозберігаючих технологій, інвестування розвитку інфраструктури, підвищення зайнятості сільськогосподарського населення тощо" [4].

Наконечна К. аналізує державну підтримку сільського господарства з позиції "забезпечення достойних рівнів дохідності та прибутковості виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та господарювання" [5].

На політичних і соціальних аспектах державної підтримки акцентує увагу в своєму трактуванні Діброва А., визначаючи її як "спосіб захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників, який розглядається не тільки як тактичний прийом, але і як стратегічний ресурс направлений на вирішення пріоритетних, перспективних завдань розвитку сільського господарства, в тому числі зменшення рівня безробіття на селі, підвищення рівня оплати праці, створення нових робочих місць, розвиток соціальної інженерної інфраструктури" [6, с 89].

У визначенні Титарчук І. домінують інституційні аспекти. Автор вважає, що "державна підтримка сільського господарства – це комплекс законодавчо та організаційно визначених довгострокових бюджетних заходів, які об'єктивно необхідні для формування сприятливого конкурентного середовища розвитку галузі як запоруки продовольчої безпеки. Ці заходи в сукупності з критеріями та умовами їх здійснення формують механізм державної підтримки сільського господарства" [7, с.7].

Важко погодитися з тими авторами, які зводять державну підтримку до заходів державного регулювання, пов'язаних з виділенням фінансових коштів по будь-яких програмах на користь АПК [8]. По суті у такому трактуванні відбувається ототожнення державної підтримки з державним регулюванням, що, на наш погляд, недостатньо аргументовано.

Державну підтримку можна розглядати і у більш широкому розумінні. Мається на увазі не конкретні напрями, заходи, методи та інструменти державного регулювання аграрної економіки, а економічний процес перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу на користь сільського господарства. У цьому контексті варто навести приклад США де розроблено спеціальний статистичний вимірник – РSЕ (Producer Subsidy Equivalent – Еквівалент Субсидій Виробникам). Він включає всі види фінансових надходжень сільськогосподарським товаровиробникам в результаті аграрної політики і визначається як сума трансфертів від покупців продовольства (в результаті цінової підтримки та відповідно вищих цін на сільськогосподарську продукцію) і від платників податків (в результаті видатків бюджету по усіх заходах регулювання АПК) [9 , с. 329] .

В окремих наукових публікаціях державна підтримка розглядається дещо спрощено – як заходи, спрямовані на виплату безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам коштів за рахунок державного бюджету з метою прямого підвищення їх доходів. В такому сенсі до її складу не включають заходи державного регулювання, хоча і пов'язані з підвищенням прибутків сільськогосподарських товаровиробників, але здійснювані іншими методами: товарні та закупівельні інтервенції, заходи зовнішньоекономічного регулювання, фінансування наукової та освітньої діяльності, інфраструктурне та інформаційне забезпечення аграрного виробництва тощо.

Таке розуміння, на наш погляд, хоч і має право на життя, однак залишається не повним. По-перше, воно не орієнтоване на кінцевий результат державної підтримки – підвищення рівня доходів аграрного сектору та сільського населення. Кращий кінцевий результат може бути досягнутий за рахунок інших форм і методів державного регулювання і, зокрема, пільгового оподаткування, цінового регулювання, сприятливої амортизаційної політики, протекціоністкими заходами у зовнішньоекономічній діяльності, підтримкою інноваційної діяльності та розвитку науково-технічного прогресу тощо. І, по-друге, у міжнародній нормативно-правовій практиці (наприклад, правилах Світової організації торгівлі) закріплено більш широке трактування терміну «державна підтримка».

На основі логічних узагальнень ми визначаємо бюджетну (фінансову) підтримку розвитку аграрного виробництва як конститутивний елемент аграрної політики та системи регулювання аграрного ринку, що включає цільові параметри перспективного розвитку сільського господарства і пов’язаних з ним галузей національної економіки, систему заходів досягнення цих цілей та фінансове забезпечення їх реалізації за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

Державне регулювання агропромислового виробництва здійснюється у рамках аграрної політики, яка є складовою частиною економічної політики держави. Аграрна політика в концентрованому вигляді виражає відношення держави до сільського господарства та пов’язаних з ним галузей економіки. Основними цілями державної аграрної політики є забезпечення продовольчої безпеки країни, стійкий розвиток сільського господарства та сільських територій. Вона включає орієнтири щодо забезпечення населення продовольством та джерел надходження продовольства, необхідних ресурсів та механізмів їх використання з найбільшою економічною і соціальною ефективністю. У сучасний період потрібні особливі підходи до стратегії і тактики підтримки необхідного рівня продовольчого забезпечення за рахунок вітчизняного виробництва продуктів харчування у поєднанні з необхідними обсягами їх імпорту.

Аграрна політика є складовим елементом економічної політики держави і базується на інших її елементах. Цей взаємозв’язок розкривається при характеристиці елементів економічної політики (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика основних елементів економічної політики держави в контексті підтримки розвитку аграрного виробництва

 

Незважаючи на відмінності в спрямованості аграрної політики, в її основі лежать загальні принципи, які дозволяють визначити найбільш важливі «точки» в процесі реалізації вибраної політики. Коротко охарактеризуємо найбільш суттєві з таких принципів.

Принцип стійкості передбачає, що зобов'язання держави перед сільськогосподарськими товаровиробниками мають стабільний характер на протязі відносно тривалого часового періоду і забезпечують незмінність механізмів, норм, правил, регламентів та процедур підтримки розвитку аграрного виробництва в середньо і довгостроковій перспективі.

Принцип адресності має на увазі, що кошти державного і місцевих бюджетів, які виділяються на підтримку розвитку аграрного виробництва перераховуються безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам за чітко встановленими критеріями. При цьому виключається усяка можливість їх спрямування інститутам і структурам, які не мають безпосереднього відношення до аграрного виробництва, а займаються посередницькою і обслуговуючою діяльністю.

Принцип гарантованості встановлює обов’язковість повного і неухильного виконання державою зобов'язання щодо підтримки розвитку аграрного виробництва  в обсягах та термінах, які законодавчо закріплені в у прийнятих цільових і спеціальних галузевих програмах, державному і місцевих бюджетах та інших нормативних актах.

Принцип розмежування повноважень включає визначення сфери повноважень і відповідальності бюджетів різних рівнів, а також розпорядників бюджетних коштів в частині дотримання норм, правил, регламентів та процедур розподілу і використання бюджетного фінансування. При цьому фінансова підтримка з бюджету більш високого рівня може бути доповнена фінансовою підтримкою з місцевих бюджетів нижчого рівня  за їх програмами.

Принцип дотримання рівних умов та конкурентного доступу до бюджетних коштів передбачає створення організаційно-правових норм і їх дотримання, які виключають можливість дискримінації одних суб’єктів господарювання і привілейованого доступу до коштів державної підтримки інших суб’єктів господарювання за будь-якими ознаками крім тих, що встановлені законодавством. При цьому законодавчі норми повинні встановлювати преференції для окремих напрямків використання бюджетних коштів чи видів діяльності, а їх розподіл здійснюється за об’єктивними критеріями.

Принцип врахування міжнародних зобов'язань диктує необхідність врахування зобов'язання держави за міжнародними і міжрегіональними угодами при здійсненні бюджетного фінансування розвитку аграрного виробництва. 

Принцип гласність та інформативності в розподілі бюджетного фінансування передбачає загальну відкритість, доступність, регулярність оприлюднення та повноту інформації про суб’єктів, що отримують бюджетні кошти, їх обсяги, напрями та ефективність використання.

Принцип інтеграції та гармонізації суспільних, державних та приватних інтересів означає необхідність максимального врахування при розподілі та використанні бюджетних коштів, які виділяються на фінансування розвитку аграрного виробництва, законних прав та інтересів всіх учасників бюджетного процесу, а також дотримання пріоритетності інтересів за схемою суспільство – держава – суб’єкти господарювання.

Принцип ефективності. Здійснення економічної політики держави в сфері аграрного виробництва передбачає ефективне використання й оптимальне поєднання всієї сукупності наявних у її розпорядженні методів та інструментів, які формують механізм державного регулювання, одним з найбільш активних компонентів якого є бюджетне фінансування.

Висновки. Встановлено, що бюджетна підтримка аграрного виробництва є важливою складовою аграрної політики та системи регулювання аграрного ринку. Вона включає цільові параметри перспективного розвитку сільського господарства, систему заходів досягнення цих цілей та фінансове забезпечення їх реалізації за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Обґрунтовано, що ефективна бюджетна підтримка базується на наукових принципах та реалізується у системному взаємозв’язку  з іншими елементами економічної політики.

 

Список використаних джерел

1. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – Л.: Вид-во Нац. Ун-т "Львівська політехніка", 2005. – 713 с.

2. Щекович О.С. Використання бюджетних коштів підприємствами агропромислового комплексу: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Щекович Олена Сергіївна. – К., 2005. – 19 с.

3. Лузан Ю.Я. Облік державної підтримки агропромислового виробництва / Ю.Я. Лузан, В.М. Жук, І.В. Герасимук. – К.: Видавництво ТОВ "Юр-Агро-Веста", 2007. – 324 с.

4. Куделя Е.А. Модели и методы поддержки сельскохозяйственных товаропроизводителей в переходной экономике России: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / Е.А. Куделя. - Майкоп, 1999 – 180 c.

5. Наконечна К.В. Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва та шляхи його удосконалення: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.03 / Наконечна Катерина Віталіївна. – К., 2008. – 22 с.

6. Діброва А.Д. Бюджетна підтримка сільського господарства України / А.Д. Діброва // Вісник Харківського національного аграрного університету. – Харків: ХНАУ, 2007. - № 9. – С. 125-129. - Серія "Економіка АПК і природокористування".

7. Титарчук І.М. Державна підтримка сільського господарства в умовах трансформації економіки АПК: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК / І.М. Татарчук. – К., 2006. – 21 с.

8. Елисеев В.С. Проблемы совершенствования механизма государственно-правового регулирования аграрных отношений в государственном секторе экономики (на примере законодательства Республики Беларусь и Российской Федерации): [монография] / В.С. Елисеев. – Калуга: Политоп, 2001. – 112 с.

9. Серова Е.В. Аграрная экономика: [учебник для студентов экономических вузов, факультетов и специальностей] / Е.В. Серова. - М.: ГУ ВШЭ, 1999. – 480 с.