О.В. Волошина,

молодший науковий співробітник

ННЦ “Інститут аграрної економіки”

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·       Проведён анализ основных изменений в действующем законодательстве относительно расчётов по оплате труда и связанных с ними обязательных отчислений в бюджет и фонды социального страхования в 2005 году.

·       Рассмотрены практические рекомендации относительно общего подхода к вопросам налогового учёта оплаты труда и социальных выплат на предприятиях и организациях.

Key issues that are examined:

·       The basic changes in the current legislation concerning payments of wages and the obligatory contributions to the budget and funds of social insurance in 2005 are analysed.

·       Practical recommendations concerning the general approach to questions of the taxation of a payment of wages and social payments at the enterprises and the organizations are considered.

З метою забезпечення соціального захисту населення з підприємств та працівників стягуються особливі податки у вигляді нарахувань та утримань із заробітної плати. Правильність і своєчасність здійснення пов’язаних з цим розрахунків значною мірою залежить від організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві.

Проблема розрахунків з оплати праці та соціальних виплат є окремим об’єктом бухгалтерського та податкового обліку підприємств. На теоретичному і практичному рівні ця проблема досліджувалась багатьма українськими вченими. Цьому питанню, зокрема, присвячені праці В.П. Завгороднього [11], В.Я. Савченко [11], М.Я. Дем’яненко [14], Ф.Ф. Бутинця [12,13], та ін. Проте і в економічній літературі і в періодичних виданнях питання розрахунків з оплати праці і соціальних виплат, як правило, розглядаються окремо. Разом з тим, практика вимагає комплексного підходу до вирішення проблеми.

Метою статті є висвітлення змін в чинному законодавстві з питань оплати праці та нарахувань і утримань з неї, а також практичні рекомендації щодо організації спільного підходу до питань податкового обліку оплати праці та соціальних виплат на підприємствах та організаціях.

З 1 січня 2005 року до чинного законодавства внесено зміни та доповнення, які значною мірою вплинуть на організацію та ведення підприємницької діяльності, процедуру оподаткування суб’єктів господарювання, облік і звітність. Розглянемо основні з них, що стосуються податку з доходів фізичних осіб, державного пенсійного страхування, загальнообов’язкового державного соціального страхування та соціального захисту населення.

Насамперед звернемо увагу на податок з доходів фізичних осіб, оскільки саме з ним пов’язана найбільша кількість нововведень.

У зв’язку з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2005 року збільшено до 262 грн., а прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць  - до 409 грн. Це призвело до зміни розміру податкової соціальної пільги та граничного розміру доходу, який дає право на її застосування.

Як відомо, мінімальний розмір податкової соціальної пільги визначено на рівні величини однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), установленої законодавством на 1 січня звітного податкового року. На 2005 рік розмір такої пільги встановлено на рівні 50% податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-IV. Тому величина податкової соціальної пільги у цьому році дорівнює 131,00 грн.

Нагадаємо, що якщо до 2004 року пільга застосовувалась лише до доходів, виплачених за місцем основної роботи, то тепер немає необхідності визначати місце роботи для надання податкової соціальної пільги. Єдине обмеження полягає у тому, що вона може застосовуватись лише одним працедавцем, і при цьому зовсім не важливо, чи веде такий працедавець трудову книжку працівника.

Платник податку має право на самостійний вибір місця одержання податкової соціальної пільги, але він обов’язково повинен повідомити про свій вибір працедавця оформивши заяву,  форму якої затверджено наказом ДПАУ від 30.09.2003р. № 461. Пільгу починають застосовувати з доходів того місяця, в якому працівник подав заяву.

Зауважимо, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу за звітний податковий місяць, якщо його розмір не перевищує суму місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на початок звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Оскільки величина прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2005 року затверджена у розмірі 409,00 грн., тому права на податкову соціальну пільгу набуватимуть працівники, в яких заробітна плата за місцем її застосування не перевищуватиме 570 грн.

З 1 січня 2005 року згідно з внесеними змінами Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 15.06.2004р. № 1781-ІV податкова соціальна пільга підвищеного розміру 150% надаватиметься платнику податків, який утримує дитину-інваліда (незалежно від групи інвалідності) в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Раніше, відповідно до пп. “б” пп. 6.1.2 Закону про доходи, на податкову соціальну пільгу в розмірі 150%  суми звичайної пільги, могли претендувати платники податку, які утримують дитину інваліда І чи ІІ групи, - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років. Але справа в тому, що груп інвалідності для дітей до 18 років немає, а є діти інваліди до 16 років і діти інваліди І чи ІІ групи. Тому батьки дітей-інвалідів до 16 років фактично не мали податкової соціальної пільги. Тепер цю проблему вирішено на законодавчому рівні, і батьки всіх дітей-інвалідів до 18 років матимуть право на податкову соціальну пільгу у 150%, причому така пільга передбачена і для батьків, які мають дитину інваліда не лише І і ІІ, а й ІІІ групи.

На підставі п. 2 ст. 1 Закону України від 15.06.2004р. № 1781-ІV права на максимальний розмір податкової соціальної пільги у 200% набули Герої Соціалістичної Праці та особи, які під час Другої світової війни працювали у тилу ворога, незалежно від того, чи мають вони державні відзнаки чи ні.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 01.07.2004р. № 1958-ІV, який почав діяти з 1 січня 2005 року, по-перше, у п. 3.5 Закону про податок з доходів усунено непорозуміння зі сполучниками (“або” замінили на “і”). Тепер сума заробітної плати перед утриманням податку з доходів має зменшуватись як на суму збору до Пенсійного фонду України, так і на внески до фондів соціального страхування.

По-друге, законодавчо вирішено питання на користь не оподаткування допомоги по вагітності та пологах. У 2004 році також було досить підстав не сплачувати з цієї допомоги податку з доходів. З цим довелось погодитись і ДПАУ (лист від 08.06.2004р. № 10306/7/17-2117). Тому внесені до пп. 4.3.1 Закону про податок з доходів мають скоріше уточнюючий характер.

По-третє, урегульовано механізм оподаткування “перехідних” відпускних. Так, якщо платник одержує доходи у вигляді відпускних, то для цілей визначення граничної суми доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги у конкретному місяці, такі відпускні розподіляються за відповідними податковими періодами їх нарахування.

По-четверте, збільшено розмір нецільової благодійної допомоги, яка може виплачуватися без утримання податку з доходів. Тепер він зріс у 1,4 рази і становить суму граничного розміру доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, тобто 570 грн.

По-п’яте, з 01.01.2005р. застосовуватиметься штраф за несвоєчасне повернення до каси підприємства коштів, виданих працівнику на відрядження чи господарські потреби, понад суми, щодо яких він відзвітував. Нагадаємо, що протягом 2004 року платники податку звільнялися від сплати штрафних санкцій та пені стосовно доходів, отриманих у 2004 році.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств” від 24.12.2004р. № 2287 зі складу податків і зборів замість яких справляється фіксований сільськогосподарський податок вилучаються внески на загальнообов’язкове пенсійне та соціальне страхування, тому такі платники зобов’язані нараховувати внески на загальних підставах. Нагадаємо, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності нараховуються  за ставкою 2,9%, а  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 1,9%.