& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

· Нормативный метод учета издержек на перерабатывающих предприятиях не всегда удовлетворяет требованиям управления. В связи с этим на предприятиях необходимо создать комплексную систему управления издержками, которая должна объединять планирование, учет, контроль и анализ себестоимости продукции

· В статье проанализированы преимущества использования системы «стандарт-кост» в плане управления издержками за отклонениями

· Приведен порядок проведения оперативного анализа в системе учета стандартных затрат

& Key issues that are examined:

· The normative method of the accounting of costs at the processing enterprises not always meets the requirements of management. Therefor it is necessary to create a complex system of management of costs at the enterprises which should unite planning, accounting, control and analysis of the cost price of production

· In the article advantages of "standard-cost" system are analysed by way of management of costs by deviations

· The order of carrying out of the operative analysis in system of the accounting of standard expenses is resulted

Виходячи із важливості методологічного і методичного обґрунтування оперативного аналізу витрат в системі управління за відхиленнями, актуальними аспектами його інформаційного забезпечення є правильно обраний метод обліку витрат.

Вивчення практики застосування нормативного методу обліку витрат на переробних підприємствах, зокрема консервних, свідчить, що не завжди він задовольняє вимоги управління витратами за відхиленнями. Нині потрібна комплексна система управління витратами, яка б нерозривно поєднувала планування, облік, контроль і аналіз собівартості продукції і ефективність якої підтверджена світовим досвідом – система нормативних (стандартних) витрат. Як стверджує В.Ф. Палій і, ми поділяємо його думку, “ідея обох методів одна – встановлення нормативів (стандартів), виявлення і облік відхилень з метою виявлення та усунення проблем у виробництві і реалізації продукції”[5,с.119]. Однак вони не тотожні. Особливістю системи “стандарт-кост” є використання нормативної бази, пристосованої до конкретних умов господарювання та індивідуальних умов роботи кожного підприємства. Нормативний метод не знайшов широкого використання, оскільки він базується на загальних та галузевих стандартах і нормах. Співставлення даних про фактичну та планову суму витрат на загальний випуск та на одиницю продукції і фіксація відхилень, що характеризують рівень витрат за окремими статтями калькуляції (економію або перевитрати) лише після складання звітної калькуляції, унеможливлює адресність відхилень. Запізнення інформації про негативні відхилення не дозволяли приймати рішення в момент їх виникнення.

Стандартні витрати – це витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності. Вони відображають витрати на одиницю продукції, величина яких базується на обґрунтованих нормах праці і інженерних розрахунках [1,с.295].

В економічній літературі [1,2,3 та інш.] виділяють три види стандартів: базисні, ідеальні (теоретичні) та поточні. Базисні стандарти – це довгострокові стандарти витрат, які встановлюються на строк від двох до п’яти років, щоб вивчати динаміку цін та продуктивності праці. Теоретичні – це стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності. Ідеальні норми швидше всього відображають мету, на яку необхідно орієнтуватися, ніж результати, яких необхідно досягти в щоденному виробництві [2,с.490]. Поточні стандарти – це стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наявних умов діяльності [1,с.295, 3,с.165]. Ці стандарти встановлюються з урахуванням існуючої технології та організації виробництва, продуктивності праці, кваліфікації працівників, тарифних угод та динаміки цін. Отже, поточні стандарти є реальною базою для вимірювання відхилень.

Крім того, існують істотні відмінності і в порядку відображення відхилень від норм (стандартів). Відповідно до колишніх інструкцій передбачалося всі відхилення від норм документувати з визначенням причин відхилень та їх винуватців. Після закінчення місяця дані цих документів узагальнювалися і складалися відомості по відхиленнях для аналізу. Необхідно відзначити, що документування відхилень від норм було громіздким і трудомістким. При цьому не всі відхилення документувались і тому з’являлася графа „не документовано (невраховано) відхилення” [4,с.57].

Вивчення світового досвіду організації обліку відхилень свідчить, що в країнах, які використовують англосаксонську або французьку системи обліку, відхилення відображаються в системному бухгалтерському обліку на синтетичних та аналітичних рахунках із значним ступенем деталізації. При цьому рахунки діляться на дві групи: рахунки відхилень за різними категоріями витрат і результатів (використані ресурси, центри відповідальності, сегменти діяльності); рахунки відхилень, виявлених у процесі бухгалтерської обробки даних для відображення витрат господарської одиниці, які не включаються у собівартість; відхилень за центрами відповідальності, виявлених при інвентаризації, додаткових витрат, які включаються у собівартість, але не відносяться на витрати у фінансовому обліку.

М.Г.Чумаченко у праці “Облік і аналіз у промисловому виробництві США” констатує, що для обліку відхилень від стандартів у США відкриваються 7 окремих синтетичних рахунків: 1. “Відхилення по матеріалах за рахунок цін”. 2. “Відхилення по матеріалах за рахунок використання”. 3. “Відхилення по оплаті праці за рахунок тарифів”. 4. “Відхилення по оплаті праці за рахунок використання”. 5. ”Відхилення по накладних витратах за рахунок продуктивності”. 6. “Відхилення по накладних витратах за рахунок використання потужності”. 7. “Відхилення по накладних витратах за рахунок перевищення кошторису”. Така організація обліку створює широкі можливості для аналізу причин відхилень.

Отже, система стандарт-кост на відміну від інших, що використовуються на практиці систем обліку витрат, має свої характерні особливості. По-перше, основою виявлення відхилень від стандартів в процесі витрачання засобів є бухгалтерські записи на спеціальних рахунках, але не документування їх. Перед менеджерами ставиться завдання не документувати відхилення, а не допускати їх. По-друге, не всі компанії відображають в обліку виявлені відхилення, а лише ті з них, які використовують поточні стандарти. Третьою особливістю в частині відображення відхилень від стандартів є виділення спеціальних синтетичних рахунків для обліку відхилень – по статтях калькуляції, по факторах відхилень [3, с.222].

Головними методичними елементами даної системи є: розробка стандартів на витрати по придбанню і використанню матеріалів і основних засобів, на витрати праці, накладних витрат; складання калькуляцій собівартості по нормативних витратах і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від норм і кошторисів.

Таким чином, впровадження системи стандарт-кост дає змогу оперативно виявити відхилення від норм (стандартів) з подальшим їх розглядом за суттєвістю, призначенням, важливістю для аналізу. Групування відхилень від норм витрат за винними особами являє собою форму локалізації витрат за центрами відповідальності. Ці центри припускають деталізацію відповідальності всередині місць виникнення витрат майже до кожного працівника, зокрема, щодо браку у виробництві, непродуктивних витрат і т.д. Одне місце виникнення витрат охоплює декілька таких центрів відповідальності, які можуть у певній частині збігатися з центрами витрат. Функціональні відділи й служби управління підприємством не можуть відповідати тільки за величину витрат, які виникають у цих виробничих підрозділах.

Обсяг споживання виробничих ресурсів у місцях виникнення витрат залежить не тільки від зусиль їх виробничих колективів, а й пов’язаний з результатами роботи відділів управління, технологічних, маркетингових та інших служб господарської одиниці. Тому зона їх відповідальності значно ширша, ніж місця виникнення витрат відповідних відділів як структурних підрозділів. Функціональні служби й відділи впливають на величину витрат у виробничих відділах в основному через зміну виробничого споживання ресурсів під впливом різних удосконалень продукції та способів її виробництва. Контроль зниження витрат у функціональних центрах відповідальності здійснюється за допомогою обліку зміни норм витрат у виробничих підрозділах. Такий центр відповідальності дійсно охоплює кілька виробничих місць виникнення витрат.