УДК 657.36/37

О.М. Губачова, к.е.н., професор,

В.А. Куценко, аспірант,

 кафедра бухгалтерського обліку та аудиту,

 Полтавський університет споживчої кооперації України

 

 

Становлення облікової політики та її Вплив на показники звітності підприємства

 

 

Постановка проблеми. Зростання міжнародної інтеграції у сфері економіки висуває певні вимоги до одноманітності правил формування та прозорості інформації про діяльність господарюючих суб'єктів, що надається у фінансовій звітності. Одним із складових інструментарію фінансового обліку щодо впливу на управлінські рішення є облікова політика. Вона має велике значення для розуміння змісту фінансової звітності, оскільки забезпечує формування інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Разом з тим, питання формування облікової політики підприємств та її подання є на сьогодні недостатньо вирішеними в Україні, нормативні документи, що регламентують ці питання, не узгоджені між собою і містять суперечності. Зазначені фактори погіршують якість та інформаційність фінансової звітності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання формування облікової політики досліджувались у працях Гольцової С.М., Грачової Р.Є., Житного П., Коршикової Р., Мякоти В., Пантелейчука Л., Партина Г.О. та Загородного А.Г., Ямборко Г. та інших. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, спонукало виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття.

Цілі статті. Автори статті ставлять за мету приведення у відповідність теорії і практики подання інформації про облікову політику підприємства з урахуванням її впливу на показники фінансової звітності і прийняття рішень користувачами.

Основний матеріал. Умови ринкових відносин передбачають наявність альтернатив щодо вибору напрямів розвитку, обсягів діяльності, ресурсів, джерел фінансування, форм і способів інвестицій тощо. Всі ці управлінські рішення пов'язані з поняттям "політика". У господарській практиці широко розповсюдженими є такі поняття як економічна, технічна, соціальна, фінансова, податкова політика тощо. Необхідність визначення облікової політики стала очевидною у період "великої кризи 1929 року" - краху Нью-Йоркської фондової біржі, після чого у США було запроваджено низку заходів для захисту інвесторів від можливих фінансових втрат внаслідок подання їм неповної або недостовірної інформації. Лише у 1973 році поняття "облікова політика" офіційно було введено в облікову практику Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 1 "Розкриття облікової політики" та МСБО 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах". Згодом, у 1997 р. зазначені стандарти було замінено на МСБО 1 "Подання фінансових звітів", спрямований на поліпшення якості фінансових звітів і задоволення вимог користувачів щодо вичерпної інформації про фінансовий стан і результати діяльності компанії.

Облікова політика – одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку, правильне формування якого і повне розкриття забезпечує реалізацію мети бухгалтерського обліку і фінансової звітності: надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 3 П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Користувачі фінансової звітності мають право і повинні бути поінформованими щодо застосованих методів і процедур, оскільки альтернативні їх варіанти суттєво змінюють показники фінансової звітності підприємства. З огляду на це, Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 1 (п.7), а також стандартами GAAP вимагається подання облікової політики, як окремого компонента повного комплекту фінансових звітів.

Як зазначено у Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні положення (стандарти) не суперечать міжнародним, тому вимога щодо надання інформації про облікову політику підприємства у фінансовій звітності міститься і у П(С)БО 1 (пп. 17, 19, 23, 25). Так, у п. 25 зазначено, що облікову політику підприємства слід розкривати у примітках до фінансових звітів для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам (п.19). Розкриття інформації про облікову політику та її зміни є передумовою зіставності (п. 17) і дасть можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.

Нажаль, зазначені вимоги не реалізуються на практиці. У кращому випадку, на підприємствах складається Наказ про облікову політику, інформація якого ніяким чином не представлена у фінансовій звітності.

Причиною тому є недостатня увага до цього питання з боку регламентуючих органів, а також неузгодженість нормативних документів, що стосуються облікової політики.

Вимога щодо подання інформації про облікову політику у фінансовій звітності національних підприємств є декларативною, оскільки склад та форми фінансової звітності в Україні суворо регламентовані і в них (навіть у формі № 5 "Примітки до річної фінансової звітності") не відведено місця для облікової політики.

Важливим аспектом організації бухгалтерського обліку на підприємстві є також чітке розмежування питань організації обліку, формування облікової політики і вибору облікових оцінок.

Слід зауважити, що створення облікової політики на підприємстві – дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству доведеться не один рік працювати і обліковувати свої активи, зобов’язання, доходи і витрати згідно з розробленою обліковою політикою. Це вимагає від підприємства більш зваженого підходу до розробки облікової політики, яка відповідає специфіці його діяльності.

Тож, деякі науковці, як-то Павло Житний, вважають, що при розробці облікової політики необхідно керуватися не тільки специфічними, властивими бухгалтерському обліку принципами, а й загальними організаційно-управлінськими, які впливають на вибір істотних чинників і характеризують зв’язки внутрішніх господарських процесів із зовнішнім середовищем. Таким чином, уміння фахівців пристосовуватися до змін зовнішніх і внутрішніх (організаційно-технологічних) чинників є гарантією формування облікової політики, здатної забезпечити не тільки виживання, а й послідовний розвиток підприємства.

На жаль, як справедливо наголошується в економічних дослідженнях, керівництво підприємств не надає належної уваги процесу формування облікової політики. Основною причиною такої ситуації є те, що в Україні ще не сформувалися стійкі фінансові та товарні ринки, а також їх інфраструктура, основними елементами якої є біржі, аукціони, кредитна та емісійна системи, інформаційні технології й засоби ділової комунікації, система страхування комерційного ризику, спеціальні зони вільного підприємництва тощо. Поступово долається спад промислового виробництва, налагоджуються виробничі та комерційні зв’язки, накреслюються шляхи стратегічного розвитку. Це відбувається в умовах гострого дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів.

Поряд з проблемами формування ринкових структур, зростанням виробництва та розвитком комерційних зв’язків відбуваються процеси становлення нового економічного мислення, нової етики управління, адаптації бухгалтерського обліку до реалій господарювання, наближення його до світової облікової практики та умов ринкової економіки. Відсутність достатнього досвіду роботи у новому економічному середовищі негативно позначається на процесах формування та представлення облікової політики. Ця проблема в сучасних умовах господарювання підприємств є досить гострою.

Згідно з п. 23 П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, підприємство має висвітлювати свою облікову політику шляхом опису принципів оцінки та методів обліку щодо окремих статей звітності.

Наказ про облікову політику – внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності.

На відміну від форм організації бухгалтерського обліку, які можуть змінюватися на підприємстві щороку, облікова політика розробляється та затверджується на підприємстві на тривалу перспективу і змінюється тільки у випадках, установлених П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Розпорядчим документом, яким підприємству слід установити або уточнити облікову політику, є Наказ про облікову політику підприємства. Саме цей документ містить опис методів оцінок, які будуть використані підприємством при складанні фінансових звітів, а також викладення конкретних аспектів облікової політики щодо окремих об’єктів і статей обліку.

Вважаємо хибною широко розповсюджену на національних підприємствах практику складання Наказу про облікову політику підприємства об'єднано з наказом про організацію бухгалтерського обліку.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього залежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовий стан і результати діяльності підприємства у фінансовій звітності.

Згідно з Листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику» [4], розпорядчий документ про облікову політику (Наказ про облікову політику, Положення про облікову політику) підприємства має визначати використання: методів оцінки вибуття запасів; періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів; порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат; окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат; методів амортизації необоротних активів; вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку; методу обчислення резерву сумнівних боргів; переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг; сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках; переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу; переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом; дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів; бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу; порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку; переоцінки необоротних активів;  періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань; окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

Зміна окремих елементів облікової політики підприємства потягне за собою зміну показників фінансової звітності підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив облікової політики на показники Балансу

Продовження таблиці 1.

 

Цікавим з наукової точки зору питанням є визначення порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, суттєвою інформацією визнається інформація, відсутність якої у фінансових звітах і примітках до них може вплинути на рішення його користувачів. Суттєвість окремих господарських операцій та об'єктів обліку визначається керівництвом підприємства, якщо інше не передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Вважаємо, що для формування професійного судження щодо суттєвості в національній обліковій та аудиторській практиці необхідно встановити певні критерії.

Висновки. В умовах становлення в Україні ринкових методів господарювання важливе місце відводиться формуванню облікової політики підприємства, тому що від рівня її обгрунтованості та адекватності реальним умовам функціонування підприємства залежить його фінансовий стан, результати діяльності та перспективи розвитку в конкретному ринковому середовищі.

Облікова політика, як певний набір принципів, методів та процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, сприяє достовірному визначенню фінансового стану, результатів діяльності і потребує правильного оформлення та повного розкриття.

 

Список використаних джерел

1.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами і доповненнями. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua - Заголовок з екрану.

2.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами і доповненнями. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua  - Заголовок з екрану.

3.      Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1,2,7,8,9,10,12,13,15,16, зі змінами і доповненнями. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

4.      Лист Міністерства фінансів України від 21.12.05 № 31-34000-10-5/27793 «Про облікову політику». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua - Заголовок з екрану.