banner-mia2.gif

УДК: 631.155: 658.511

К.І. Посилаєва, к.е.н., доцент,

 декан факультету обліку і фінансів,

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва

 

 

Факторний аналіз у дослідженні показників господарської діяльності

 

 

Постановка проблеми. Функціонування любої соціально-економічної системи здійснюється в умовах складної взаємодії комплексу факторів внутрішнього і зовнішнього порядку. Оскільки фактор – це причина, рушійна сила якогось процесу або явища, яка визначає його характер, то виявлення, оцінка і прогнозування їх впливу на зміну результатів господарської діяльності є суттю любих економічних досліджень. Проте здійснення факторного аналізу має сенс лише у тому випадку, коли цими факторами можна управляти, хоча б частково.

Аналіз останніх досліджень. Кожний господарський процес складається під впливом різноманітних чинників, які знаходяться у відносинах взаємозв’язку і взаємообумовленості. Як пише Ковальов В.В. [1], всі фактори, які впливають на результати фінансово-господарської діяльності, можуть бути класифіковані за різними ознаками: основні і другорядні, постійні та змінні, загальні та специфічні тощо. З позиції економічного аналізу, на думку Савицької Г.В. [2], в соціально-економічних системах особливу значимість має ідентифікація факторів екстенсивного та інтенсивного розвитку. Основна характеристика екстенсивних та інтенсивних факторів розвитку виробництва дана К.Марксом, який, досліджуючи процес розширеного виробництва, писав, що воно розширяється «екстенсивно, якщо розширяється тільки поле виробництва» і «інтенсивно, якщо застосовуються більш ефективні засоби виробництва» [3, с.193].

З факторним аналізом тісно пов’язаний і процес пошуку резервів підвищення результативності діяльності підприємств. На основі факторних моделей визначають можливості кількісного та якісного росту основних показників їх діяльності, які виражаються у невикористаних, частково використаних та нераціонально використаних виробничих ресурсах [4].

Формування цілей статті. Метою наших досліджень є теоретичне обґрунтування переваг і недоліків застосування методики факторного аналізу при дослідженні показників ефективності господарської діяльності підприємств.

Викладення основного матеріалу. Процес вивчення ефективності діяльності підприємств передбачає дослідження не тільки різноманіття, але і взаємозв’язків факторів, які його обумовлюють [5]. Практично неможливо ідентифікувати якийсь фактор, який був би абсолютно незалежним, незв’язаним з іншими. Тому серед багатьох форм закономірних зв’язків економічних явищ важливу роль відіграють причинно-наслідкові.

Існують два типи зв’язків, які досліджуються в процесі факторного аналізу: функціональні та стохастичні. Зв’язок називають функціональним або жорстко детермінованим, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає досить визначене невипадкове значення результативної ознаки. Стохастичний або вірогідний зв’язок відображає відповідність кожному значенню факторної ознаки – множинність значень результативної ознаки.

Складний процес формування рівня досліджуваного показника господарської діяльності може бути розкладений різними прийомами на його складові (фактори) і відображений у вигляді моделі детермінованої факторної системи. Детерміноване моделювання факторних систем – це простий та ефективний засіб формалізації зв’язку економічних показників; воно служить основою кількісної оцінки ролі окремих факторів у динаміці зміни узагальненого показника.

Стохастичний аналіз спрямований на вивчення непрямих зв’язків і виступає у якості інструмента поглибленого детермінованого аналізу факторів, по яких неможливо побудувати детерміновану модель.

Аналіз показників діяльності підприємства за допомогою жорстко детермінованого факторного аналізу має певні особливості:

·          Факторна модель повністю замикається на ту систему чинників, які піддаються об’єднанню в дану модель. Межею складання такої моделі є довжина безперервного ланцюжка прямих зв’язків.

·          Даний підхід не дозволяє поділити результати впливу одночасно діючих факторів, які не піддаються об’єднанню в однієї моделі. Таким чином ми абстрагуємось від дії інших факторів, а усі зміни результативного показника повністю приписуємо впливу чинників, які включені у модель.

·          Аналіз може виконуватися для одиничного об’єкту при відсутності сукупності спостережень.

Одним з найбільших суттєвих недоліків детермінованого факторного аналізу економічних явищ є неможливість включення у модель вільного набору факторів. З іншого боку, мета факторного аналізу – виявлення найбільш значущих факторів і оцінка ступеню їх впливу. Тому, при використанні детермінованих моделей намагаються по можливості розширити модель, включаючи до неї додаткові фактори. Досягається це за рахунок або подальшого розкладання вже включених до неї факторів, або шляхом введення нових. Таке можна зробити лише у тому випадку, коли в процесі перетворень у моделі з’являться чинники, які мають розумну економічну інтерпретацію.

Наприклад, ми аналізуємо зміну обсягу валової продукції сільського господарства (U), маючи дані про середню вартість основних виробничих засобів (ОВЗ). Тоді модель буде мати вигляд:

U=Image,

де ФВ – фондовіддача.

Припустиму, що нас не задовільняє склад факторів у моделі. Тоді можна додатково ввести до моделі фактор чисельності робітників (τ), який пов’язаний з основними виробничими засобами через показник фондоозброєності (Фоз):

Image.

Наведена схема поступового розширення факторної системи через ділення і множення на один і той же фактор для отримання нових економічно зрозумілих показників є основним методом подолання обмеженості числа факторів у моделі.

При застосуванні детермінованого факторного аналізу при визначенні впливу факторів на показники діяльності підприємства виключно важливе значення має побудова економічно обґрунтованої факторної моделі, оскільки невірно створена модель може привести до логічно невиправданим і невірним результатам. Тобто, слід мати на увазі, що любе розширення жорстко детермінованої факторної моделі не повинно протирічити логіці зв’язку «причина – наслідок».

Розглянемо приклад моделі, відображаючій зв’язок обсягів валової продукції (U), середньорічної чисельності працюючих (τ) і продуктивності праці (ПП). Теоретично можна розглянути три моделі:

U = τ х ПП.,          τ = U : ПП.,            ПП = U : τ.

З позиції арифметики усі формули бездоганні, проте з точки зору економічного факторного аналізу тільки перша має сенс, оскільки в неї показники, що стоять у правій частині формули, є факторами, тобто причиною, що обумовила і визначила значення показника, який знаходиться у моделі зліва (наслідок). Логіка наших міркувань очевидна: чим більша чисельність працюючих і вище рівень продуктивності праці, тим більше обсяг виробництва,  тобто, обсяг валової продукції є похідною від означених факторів.

По другій і третій моделях видно, що валова продукція виступає як фактор чисельності працюючих або продуктивності праці, тобто як причина їх зміни, що абсолютно абсурдно.

Не менш важливим етапом застосування факторного аналізу в дослідженні економічних явищ є вибір прийому аналізу. Найбільш розповсюдженим є метод ланцюгових підстановок (або його наслідок – прийом абсолютних різниць), який має, однак, один досить суттєвий недолік: в залежності від обраного порядку заміни факторів факторні розкладання можуть бути різними. Наприклад, розрахунок розміру впливу урожайності озимої пшениці (у) на зміну валового збору (ВЗ) визначається за існуючим правилом:

∆ ВЗу = (уф – уп ) х Sф,

де S – площа посіву.

Підставимо у дану формулу конкретні дані і отримаємо:

∆ ВЗу = (42,4 – 40,2) х 100 = +220(ч).

Якщо ми змінимо послідовність, тобто визначимо

∆ ВЗу = (уф – уп ) х Sп,

то отримуємо інший результат:

∆ ВЗу = (42,4 – 40,2) х 80 = +176(ч).

Дана проблема має виключно теоретичне значення, тому що не існує і не може існувати в принципі єдиної формалізованої методики визначення цього порядку. Лише для обмеженого числа моделей можна використовувати окремі формалізовані підходи [6].

Як відмічає В.Ковальов [1], жорстко детермінована модель називається повною, якщо результативний показник кількісний, і неповною, якщо результативний показник якісний. Як приклад можна навести такі моделі обсягу валової продукції (1) та показника продуктивності праці (2):

повна модель:                  U = τ х ПП,                                                             (1)

неповна модель:              ПП = Фоз х ФВ                                                        (2)

У повній факторній моделі один фактор завжди кількісний, другий – якісний. У такому випадку заміну факторів рекомендується починати з кількісного показника, оскільки у вітчизняній практиці теперішнього часу домінує правило, згідно якому при розрахунку агрегатних індексів прийнято зважувати індексуємий показник за вагою звітного періоду. Цьому правилу і відповідає порядок заміни чинників, починаючи з кількісного [6].

Якщо ми проводимо аналіз діяльності підприємства за допомогою, наприклад, показника річної продуктивності праці, модель якого складається з двох якісних факторів (2), то виникає проблема з порядком заміни цих чинників. Дану проблему можна вирішити шляхом створення нової моделі, яка б логічно відповідала вихідній моделі і було б економічно обґрунтовано зв’язок «причина – наслідок»:

Image.                    (3)

В наведеній моделі (3) існує логічно обґрунтований порядок заміни факторів: чисельність, фондоозброєність, фондовіддача. Отримана модель має вираз, коли фактори можна укрупнять і зліва направо, і справа наліво, а добуток двох любих стоячих поруч факторів відображає економічно зрозумілий чинник більш високого порядку. Таким чином виходить, що у вихідній моделі (2) заміну слід починати з показника фондоозброєності.

Висновки. Використовуючи методику детермінованого факторного аналізу показників господарської діяльності підприємств, слід враховувати виключну умовність даного аналізу. Діюча у нашій аналітичній практиці заміна факторів у моделі, починаючи з кількісного, не є єдино можливою. Більш того, в економічно розвинутих країнах прийнята зворотна система – якісні показники зважуються за вагою базисного періоду [7]. Тому при аналітичних дослідженнях економічних процесів господарської діяльності підприємств головним є обґрунтування створення факторної моделі.

 

 

Список використаних джерел

 

1.      Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2006. – С. 69-155.

2.      Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Мн.: Новое знание, 2002. – С. 77-154.

3.      Маркс К., Энгельс Ф. Соч. т. 24.

4.      Бороненкова С.А., Бондарь Ю.Г. Экономический анализ – основа поиска резервов. – М.: Финансы и статистика,1988.

5.      Факторный анализ эффективности производства / Под ред. В.Ф.Палия. – М.: Финансы,1973.

6.      Цонев В. Петров П. За и против использования индексов в факторном анализе // Вестник статистики. – 1973. - №1.

7.                              Мюллер Г., Гернон Х., Миик Г. Учет: международная перспектива. Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 107-108.