banner-mia2.gif

УДК 336

І.Ю. ГРИШОВА , к.е.н.,

доцент, кафедра менеджменту,

Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса

 

АДАПТАЦІЯ МОДЕЛІ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЩОДО УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ АПК

 

Питання, які розглядаються:

·      Проведено критичний аналіз основних концепцій управління фінансовими ресурсами переробних підприємств з урахуванням особливостей функціонування аграрного бізнесу в сучасних умовах.

Ключові слова: модель ринкової вартості, потоковий підхід, фінансовий потенціал, ресурсна теорія.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Проведен критический анализ основных концепций управления финансовыми ресурсами перерабатывающих предприятий с учетом особенностей функционирования аграрного бизнеса в современных условиях.

Ключевые слова: модель рыночной стоимости, потоковый подход, финансовый потенциал, ресурсная теория.

 

Issues that are examined:

·      Conducted the critical analysis of the basic concepts of financial management of processing enterprises with consideration of the peculiarities of functioning of agrarian business in modern conditions.

Keywords: model of market value, stream approach, financial capacity, resource theory.

 

Постановка проблеми. Трансформація економічних процесів, що відбувається в останні роки в економіці агропромислового комплексу України та світу, деформує неокласичну теорію та концепції управління капіталом підприємств, спонукає до створення нових моделей фінансового забезпечення та цілісної системи управління внутрішнім середовищем переробних підприємств, більш адаптованих до динаміки змін та ризиків зовнішнього середовища. Одним із найважливіших аспектів реалізації стратегії сталого розвитку переробних підприємств АПК є фінансове забезпечення, тому все більшої актуальності набуває дослідження фінансових та грошових потоків в операційній діяльності. В першу чергу це зумовлено кризовими явищами в фінансово-економічному просторі та неспроможністю суб`єктів ринкових відносин знайти оптимальні шляхи розвитку фінансового забезпечення в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень. В наукових колах ведеться активна дискусія серед таких відомих фінансистів як Дем’яненко М.Я., Мендрула О.Г., Крючковськой Т.О., Пасхавера Б.Й., Петруні Н.В., Присяжнюк А.В та інших щодо актуальності та різних точок зору на зазначені проблеми, трактування окремих питань понятійного та методологічного апарату досліджуваних теорій та інструментів.

Постановка завдання. Проте, нові моделі ведення бізнесу не завжди узгоджуються між собою та не розв’язують проблеми управління фінансовим потенціалом розвитку підприємства як ресурсної складової, і управління вартістю підприємства як результатом його діяльності. Саме тому, на погляд деяких вчених [1,2,4,5] концепція управління, орієнтованого на вартість (value based management), що отримує розповсюдження з розвитком стратегічного управління протягом 1990-х і початку 2000-х рр., в наукових колах не адаптована до практичних умов функціонування вітчизняних підприємств аграрного бізнесу.

Метою дослідження є розгляд можливості синтезу основних теорій управління фінансовим забезпеченням сталого розвитку переробних підприємств АПК та підготовка висновків щодо доцільності адаптації нових концепцій до умов функціонування аграрного бізнесу.

Виклад основного матеріалу. Основні положення концепції орієнтованої на вартість закладені в сучасній теорії корпоративних фінансів та стратегічного менеджменту, визначають цільовою функцією діяльності підприємства зростання його ринкової вартості (цінності) і повну підлеглість процесів управління досягненню цієї мети та зміщують акценти у бік підвищеної уваги до формування нематеріальних активів. Стратегічна складова характеризується довгостроковим плануванням, досягненням конкурентних переваг підприємства та набуттям таких компетенцій (в якості нематеріальних активів), які важко придбати чи копіювати конкурентам.

На наш погляд, адаптація цієї концепції у вітчизняному аграрному бізнесі з його особливостями кругообороту вартості капіталу, сезонним виробництвом, "вимитими" оборотними засобами, диспаритетом цін та іншими проблемними питаннями, які по праву провідні фахівці [2] відносять до проблем, що вирішує ресурсний підхід до управління, вбачається досить не збалансованою, вразливою з теоретичної, методологічної та практичної точки зору. Тому є сенс розглянути сутнісні характеристики концепції ринкової вартості стосовно впровадження на аграрних переробних підприємствах, не відкидаючи можливості її органічного застосування у комплексі з класичним ресурсним підходом.

По-перше ми вказували на стратегічну спрямованість процесу управління, що припускає довгострокове планування, поетапну розробку та реалізацію стратегії (дотримання довгострокового плану управлінських дій), постійне коректування глобальних цілей з урахуванням набутого досвіду, зміни економічних умов, появи нових можливостей тощо. Але, кожне стратегічне рішення повинне мати економічний зміст, а отже базуватись на фінансовому потенціалі підприємства, та оцінюватись з точки зору ефективності його використання. При стратегічному підході оцінка наслідків реалізації стратегічних рішень будується з урахуванням очікуваної динаміки змін зовнішнього середовища та має довгостроковий характер. А чим довше термін реалізації стратегії в умовах невизначеності вітчизняної економіки, тим більша ймовірність змін, збільшення ризиків, похибки очікуваних результатів тощо. Таким чином, поєднання дієвої стратегії та вдалої її реалізації не захищають аграрний бізнес від періодів низької продуктивності, неврожаїв, подовження технологічного циклу, нестачі оборотних засобів тощо, а стратегічні цілі повинні спиратись на фінансові ресурси.

По-друге, стратегічний менеджмент передбачає закріплення підприємства в галузі та отримання конкурентних переваг. Поняття "конкурентні переваги" характеризується досить різноплановими показниками. Конкурентні переваги може бути досягнуто за рахунок будь-яких факторів, а частіше за рахунок певних короткострокових заходів, тому отримання конкурентних переваг та підтримка такого положення в довгостроковому періоді є досить складною задачею, яка може забезпечуватися високим рівнем витрат. У разі перевищення рівня витрат, на отримання конкурентних переваг, та їх підтримки в довгостроковому періоді над рівнем додатково отриманої вартості, такі стратегічні дії втрачають економічний сенс. В той же час, зусилля щодо підтримки конкурентних переваг в довгостроковому періоді може бути невиправданим завдяки втраченим можливостям рефінансування під час зміни кон’юнктури ринку або нових ініціатив власників.

Стає очевидним, що в процесі розробки та реалізації стратегії аналіз альтернатив та розподілу ресурсів, система контролю та оцінювання результатів мають бути взаємозв’язаними.

По-третє, оцінка ринкової вартості підприємства є ймовірною, а відповідно не забезпеченою, що вимагає додатково розробляти антикризові заходи, орієнтуватись на альтернативні прогнози тощо. Підприємства отримують методичний інструментарій для обґрунтування системи факторів за допомогою нормативів і ключових показників ефективності. Фінансовий потенціал розглядається через призму фінансових потоків, що на думку авторів [2,6] повинне забезпечити практичний перехід від теоретичних засад моделі до вартісних принципів прийняття рішень на всіх рівнях управління в режимі реального часу. В такому аспекті модель орієнтована на вартість розуміється як система управління підприємством, яка націлена на максимізацію найбільш ймовірної цінності, яка має бути створена бізнесом, в якій оцінювання результатів діяльності і система винагород базується на показниках доданої цінності [4].

Свій підхід до визначення фінансових потоків мають російські вчені Ю. Плущевська та Л. Старікова [5]. Під фінансовими потоками вони розуміють зміни фінансових активів та зобов`язань секторів економіки за період здійснення фінансових операцій. На нашу думку, таке визначення потребує уточнення, оскільки розкриває лише певну направленість фінансових потоків, а не узагальнює їх сутність.

На нашу думку, функціональний апарат управління фінансовими потоками потребує певного розширення, що дало б змогу більш чітко окреслити об`єктивну необхідність у підвищенні його ефективності (рис.1).

Image

Рис. 1. Схема функціонування фінансових потоків

 

Як бачимо, науковці проявляють особливий інтерес до визначення поняття "фінансовий потік", розглядаючи його на різних рівнях управління та виділяючи деякі аспекти функціонування з урахуванням характерних ознак фінансових потоків як особливої економічної категорії. Останні дослідження, викладені в наукових працях різних вчених, засвідчують те, що серед широкого різноманіття підходів щодо тлумачення сутності фінансових потоків не значна увага приділялась їх функціонуванню та управлінню в площині окремих видів діяльності суб`єктів господарювання. Але, фінансові потоки не тільки забезпечують здійснення тієї чи іншої діяльності господарюючих суб`єктів, а й виступають ключовим фактором впливу на результативність обраної діяльності, в залежності від раціональності управління ними.

Використання фінансових потоків, вартість яких можна оцінити за допомогою розробленого методичного інструментарію, теж має свої особливості для аграрного виробництва. Фінансові потоки розглядають як розподілені у часі надходження і виплати грошових засобів, що генеруються господарською діяльністю [2, с.56]. Сутність фінансового потоку полягає у зміні обсягів фінансових ресурсів. Відповідно до висновку О. Гудзь, потік - це економічна величина, якій властива розмірність (обсяг, поділений час) і яка вимірюється у русі певного ресурсу з урахуванням часового інтервалу [2, с.56]. Причому, за прийнятою класифікацією фінансові потоки можуть характеризуватись регулярним фінансовим потоком з рівномірними та нерівномірними часовими інтервалами. На наш погляд, це саме той випадок, коли застосування терміну фінансовий потік не є сутнісною характеристикою управління фінансовими ресурсами з наступних причин.

По-перше, фінансовий потік дійсно віддзеркалює одну з найсуттєвіших їх економічних характеристик - рух фінансових ресурсів, але ця характеристика вже добре опрацьована фундатором ресурсного підходу до формування та ефективного використання фінансових ресурсів академіком Дем’яненком М.Я. [3]. Однією з умов безперервності діяльності аграрного виробництва є постійне відновлення його матеріальної основи – засобів виробництва за вартістю та в натуральному виразі. Основні елементи виробництва – засоби праці та предмети праці – втілюють уречевлену сутність ресурсних засобів. За класифікацією Дем’яненка М.Я. фінансові ресурси розглядаються за сферами виробництва та обігу ( тобто знаходяться в постійному русі). На кожній стадії кругообороту фінансових ресурсів аграрних підприємств можна обрахувати показники ефективності їх використання (і що дуже важливо, їх практична реалізація детально апробована), і в тому числі їх вартість, оскільки кругооборот фінансових ресурсів являє собою трансформацію їх речової форми та зміну їх вартості.

Отже, вартісна концепція при адаптації в аграрному бізнесі повинна спиратися саме на ресурсний підхід, не відкидаючи можливості застосування потокової концепції, що дасть можливість збагатити теоретичну, удосконалити методичну частину та спростити практичні аспекти її використання за рахунок логіки розвитку та накопиченому досвіду комплексного та системного впровадження.

Якщо згадати структурну перебудову, що відбулася в 1990х роках шляхом реструктуризації і поділу великих спеціалізованих державних аграрних підприємств на невеликі акціонерні товариства, вона не принесла бажаних результатів. Сьогодні на ринку працюють п’ятеро потужних лідерів молокопереробної галузі, що мають зарубіжні інвестиції, інші підприємства не мають доступу до ринку капіталу, оскільки фінансові ресурси сьогодні дорогі, і тому демонструють невисокі показники. При розширенні кількості підприємств, було зруйновано оптову мережу з організації закупок і зберігання молочної продукції, втратили свої функції державні підприємства, на які покладалося завдання створення регіонального резерву масла, сиру, сухих і консервованих продуктів тощо.

Починаючи з 1991 року країна була не в змозі підтримувати попередній рівень субсидування для внутрішнього виробництва, і галузь почала занепадати. Втрата експортних ринків збуту молочної продукції, скорочення обсягів виробництва молока порівняно з 1990 р. майже на 79% та споживання цієї продукції – в 1,8 рази, консервація виробничих потужностей великих молокопереробних підприємств – далеко не повний перелік наслідків застосування неадаптованих західних моделей управління. На сьогоднішній момент аграрний фондовий ринок все ще перебуває в стані зародження, визначити ринкову вартість аграрного бізнесу за допомогою ціни акцій практично неможливо, а оцінювати за допомогою дисконтованих фінансових потоків незручно і при цьому результат оцінки є приблизним.

Такі висновки спонукають до нового етапу осмислення проблематики вартісно-орієнтованого управління. Тому і основні дослідження спрямовуються на формування фінансового потенціалу та забезпечення мінімізації середньо виваженої вартості джерел формування фінансових потоків.

Традиційний аналіз структури та динаміки фінансових результатів, порівняння за період з аналогічними показниками за минувший період доповнюється перспективним довгостроковим прогнозом вартості фінансових потоків і безперервним моніторингом індикаторів антикризового управління. Найважливішою метою стає максимізація вартості підприємства,

Таким чином, дана концепція за умови її адаптації та опрацювання має посісти гідне місце в теорії та практиці управління фінансовими ресурсами переробних підприємств. В той же час в науковій літературі [4] досліджується досить гостра полеміка щодо вибору управлінського інструментарію реалізації даної концепції. До числа таких дискусійних питань відноситься управління ресурсним забезпеченням зростання ринкової вартості підприємства.

Для визначення чіткого взаємозв’язку ресурсного забезпечення та ринкової вартості підприємства розглянемо особливості сучасного ресурсного погляду на підприємство в контексті стратегічного управління.

Вперше ідея ресурсної складової як джерела конкурентних переваг та важливої характеристики економічної ідентичності підприємства була обґрунтована у роботі Е. Пенроуз "Теорія зростання фірми" у 1959 р. Причиною відмінностей між фірмами Е. Пенроуз вважала їх ресурсний потенціал: "Саме неоднорідність ... продуктивних послуг, доступних або потенційно доступних від використання її (фірми) ресурсів, забезпечує кожній фірмі унікальність" [4]. При цьому Е. Пенроуз першою визначила залежність конкурентних переваг від організаційних здатностей фірми, яка в її трактуванні "по суті є пулом ресурсів, використання яких організується в рамках адміністративної системи" [4].

Ресурсний підхід базуються на неоднорідності фірми та її відносній стійкості, які відповідають наступному критерію: відмінності між ресурсним потенціалом фірм обумовлюють різні результати господарювання і фірми намагаються максимізувати ці результати.

Е. Пенроуз проводить аналіз основоположних принципів ресурсної концепції  та вважає, що основна теза ресурсної концепції полягає в тому, що притаманна підприємству неоднорідність може бути стійкою, так як воно володіє іншими унікальними ресурсами та організаційними здібностями, які виступають джерелом економічних рент, визначають конкурентні переваги конкретних суб’єктів господарювання. Принципова новизна ресурсної концепції полягає у:

- визначенні умов, при яких підприємства мають конкурентні переваги у стані економічної рівноваги. Тимчасові переваги підприємства можна було б пояснити на основі традиційної теорії галузей організації як феномен нерівноваги;

- пріоритеті організаційних (фірма – основна одиниця аналізу), а не галузевих причин (на чому наполягав М. Портер) відмінностей фірм за показником прибутку. [4,5]

Висновки. Поняття сучасної ресурсної концепції, що доповнюються ідеєю організаційних причин конкурентних переваг, дають змогу будувати стратегію підприємства на основі економічної, організаційної та управлінської систем, але потребують подальших досліджень в сфері оцінки впливу зміни вартості окремих складових (матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів) сформованого обсягу фінансового потенціалу в процесі нарощення ринкової вартості переробних підприємств аграрного бізнесу.

 

Список використаних джерел

1.                Бланк И.А. Фінансовая стратегия предприятия / Бланк И.А. – К.: Ника-Центр, Єльга, 2004. – 711 с.

2.                Гудзь О.Є Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: [монографія ] / О.Є. Гудзь – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 578 с.

3.                Дем’яненко М.Я.Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку (доповідь) / М.Я. Дем’яненко // Економіка АПК . – 2007. -№5. – С.4-18.

4.                Крючковська Т.О. Вплив інтелектуального капіталу на ринкову вартість підприємства / Т.О.Крючковська // Економіка: Збірник наукових праць / За заг. редакцією акад. АПН України І.Ф. Прокопенка. – Харків: ХПНУ, 2006. – Вип. 6. – С. 59-65.

5.                Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємств: [монографія] / О.Г Мендрул. – К.: КНЕУ, 2002. – 272 с.

6.                 Стецюк П.А. Стратегія і тактика управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств: [монографія] / П.А. Стецюк. – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. -370 с.