І.В. КОБУТА, к. е. н,

НДІ економіки та менеджменту

агропромислового виробництва, НАУ

 

Аграрна політика підтримки сільського господарства – нові виклики в зв’язку із вступом України до СОТ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

• Аграрна політика підтримки

• Світова організація торгівлі

• Зелені програми підтримки СОТ

•Пропозиції по трансформації державної політики підтримки

 

Key issues that are considered:

• Agricultural domestic support policy

• The World Trade Organization

• Green box measures

• Proposals for transformation of state support policy

 

Постановка проблеми. Вступ України до Світової організації торгівлі, (далі – СОТ) зобов’язання Уряду перед цією міжнародною організацією є одним із визначальних факторів, що впливає на майбутню аграрну політику держави, в тому числі, політику підтримки сільського господарства України. Визначення трансформаційних напрямків аграрної політики під впливом інтеграції є актуальним завданням наукових досліджень сучасних аграрних економістів - науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем. Питання перспектив вступу України до СОТ для аграрної економіки досліджувалося в наукових працях Кваші С.М., Молдаван Л.В., Пасхавера Б.Й., Полозенка Д.В. В той же час питання визначення пріоритетних напрямків державної політики підтримки в зв’язку із вступом до СОТ потребує детального вивчення.

Формування цілей статті. Автор, базуючись на більш детальному вивченні зобов’язань та досвіду інших країн-членів СОТ, основних експортерів сільськогосподарської продукції, ставить за мету окреслити чинники, що є визначальними для формування майбутньої аграрної політики підтримки з урахуванням зобов’язань, взятих країною при вступі до СОТ, визначити кількісні можливості фінансування бюджетних програм, проаналізувати зелені програми підтримки, зробити відповідні порівняння з іншими країнами СОТ, визначити перспективні напрямки підтримки виробництва продукції, надати рекомендації щодо пріоритетів державної майбутньої політики підтримки на найближчу перспективу.

Виклад основного матеріалу. 1. Зобов’язання країни у СОТ та можливості фінансування бюджетної підтримки сільського господарства.

Згідно домовленостей України, взятих при вступі до СОТ, щорічний сукупний вимір державної підтримки (далі - СВП) сільського господарства України, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати 3 млрд. 43 млн. грн. Крім того, залишається можливість підтримувати сільське господарство через «жовті» програми без скорочення в межах 5-відсоткового рівня підтримки de minimis як для окремих видів сільськогосподарської продукції, так і для непродуктових програм підтримки до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства. «Жовті» програми» - це ті, що спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів і ін.).

Більше того, Україна не має зобов’язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Існує лише зобов’язання не перевіщувати річний рівень підтримки, який акумулюється у показнику СВП, тоді як за багатосторонніми домовленостями Уругвайського раунду 1994 року цей показник розвинені країни скорочували на 20 відсотків протягом 6 років. Таким є успішний результат сільськогосподарських переговорів для України, на які вплинув вже Дохський раунд переговорів у СОТ.

Україна після вступу до СОТ приєдналася до групи країн, які нещодавно вступили до СОТ (RAM - recently-acceded Members та VRAM - very recently-acceded Members -англ.)¹. Згідно фінального проекту домовленостей раунду „Доха-Розвиток” передбачається від країн RAM з низьким доходом та перехідною економікою² не вимагати зменшувати зобов’язання по de minimis і по СВП. Для інших країн RAM із зобов’язаннями по загальному СВП та з існуючим рівнем de minimis у 5 відсотків передбачається зниження цих рівнів не менше, ніж на одну третину ставки зниження у 50 або 60%, тобто не менше 16-ти або 20-ти %, а термін виконання зобов’язань має бути більше 5 років.

Остаточні результати Дохського раунду переговорів СОТ зафіксують майбутню перспективу для внутрішньої підтримки України як члена-групи країн RAM.

Після вступу до СОТ можливості державної підтримки сільського господарства не менші за ту підтримку, що надавалася сільському господарству України протягом останніх років. При збільшенні вартості виробництва валової продукції сільського господарства можливості підтримки галузі в межах рівня de minimis також збільшуються.

В останні роки рівень підтримки сільського господарства (прямі бюджетні програми, дотації через податок на додану вартість) сумарно дорівнюють в середньому за рік близько 9,5 млрд. грн. (табл.1). Якщо провести оцінку внутрішньої підтримку згідно класифікації СОТ, то її складові у базовий період 2004-2006 рр. будуть виглядати наступним чином:

Таблиця 1

Сумарна підтримка в середньому за рік у базовий період 2004-2006 рр.

Розрахунок автора на основі документа Секретаріату СОТ WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.12

 

В обсяги підтримки включено також дотації сільськогосподарським підприємствам, що виплачують переробні підприємства за поставлені на переробку молоко та м’ясо у живій вазі, джерелом яких є належний до сплати в бюджет податок на додану вартість, що акумулюється на переробних підприємствах.

Стосовно фінансування заходів „зеленої скриньки”, то ця підтримка не обмежується правилами СОТ, вона може стримуватися лише можливостями державних та місцевих бюджетів країни. Основним критерієм віднесення державного заходу підтримки до „зеленої скриньки” є умова, щоб наслідком підтримки не було надання цінової підтримки виробникам. Механізми реалізації програм „зеленої скриньки” не повинні бути пов’язаними з внутрішніми та світовими цінами, не справляти або справляти як можна менший негативний вплив на торгівлю та виробництво. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може спрямовуватися на видатки зі створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.

2. Урядові «зелені» програми надання загальних послуг та прямих виплат, структура «зеленої скриньки». Починаючи з 2003 року спостерігається суттєве збільшення фінансування «зелених» програм підтримки в Україні. Бюджетні витрати на ”зелені” програми підтримки збільшилися в 3,6 раза. Заходи «зеленої скриньки» за 2000-2002 роки (в середньому за рік) становили 677,3 млн. грн., за 2004-2006 рр. - 2424,1 млн. грн.

Таблиця 2

Структура “зеленої скриньки” України, 2000-2002 та 2004-2006 рр.

*Розрахунок автора на основі документів Секретаріату СОТ WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.10; WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.12

 

Проведений автором аналіз показав, що з 2,4 млрд. грн. лише 5% - це прямі платежі безпосередньо сільськогосподарським виробникам по програмах докорінного поліпшення земель, фінансової підтримки господарств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. За останні роки особливо суттєво збільшилися грошові бюджетні витрати на підготовку кадрів, в основному, для отримання вищої освіти - на 25%, на послуги з перевірок загального характеру (насіннєві інспекції, ветеринарна служба) - 21%, науково-дослідні роботи - на 5%, на розвиток інфраструктури на селі (меліоративні системи, газопроводи, дороги, протиерозійні споруди, роботи з рекультивації земель) – на 19%, тоді як Угода про сільське господарство СОТ містить достатньо довгий перелік «зелених» прямих виплат виробникам, які не застосовуються в Україні, але є перспективними щодо впровадження.

Характерним при цьому є те, що поряд із збільшенням бюджетного фінансування відомств та установ, що мають надавати безкоштовні послуги або послуги за пільговими розцінками безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції, збільшується навантаження на товаровиробників у вигляді додаткових грошових витрат, які вони несуть при замовленні цих послуг або при отриманні обов’язкових дозвільних документів. А це, в свою чергу, дуже тісно пов’язано із питанням конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції. Скорочення оперативних, маркетингових витрат аграрного бізнесу також лежить в цій площині. Зрозуміло, що вступ до СОТ посилить конкурентне навантаження на деякі сектори аграрної економіки. Нові умови ведення аграрного бізнесу у конкурентному середовищі, які з’являються після вступу до СОТ, вимагають трансформації державної політики надання загальних послуг з метою зниження оперативних витрат та покращення якості продукції. Це, в свою чергу, дозволить постачати українським споживачам більш дешевші та якісні товари, успішно змагатися зі своїми іноземними конкурентами.

3. Досвід інших країн з підтримки згідно класифікації СОТ. Згідно класифікації СОТ внутрішньої підтримки на різні «скриньки», найбільше бюджетних коштів спрямовується на програми, звільнені від зобов’язань по скороченню³ в Австралії (91 % від загальної суми) та у США (77%) (табл.3). В ЄС, Бразилії та Канаді частка «зелених» та інших звільнених програм знаходиться в межах 50-60 відсотків від загальної підтримки, тоді як в Україні співвідношення зворотне. Майже 75 відсотків від загальної підтримки – це «жовті» програми підтримки, і лише 25 відсотків – «зелені», при цьому тільки 5% від фінансування «зелених» програм спрямовується на прямі платежі безпосередньо сільськогосподарським виробникам, а решта - на надання загальних послуг через державні відомства та служби. Для Австралії характерним є широке використання можливостей «зеленої скриньки» для підтримки окремої продукції тваринництва та рослинництва.

Таблиця 3

Розподіл внутрішньої підтримки по «скриньках» СОТ, млн. дол. США*

*Розрахунок автора на основі останніх нотифікації країн-членів СОТ (G/AG/N/AUS/64; G/AG/N/BRA/23; G/AG/N/EEC/53; G/AG/N/CAN/69; G/AG/N/USA/51)

**млн.австр. дол.

***млн.євро; 25 країн

Таким чином, аналіз зобов’язань України, взятих при вступі до СОТ, дозволяє стверджувати, що умови приєднання України до СОТ надають можливості підтримки сільського господарства України на рівні 10-12 млрд. грн. у рік (зелені та жовті разом) без порушення цих зобов’язань. Обмеження щодо «зелених» програм з боку СОТ не існує, але зазвичай Мінфіном накладаються ліміти на загальну суму фінансування бюджетних програм на підтримку сільського господарства через обмежені можливості державного бюджету країни. Всім відоме загальне нарікання з боку інших міністерств стосовно неефективності використання коштів державного бюджету. При збільшенні видатків на бюджетні програми Міністерства аграрної політики проблемні питання галузі та сільської місцевості не зникають. Тому зараз аграрна політика має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки та визначення коефіцієнту корисної дії реалізації цих програм, які діють на даний час.

4. Продуктова специфічна підтримка. Прийняті Україною при вступі до СОТ зобов’язання також будуть мати вплив на формування державної політики регулювання та підтримки окремих продуктових секторів (зернового, цукрового, молочного, і т.д.).

Зернові. Згідно Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» для зерна запроваджені: державне регулювання оптових цін на організованому аграрному ринку (через встановлення мінімальних та максимальних цін, товарні та фінансові інтервенції на організованому ринку), заставні закупівлі, державні форвардні закупівлі, кредитні та страхові субсидії. Оператором державної цінової політики в Україні визначений Аграрний фонд, який є державною спеціалізованою установою, що повинен здійснювати товарні або фінансові інтервенції на організованому ринку, формувати продовольчий резерв (інтервенційний фонд), надавати кредитні субсидії, здійснювати державні заставні закупівлі зерна.

Після вступу України до СОТ цінова підтримка сільськогосподарських товарів є можливою в межах показника СВП. В той же час, рівень цінової підтримки виробників тієї продукції, щодо якої Україна передбачає бути нетто-експортером, повинен бути низьким. Система встановлення мінімальних цін та інтервенційних закупівель можуть призвести до перевищення вітчизняних цін над світовими, підриваючи конкурентоспроможність України на світових ринках. Реалізація статті 9.3.1 Закону “Про державну підтримку сільського господарства України” щодо формування Аграрним фондом обсягів державного продовольчого резерву⁴ у розмірі 14% від річного споживання продукції у 2008 році та до 20% — у 2010 році буде потребувати суттєвого збільшення фінансування галузі, що, в свою чергу, може порушити зобов’язання України по СВП.

Після вступу до СОТ встановлення мінімальних закупівельних цін та інтервенційні закупівлі можуть призвести до перевищення вітчизняних цін над світовими, що негативно позначиться на конкурентоспроможності української продукції. З іншого боку, ті види сільськогосподарської продукції, які згідно із Законом про підтримку є об'єктами цінового регулювання, водночас є традиційними товарами експорту з України. Зважаючи на те, що рівень цінової підтримки виробників продукції нетто-експорту має бути низьким, може виникнути ситуація в Україні, коли для підтримки доходності окремих видів продукції необхідно буде надавати експортні субсидії. Однак Україна взяла зобов’язання не застосовувати експортні субсидії на сільськогосподарські товари у майбутньому.

Новим напрямком підтримки, починаючи з 2006 р., для вирощування зернових та іншої рослинницької продукції стала бюджетна програма погектарних виплат (Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 р».). В 2008 році ця дотація надається для вирощування озимих та ярих зернових культур у розмірі - 100 гривень (20 USD) на 1 гектар посівів. Ці погектарні дотації мають за мету утримати виробників від скорочення посівних площ під зерновими та є частковою компенсацією витрат на їх посів. Всі ці діючі механізми з підтримки зернових є «жовтими» і малоефективними. Їх бажано було б замінити на виплати за програмою докорінного поліпшення земель і при цьому частково з’явиться можливість для підтримки через «жовті» програми тих продуктів, які найбільше її потребують порівняно з рентабельним бізнесом з вирощування зернових культур.

Цукрова галузь. Мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру по квоті "А", встановлюються за принципом беззбиткового виробництва галузі. До розрахунку СВП України включається сума підтримки ринкових цін цукру, яка розраховується шляхом визначення різниці між мінімальною закупівельною ціною на цукор та зовнішньою довідковою ціною цукру білого та множенням цієї цінової різниці на обсяги внутрішнього виробництва цукру з цукрового буряку в Україні. В середньому у рік (наприклад, за 2004-006 рр.) підтримка ринкової ціни по цукру дорівнює біля 700 млн. грн. у рік. Грошова оцінка підтримки ринкової ціни цукрового буряку та цукру, яка надається через затвердження мінімальних цін продажу цукру на внутрішньому ринку, закладена до базового СВП. Це надає можливість продовжувати цю політику цінової підтримки цукрової галузі, яка здійснюється не за рахунок коштів бюджету, а за рахунок коштів споживачів цукру в країні в тих кількісних межах, що включені до базових зобов’язань. В той же час, держава може перейти на прямі бюджетні виплати виробникам цукрового буряку, але знову в межах базового періоду, одночасно відмовившись від мінімальних цін продажу цукру на внутрішньому ринку. При вступі до СОТ відбудеться зменшення імпортних тарифів на цукор та буде відкрита тарифна квота на 260 тис. тонн цукру-сирцю з тростини, що, безумовно, може знівелювати ефект підтримки ринкової ціни, яка здійснюється через мінімальну ціну продажу цукру. Тому має відбутися трансформація від цінової підтримки цукру до бюджетних погектарних виплат на гектар посівів цукровому буряку. Одночасне ж запровадження у 2008 році погектарних виплат у розмірі 750 грн. на 1 гектар посівів разом із дією мінімальних цін продажу цукру та цукрового буряку приведе до перевищення показника СВП і порушення взятих перед СОТ зобов’язань.

Тваринницька галузь. Основною підтримкою є дотування реалізованої продукції за рахунок сум ПДВ, що мали б сплатити переробні підприємства до державного бюджету. Крім того, згідно з Законом про Державний бюджет України фінансуються наступні програми з підтримки виробництва молока: доплата за екологічно чисте молоко; державна програма селекції в тваринництві; дотація за вирощену і продану худобу та птицю.

Бюджетна доплата за екологічно чисте молоко надається сільськогосподарським виробникам, розташованим на території, якій присвоєно статус спеціальної сировинної зони за виробництво сільськогосподарської продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до виробництва дитячого та дієтичного харчування, на яку були видані відповідні сертифікати якості, та у зв’язку з постачанням молока молокопереробним підприємствам, які виробляють спеціальне дитяче харчування. Розмір такої фінансової підтримки складав у 2008 році 500 гривень за одну тонну молока в заліковій вазі.

Фінансування по державній програмі селекції у тваринництві здійснюється відповідно до Закону № 3691 від 15 грудня 1993 року «Про племінну справу у тваринництві». Бюджетні кошти використовуються для часткового відшкодування витрат на зміцнення генетичного потенціалу тварин, на створення власної племінної бази, на біотехнологічні методи виробництва та придбання спермопродуктів.

Державна підтримка виробництва м’яса здійснюється через низку бюджетних програм, а підтримка доходності реалізованої продукції — через доплати до ціни за рахунок сум ПДВ переробних підприємств. Ці механізми спрямовані на стимулювання збільшення пропозиції м’яса на внутрішньому ринку, оскільки у останні роки продовжується скорочення поголів’я великої рогатої худоби.

Дотація за вирощену і продану худобу та птицю надається в таких розмірах (за кілограм прийнятої живої маси): за молодняк великої рогатої худоби - 1,9 гривні; за свиней (за винятком свиноматок і кнурів) - 1,4 гривні; за птицю свійську м'ясних порід: кури - 0,65 гривні, качки, гуси, індики - 0,9 гривні.

Збільшення фінансування молока та м’яса обмежується показником базового загального СВП, тому увага має бути сфокусована на розробці «зелених» програм підтримки, спрямованих на тваринницьку галузь. Невикористаними можливостями підтримки молочного та м’ясного секторів є ряд нових та перспективних «зелених» програм, таких як підтримка структурної перебудови, що надається через інвестиції, програми регіональної допомоги несприятливим районам, програми охорони навколишнього середовища.

Дотації по зеленій програмі «регіональної допомоги» можуть надаватися в неблагополучні райони (зони), наприклад, посушливі райони, які страждають від посух (традиційно райони Автономної республіки Крим, Херсонської обл.) у вигляді виплат виробникам для підтримки годівлі худоби, у т.ч. череди корів. У посушливих районах через посуху постійні виникають труднощі із забезпеченням кормами, так як посуха знищує пасовища й косовиці. Також це можуть бути неблагополучні райони за показниками низької родючості ґрунтів, що не дозволяє вирощувати достатню кількість кормових культур.

Підтримка державою структурної перебудови може здійснюватися як через пряму державну фінансову допомогу господарству на будівництво молочної ферми, закупівлю корів, або зміну спеціалізації підприємства, так і через субсидії з компенсації відсотків за користування кредитами комерційних банків, взятих виробниками на вищевказані цілі. Фізична реструктуризація виробництва молока в Україні може передбачати будівництво нових ферм, оснащення ферм новим обладнанням і машинами, будівництво холодильників, закупівлю худоби. Ця допомога надається за умови складання бізнес-планів, у яких повинно бути обґрунтовано, що виробник є неконкурентним на ринку не через кон'юнктурну ринкову ситуацію, а через недосконалу структуру самої ферми, невідповідний рівень менеджменту на ній. Останній напрямок підтримки може містити в собі підпрограму державної допомоги молодим підприємцям, які вирішили започаткувати агробізнес.

При розробці цих програм бажано врахувати курс країни на європейську інтеграцію, забезпечення дотримання стандартів ЄС із безпеки й гігієни молочної та м’ясної продукції країн-членів Європейського Союзу для виходу на ринок країн ЄС. Без цієї умови запровадження цієї нової програми означає неефективне використання коштів без перспективи збуту у майбутньому на європейський ринок. Досвід колишніх претендентів на членство у Європейському Союзі по гармонізації законодавства, наприклад, Польщі, свідчить, що адаптація для роботи за європейськими стандартами з метою реалізації продукції на внутрішньому ринку країн-членів ЄС коштувала одному м’ясопереробному підприємству 30-40 млн. дол. США (150-200 млн. грн.). На ці цілі використовувалися власні кошти підприємств, державна допомога по наданню пільгових кредитів за ставкою 2 відсотки та кошти програми SAPARD⁵ на структурну перебудову. Сумарні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м’ясної промисловості Польщі дорівнювали майже 2 млрд. євро.

Подальша перспектива для України - це все більше відкриття внутрішнього ринку в результаті створення зони вільної торгівлі з ЄС. Для того, щоб продукція молочної індустрії України могла успішно конкурувати на ринках Європейського Союзу, необхідно, крім безпечності продукції, спрямовувати державну підтримку на підвищення концентрації в молочному секторі. Через використання ефекту масштабу переваги великих підприємств у молочній галузі є очевидними як у сфері виробництва, так і переробки, реалізації продукції, зниження трансакційних витрат, так і в сфері залучення клієнтури, обробки інформації, науково-дослідних робіт, проведення рекламних компаній.

Висновки та рекомендації. Після вступу до СОТ аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки кожної бюджетної програми.

Розробка та впровадження нових програм «зеленої скриньки» має стати визначальним напрямком державної політики підтримки сільського господарства після вступу України до СОТ. При цьому пропонується змінити підходи до фінансування програм загальних послуг. В основу нового підходу до надання державної підтримки через загальні послуги «зеленої скриньки» має бути покладено принцип: збільшення безкоштовних державних послуг для вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції, зменшення їх витрат на отримання дозвільних документів.

Збільшення бюджетних видатків на функціонування різних державних комітетів, відомств, наукових установ, інспекцій повинно означати збільшення для сільськогосподарського виробника безкоштовних або пільгових за розцінками інформаційних, консультаційно-дорадчих послуг, послуг по боротьбі із шкідниками та хворобами, послуг з маркетингу та просування продукції на ринок, вільний доступ до наукових розробок, передових технологій.

Категорія бюджетних програм «непродуктова підтримка», тобто програми загального спрямування, які не мають чітко визначеного продуктового спрямування (наприклад, часткова компенсація вартості складної техніки, часткове відшкодування вартості насіння, часткова компенсація кредитних ставок, страхових платежів, акумуляція ПДВ сільськогосподарськими підприємствами і т.ін.) в Україні, враховуючи структуру спеціалізації аграрного бізнесу, також мають більший вплив на розвиток рослинницької продукції. Тому при розробці порядків використання бюджетних коштів по непродуктових програмах потрібно їх більше орієнтувати на підтримку тваринництва для вирішення проблем цієї галузі.

Замість цінової підтримки окремих видів сільськогосподарської продукції через встановлення адміністративних цін та проведення інтервенційних закупівель більш прийнятним для виконання зобов’язань по СВП перед СОТ є програми цінової підтримки через здешевлення вхідних ресурсів для виробництва сільськогосподарської продукції або програми підтримки доходів через виплати прямих дотацій на 1 голову поголів’я чи гектар посівів.

Зважаючи на обмежені фінансові можливості національного бюджету по збільшенню підтримки сільського господарства України та виконання взятих при вступі до СОТ зобов’язань , пропонується також наступне:

-визначати пріоритетні напрямки державної підтримки галузі на найближчі 3-4 роки, зосереджуючи обмежені бюджетні кошти підтримки на 2-3 пріоритетних напрямках;

- підтримка тваринницької галузі країни вбачається пріоритетом державної підтримки на найближчі роки;

- змістити акценти у програмах непродуктової підтримки з рослинництва на тваринництво;

- запровадити нові «зелені» програми, спрямовані на підтримку тваринницької продукції, а саме програму фінансової допомоги на структурну перебудову, регіональної допомоги окремим неблагополучним територіям (зонам).

Список використаних джерел

1. Закон України ”Про державну підтримку сільського господарства» від 24 червня 2004 року № 1877-IV. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва» від 1 березня 2008 р. № 348. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва» від 21 лютого 2007 р. N 256. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

4. Документ Секретаріату СОТ WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.10 від 16 червня 2005 р. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

5. Документ Секретаріату СОТ WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.12 від 1 серпня 2007 р. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

6. Нотифікації по внутрішній підтримці G/AG/N/AUS/64; G/AG/N/BRA/23; G/AG/N/EEC/53; G/AG/N/CAN/69; G/AG/N/USA/51. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

 

¹ Саудівська Аравія, Македонія, В'єтнам

² Албанія, Грузія, Киргизстан, Молдова

³ «зелені», «блакитні», «розвитку»

⁴ За умовами формування резерву за адміністративними цінами, визначеними Законом України „Про державну підтримку сільського господарства України”, механізм відноситься до „жовтої скриньки” і категорії «підтримка ринкової ціни».

⁵ SAPARD - англ. Special accession programme for agriculture and rural development, SAPARD) — один з трьох фінансових інструментів Європейського Союзу (разом з «ФАРЕ» та «ІСПА») на допомогу країнам-кандидатам з Центральної та Східної Європи у підготовці до вступу в ЄС. «САПАРД» — «Спеціальна передвступна програма для сільського господарства та розвитку села» має на меті структурні перебудови в аграрному секторі країн-вступників та запровадження тієї частини правового доробку Спільноти, який стосується його Спільної аграрної політики.