УДК 336.226.12

В. П. Синчак, к. е. н., доцент, зав. кафедри,

Хмельницький університет управління та права

АЛЬТЕРНАТИВНІ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ: СУТНІСТЬ І ЗМІСТ

Постановка проблеми. У процесі трансформаційних змін, що відбуваються у сільському господарстві, особливої актуальності набувають альтернативні системи оподаткування, спрямовані на спрощення податкового механізму з метою стимулювання державної підтримки аграрних підприємств та одночасним врахуванням інтересів бюджету. Певну роль у цьому завданні мають відігравати спеціальна, зі сплатою фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), та спрощена системи оподаткування, обліку та звітності зі справлянням єдиного податку (ЄП). Звісно, дотриматись усіх цих вимог не завжди вдається. Адже, як показує практика розрахунків сільгоспвиробників із бюджетом, з часу запровадження зазначених платежів держава неодноразово змінювала “правила гри”. У підсумку це й стало однією із проблем реалізації стимулюючої ролі альтернативних систем для суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють свою діяльність у сільському господарстві.

Аналіз досліджень. Аналізуючи порядок запровадження та функціонування альтернативних систем оподаткування у сільському господарстві, необхідно віддати належне авторам, які у залежності від масштабів дослідження, безпосередньо, або опосередковано розглядали дане питання і цим самим сприяли подальшим науковим розвідкам. Свої праці цим проблемам присвятили такі вітчизняні науковці, як Ю.Б. Іванов, М.Я. Дем’яненко, П.А. Лайко і Р.П. Жарко, С.І. Юрій і О.Р. Квасовський та ряд інших авторів.

Разом з тим, деякі аспекти альтернативних систем оподаткування, зокрема у сільському господарстві, залишаються недостатньо дослідженими, а окремі їхні положення потребують додаткового, поглибленого, теоретичного розкриття та виявлення можливостей їхнього поширення на наступних етапах формування та розвитку системи оподаткування.

Формування цілей статті (постановка завдання). Беручи до уваги зазначене вище, у статті поставлено такі завдання: виявити особливості у функціонуванні альтернативних систем оподаткування; уточнити та узагальнити зміст теоретичних дефініцій, характерних для даної фінансової категорії; обґрунтувати доцільність їхнього поширення у сільському господарстві. 

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку системи оподаткування у сільському господарстві особлива увага зосереджена на спрощенні розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами. Важливу роль у цьому процесі мали б відігравати ФСП та ЄП, які одночасно введено для суб’єктів господарювання у нашій державі з 1999 року. Однак, як показує вітчизняна практика їх функціонування, за, майже, десятирічний період, вони піддаються частим ревізіям та змінам. Варто лише нагадати, що з 12 видів податків, зборів (обов’язкових платежів) від яких звільнялись платники фіксованого сільськогосподарського податку на початку його запровадження (1999 р.), уже у 2007 р. сільгоспвиробники не сплачують лише 6, серед яких: податок на прибуток; плата (податок) за землю; комунальний податок; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плата за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збір за спеціальне водокористування.

Майже аналогічна ситуація склалась зі спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності для юридичних осіб. Тож, у вказаному вище періоді єдиний податок став сплачуватись податкоплатниками у рахунок таких податків і зборів: податок на додану вартість крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток; плати (податку) за землю; збору за спеціальне використання природних ресурсів; комунального податку; збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Тому, за таких суттєвих змін у податковому законодавстві, які спочатку зменшують, а потім знову стають причиною збільшення податкового тягаря, сільгоспвиробники повинні адекватно реагувати, віддаючи спочатку перевагу одній, а потім й іншій системі оподаткування. Звісно, що цей вибір залежить від тих критеріїв, які встановлюються державою у законодавчому порядку.

Отже, основним завданням у розширенні ролі альтернативних систем оподаткування у сільському господарстві й надалі залишається їх правове регулювання.

Причому, не меншого удосконалення потребує й сама методологія побудови альтернативних систем оподаткування у сільському господарстві. Йдеться про дві окремі підсистеми, які відображатимуть властиву їм сукупність податків та зборів (обов’язкових платежів).

Очевидно, що даний підхід не заперечує такого виокремлення альтернативних підсистем і у національній системі оподаткування. Адже це не змінює саму систему оподаткування, в якій й надалі основними елементами залишатимуться законодавчо затверджені та чинні нині податки і збори, передбачені для платників, що не досягли встановлених критеріїв з метою їх віднесення до зазначених підсистем.

Зауважимо, що у науковій літературі дослідники дуже часто її називають загальною або звичайною системою оподаткування. У принципі, не заперечуючи проти таких підходів, лише зауважимо, що така назва, мабуть, походить від тієї загальної кількості податків, які характерні для всієї системи оподаткування держави.

Разом із цим, для впорядкування термінології та надання відповідності податковим категоріям поряд із названою вище необхідно зазначити іншу підсистему, виділивши її під окремою назвою “Альтернативні системи оподаткування”. На нашу думку, під альтернативною системою оподаткування необхідно розуміти сукупність окремих податків і зборів, сформованих на законодавчій основі як альтернатива встановленим у загальній системі оподаткування, які можуть бути обраними для розрахунків із державою певними категоріями платників за відповідності критеріям передбаченим у Податковому кодексі України.

Звісно, що у цій підсистемі потрібно вказати дві альтернативні групи платежів, які можуть обиратись сільгоспвиробниками для розрахунків з державою. Першу з них складатимуть ті, що передбачені для спеціальної системи оподаткування (спеціальний режим у даний час), об’єднуючим податком в якій є ФСП. Його сільгоспвиробники сплачуватимуть разом з іншими податковими зборами, визначеними законодавством.

Іншу групу платежів пропонується сформувати із тих, які у даний період часу сплачуються за спрощеної системи оподаткування. Одним із основних тут має бути єдиний податок, який введено замість значної кількості традиційних загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Однак, незважаючи на такий тривалий час функціонування єдиного податку, слід зауважити, що це не зменшує тих проблем, які виникли з часу його запровадження. Тут йдеться як про практичне їх спрямування взагалі, так і теоретичне, зокрема. Адже до цього часу у науковій літературі відсутнє однозначне визначення дефініції спрощена система оподаткування. Не має однозначного підходу до даного поняття і в авторів проектів Податкового кодексу України.

Варто зауважити, що автори урядового проекту зазначеного документа під спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності пропонують розуміти систему оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [1]. Тобто основна суть даного підходу зводиться до зміни деяких податків на сплату єдиного, що регулюється законодавчо. 

Майже аналогічне визначення наведено у проекті Податкового кодексу України, підготовленому групою народних депутатів, очолюваною М.Д. Катеринчуком, відповідно до якого спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених у законодавстві податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб’єкта малого підприємництва [2]. По суті, дане визначення дає дещо більшу уяву про спрощену систему, зокрема у тій частині, що стосується її обрання суб’єктом підприємництва.

Проте такі визначення вказують лише на технічне спрощення оподаткування та звітності. На нашу думку, це скоріше умова переведення платників на спрощену систему оподаткування, що, безперечно, є важливим, але не головним. Це зумовлено, насамперед, тим, що у цих визначеннях відсутні головні елементи системи, які власне і складають її основу та є фінансовими категоріями, що сприяють об’єктивним податковими відносинами та формам податкового регулювання, характерним для систем оподаткування у країнах з розвинутою ринковою економікою. Йдеться про інші податки та збори, що мають сплачуватись суб’єктами малого підприємництва, навіть у разі обрання ними спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Звісно, що й сам єдиний податок також є одним із елементів цієї системи.

Тому, даючи визначення спрощеній системі оподаткування, як і будь-якій іншій системі, необхідно пам’ятати про сукупність її елементів з яких вона сформована. Беручи за основу вищенаведене спробуємо закріпити даний підхід у наведеному нижче визначенні.

На нашу думку, під спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності необхідно розуміти законодавчо встановлену сукупність окремих податків і зборів, які сплачуються за вибором суб’єкта малого підприємництва поряд із єдиним податком на умовах, передбачених Податковим кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Вважаємо, що наведене визначення дає більш повну уяву про сутність самої спрощеної системи оподаткування, а також відповідає вимогам, які ставляться теоретиками систем до її побудови.

Не менше проблем викликає спрощена система оподаткування, обліку та звітності за її застосування у сільському господарстві. Причому, якщо на початку її введення це не викликало особливих заперечень з боку сільгоспвиробників, то з часом дане питання набуває особливої актуальності. Адже, як відомо, на початку запровадження єдиного податку, для сільгоспвиробників він, по суті, не мав особливого значення, оскільки одночасно з ним уводився ФСП, який став для них набагато зручнішим, зокрема через податкові канікули, які діяли з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р.

Однак, уже тоді було очевидно, що для сільськогосподарських підприємств важливою проблемою стане механізм дії єдиного податку, яким не передбачено проведення бартерних угод, які у структурі розрахункових операцій окремих сільськогосподарських підприємств, на час його введення, займали біля 80 %. Та й у період запровадження спрощеної системи оподаткування у сільському господарстві ще функціонували великі аграрні підприємства (колгоспи та радгоспи), які за кількістю працюючих та величиною виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не могли бути віднесеними до платників єдиного податку. Але після того як податковим законодавством було зменшено кількість податків і зборів, які включав у себе ФСП та збільшено частку валового доходу з 50 до 75 %, яка дає право відноситись до платників даного податку, для галузі особливої актуальності набирає ЄП, які разом складають альтернативну систему оподаткування.

Причому, як показує аналіз, альтернативній системі оподаткування надають перевагу більшість респондентів. Так, за результатами проведеного анкетування серед службових осіб державних податкових інспекцій, які здійснюють податковий контроль на території Золочівського району Харківської області, Борщівського району Тернопільської області, Щорсівського району Чернігівської області, Снігурівського району Миколаївської області та Звенигородського району Черкаської області, підраховано, що біля 94 % із них, вважають найбільш оптимальною системою оподаткування для платників цієї галузі спеціальну зі сплатою ФСП. Поряд з цим лише 6 % віддає перевагу єдиному податку. Звертає на себе увагу і той факт, що ні один із опитаних респондентів не вважає загальну систему оподаткування, яка функціонує для інших платників, оптимальною для аграрних підприємств.

Тут же зауважимо, що фіксований сільськогосподарський податок знайшов свою підтримку і серед іншої групи респондентів, опитаних у зазначених вище районах п’яти областей України, але уже з числа керівників, головних бухгалтерів та спеціалістів економічних служб сільськогосподарських підприємств, які безпосередньо або опосередковано мають відношення до розрахунків із державою.

Зазначене особливо добре підтверджується тоді, коли порівняти результати нашого опитування. Так, за його результатами встановлено, що більшість респондентів цієї групи (91,6 % із числа опитаних), які представляють інтереси платників податків, зокрема сільгоспвиробників, також віддають перевагу фіксованому сільськогосподарському податку. Хоча 5,3 % із числа опитаних осіб не погоджуються із його подальшим функціонуванням.

Такий підхід до проведення опитування нами обраний не випадково. Адже, по суті, дані групи респондентів, майже постійно знаходяться на протилежних позиціях щодо величини податкового тягаря та всіх інших складових, які характеризують відносини з бюджетами. Хоча, як показують результати проведеного нами дослідження, у даному випадку, їхні підходи майже не мали суттєвих розбіжностей.

Наведені результати опитування дають підстави для висновку, що спеціальна система оподаткування зі сплатою ФСП є більш привабливою для податкоплатників. Таку позицію респондентів, безумовно, можна зрозуміти. У першу чергу це стосується практичних аспектів, зокрема значного зменшення загального обсягу коштів, що перераховувались до бюджетів та державних цільових фондів перед його запровадженням. Адже деякі сільськогосподарські підприємства у порівнянні із попередніми роками до його запровадження зуміли зменшити податкові зобов’язання, навіть у декілька десятків разів.

Причому, порівнюючи суми нарахованих податків і зборів в умовах альтернативних систем оподаткування можна побачити суттєву різницю в їхніх величинах. Так, за даними окремих фермерських господарств, які здійснюють свою діяльність на території Кам’янець-Подільського району Хмельницької області та знаходяться на обліку в об’єднаній державній податковій інспекції як платники ФСП, встановлено, що сплата цього податку для них навіть у 2007 р., не дивлячись на відновлення деяких платежів податковим законодавством, й надалі залишається більш привабливою.

Що ж стосується єдиного податку, то як показують результати проведеного аналізу, у разі переходу платників на його сплату, в окремих господарствах, він перевищував би ФСП більш як у 25 та 18,4 раз, за умови застосування податкових ставок відповідно 10 і 6 %.

Проте, як видно із даних табл. 1 частка сільгоспвиробників-платників єдиного податку в Україні має тенденцію до зростання. Так, якщо у 2003 році у загальній їхній кількості вона складала 3,48 %, то у 2004 р. збільшилась до 3,78 %. Та й у цілому темп зростання чисельності платників єдиного податку, які працюють у сільському господарстві, за вказаний період зріс до 108,11 %.

Таблиця 1

Динаміка чисельності юридичних осіб-платників єдиного податку в Україні у 2003-2004 рр.

Примітка. Складено та розраховано за даними ДПА України.

 

Отже, для окремих сільгоспвиробників, спрощена система оподаткування, обліку та звітності також може бути обраною у перспективі для розрахунків з державою. Для цього є певні підстави, оскільки, по-перше, за її обрання сума усіх нарахованих податків є більшою, але не настільки (в окремих господарствах у 1,1 рази за 6-відсоткової ставки та у 1,1-1,5 раз за ставки 10 %), і, по-друге, за таких умов виникає можливість розраховуватись із бюджетом після одержання виручки від реалізації продукції. Останнє особливо важливо, так як в умовах чинного законодавства, яким регулюється спрощена система оподаткування, обліку та звітності, саме вона є об’єктом оподаткування та джерелом сплати податку. Тут доцільно зауважити й те, що саме цього якраз і не вистачає у фіксованому сільськогосподарському податку, який, нагадаємо, господарства сплачують щомісячно, по суті, до одержання виручки.

Тому, внутрішньою альтернативою в альтернативній системі є спрощена система оподаткування, обліку та звітності, за якої сільгоспвиробники у перший рік своєї діяльності зможуть самостійно регулювати розрахунки з державою та матимуть певну перевагу порівняно зі сплатою фіксованого сільськогосподарського податку. Адже, як нами уже зазначалось, останній має сплачуватись навіть за відсутності господарської діяльності, але за умови наявності сільськогосподарських угідь та їхньої грошової оцінки. Причому, не завжди суб’єкти господарювання зможуть дотриматись критеріїв, передбачених для платників ФСП. І тоді вони повинні зробити вибір: переходити на загальну або спрощену ситему оподаткування, обліку та звітності, що також має важливе значення в умовах альтернативних систем.

По суті, для сільськогосподарських підприємств це має принципове значення, оскільки в умовах ФСП вони зобов’язані сплачувати його ще й щомісячно незалежно від періоду одержання виручки. Хоча, як показують результати нашого аналізу з позиції величини податкових платежів для фермерських господарств, які вже функціонують, більш привабливим й надалі залишається саме фіксований сільськогосподарський податок.

Висновки. Отже, за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що у системі оподаткування у сільському господарстві мають функціонувати й альтернативні системи, зокрема зі сплатою фіксованого сільськогосподарського та єдиного податку, причому, їх необхідність очевидна. Адже вони розраховані на різні групи суб’єктів, які здійснюють свою діяльність у сільському господарстві. Окремі з них, через відсутність відповідних фахівців з бухгалтерського й податкового обліку, складність податкового законодавства, й надалі матимуть можливість обирати для розрахунків із державою найбільш зрозумілу для них, яка, одночасно, не стримувала б розвиток їхнього виробництва та відповідала іншим важливим критеріям, необхідних для системи оподаткування взагалі. 

 

Список використаних джерел

1. Проект податкового кодексу України, підтриманий на засіданні Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2007 р. [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/news.php3?13720.

2. Податковий кодекс України: Проект закону України  від 28.03.2007 р. N 3405 [Електронний ресурс] / М. Катеринчук, В. Лановий, С. Бичков // - Режим доступу: http: // www. liga.net.