УДК 65.014                           

Ю.Д. БІЛИК, д. е. н., професор,

 Національний  аграрний  університет,

Г.Є.  МЄНЯЙЛОВА, старший викладач,

Кременчуцький університет економіки,

інформаційних технологій і управління

 

 Фінансово-кредитне забезпечення молокопереробних підприємств Полтавської області

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:      

-                 В статье проанализировано современное состояние финансового рынка Полтавской области,  а также рассмотрены взаимоотношения молочно-перерабатывающих предприятий с банками.

-                 Акцентировано внимание на необходимости улучшения кредитования молочно-перерабатывающих предприятий и предоставления им государственной поддержки, по новому поставлены вопросы порядка получения кредитов и определения понятия «кредитная история».

 
Key issues are examined:

- The current state of the financial market of the Poltava region is analised. Mutual relations of the dairy-processing enterprises with banks are considered.

- Authors pay attention to necessities of improvement of crediting of the dairy-processing enterprises and granting of the state support by it. In a new fashion bring a attention to the question on the order of reception of credits and definitions of concept "credit history".

 

У структурі фінансових взаємозв'язків ринкового господарства фінанси малого підприємства (далі – МП) відіграють важливу роль, тому що вони обслуговують головну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва та відтворення в рамках цього суб'єкту МП. У кожного малого підприємства в процесі господарської діяльності виникає необхідність отримання кредиту з метою поповнення фінансових коштів.

В силу специфіки агропромислового виробництва формування кредитних відносин має свої особливості, характерні лише для цієї галузі, суть яких зводиться до наступного:

1. Подовшений цикл виробництва у більшості випадків, що передбачає підвищену кредитоємність галузі.

2. Неритмічність процесу виробництва, а отже і неритмічність потреби у кредитних ресурсах.

3. Підвищена потреба у кредитах у певні періоду року.

4. Залучення кредитних ресурсів на відносно тривалий період.

Особливо це характерно для молокопереробних підприємств, в яких чітко виражена сезонність виробництва. Сезонність постачання сировини на переробку, нестача власних фінансових ресурсів, вилучення більшості оборотних засобів у сферу обігу через порушення розрахунків та інтеграційних процесів із сільгоспвиробниками характеризують молочну переробну галузь як таку, що не може існувати без кредитного забезпечення. Незважаючи на те, що кожна фінансова установа має свій порядок роботи з позичальниками, існує загальна процедура кредитування, сформована законодавством і практикою. В її основі лежить вивчення й аналіз діяльності потенційного позичальника, його кредитоспроможність, прогноз ризику неповернення кредиту перед прийняттям рішення про надання цього кредиту.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових та інвестиційних ресурсів малі підприємства є важливим елементом формування ринкового середовища. Вони не потребують значних стартових інвестицій, мають швидку окупність витрат, більшу активність в інноваційній діяльності, сприяють процесам демонополізації економіки та стимулюють розвиток конкуренції, звільняють великі підприємства від виробництва нерентабельної продукції, створюють додаткові робочі місця, здатні послаблювати соціальну напруженість та додатково залучати в економічний обіг матеріальні, фінансові, людські та інформаційні ресурси.

Разом з тим, процес становлення малих підприємств, особливо в молокопереробному підкомплексі, проходить досить складно, значна частина їх є збитковою, валові інвестиції в основний капітал у них зростають швидше ніж вцілому по економіці. А тому на сучасному етапі потрібно закріпити розвиток позитивних тенденцій у МП, створити всі необхідні умови для залучення фінансових ресурсів у даному секторі економіки та ефективному їх використанні.

В зв'язку з тим, що наприкінці 90-х початку 2000-х рр. основна маса кредитів наданих агропромисловому комплексу, поверталася невчасно, кредитні установи стали вимагати від останніх економічного обґрунтування використання кредиту, навіть якщо він брався для придбання оборотних засобів. А коли і цього стало недостатньо, банки взагалі позбавили підприємства можливості одержувати кредити. Відсутність або згортання кредитних відносин з банками призвело до того, що молокопереробні підприємства Полтавської області в період сезонної напруги постачання молока не змінювали обсяги переробки, і як результат – занепад галузі та сировинної бази.

 Проблемами фінансово-кредитного забезпечення підприємств АПК (в тому числі і молокопереробних) присвячені наукові дослідження вітчизняних вчених Андрійчука В.Г., Білика Ю.Д., Варналій З.С., Дем’яненка М.Я., Ільчук М.М., Мостенської Т.Л., Шпичака О.М. та інших.

Причому, всі вчені щодо проблем фінансово-кредитного забезпечення малих переробних підприємств, визначення джерел формування фінансових ресурсів цього сектора АПК одностайні. Джерела формування фінансових ресурсів молокопереробних підприємств наведені на рис.1.

Рис.1. Джерела формування фінансових ресурсів молокопереробних підприємств

З прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2001р. № 59 «Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році» взаємовідносини між молокопереробними підприємствами і банками почали змінюватись на краще, що сприяло покращенню умов отримання кредитів і, відповідно, знизити вартість залучених коштів, спрямувати фінансові ресурси комерційних банків і державного бюджету на підтримку тих агропромислових підприємств, що демонструють здатність ефективно їх використовувати. Доцільно також зазначити, що процес приватизації державної власності, перехід на ринкові умови господарювання не міг не вплинути на процеси формування фінансових ресурсів підприємства.

Рис.2. Динаміка короткострокових кредитів та сплачених відсотків малого молокопереробного підприємства Полтавської обл. За 2003-2005 рр.

Основним критерієм, за яким банком приймається позитивне рішення щодо надання кредиту, є наявність у позичальника гарантованих умов для повернення боргу та сплати відсотків за користування ним. Банки, як фінансові інститути, намагаються відрегулювати ринок кредитів, надаючи перевагу в кредитуванні тим молокопереробним підприємствам, які мають прибуткову діяльність, добрий фінансовий стан (не нижче класу «Б») та пропонують умови щодо зменшення розміру компенсації і надання в заставу високоліквідних активів.

Молокопереробні підприємства мають перевагу над сільськогосподарськими за рахунок більш високої мобільності своїх активів. Налагоджений маркетинг реалізації продукції через мережу фірмових магазинів і структурні підрозділи прискорює кругообіг оборотних засобів в сфері обігу, а, відповідно, і рух коштів на розрахункових рахунках і в готівкових операціях. Тому, відділення банків, що розташовані в Полтавській області і обслуговують розрахункові рахунки молокопереробних підприємств, заінтересовані у співпраці з ними як з ресурсними клієнтами.

Так, при виділенні короткострокового кредиту малому молокопереробному підприємству ВАТ “Глобинський маслозавод” у 2003 році бралось до уваги стійке фінансове положення (оцінка класу «А»), відсутність претензій до розрахункового рахунку, надійну репутацію як постійного клієнта, який своєчасно і в повному обсязі погашав свої зобов'язання при неодноразовому кредитуванні протягом всього періоду обслуговування, динаміку надходжень на розрахунковий рахунок, необхідність формувати мінімальний резервний фонд для уникнення ризику неповернення кредиту тощо.

Основними банками-позичальниками є Кременчуцька філія ЗАТ КБ „Приватбанк” та ПФ АКІБ „УкрСибБанк”.

У КБ „Приватбанк” відкрито непоновлювані кредитні лінії у гривнях та євро. Умови кредитування у гривнях: термін - 24 місяці та 15% річних, в євро - 60 місяців та 11% річних. Крім того, вищезгаданий банк здійснює овердрафтове кредитування в межах 200,00 тис.грн. зі сплатою таких відсотків: 1-3 дні – 16%, 4-7 днів - 19%, 8-15 днів - 23%, 16-30 днів - 26%. В ПФ АКІБ „УкрСибБанк” молокопереробне підприємство має відзивну поновлювану кредитну лінію на суму 1 млн. грн. зі сплатою 16% річних. За таких форм кредитування підприємство може ефективно використовувати кредитні кошти, отримувати необхідні (в межах лімітів) суми без додаткових витрат часу та грошей та мінімізувати суми по банківських відсотках. У питомій вазі загальної кредиторської заборгованості кредити банків займають від 45% до 70%. Складовими ринку кредитів є не тільки попит на кредитні ресурси, а й пропозиція. Про це свідчить наявність у підприємства кількох кредитних ліній у різних банках.

Проаналізуємо стан та наслідки кредитування комерційними банками вищеназваного малого молокопереробного підприємства Полтавської області, яке функціонує у формі відкритого акціонерного товариства (дані наведено в табл.1). З даних таблиці видно, що половину оборотних коштів підприємства складають кредити. Те ж саме твердження відноситься і до фондомісткості (кількість оборотних коштів, що припадають на 1 грн. реалізованої продукції).

Таблиця 1.

Стан та наслідки фінансово-кредитного забезпечення молокозаводу Полтавської обл. за 2003-2005 рр.

Сьогодні ще не всі молокопереробні підприємства набули навичок отримувати комерційні кредити, оскільки самостійність прийняття фінансових рішень ними набувалась в період, коли банки неохоче надавали ці послуги в умовах нестабільного зовнішнього середовища, інфляції, ризику неповернення, а отримані комерційні кредити нерідко використовувались на покриття боргу перед бюджетом і сільгоспвиробниками за сировину. Отже, не виконувалась одна з основних вимог кредитування — цільове використання коштів. Однак, підприємство в досліджувані роки активно впроваджує інвестиції у виробництво. Згідно Форми № 1-підприємництво суми інвестицій за роками наведено в табл.2. На основі наведених даних можна зробити висновки, що досліджуване підприємство має потребу в кредитах в більшій мірі для оновлення своїх основних фондів. Це підтверджує і те, що одна із кредитних ліній підприємства відкрита в євро. Однак процедура оформлення кредитів для закупівлі основних фондів, порядок оформлення застави, сплати відсотків, строків кредитування, а загалом, відсутність дієвого механізму лізингу в Україні примушує підприємства оформляти кредитні лінії та кредитуватися на умовах „овердрафт”, поповнюючи обігові кошти за рахунок кредитних коштів, водночас вилучаючи власні для здійснення інвестиційної діяльності.

Таблиця 2.

Інвестиційна діяльність молокопереробного підприємства Полтавської обл. за 2003-2005 рр.

Слід також пам'ятати, що зі збільшенням питомої ваги кредитів банку в структурі капіталу знижується фінансова рівновага та платоспроможність підприємства, водночас активи, сформовані за рахунок банківського кредиту, мають норму прибутку, що зменшується на суму виплачених відсотків, і, на жаль, більшість молокопереробних підприємств не мають відповідного рівня рентабельності своїх активів. Все це призводить до того, що основна частина молокопереробних підприємств Полтавської області, по суті, працює в борг і на розрахунки по ньому, про що свідчить розробка бізнес-плану на отримання кредитів, яку точніше можна назвати планами на виживання.

Поділяючи думку багатьох вчених-економістів про необхідність реформування чинної кредитної системи, треба визнати, що сьогодні за допомогою держави існує ринок кредитів, конкуренція і заінтересованість банків щодо підвищення забезпечення молокопереробних підприємств кредитними ресурсами. Але державна підтримка повинна бути, насамперед, систематичною, спрямовуватись на вирішення конкретних пріоритетних завдань, стимулювати, з одного боку, банки, враховуючи специфіку роботи цих установ, а з іншого — переробні підприємства, які могли б відчувати себе партнерами з надійною репутацією.

Незважаючи на очевидний прогрес у розвитку кредитування підприємств молокопереробного підкомплексу обсяги кредитування виявилися далекими від потреб сектору, а кредитні механізми не є досконалими з точки зору безпеки фінансових установ, які надають кредити. Функціонування державних програм здійснюється не в повному обсязі через недовиконання дохідної частини бюджету.

Головними перешкодами для отримання кредиту, як зазначають самі товаровиробники, є високі відсоткові ставки, відсутність застави та значна кількість необхідної документації, яку вимагають при наданні кредиту. Крім того під час оформлення кредитів підприємствам не вистачає знань, досвіду аби вірно себе подати для отримання пільгового кредиту. За висловлюваннями банківських працівників, вони самі можуть впевнитись в тому, що позичальник справді є безпосереднім виробником продовольчої продукції і контролює всі технологічні процеси. Такий підхід зумовлений тим, що на переконання банкірів, такий бізнес як молокопереробне виробництво, контролюється ким завгодно, тільки не самими товаровиробниками. Слід звернути також увагу на те, що більшість підприємств не мають кредитної історії, а точніше не вміють скласти і подати банкам документи для отримання кредиту. Проте для банків це дуже важливо. Адже доволі ризиковано надавати кредити підприємствам, про які нічого їм не відомо. Інформації про фінансовий стан підприємств і результати діяльності недостатні для правильної оцінки позичальника, оскільки невідомо, чи брав він кредити в інших банках, як використовував надані кошти, який стан його зобов'язань. Тому подібну інформацію лід наводити в кредитній історії підприємства, де кредитній історії накопичується така інформація:

• ідентифікація особи позичальника;

• дані про грошові зобов'язання та перебіг їх виконання;

• публічна інформація про позичальника;

• дані про доступ до бази даних бюро (хто й коли звертався по кредитну історію).

На даний час такого бюро по молокопереробних підприємствах не існує, і вони вже сьогодні потребують допомоги з боку Міністерства агропромислової політики, НБУ та Мінекономіки України у складанні необхідного пакету документів для отримання кредитів комерційних банків.

Щодо перспективи розвитку фінансово-кредитних відносин, то необхідно відзначити, що платоспроможність позичальників є основною передумовою їхньої кредитоспроможності, а прибуток - головним джерелом оплати кредиту.

Проте ефективність банківського сектору - другий важливий фактор в отриманні кредиту. Банки повинні зменшити різницю між ставкою відсотків по кредитах та депозитах. Це зробило б комерційні кредити більш доступними для агропромислових підприємств.

В умовах кризової ситуації в нашій країні, враховуючи світовий досвід, державна підтримка для малих підприємств молокопереробного підкомплексу повинна бути спрямована, насамперед, на розвиток підприємництва і малого бізнесу на основі конкуренції, всіх необхідних умов та правових гарантій формування і діяльності вільного підприємництва, на основі різних форм власності, створення товаровиробникам прав на організацію виробництва та володіння своєю продукцією.

Брак достатнього капіталу в більшості населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позикові кошти гальмують розвиток малого підприємництва у молочному виробництві. Отже, завдання держави - створювати передумови, що стимулюють вкладання інвестицій в цей сектор економіки. Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами: допомогою у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства; забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку функціонуючих малих підприємств.

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному - через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі.

Щоб ця програма функціонувала, має існувати комерційна банківська система із достатнім капіталом. Крім того, потрібно виділити певні державні ресурси, оскільки якусь частку позик не буде сплачено позичальниками, й уряд повинен буде повернути всю позику, або частину її кредиторові.

Основними умовами збалансування пропозиції та попиту на ринку молока і молокопродуктів є :

• випереджаюче зростання попиту, в першу чергу за рахунок підвищення доходів населення як основного споживача продукції;

• утримання інфляції на рівні, що не звужує ємність продовольчого ринку через інфляційне зростання собівартості продовольства та ціновий диспаритет його виробництва і споживання. З урахуванням досвіду розвинених країн світу цей рівень становить - 50%, у США - 35-40% із державного бюджету.

Підтримка, а інколи й реанімація окремих молокозаводів, яка відбувається на тлі руйнації багатьох підприємств молочної галузі, фокусує у собі проблеми, що вже глибоко охопили інвестиційно малопривабливі та технічно відсталі галузі і підгалузі харчової промисловості. Найважливіші з цих проблем, які потребують значних фінансових витрат у молочному виробництві, є наступні:

По-перше, висока зношеність основного капіталу та його руйнація на ряді молокопереробних підприємств як результат свідомих дій певних бізнесових структур, заінтересованих у встановленні власної монополії. Це свідчить про фактичну відстороненість держави від тих руйнівних процесів, що відбуваються у молочній та інших підгалузях харчової промисловості, про відсутність ефективних інструментів і дієвих економічних механізмів впливу на розвиток підприємств, що занепадають та перебувають у недержавній власності.

По-друге, Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 рр. (включаючи харчову) носить індикативний характер і передбачає в подальшому формування системи галузевих програм. Однак в ній не врахована необхідність відродження занепалих аграрно-сировинних виробництв і  належного інноваційно-технологічного та інвестиційного їх забезпечення.

По-третє, консервації існуючої технологічної відсталості сприяє недостатня обізнаність вітчизняних фахівців, проектантів і виробників машин, обладнання, апаратів (продукції підприємств продовольчого машинобудування) із сучасною закордонною науковою думкою, новітніми технологіями і технічним обладнанням, які відповідають стандартам і вимогам СОТ і ЄС. Саме на це повинні бути спрямовані досягнення науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності держави.

З огляду на вищевикладене зробимо висновок, що формування державної політики щодо підтримки малих молокопереробних підприємств, визначення шляхів її реалізації, накопичення фінансових ресурсів підприємств, відтворення основних засобів повинно бути не лише необхідністю переходу до ринку, а й невід’ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-економічних перетворень в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу підприємців у суспільстві, який є основою ринкових перетворень та гарантом незворотності ринкових процесів.

 

Перелік використаних джерел

1.     Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698- XII //
 Відомості Верховної Ради України – 1991. –  № 14 –  С. 168.

2.     Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.01 „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/

3.Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. – К., „Знання”, 2005 – 304 с.

4.Варналій З.С. Актуальні проблеми фінансів малого підприємництва / З.С. Варналій // Фінанси України – 1996. – № 10. – С. 23-33.

5.     Варналій З.С.Державна фінансова підтримка підприємництва: світовий досвід і Україна / З.С. Варналій // Банківська справа – 1995 –  № 4 – С. 22-30.

6.     Ґудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств / О.Э. Ґудзь. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007 – С. 208-209.

7.     Гришова І.Ю. Особливості кредитних відносин молокопереробних підприємств / І.Ю. Гришова // Науковий вісник НАУ – 2001. –  №  44 – С. 10-13.

8.     Проблеми фінансової підтримки малих і середніх підприємств на селі / [за ред. М.Я. Дем’яненка]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – С. 8-35.