banner-mia2.gif

Р. П. Саблук, к.е.н.,   

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки ;

Н. В. Семенишена

Подільський державний аграрно-технічний університет

 

ФОРМУВАННЯ   ЗВІТНОЇ  ІНФОРМАЦІЇ  В  СИСТЕМІ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН  СУБ'ЄКТІВ  РИНКУ  ЗЕРНА  В  УКРАЇНІ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

            - Проанализированы взаимоотношения между субъектами зернового рынка;

            - Исследована проблема информационного обеспечения всех субъектов ринка зерна.

 

Key questions which are examined:

            - Mutual relations between subjects of the grain market are analysed;

            - The problem of a supply with information of all subjects ринка grains is investigated.

 

Аграрна реформа в Україні безпосередньо пов'язана з формуванням ринкових відносин в АПК, заснованих переважно на взаємодії попиту, пропозиції і конкуренції. Принципові особливості ринкових відносин в АПК очевидні - вони більш істотно диференційовані по регіонах, соціально менш розвинені, і, що саме головне, їх нормальне функціонування значно більше, ніж в інших сферах економіки, потребує державного регулювання.

Ринок зерна в Україні є системою інституціональних структур і економічних відносин між господарюючими  суб'єктами, що забезпечує рух зерна і продуктів його переробки між виробниками і споживачами.

Ринок зерна поєднує всі інституціональні елементи ринкової системи, в тому числі виробничі, торгівельні, фінансові, митні, транспортні, страхові і інші
структури, а також нормативно-правові положення, що визначають правила їх взаємодії.

Економічні відносини в умовах ринку формуються як складна система взаємодії різноманітних суб'єктів господарської діяльності (окремих виробників, колективів, соціальних груп, регіонів, держави) з приводу різного роду виробничих ресурсів, в тому числі з приводу їх використання у виробництві, обміну, розподілу і споживання.

В свою чергу, механізм реалізації економічних відносин - це базована на правовій основі система взаємопов'язаних організаційно-економічних важелів і стимулів, що перебувають між собою в суворій залежності і забезпечують ефективне ведення виробничо-господарської діяльності конкретних господарюючих суб'єктів.

Отже, економічні відносини між суб'єктами ринку зерна можна розглядати як цілісну систему взаємодій господарюючих суб'єктів з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання зернової продукції, що проявляються через конкретні виробничо-економічні і господарські зв'язки.

Взаємодія, в цьому випадку, є висхідною економічною категорією, що визначає взаємообумовленість функціонування декількох суб'єктів, і розуміється як процес перенесення речовини, енергії або інформації, причому абстрактну форму взаємодії можна охарактеризувати як «відносини», а конкретну - «зв'язки».

Очевидно, що економічні відносини між суб'єктами зернового ринку виникають і формуються шляхом планування виробничої діяльності, створення системи договірних відносин, здійснення маркетингової діяльності, розробки і застосування цінового механізму, розподілу прибутку і дивідендів, здійснення взаєморозрахунків, економічного стимулювання і оплати праці працівників, а також фінансування і оцінки діяльності господарюючих суб'єктів.

Ця взаємодія сільськогосподарських підприємств з різними суспільними групами так чи інакше проявляється в інтересах.

Загальновідомо, що інтерес формується безпосередньо в суспільному середовищі, що є відправним пунктом і основою спонукального мотиву. Розглядаючи вплив інтересів на кінцеві результати, Ф. Энгельс відзначав: «...економічні відносини кожного даного суспільства проявляються, насамперед, як інтереси»1.

Таким чином, структура інтересів і ступінь можливого впливу спонукального мотиву підприємства будуть залежати від сформованої системи економічних відносин. Економічні інтереси, будучи усвідомленими, породжують у процесі їх реалізації матеріальну зацікавленість як складне соціальне явище.

З приводу об'єктивності інтересів, що виражають потреби, а також змісту способів і форм їх здійснення К.Маркс відзначав, що вони «надані суспільними умовами, незалежно від індивідів», тому що спільний інтерес існує не тільки в розумінні як «загальний», а, насамперед, він існує в дійсності як взаємна залежність індивідів, між якими існує розподіл праці2.

На формування економічних відносин суб'єктів ринка зерна, ефективність функціонування зернового ринку впливає інформація про формування попиту та пропозиції на зерно, яка, в свою чергу, має ряд принципових специфічних особливостей:

Ø                у сферу товарного обігу надходить не весь обсяг виробленого зерна, оскільки певна його частина залишається для внутрішньогосподарського споживання - на насіння, корм тварин3, що зменшує ємкість і товарообіг зернового ринку; 

Ø                нестійкість пропозиції і сезонність надходження зернової продукції визначає імпульсивність обсягів товарообігу при стабільному і відносно рівномірному протягом року попиті на хлібні продукти, вимагає, з одного боку, значних витрат на зберігання в сфері обігу і створення зернових запасів, а з іншого боку - більшої уваги до розвитку форвардного обороту;

Ø                коливання погодних умов і пов'язана з цим невизначеність обсягів товарної пропозиції (у передзбиральний період), що, в свою чергу, спричинює використання в біржовій діяльності ф'ючерсних операцій і хеджування майбутніх ризиків;

Ø                невідповідність між рівнем виробництва і споживання зерна і зернової продукції по регіонах країни, а також локальний характер виробництва окремих видів зерна, а це обумовлює об'єктивну необхідність перевезень зерна і збільшення ємкості зернового ринку за рахунок розвитку міжрегіональних зв'язків і експорту, що виявляється, зокрема, у показниках динаміки обсягів товарообігу і відсотка товарності;

Ø                при зміні ціни або рівня доходів споживачів еластичність попиту на хлібопродукти значно нижче в порівнянні з попитом на яйця, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти.

Ці та інші особливості прямими чином впливають на формування єдиного інформаційного простору в системі економічних відносин суб’єктів ринку зерна.

Крім того, ступінь відповідальності, ефективне управління зерновою галуззю та регулювання економічних взаємовідносин між суб'єктами ринку зерна можливо визначити лише за наявності повної та достовірної інформації (зокрема, про обсяги виробництва, якість зернових ресурсів).

Поставлена мета досягається, насамперед, на державному рівні: розробляються баланси зерна, які періодично уточнюються, здійснюється регулювання на ринку зерна, моніторинг та контроль за формуванням та використанням зернових ресурсів суб'єктами ринку зерна.


Однак попри позитивні зусилля законодавців4 проблема інформаційного забезпечення всіх суб’єктів ринку зерна залишається невирішеною, ці зусилля мають локальний характер в системі економічних зв’язків, вирішуючи лише частково проблему інформаційного забезпечення економічних взаємовідносин – взаємовідносин підприємства та держави.

Інформація щодо обсягів зернових ресурсів, яку знаходиться в суб’єктів зберігання, формується  на підставі даних складських документів на зерно та зернових декларацій та акумулюється в Державній інспекції контролю якості5, дозволяє  мати  своєчасну та достовірну інформацію лише з метою забезпечення державного регулювання

Це підтверджується тим, що система  складських документів містить інформацію про зернові ресурси, даючи можливість мати щоденні дані за даними електронного реєстру (електронної бази даних), який підпорядковано  адміністратору Реєстру – державному  підприємству "Держреєстри України" Мінагрополітики лише на державному рівні.

Крім того, декларації, які подають суб’єкти зберігання і містять детальну інформацію про кількісні обсяги та  якісні характеристики  (клас зерна,  зерно сортове, зерно гібридне) на основі даних бухгалтерського обліку про рух зернопродукції за видами зернових ресурсів (державний продовольчий резерв - зерно Аграрного фонду (в т. ч. заставне зерно);  державний резервний насіннєвий фонд  тощо,  регіональні ресурси зерна), містять також і дані про декларантів, що є комерційною таємницею6 а, відповідно, не підлягають оприлюдненню.

Однак, виходячи з визначених вище теоретичних положень, держава повинна розробляти «правила гри» для нормального функціонування ринку і усіляко сприяти формуванню конкурентного ринкового середовища на основі належного рівня інформаційного забезпечення і захисту інтересів всіх суб'єктів ринку зерна.

Відсутність комплексного підходу до формування єдиного інформаційного простору на основі системної звітності з питань формування інформації про зернові ресурси підприємств і зерновий ринок в Україні з врахуванням балансу економічних інтересів всіх суб'єктів господарювання на сьогодні очевидна.  

Економічна свобода індивідів і господарсько-правова самостійність ринкових суб'єктів не можуть успішно реалізовуватися відокремлено.

Успішна їх реалізація можлива тільки в системі складних економічних взаємозв'язків суспільного відтворювального процесу з врахуванням балансу економічних інтересів всіх суб'єктів господарювання і підвищення їх відповідальності перед суспільством.

Таким чином, постає необхідність належного інформаційного забезпечення всіх суб’єктів ринку, оскільки очікування держави та суспільства по відношенню до діяльності сільськогосподарських підприємств, соціальної роли їх діяльності – це один з факторів, який визначає діловий клімат в країні.

Підвищення відповідальності перед всіма суб'єктами ринку, у тому числі й на зерновому ринку, можна визначити як філософію поведінки і концепцію вибудовування окремими підприємствами своєї діяльності.

У світовій практиці господарювання ця філософія та концепція проявляються в поінформовуванні суспільства по наступних напрямках:

1) виробництво якісної продукції (в т.ч. сільськогосподарської, зернової);

2) створення привабливих робочих місць у галузі, інвестиції в розвиток людського потенціалу;

3) дотримання вимог трудового, екологічного, податкового законодавства;

4) ефективне ведення діяльності, орієнтоване на створення економічної доданої вартості і зростання добробуту своїх власників та інвесторів;

5) врахування суспільних очікувань і загальноприйнятих етичних норм у практиці ведення справ.

Концепція міжнародних стандартів соціальної відповідальності і звітності базується на концепції стійкості розвитку і передбачає, що підприємства повинні звітувати перед суспільством про всі наслідки своєї діяльності, а не тільки про фінансові результати.

Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовища, місця підприємств як суб’єктів господарювання на ринковому середовищі і нефінансових ризиків - ключові фактори стійкості будь-якої діяльності. Вони лежать в основі звітної інформації, прямо пов'язаної зі стратегією розвитку підприємств та їх капіталізацією.

Фінансова звітність, яку на Заході все частіше називають соціальною, - це основний і єдиний спосіб, що дозволяє суб’єктам господарювання поінформувати стейкхолдерів7 про те, як вони ведуть свій бізнес і як піклуються не тільки про свою практичну вигоду, але й про вигоду співтовариства або співтовариств, з якими пов’язана їх діяльність.

 

1 Маркс Д.О., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. -Т 18. - с. 271.

2 Маркс Д.О., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. –Т.4. - с. 168.

3 згідно ст. 12 Закону про зерно зернові ресурси складаються з зерна державного продовольчого резерву, зерна державного резервного насіннєвого фонду, регіональних ресурсів зерна, власних  ресурсів зерна суб'єктів ринку

4 прийняття Закону “Про зерно та ринок зерна в Україні”, інших нормативних документів, що регламентують порядок обліку та формування звітності на ринку зерна з використанням складських документів, створення в структурі Міністерства аграрної політики Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринків

5 завданнями Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції є участь в організації контролю за формуванням державних та регіональних ресурсів зерна та продуктів його переробки, іншої сільськогосподарської продукції, її якості, та сприяння здійсненню заходів щодо державної підтримки товаровиробників, виконання функцій якої повинно здійснюватися за даними звітності на ринку зерна.

6 Ю.Я.Лузан Звітність на ринку зерна в Україні//Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України:стан та перспективи/За ред. П.Т.,Саблука, М.Я.Дем’яненка, В.М.Жука. – 2007. – с.7.

7  Стейкхолдери (stакеhоlders) - зацікавлені сторони, широке коло осіб, суспільні і державні організації, що мають відношення до підприємств, економічні агенти, соціальні групи і владні структури, на які впливає бізнес і які, в свою чергу, можуть вплинути на його успіх.