banner-mia2.gif

УДК 330.342:631

О.В. Турченяк , аспірант,

Київський національний університет ім.. Тараса Шевченка

  

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         В историческом аспекте рассматривается генезис понятия «финансовый капитал», осуществляется критический анализ особенностей и разных подходов относительно его определения под воздействием фактора времени и трансформаций экономического пространства в стране, и предлагается собственное виденье на эту экономическую категорию.

 

Key issues that are examined:

·        Genesis of concept «Financial capital» is examined in a historical aspect, the walkthrough of features and different approaches is carried out in relation to his determination under act of factor of time and transformations of economic space in a country, and own vision is offered on this economic category.

 

Актуальність теми. Пріоритетною економічною проблемою сьогодення є досягнення високої конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як стрижневої умови їх успішного функціонування в мінливому економічному просторі, стабільного динамічного поступу, підвищення їх ефективності.

Вирішення цієї проблеми, переважно залежить від збільшення масштабів і темпів формування фінансового капіталу та підвищення ефективності його використання. Фінансовий капітал є необхідним, стрижневим фактором у системі суспільного відтворення, що, конкретно підтверджується при кризових деформаціях в умовах його дефіциту.

Актуальність дослідження проблем формування фінансового капіталу і ефективності його використання зумовлює необхідність поглибленого наукового осмислення сутності змін, що відбулися в механізмах його функціонування при ринкових перетвореннях економічного простору України та визначення ролі і місця фінансового капіталу у забезпеченні поступального зростання підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття "капітал", походить від латинського "capitalis", що означає – головний, основний [3]. Дефініція капіталу як категорії, що має складну економічну, філософську й правову природу, була закладена Аристотелем ще за часів античності. Нині існує досить багато визначень поняття «капітал». Різноманітність його трактувань, зумовлена багатогранністю цієї економічної конструкції.

На початку зародження економічної науки капітал визначали як багатство, як джерело багатства, чи як абсолютну форму багатства (Аристотель, Ф. Аквінський, Т.Ман, Дж.С.Мілль, Т.Мальтус) [3-5]. Проте, можна помітити, що капітал не завжди є проявом багатства, у тому значенні у якому багатство прийнято сприймати, капітал може бути багатством з точки зору приватної особи або капіталіста, проте не з точки зору приватного підприємця [3].

В форматі підприємницького трактування, капітал розглядався , як ресурс, що бере участь у виробництві, чи є фактором виробництва. Прихильниками такого бачення капіталу  були Ф. Кене, Д.Рікардо, А. Сміт, К. Менгер, К.Р. Макконел, П.Самуельсон, С.Л. Брю, А.С. Булатов, А.В. Парамонов, І.А.Бланк [3-8]. З цієї позиції, до визначення капіталу, як фактору виробництва А.Сміт, К.Маркс, К.Менгер, А.В. Парамонов, І.А.Бланк додавали обов’язкову вимогу – капітал має приносити прибуток, бути джерелом доходу, чи приносити додану вартість [3-5,9].

Науково технічний прогрес зумовив і появу кардинально нових проявів та форм капіталу, зокрема фінансовий, соціальний та інтелектуальний, тож ствердження, що капітал – це гроші, або те що має грошовий еквівалент, мінову вартість (У. Петі, Ж.Б.Сей, Дж.Робінсон, Р.Дорнбуш, Дж.Р.Хікс) [3-5] видається не зовсім правомірним. Досить проблематично сприймати капітал і як відносини експлуатації (К.Маркс) [9].

Існують і неординарні погляди на дефініцію капітал, зокрема К.Р. Макконел та С.Л. Брю визначають капітал як ресурси створені людиною, що беруть участь у виробництві, але безпосередньо не задовольняють потреби людини [8]. Дж. Хікс вважає капіталом грошову вартість, відображену на рахунках фірми [4].

У системі бухгалтерського обліку, капітал визначається, як частка в активах компанії, що залишається після відрахування всіх її зобов'язань [10].

Проблеми пов’язані з виникненням та розвитком фінансового капіталу досліджували покоління вчених-економістів: Верлен Т., Гільфердінг Р., Ленін В., Перло В., Фішер І., Шарп У., Бовикін В., Мотильов В., Солюс Г., Тарновський К. Жвавий інтерес до фінансового капіталу виник у 90-ті роки XX ст., коли в економіці України почали створюватися передумови для його розвитку.

В економічній літературі останніх років з’явилася низка робіт, які свідчать про підвищення зацікавленості вчених до проблем фінансового капіталу. Так, в наукових розвідках В. Андрущенка, В. Базилевича, О. Барановського, В. Барда, З. Боді, Ю. Воробйова, Ч. Вульфена, В. Гейця, Дж. Гелбрейта, А. Грязнової, М. Енга, Б. Кваснюка, В. Корнєєва, Л. Красавіної, М. Крупки, І. Лютого, М. Маліка, Р. Мертона, В. Міщенка, Ф. Мишкіна, О. Мозгового, А. Мороза, П. Нікіфорова, А. Пересади, С. Реверчука, Е. Ріда, П. Роуза, Дж. Сакса, Дж. Сінкі, В. Федосова, А. Філіпенка, М. Фрідмена; С. Юрія, та ін., розглядаються методологічні проблеми формування капіталу та тенденції його нагромадження.

Водночас у працях вітчизняних і зарубіжних вчених розглянуті тільки окремі зрізи сутності та функціонування фінансового капіталу. Відчутно бракує вагомих фундаментальних досліджень, присвячених теоретико-методологічним засадам фінансового капіталу, передусім розгляду його економічної суті, оскільки відсутність чіткого визначення поняття "фінансового капіталу" унеможливлює формування відповідної методологічної бази для дослідження практичних аспектів функціонування фінансового капіталу з урахуванням мінливостей та кризових дифузій економічного простору.

При існуючій розмаїтості підходів до визначення фінансового капіталу виникає невирішена проблема співвідношення цих підходів і визначення перспектив їх використання в чергових дослідженнях такого феномену як фінансовий капітал.

Метою цієї статті є аналіз генезису поглядів і методичних підходів до поняття фінансовий капітал, дослідження різноманітних трактувань змісту фінансового капіталу та його ролі в забезпеченні результативної діяльності підприємства під впливом чинника часу і трансформацій економічного простору в країні, та кристалізація власного бачення на цю економічну категорію.

Виклад основного матеріалу. Ринкові трансформації є процесами становлення складної структурно-рівневої економіки, підґрунтям якої є фінансовий капітал. Тут слід виокремити дві складові: теоретичні передумови переміщення стрижневої ролі в економіці від продуктивного капіталу до фінансового та особливості української економіки щодо формування в ній фінансового капіталу.

В цьому аспекті потребує невідкладного з'ясування питання про фінансовий капітал як потенційний ресурс економічного зростання та його джерело та визначення ролі фінансового капіталу в системі ринкового середовища. Кожен новий етап у розвитку ринкової економіки вносить зміни і якісно нові ознаки не тільки у форму, а й у змістовне наповнення фінансового капіталу. Наслідком складного процесу переплетення і зрощування банківського і промислово капіталу є формування фінансового капіталу.

Першим спеціальним дослідженням проблем інтеграції банківського і промислового капіталу стала робота австрійського економіста Р. Гільфердінга (hilferding) "Фінансовий капітал" (1910 р.), в якій автор здійснив огляд формування взаємозв'язку промислового і банківського капіталу.

Об’єднання банківського капіталу з промисловим він визначив поняттям “фінансовий капітал”: “фінансовий капітал — це капітал, що перебуває у розпорядженні банків і застосовується промисловцями”[12].

В радянський період капітал у будь-якій його формі не був об’єктом дослідження, хоча В. І. Леніним було сформульовано поняття фінансового капіталу, розвиток якого він визначав, як: "концентрація виробництва; монополії, які виростають з неї; злиття або зрощування банків з промисловістю - ось історія виникнення фінансового капіталу та зміст цього поняття "[13].

Найбільш яскравим дослідженням стану фінансового капіталу середини 50-х рр. XX ст. стала робота В. Перло - "Імперія фінансових магнатів" (1957р.). Автор переконує, що передумовою формування фінансового капіталу служить концентрація виробництва [11, c.81].

Першому, класичного етапу розвитку капіталізму теоретичний підсумок підвів А. Маршалл. У смітівське трактування капіталу як частини майна, призначеної для отримання прибутку, він додав два конкретних уточнення. По-перше, це - майно для підприємницької діяльності, тому його можна назвати торгово-промисловим капіталом, по-друге, використання капіталу створює дохід у грошовій формі [14]. Формування ринкової макроекономіки поставило перед наукою завдання усвідомити нову роль капіталу за умов, що змінилися. Д. Кейнс показав, що капітал на макрорівні як би розщеплюється на свої форми: гроші не як засіб платежу всередині товарно-грошового обороту фірми, а як цілісна банківська структура та капітал у сфері виробництва[16]. Тим самим капітал ставав базисом формування економічної системи.

Дж.Р. Хікс проклав міст до монетарно-моністичного тлумачення капіталу, сформулювавши тезу, згідно з якою "капітал"- це "грошовий капітал" в тому сенсі, що являє собою засоби виробництва, які можна позичити»[15]. Таким чином, стверджувалось, що економічна природа капіталу проявляється у вигляді фінансово-грошового сектора економіки, або у вигляді системи фінансово-грошових оборотів, а сам капітал з урахуванням його нового (у порівнянні з часами Маршалла) конкретного змісту стає фінансовим капіталом. Щоправда, сам Хікс не вживав цього поняття.

Нині, у світовій фінансово-економічній літературі переважає розуміння, що фінансовий капітал є сукупністю фінансових коштів. Зокрема, таке розуміння фінансового капіталу можна знайти в роботах С. Фішера, Р. Дорнбуша, Р. Шмалензі, Б. Мінца, М. Шварца, Дж. Робінсона й інших. Зокрема, С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі у своїй праці “Економіка” розглядають фінансовий капітал як фінансові кошти, що їх вкладають власники підприємства, акціонери в розвиток суб’єкта господарювання. При цьому автори розрізняють власний і позиковий фінансовий капітал як складові сукупного фінансового капіталу [3].

З поступом ринкової економіки почалося формування наукового розуміння економічної природи фінансового капіталу і на теренах пострадянського простору. При цьому переважно сучасні вчені розглядають поняття “фінансовий капітал” як синонім фінансових ресурсів.

Так, І.Т. Балабанов висловлюється таким чином, що “Капітал — це частина фінансових ресурсів. Капітал – це гроші, що введені в оборот та приносять доход від цього обороту. Капітал – це гроші, призначені для отримання прибутку”[17]. Таке визначення фінансового капіталу підтримує і В.В. Селезньов : “Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), є капітал у його грошовій формі”[3]. В цьому ж форматі і В.Г. Бєлоліпецький визначає фінансовий капітал як “...частину фінансових ресурсів, задіяних фірмою в оборот, і доходи, які вони приносять від цього обороту. У цьому розумінні капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів”[18]. Такої ж позиції притримуються і А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай стверджуючи, що „іншими словами, капітал – це значна частина фінансових ресурсів, яка авансується та інвестується у виробництво з метою одержання прибутку”[3].

Дещо іншу позицію має І.О. Бланк, який зазначає, що “капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів”[19]. Цікавою є позиція А.В. Бусигіна, який розглядає капітал з підприємницької точки зору: “Під капіталом розуміється все те, що допомагає реалізувати підприємницьку ідею та досягати цілей, які він ставить”[20] та Н.А. Русака і В.А. Русака, які стверджують, що капітал “...це кошти, вкладені в суб’єкт господарювання для початку або продовження господарської діяльності з метою одержання прибутку (доходу)”[3]. А ось, С.В. Моісеєв і В.І. Терьохін вважають, що фінансовий капітал – це фінансові кошти підприємства, що відображені в пасиві його бухгалтерського балансу[3].. В.Г. Федоренко має своє бачення фінансового капіталу, стверджуючи, що „фінансовий капітал втілюється в акціях і облігаціях. Існування цих цінних паперів підтверджує наявність фінансового капіталу”[23].

Більш переконливим видається означення Алексеєнко Л.М. „фінансового капіталу як грошових коштів і виражену в грошовій формі частку матеріальних, нематеріальних та фінансових активів, що нагромаджують суб’єкти фінансової діяльності з різних джерел для забезпечення економічних умов здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку”[1].

Звичайно, розглянуті визначення поняття “фінансовий капітал” помітно відрізняються одне від одного, що є цілком закономірним через достатню складність цієї категорії і не однозначні підходи до її розуміння. Таким чином, підходи, що існують в економічній літературі, до розуміння фінансового капіталу залежать від тих позицій учених, з яких вони розглядають цю об’єктивну економічну категорію.

В перехідній економіці питання системних властивостей фінансового капіталу стоять більш гостро, ніж в традиційній капіталістичній економіці, де система ринків створювалася історично і застосовувала само собою зрозумілі феномени розвитку. Ми вважаємо, що співвідношення грошового та фінансового контурів фінансово-грошової системи можна розглядати як специфічний механізм кругообігу фінансового капіталу.

Щоб визначитися зі змістом поняття фінансового капіталу, визначимо стрижневі атрибути цієї економічної категорії: 1) фінансовий капітал є головним фактором виробництва; 2) фінансовий капітал відображає процес створення, розподілу та використання фінансових засобів як у контурі всієї економічної системи держави, так і окремого підприємства; 3) фінансовий капітал – це економічний фундамент розвитку держави; 4) фінансовий капітал є витоком формування прибутків та багатства його власників, як у поточному, так і в перспективному періодах; 5) фінансовий капітал та його динаміка є головними ознаками рівня ефективності виробничо-господарської діяльності; 6) фінансовий капітал є джерелом ризику, що визначається самим процесом його формування та використання; 7) фінансовий капітал знаходить своє відображення в процесі формування основних і обігових засобів.

Зважаючи на існуючі підходи в економічній літературі та окреслені стрижневі атрибути фінансового капіталу, як якісно нової форми капіталу, його визначення доцільно сформулювати наступним чином: „фінансовий капітал  це матеріальні, фінансові та нематеріальні активи, які мають грошовий вираз, акумулюються суб’єктами для забезпечення отримання прибутку.

Звичайно, що запропоноване трактування поняття фінансового капіталу не розкриває повністю природи, основних функцій і призначення цієї категорії, але дає змогу виокремити фінансовий капітал від інших понять, пов’язаних із багатогранною економічною конструкцією “капітал”. Проте, перевагою такого формулювання від існуючих, є те, що воно дає змогу ідентифікувати фінансовий капітал, як економічну категорію зі своїми унікальними атрибутами, зрозуміти його сутність і специфічну роль у відтворювальних процесах.

Висновки. Таким чином, із ускладненням умов функціонування та розвитком економіки, з’являються нові організаційні форми капіталу (фінансовий, соціальний, інтелектуальний, правовий). Така його багатогранність ускладнює визначення сутності економічної категорії „фінансовий капітал”.

На підґрунті здійсненого дослідження генезису поняття «фінансовий капітал», критичного аналізу особливостей різних підходів щодо його визначення під впливом чинника часу і трансформацій економічного простору в країні, можна стверджувати, що фінансовий капітал це об’єктивна економічна категорія, якій притаманний якісно новий зміст в умовах ринкового простору. Він характеризує загальну вартість засобів у матеріальній, фінансовій і нематеріальній формах, що інвестуються у формування активів, для отримання прибутку.

Список використаних джерел

1.                Алексеєнко Л.М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми та перспективи розвитку: Монографія. –К.: Вид.буд-к „Максимум”, 2004.- 424с.

2.                Малік М. До питання фінансового забезпечення підприємницької діяльності на селі // Проблеми фінансової підтримки малих та середніх підприємств на селі. – К.: ННЦ ІАЕ. – 2004. – С. 11-16.

3.                История экономической мысли: Курс лекций. - М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ". Издательство ЭКМОС, 1998. - 248 с.

4.                Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: Навч. посібник для вищих навч. закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 219 с.

5.                Парамонов А.В. Учет и анализ предприни-мательского капитала. – www.optim.ru.

6.                Антология экономической классики Вильям Петти, Адам Смит, Давид Риккардо. - М.: «ЭКОНОВ» - «Ключ», 1993. – 475с.

7.                Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проб-лемы, политика. Пер с англ. 11 изд./ К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю. - К.: ХаГар, 1998.-785с.

8.                Бланк. И.А. Управление капиталом: Учебный курс. - К.: Эльга, изд-во Ника-Центр, 2004. – 576с.

9.                Сapital. Volume two. Book II: The Process of Circulation of Capital. Progress Publishers. - Moscow 1956, translated by I. Lasker.

10.           Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87//Все о бухгалтерском учете.- 23.04.2001.- № 37.

11.           Ходоровский Е.П. Формирование эффективного рынка финансового капитала в трансформируемой экономике: Дисс. канд. экон. наук: 08.00.01.-Челябинск, 2001.-153с.

12.           Гильфердинг Р. Финансовый капитал / Пер. с нем. М., Финансы и статистика .1959. 358с.

13.           Ленин В.И. Полн. Собр. соч. 5-е изд. Т.27, 487 с.

14.           Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 1. М., 1993. С. 132, 133. 138, 139.

15.           Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. М., 1988.

16.           Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. М., 1978.

17.           Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента / Учебное пособие. — Москва — Харьков — Минск: «Питер», 2000

18.           Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. – М.: ИНФРА, 1998. – 298 с.

19.           Бланк. И.А. Управление капиталом: Учебный курс. - К.: Эльга, изд-во Ника-Центр, 2004. – 576с

20.           Бусыгин А.В. Предпринимательство. Основной курс. — М.: Инфра-М, 1997.

21.           Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1997.

22.           Селезнева Н.Н., Ионова А.Ф. Финансовый анализ. — М., 2001.

23.           Федоренко В.Г.Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. –К.: МАУП, 1999. – 184 с.: іл

24.           Лютий І.О., Алексеєнко Л.М. Стратегічні перспективи ринку фінансового капіталу в контексті інтеґраційних процесів // Світ фінансів. – 2004. – № 1. – С. 109–117.