banner-mia2.gif

В.Л. Валентинов,

канд. екон. наук, науковий співробітник
Інституту аграрного розвиткув Центральній і Східній Європі, м. Халле, Німеччина;

докторант ННЦ “Інститут аграрної економіки”

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Осуществлен сравнительный анализ основных институциональных механизмов сельскохозяйственного страхования

·          Рассмотрены мотивационные проблемы этих механизмов и выявлены пути их преодоления

&                   Key questions which are considered:

·          The comparative analysis of the basic institutional mechanisms of agricultural insurance is carried out

·          Motivational problems of these mechanisms are considered and ways of their overcoming are revealed

 

Фундаментальною характеристикою світу з додатними трансакційними витратами є те, що інституції впливають на економічну ефективність. Умови обмеженої раціональності, опортуністичної поведінки, невизначеності та непередбачуваності економічного середовища спричиняють необхідність звертати значну увагу на визначення адекватних мотиваційних структур економічної взаємодії з метою зменшення раціональної мотивації індивідів максимізувати свій добробут за рахунок зниження добробуту економічної системи, до якої вони належать. Завдання вибору адекватних мотиваційних структур взаємодіючих агентів є особливо важливим для діяльності зі сільськогосподарського страхування, яке характеризується високою ймовірністю опортуністичної поведінки в умовах обмеженої раціональності та невизначеності.

Аргументація, запропонована в статті, ґрунтується на теорії порівняльного інституційного аналізу, представленої насамперед в роботах Коуза, Вільямсона, Демзеца, Дженсена, Меклинга та ін. Метою теорії є визначення конкретних умов, за яких альтернативні інституційні механізми здатні ефективніше знижувати трансакційні витрати, неодмінно враховуючи при цьому галузеву специфіку підприємницької діяльності. Стаття концентрує увагу на галузі сільськогосподарського страхування, і відповідно ставить за мету аналіз основних мотиваційних проблем ринкових, державних та кооперативних інституційних механізмів для виявлення, як взаємне заміщення названих механізмів може сприяти уникненню цих проблем.

Сільськогосподарське страхування, як і будь-який інший вид економічної діяльності, може здійснюватися за допомогою низки інституційних механізмів, що ґрунтуються на різних типах мотиваціійних структур. Можна виділити три загальні інституційні механізми такого роду: 1) ринковий, коли страхування організоване шляхом досягнення клірингових цін між товаровиробниками, що намагаються зменшити свої ризики та агентами, які пропонують необхідні послуги страхування; 2) державний передбачає страхування, організоване за допомогою суспільних видатків, перерозміщених в результаті взаємодії різних політичних агентів і 3) кооперативний, коли страхова діяльність здійснюється організаціями, які знаходяться у власності та управлінні самих сільськогосподарських товаровиробників.

Страхова сфера стабілізації доходів сільськогосподарських підприємств є надзвичайно привабливим полем дослідження мотиваційних проблем, адже тут інформаційні асиметрії, що спричиняють опортуністичну поведінку у вигляді несприятливого відбору та морального ризику, є особливо актуальними. Різні учасники страхування, такі, як сільськогосподарські товаровиробники, приватні страхові компанії, посадові особи, зацікавлені в організації системи сільськогосподарського страхування. Залежно від окремої структури прав та обов’язків учасників у системі, їх інтереси можуть представляти різні ступені гармонійності та спільності, впливаючи на загальну ефективність страхової діяльності.

Прикладом неоптимальної мотиваційної структури може бути програма САТ в американській системі сільськогосподарського страхування, що здійснювалась у 1995-1998 роках. Ефективність програми піддавалася сумніву на основі того, що вона не змогла забезпечити необхідну “мережу безпеки”, створюючи при цьому значні прибутки для страхової галузі [5, с.67]. За цієї програми страхові компанії, допомагаючи товаровиробникам покрити застраховані втрати, отримали більше грошей, ніж самі товаровиробники [5, с.68]. З огляду на те, що державне рестрахування залишало відповідним приватним компаніям лише мінімальні ризики, вони не мали необхідності в ефективному моніторингу власників страхових полісів, відкиданні заяв щодо суперечливих втрат, а також у підвищенні ефективності власної діяльності [5, с.68].

Головною мотиваційною проблемою, що обмежує розвиток страхової індустрії, яка добре висвітлена в літературі, є значний потенціал опортуністичної поведінки у вигляді несприятливого відбору та морального ризику. У своїй класичній роботі 1970 року Дж. Акерлоф виявив негативний вплив проблем асиметричності інформації на ефективність ринків продажу потриманих автомобілів. Нездатність покупців визначити ex ante фактичні властивості запропонованих автомобілів та відповідні можливі ризики придбання потриманих автомобілів, до того ж, доповнених прагненням продавців продати автомобілі низької якості, в кінцевому рахунку, призводить до руйнування самого ринку. Проблема морального ризику існує тоді, коли на ймовірність виникнення певного стану речей впливає одна зі сторін контракту, при цьому не існує можливості спостереження за поведінкою цієї сторони [9, с.34]. Отже, потенціал опортуністичної поведінки обмежує можливості використання ринкового механізму для здійснення страхових послуг, необхідних сільськогосподарським товаровиробникам.

Інша перепона для страхової діяльності створюється мотиваційними проблемами, спричиненими низькими можливостями страхування системних ризиків. О. Махул [7] стверджує, що ризики врожаю необхідно розкласти на системні та ідіосинкратичні компоненти, при цьому лише останні мають бути застраховані. Б. Гудвін та В. Сміт [6] зазначають, що системні ризики можуть бути покриті за допомогою рестрахування на глобальному ринку страхування. Проте, багато дослідників дотримуються точки зору, що ані рестахування, ані ринки капіталу, не можуть ефективно боротися з системними ризиками, тому державне втручання є необхідним [4, с.5-38; 8, с.206-215; 1].

Наступні три мотиваційні проблеми організації програм сільськогосподарського страхування притаманні лише державному сектору: агенційні проблеми, проблеми, пов’язані з пошуком ренти (rent-seeking), та мотиваційні побічні ефекти допомоги у разі стихійного лиха. Відповідно, ці проблеми поглиблюють недоліки державного інституційного механізму порівняно з ринковим та кооперативним.

Ефективність державного втручання у сільськогосподарське страхування фактично обумовлюється тим, що державні службовці не мають прямої зацікавленості у високій ефективності програм страхування, що спричиняє виникнення агенційних відносин. Внаслідок цього, мотиви державних службовців шукати економічно оптимальні конфігурації страхового контракту, а також підвищувати ефективність адміністрування відповідних програм, є обмеженими, принаймні, більш обмеженими, ніж у випадку приватних постачальників страхових послуг. Хоча існують важливі дисциплінуючі механізми, такі, як перспективи кар’єрного росту або, навпаки, зняття з посад, заробітна плата державних службовців лише незначною мірою залежить, якщо взагалі залежить, від ефективності трансакцій, які вони здійснюють або опосередковують. Завдяки цьому державні службовці мають можливість економити власні зусилля, не ризикуючи стати об’єктом відповідних санкцій.

Агенційний характер державного втручання в сільськогосподарське страхування, очевидно, пов’язаний з тим, що державне надання послуг зі страхування може зумовлюватися політичними, а не економічними, факторами. Такі послуги можуть бути недостатньо обґрунтованими та підривати економічну основу страхової системи. Наведемо такий приклад: Агенція з управління ризиками Міністерства сільського господарства США нещодавно була звинувачена у недостатньому вивченні ситуації перед наданням полісів зі страхування врожаю, що призвело до надзвичайно високих показників урожайності у певних програмах, таких, як страхування бавовни й кукурудзи, а також до непродуманого надання полісів для деяких специфічних зернових культур [5, с.70].

Іншою проблемою державного втручання у сільськогосподарське страхування, також пов’язаною з його агенційним характером, є високий потенціал бюрократизації та надмірної складності страхових програм, що призводить до діяльності, орієнтованої на пошук ренти [5, с.70]. Остання є можливою з боку сільськогосподарських товаровиробників (проявляється у намаганні маніпулювати інструментами страхових програм для покриття невиправдано високих ризиків), приватних страхових компаній (у намаганні отримати більшу частку державних коштів, розрахованих на підтримку сільськогосподарських товаровиробників), а також з боку політичних акторів, які намагаються збільшити свою політичну вагу, сприяючи державному наданню страхових послуг, які задовольняють у такий спосіб певний політичний попит, але не обов’язково є продуманими та обґрунтованими.

Мотиваційна проблема, характерна для державної допомоги у разі стихійного лиха (ad hoc disaster aid), полягає в тому, що можливість отримання такої допомоги може знизити сприйняття сільськогосподарськими товаровиробниками ризиків та витіснити приватну ініціативу [5, с.69]. Приватні ініціативи, на які може негативно впливати цільова допомога можуть здійснюватися як приватними постачальниками страхових послуг, так і кооперативними організаціями.

У більшості розвинутих країн та країн з перехідною економікою кооперативний механізм страхування залишається мало задіяним порівняно з ринковим та державним механізмами. Очевидно, це має пояснюватися головними обмеженнями цього механізму, які, напевно, є більш суттєвими, ніж обмеження його інституційних альтернатив. Дійсно, кооперативні організації характеризуються низкою мотиваційних проблем. У той час, як ці мотиваційні проблеми в основному не залежать від конкретної сфери економічної діяльності, вони можуть впливати на ефективність цієї діяльності, якщо вона організована на кооперативних засадах.

Мотиваційні проблеми кооперативних організацій включають: проблему спільної власності (розмір внесків членів може бути не пропорційним розподілу результуючих доходів); проблему горизонту (члени організації можуть отримати доходи з власного внеску лише через певний період після їх очікуваного членства в організації, що призводить до короткострокових та/або менших інвестицій); проблеми моніторингу (управлінські рішення надані тим, хто не належить до утримувачів залишкових вимог); проблема витрат лобіювання (деякі групи членів можуть мати протилежні інтереси та брати участь у непродуктивному лобіюванні, пов’язаному зі значними витратами); проблему прийняття рішень (велика кількість та неоднорідність членів ускладнює досягнення компромісного рішення) [3]. Через ці мотиваційні проблеми кооперативний механізм можна розглядати як відносно “дорогий” порівняно з ринковим і державним механізмами.

Проте, варто наголосити, що на противагу мотиваційним проблемам ринкових і державних інституційних механізмів, вищенаведені проблеми кооперативів не обов’язково представлені у кожній організації, що існує на засадах кооперативних принципів. Хоча серйозність мотиваційних проблем усіх механізмів залежить від специфічних функцій, які вони виконують, а також від інституційного контексту, для кооперативного механізму варіація такого роду є особливо виразною. Внаслідок цього, самі мотиваційні проблеми кооперативів усе одно не дають достатніх підстав для оцінки здійсненності кооперативного механізму порівняно з іншими інституційними альтернативами.

Як було показано вище, всі наведені інституційні механізми сільськогосподарського страхування пов’язані з різноманітними мотиваційними проблемами, які обмежують можливості ефективної реалізації цих механізмів. Проте, останні характеризуються різними системами проблем, фактична нагальність яких може також відрізнятися залежно від ситуації. Це дає підстави для теоретичної можливості взаємозамінності інституційних механізмів, адже окремі страхові функції, нездійсненні в рамках одного інституційного механізму з огляду на значні мотиваційні проблеми, можуть бути здійсненними за допомогою інших інституційних механізмів, які у даному контексті не обмежені цими проблемами. Теоретичну можливість цієї взаємозамінності можна виявити, розглянувши, наскільки вищенаведені мотиваційні проблеми кожного інституційного механізму є або не є характерними для інших механізмів. Звичайно, ця можливість є лише теоретичною; її фактична здійсненність значною мірою залежить від політичного, економічного та інституційного контексту. Незважаючи на це, теоретична можливість є важливою передумовою практичної здійсненності.

Перша окреслена проблема, пов’язана зі значним потенціалом опортуністичної поведінки у вигляді несприятливого відбору або морального ризику, ґрунтується на нетотожності покупців та продавців страхових послуг. Коли ці агенти не представлені одними й тими ж людьми, поєднання антагонізму інтересів та асиметричності інформації спричинятиме високу ймовірність опортунізму. Проте, незважаючи на те, що ця проблема вважається характерною для страхових ринків, вона має бути так само притаманною і страховим послугам, які надаються державними агенціями, адже їхні постачальники та реципієнти також представлені різними групами індивідів.

Основоположною характеристикою кооперативного механізму є орієнтація на взаємну самодопомогу, яка передбачає, що індивіди, які мають потребу у певній послузі, самі організують її виробництво та надання. Таким чином, в умовах кооперативного механізму постачальники та реципієнти є тотожними, що зменшує мотиви для опортуністичної поведінки. Незважаючи на те, що кооперативний механізм також має свої власні обмеження, про які йшлося вище, його можна використовувати для забезпечення страхових послуг у тих випадках, де загроза опортунізму призводить до нездійсненності або меншої ефективності ринкового та державного інституційного механізму (звичайно, якщо обмеження самого кооперативного механізму є слабшими за проблему опортунізму).

Можливі мотиваційні проблеми кооперативного механізму зменшуються особливо у тих випадках, коли члени кооперативних організацій добре знайомі один з одним. Це знання є важливим активом, недоступним для альтернативних постачальників страхових послуг. Зокрема, в той час, як невизначеність стосовно майбутньої поведінки торговельних партнерів може призвести до підвищення цін на відповідні товари та послуги, зменшення цієї невизначеності за допомогою взаємного знання щодо один одного призведе до зникнення потреби у вищих цінах.

Це продемонстрував Х. Бонус [2] у його трансакційно-теоретичному аналізі сільських кредитних кооперативів за райфазенівських часів у Німеччині. Він стверджує, що міські банки не володіли необхідною інформацією щодо кредитоспроможності дрібних фермерів, торговців та бізнесменів, які проживали у сільських місцевостях, і, відповідно, не могли надати їм необхідні позики. Таким чином, пропозиція позик була монополізована місцевими лихварями, які витрачали значні зусилля на отримання цієї інформації. Проте, місцеве населення спромоглося інтерналізувати трансакції щодо надання позик, створивши місцеві кредитні кооперативи, які ефективно використовували спектр місцевої інформації та особливі знання стосовно один одного, встановлюючи на цій основі сприятливі процентні ставки. Фактично, така сама логіка використовувалася для пояснення виникнення центральних кооперативних банків: місцеві кооперативні банки потребували надійного партнера, на роль якого міські банки не підходили з аналогічних причин. Місцеві банки, знову ж таки на засадах доступної їм місцевої інформації, інтерналізували ці трансакції, створивши центральний банк, який знаходився під їхнім контролем. Основне твердження Х. Бонуса [2, с.335] полягає в тому, що “головні переваги, якими користуються кооперативні організації, досягаються шляхом інтерналізації основних трансакцій в межах підприємтсва, яке знаходиться у володінні власників трансакційно-специфічних ресурсів, уникаючи завдяки цьому потенційних загроз експропріації квазі-рент своїх інвестицій зовнішніми опортуністами”. Відповідно, сільськогосподарські товаровиробники, які потребують страхових послуг, також можуть інтерналізувати необхідні трансакції, захищаючи себе від потенційного опортунізму, якого неможливо уникнути ані в ринковому, ані в державному інституційних механізмах.

Іншою мотиваційною проблемою ринкового механізму, яка зумовлює необхідність використання альтернативних механізмів, є низькі можливості страхування системних ризиків. У той час, як з точки зору даної проблеми державний інституційний механізм має переваги над ринковим, роль кооперативного механізму є більш неоднозначною. Для місцевої кооперативної організації, наприклад, невеликої взаємної страхової компанії, системні ризики, безумовно, є значною проблемою. Однак, цієї проблеми можна уникнути за допомогою організованих на кооперативних засадах зістрахових (co-insurance) та зірестрахових (co-reinsurance) пулів. З огляду на те, що такі пули організуються страховими компаніями (тобто суб’єктами, які не споживають страхові послуги, а постачають їх), вони представляють цікаве поєднання ринкового та кооперативного механізмів. Теоретично можливим є те, що проблема системних ризиків може бути також вирішена за допомогою державного механізму у його чистій формі, тобто уникаючи участі страхових постачальників та включаючи лише сільськогосподарських товаровиробників, шляхом створення федеративних кооперативних страхових організацій. Члени таких організацій були б представлені місцевими централізованими кооперативами (“централізованими” в даному випадку означає, що їх членами є лише сільськогосподарські товаровиробники, а не кооперативи нижчих рівнів). На противагу централізованим, федеративні кооперативи мають змогу диверсифікувати ризики по різних регіонах.

Звичайно, такі федеративні кооперативи зустрічаються досить рідко. У більшості країн існуючі сільськогосподарські страхові кооперативи в основному є місцевими, а не федеративними, до того ж, вони значною мірою доповнюються ринковим і державним інституційними механізмами (і дуже часто навіть поступаються їм). Проте, ці кооперативи являють собою, принаймні, теоретично можливий метод покриття системних ризиків. Внаслідок цього, з точки зору здатності вирішення цієї проблеми кооперативний механізм можна розглядати як такий, що займає проміжну позицію між ринковою та державною альтернативами.

Як показано вище, обмеження державних механізмів складають агенційні проблеми в імплементації державних програм та високий потенціал бюрократизації програм страхування, який призводить до виникнення діяльності, орієнтованої на пошук ренти, а також мотиваційні побічні ефекти державної допомоги у разі стихійного лиха. Перші дві проблеми спричинені тим, що державні службовці не мають залишкових інтересів у якості виконання своїх функцій, адже їхня заробітна плата в основному не залежить від цієї якості. З огляду на те, що подібна відсутність залишкового інтересу, очевидно, не характерна для ринкового та кооперативного механізмів, можна вважати, що вони здатні заміщувати державний механізм, коли ці мотиваційні проблеми є головною перепоною. Третя проблема державного механізму (допомога у разі стихійного лиха) є також, очевидно, не притаманною ринкам і кооперативам.

Отже, підсумовуючи питання взаємозамінності, можна сказати, що кооперативи є найбільш пристосованим механізмом для протистояння проблемам, притаманним ринкам і державі. Очевидно, причина, з якої кооперативний механізм не став домінуючим механізмом страхування, полягає в тому, що його власні мотиваційні проблеми значно зростають у міру зростання кількості його функцій. Звідси випливає питання: за яких умов виникають ці проблеми?

Основна причина існування мотиваційних проблем кооперативного механізму, на нашу думку, полягає в тому, що його функціонування вимагає значних обсягів соціального капіталу, тобто цей механізм, на відміну від інших, проявляє високу залежність від наявного соціального капіталу. Внаслідок цього, обмеження кооперативного механізму виникають як результат недостатньої доступності соціального капіталу, який би відповідав його високій залежності від соціального капіталу [10]. Можна припустити, що якби достатній обсяг соціального капіталу був завжди наявним, кооперативний механізм став би домінуючим механізмом страхування. Нестача соціального капіталу може бути спричинена, наприклад, розширенням членської бази, яке технічно ускладнює необхідні комунікаційні процеси та виникненням неоднорідностей між членами, що може стати на заваді процесу колективного прийняття рішень.

Висока залежність кооперативного механізму від соціального капіталу має наслідки, які дають змогу порівняти ефективність цього механізму з іншими. По-перше, ефективність кооперативного механізму буде більшою мірою залежати від міжособистих відносин індивідів, задіяних в ньому, аніж в інших механізмах. Це зумовлює як переваги, так і недоліки, порівняно з ефективністю ринків і держави. По-друге, взаємне знайомство членів кооперативної організації створює передумови для виникнення репутаційних ефектів, що зменшує мотивацію членів поводитися опортуністично. По-третє, цілі індивідуальних суб’єктів, які діють в межах кооперативного механізму, спрямовані не на особисте збагачення, як у випадку ринків і держави (відповідно, у формі прибутку та кар’єрних винагород), а на взаємну самодопомогу.

Проведені нами дослідження свідчать, що серед основних мотиваційних інституційних проблем сільськогосподарського страхування можна виділити наступні: для ринкових механізмів – опортуністична поведінка та низькі можливості страхування від системних ризиків; для державних механізмів – опортуністична поведінка застрахованих товаровиробників, агенційні проблеми в імплементації страхових програм, високий потенціал бюрократизації та надмірної складності програм страхування. Мотиваційні проблеми кооперативного механізму в основному не включають проблем, характерних для ринкових і державних механізмів. Проте, цей механізм містить проблеми, специфічні для кооперативної організації. Вони походять із високої залежності кооперативного механізму від соціального капіталу, а це означає, що, хоча ці проблеми можуть значно підвищити трансакційні витрати кооперативного механізму, фактичний обсяг таких витрат залежить від наявності соціального капіталу у відповідних соціальних групах.

Список використаної літератури:

1.                    Bokusheva, R., Heidelbach, O. 2004. Актуальные аспекты страхования в сельском хозяйстве. IAMO Discussion Paper No.57.

2.                    Bonus, H. 1986. The cooperative association as a business enterprise: a study in the economics of transactions. Journal of Institutional and Theoretical Economics, Vol. 142, pp. 310-339.

3.                    Borgen, S. 2003. Rethinking incentive problems in cooperative organizations. Norwegian Agricultural Economics Research Institute, Working paper No. 2003-25.

4.                    Cutler, D.M., Zeckhauser, R. J. (1997): Reinsurance for Catastrophes and Cataclysms, Working Paper, NBER, Cambridge.

5.                    European Commission. 2001. Risk Management Tools for EU Agriculture with a special focus on insurance. Working document.

6.                    Goodwin, B. K., Smith, V. H. 1995. The Economics of Crop Insurance And Disaster Aid, Washington D.C., American Enterprise Institute Press.

7.                    Mahul, O. 2001. Managing Catastrophic Risk through Insurance and Securitization, American Journal of Agricultural Economists, Vol. 83, pp. 656-661.

8.                    Miranda, M. J., Glauber, J. W. 1997. Systemic Risk, Reinsurance, and the Failure of Crop Insurance Markets, American Journal of Agricultural Economists, Vol. 79, pp. 206-215.

9.                    Ricketts, M. 2002. The economics of business enterprise: an introduction to economic organisation and the theory of the firm. Cheltenham: Elgar.

10.                 Valentinov, V. 2004. Toward a social capital theory of cooperative organization. Journal of Cooperative Studies, 37(3): 5-20.