banner-mia2.gif

УДК 631.162

А.І. Глушаченко,

ст. викладач кафедри бухгалтерського обліку  та аудиту

Сумського НАУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          В статье рассмотрены основные составляющие и подходы к организации внутрихозяйственного учета

·          Основное внимание уделено разработке учетной политики предприятия по вопросам урегулирования управленческого учета и его места в системе информации для управления предприятием

 

Key issues that are examined:

·          Main constituents and approaches to organization of management  accounting are considered in the article

·          Basic attention is spared to development of registration policy of enterprise on the questions of settlement of management accounting and its place in the system of information for the management

 

Вступ. З впровадженням в практичну діяльність підприємств України Закону „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” було узаконено поняття управлінського обліку, де зазначалося, що „... внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством”.

Управлінський облік зобов’язує підприємство здійснювати облік витрат на виробництво за окремими видами продукції. Веденню управлінського обліку сприяв вихід у світ значного числа наукових публікацій, в яких змістовно описано методику ведення обліку витрат і виходу продукції.

Постановка завдання. Ми поставили перед собою наступні завдання: виявити основні проблемні особливості розробки та впровадження елементів облікової політики в управлінському обліку; розробити заходи для подолання наявних проблем та покращення перспектив розвитку системи управлінського обліку сільськогосподарських підприємств.

Результати дослідження. Управлінському обліку були присвячені роботи А.Ф. Мухіна, К.Н. Нарибаєва, С.С. Сатубалдіна, М.Г. Чумаченька, В.І. та М.В. Ткачів, в яких висвітлювався досвід підприємств США.

Видання вітчизняних авторів Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.С. Пушкаря, Я.В. Нападовської та російських авторів В.Ф. Палія та Р.В. Віл, О. Ніколаєва і Т. Шишкова, В.Е. Карімова, В.Я. Плаксієнко та інших вказують, що управлінський облік стосується лише окремих сторін управлінської інформації та способів її обробки[1].

Управлінський облік покликаний забезпечити необхідною інформацією апарат управління підприємства, тому виникає необхідність поєднання роботи двох відділів апарату управління підприємства економічного і бухгалтерії. При проведенні роботи з обліку накопичення витрат за об’єктами обліку на підприємстві потрібно враховувати і показники відображені в бізнес-плані підприємства та порівнювати нормативні дані з результатом отриманим в процесі обробки облікової інформації. На бухгалтера-аналітика покладаються наступні функції: планування, організація, мотивація та контроль.[5]

У сучасних ринкових умовах аграрний менеджер має бути професіоналом широкого профілю і мусить мати певні пізнання та навики із суміжних з його діяльністю ділянок. Тому в діяльності таких фахівців використання комп’ютерних систем з різнобічною інформацією та комплексом інструментаріїв для цільового перетворення інформації може стати чи не єдиним способом забезпечення ефективності всіх виконуваних ним робіт. Створення сучасних інформаційних систем управління сільським господарством на основі комп’ютерних технологій – невіддільна складова об’єктивного процесу інформатизації сучасного суспільства.

Сільськогосподарське підприємство самостійно визначає перелік об’єктів витрат (основного, допоміжного виробництва, інших господарств та виробництв). При цьому потрібно враховувати вимоги П(С)БО 16 „Витрати”[3], згідно з яким, об’єктами витрат можуть бути визнані: вид продукції, роботи, послуги або вид діяльності.  Основний критерій при встановленні об’єктів витрат – потреба визначення пов’язаних з виробництвом витрат та порівняння їх з плановими. На сільськогосподарських підприємствах об’єктами обліку витрат можуть бути: галузі, виробничі підрозділи, окремі культури, групи культур, статево - вікові групи  тварин, види виробництва. Підприємство може зазначати в наказі „Про облікову політику” використання окремих методів обліку витрат, в залежності від специфіки галузі, а також від вибору об’єкту обліку витрат: нормативний, попередільний, позамовний, ”котловий” .

Варіант обліку витрат діяльності, який необхідно визначити на підприємстві:

 - з використанням рахунків класу 8 "Витрати за елементами";

- з  використанням  рахунків  класу  9 "Витрати діяльності".

Організація обліку витрат діяльності за елементами сільськогосподарськими підприємствами не здійснюється тому, що вони не застосовують в обліку  рахунки класу  8 „Витрати за елементами”.

Відображення витрат на рахунках класу 9 підприємствам необхідно вести у відповідності до П(С)БО 16 „Витрати” та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України.

Витрати виробництва групуються в обліку за елементами та статтям витрат. П(С)БО 16 „Витрати” чітко визначає такі елементи витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші затрати.

Статті витрат підприємство встановлює самостійно. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств дають примірний перелік статей витрат для різних галузей.

Для сільськогосподарських підприємств необхідно визначити в обліковій політиці статті витрат для кожного виробництва з загального переліку:

- витрати на оплату праці

- відрахування на соціальні заходи

- насіння та посадковий матеріал

- паливо та мастильні матеріали

- добрива

- засоби  захисту рослин та тварин

- корми

- сировина та матеріали

- електропостачання

- водопостачання

- роботи та послуги

- витрати на ремонт необоротних активів

- інші витрати на утримання основних засобів

- інші витрати

- непродуктивні витрати (в обліку)

- загальновиробничі (цехові) витрати

Проте цей перелік не остаточний, підприємство має право розширити його чи скоротити. При цьому слід керуватися потребою в даній інформації (витрати за статтями), особливостями виробництва, побудовою облікових регістрів, які застосовують на підприємстві.

Підприємству дано право вибрати базу розподілу згідно зі стандартом 16 "Витрати”:

-                        години праці;

-                        сума зарплати;

-                        обсяг діяльності;

-                        прямі витрати та інше.

Загальновиробничі витрати розподіляються і відносяться на об’єкти витрат основних галузей по закінченні року, для сільськогосподарських підприємств доцільно використовувати в якості бази розподілу загальновиробничих витрат:

- суму фактичних прямих витрат без вартості насіння, кормів, сировини та матеріалів;

- загальновиробничі витрати ремонтних виробництв доцільно розподіляти між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці.

При визначенні витрат, які відносяться на собівартість продукції робіт та послуг, необхідно приділяти увагу суті витрат незавершеного виробництва. Вона впливає на фінансовий результат діяльності підприємства  і може бути оцінена за наступними варіантами:

- за нормативною виробничою собівартістю;

- за прямими статтями витрат;

- за вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Обираючи  методи оцінки незавершеного виробництва ми можемо перерозподілити фактичні витрати між суміжними обліковими періодами та відобразити суму незавершеного виробництва за обраним варіантом оцінки:  нормативною виробничою собівартістю, за статтями прямих витрат, або за вартістю сировини,  матеріалів,   напівфабрикатів використаних на виробництво.

До адміністративних витрат відносяться витрати, на управління підприємством та в управлінському обліку для визначення ефективності результатів фінансово-господарської діяльності включати їх до складу витрат, що  відносяться на збільшення собівартості.

До витрат на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До складу витрат на збут не відносяться витрати, які згідно договору поставки виконуються постачальником за окрему плату (вартість тари, відпускна ціна доставки цінностей до споживача тощо). 

Висновки. Розробляючи облікову політику головному бухгалтеру сільськогосподарського підприємства необхідно врахувати всі варіанти та переваги забезпечення управлінського обліку та аналізу показників діяльності підприємства. Тому з урахуванням запропонованого переліку статей витрат та можливих об’єктів обліку, методів оцінки незавершеного виробництва та готової продукції, та віднесення адміністративних витрат до собівартості в управлінському обліку на сільськогосподарських підприємствах будуть розроблені окремі пункти наказу “Про облікову політику”, які необхідно визначити до початку календарного року і залишати незмінними мінімум до закінчення звітного періоду. Всі зміни в облікову політику повинні бути введені з першого січня і відображені в примітках до річної фінансової звітності. Облікова політика підприємства підвищить достовірність інформації яка використовується для прийняття управлінських рішень та досконалого менеджменту на протязі звітного періоду.

 

Список використаної літератури

1.       Моссаковський В.Б., Бублик С.Я. Управлінський облік та його особливості у сільському господарстві.  Облік і фінанси АПК, 2006, № 1. 

2.       Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: від 16.07.1999 року №996-ХІV .// Національні стандарти в бухгалтерському обліку за ред. М.Г.Михайлова, - К. – “Вища освіта”, - 2002.

3.       Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік. – 2005. - № 13. – с. 3-112.

4.       Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. 2003р. – 704с.

5.       Плаксієнко В.Я. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник. 2005р. – 490с.