УДК  657. 44: 332. 025

Л. П. Миськів*, аспірант,

Національний університет біоресурсів і природокористування

 

Організація контролю формування та використання прибутку підприємства спиртової промисловості

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Осуществление контроля с целью выявления и изучения фактического состояния дел, сравнения его, с нормативными данными для оценки проведения деятельности и употребления соответствующих мероприятий по устранению обнаруженных нарушений на предприятиях спиртной промышленности.

 

Key issues that are examined:

·        Realization of control with the purpose of exposure and study of the actual state of businesses, comparison of him, with normative information for the estimation of leadthrough of activity and use of the proper measures on the removal of found out violations on the enterprises of alcoholic industry.

 

Постановка проблеми. В ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного управління, здійснюваного для отримання максимального прибутку і виконання зобов’язань перед державою щодо сплати податків.

Контролю підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків, таким чином ліквідовуючи умови, які породжують безгосподарність. Контроль виявляє негативні явища та сприяє їх ліквідації, а також передбачає позитивні сторони діяльності.

Особливим важелем у реалізації-стратегії ефективного управління фінансами підприємств є фінансовий та управлінський облік . Фінансовий облік узагальнює підсумки діяльності підприємства, управлінський – вивчає прийняття управлінських  рішень на підприємстві.

Проте, вершиною фінансової діяльності є контроль за формуванням та використанням  прибутку.

Аналіз основних публікацій. Вивченню питання організації контролю формування та використання прибутку підприємств присвячена значна кількість наукових досліджень ряду вітчизняних та зарубіжних науковців: Білика Т.О., Бланка І.А., Валунякіна Г.І.,  Герчикової І.Н., Буткевича С. А., Гуцаленка Л.В., Довбні С.Б., Іщенка Є.П., Кірейцева Г.Г., Ковальчук Т. О., Коженової Є.П., Коробова М.Я., Кучеркової С.О., Поддєрьогіна А.М.,  Чумаченка М.Г., Шеремета О.О., Поповича М.Я., Тарасенка Н.Б.,  Проданчука М.А., Ямборко Г.А. та інші.

Але дане питання не в достатній мірі розглядалось на прикладі підприємств спиртової промисловості, тому виникає потреба в подальшому дослідженні.

Метою дослідження є виявлення і вивчення фактичного стану справ, порівняння його з нормативними даними для оцінки проведення діяльності і вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень на підприємствах спиртової промисловості.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні, головною метою бізнесу є підвищення доходів власника та формування стратегії управління фінансами. Саме це питання є актуальним для підприємств усіх форм власності.

В умовах ринкової економіки, змінились підходи та принципи щодо методів організації та здійснення фінансового контролю.

 Контроль має економічне та виховне значення. Важливо, щоб у кожному негативному випадку виключалась можливість повторень помилок та порушень у майбутньому.

Організація і здійснення контролю – це повний циклічний процес, замкнена система послідовних змін стадій контролю, що відбувається в установленому порядку.

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 року №1031/2000 передбачається посилення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим та раціональним використанням бюджетних коштів [4,1].

У зв’язку з цим контроль, як основна функція управління дозволяє забезпечити підприємству досягнення своїх цілей, вивчити та виявити  фактичний  стан справ у різних сферах та напрямках господарського життя, об’єктивно відобразити дійсність, перевірити виконання прийнятих рішень, співставити діяльність підприємства та посадових осіб інтересами власника, держави та суспільства в цілому.

Під час ревізії ревізор керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 9 лютого 2006 р., законодавством про фінансово-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з обліку і звітності, бізнес-планом та розрахунками до його обґрунтування, а також Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290.

Головною метою ревізії є перевірка правильності відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків, а також перевірка правильності розподілу прибутків і створення додаткового, резервного та інших видів капіталу.

Контроль тісно пов'язаний з іншими функціями управління: обліком, аналізом, регулюванням, організацією та плануванням.

Контроль   за    формуванням    фінансових    результатів   повинен

забезпечувати постійний моніторинг зміни чинників, які впливають на їх величину. Він не може  здійснюватися окремо від загальної системи контролю, оскільки формування фінансових результатів підприємства починається не з реалізації продукції, а набагато раніше, з початку підготовки до виробництва. Процес заготівлі сировини прямо не пов'язаний із  реалізацією продукції, проте, він також справляє значний вплив на величину фінансових результатів.

Дослідження організації  внутрігосподарського  та фінансового контролю розглядалось нами також на матеріалах державного підприємства «Борщівський спиртовий завод».

Важливим з позиції формування фінансових результатів є контроль за виробництвом продукції: обсяг, якість, строки, рівень постійних та змінних витрат при транспортуванні й реалізації. Таким чином, контроль за формуванням фінансових результатів є, по суті всезагальним.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків, тобто, у державний бюджет вилучається  частка прибутку. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» передбачено, що дохід визначається за умови збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Отже, під час перевірки фактичного прибутку слід встановити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього на ДП «Борщівський спиртзавод» використовуються такі джерела інформації:

-   звіт про фінансові результати;

-   журнали-ордери № 1, 2,11;

-   первинні документи на відвантаження (реалізацію) спирту етилового технічного; спирту етилового вищої очистки мелясного; спирту етилового вищої очистки зернового; спирту етилового «Екстра»; спирту етилового «Люкс»; спирту етилового «Пшенична сльоза» зі складу;

-   виписки з рахунків у банках;

-   прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за оплачену продукцію;

-   платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату відвантаженої продукції (товарів, робіт та послуг).

На підставі даних документів, які були вказані вище ревізор звіряє дані Звіту про фінансові результати за статтею «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» з даними Головної книги з рахунка 70 «Доходи від реалізації». Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відображеної в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 «Доходи від реалізації», сумі одержаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результати на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то ревізор з’ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

Також, ревізор перевіряє правильність відображення у звітності фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції. Зіставляються дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах ордерах за рахунками 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» [8,168].

Перевіряється правильність та законність оформлення операцій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) у первинних документах: слід співставити за накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та пропусками на вивезення продукції, відповідність дат.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення  оптимального співвідношення між фондом нагромадження  і фондом споживання.

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуються кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

На рисунку 1 зображено структурно – логічну схему використання чистого прибутку ДП „Борщівський спиртовий завод”.

Рис.1. Структурно-логічна схема використання чистого прибутку підприємства

За рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на ДП „Борщівський спиртовий завод” вони не утворюються, але їх величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних втрат чи заходів. За адміністративно – командної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання. Нині, використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються самостійно кожним суб’єктом господарювання.

Відповідно до П(С)БО нерозподілений прибуток може використовуватись ДП „Борщівський спиртовий завод” лише у напрямах::

-         збільшення статутного капіталу;

-         створення (поповнення) резервного капіталу;

-         виправлення помилок.

При проведенні ревізії перевіряються напрями використання прибутку.  При перевірці особлива увага звертається на чинність використання коштів резервного капіталу, перевіривши статутні документи та правильність відображення в обліку відповідних операцій. Також оцінюються показники чистого прибутку та елементи його утворення, шляхом зіставлення відповідних показників попередніх звітних періодів, щоб побачити динаміку та проаналізувати тенденцію змін чистого прибутку. Крім того, проводиться розрахунок та аналізується позитивний і негативний вплив факторів, що збільшують або зменшують величину прибутку.

За результатами аналізу прибутку розробляються заходи,  спрямовані на прискорення реалізації продукції, зниження собівартості, попередженні незапланованих понаднормативних втрат, звертаючи особливо увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на найближчий період та на перспективу. 

На підприємстві наказом по заводу створено групу внутрішніх аудиторів в складі 5-ти чоловік.

Базовими документами для проведення аудиту є:  ДСТУ ІSО 9001-2001; ДСТУ ІSО 19011:2003; ІSО -14001; OHSAS -18001 та Методики  «Поточний аналіз діяльності в межах системи менеджменту, коригувальні та запобіжні дії»,  якими керується керівник підрозділу який перевіряється.

 Якщо в процесі аудиту невідповідності не виявлені,  головний аудитор складає звіт і на цьому перевірка закінчується.  В ході проведення аудиту, якщо виявляються невідповідності по  пунктах стандартів, аудитор  вносить всі виявлені невідповідності в лист реєстрації невідповідностей для проведення коригувальних дій.  На кожну виявлену  невідповідність аудитор заповнює лист реєстрації невідповідностей та встановлює причини  виникнення цих невідповідностей.  Один примірник листа реєстрації передається головному аудитору для складання звіту про внутрішній аудит. Він є документованим підтвердженням причин невідповідності, пропозицій по поліпшенню, а також проведених коригувальних і запобіжних дії.  Другий примірник залишається у підрозділі, що перевіряється для проведення коригувальних дій. Невідповідності, що усуваються в процесі аудиту реєструються тільки в опитувальному листі.

 Головний аудитор після проведення внутрішнього аудиту складає Звіт про проведення внутрішнього аудиту який несе відповідальність за точність і повноту даних, та передає начальнику відділу системи менеджменту. Аудитори перевіряють виконання коригувальних дій у зазначений термін і роблять оцінку в листі реєстрації невідповідностей  в примірнику, що знаходиться в начальника відділу системи менеджменту. Результати внутрішніх аудитів є інформацією для аналізу й оцінки системи менеджменту відповідно до Методики  «Відповідальність керівництва».

 Начальник відділу системи менеджменту ознайомлює усі задіяні структурні підрозділи з планом проведення внутрішніх аудитів в триденний термін після його підписання.

 Позапланові аудити проводяться у випадках:

§                         випуску невідповідної установленим вимогам продукції;

§                         надходження інформації  від споживачів, контролюючих зовнішіх організацій та інших зацікавлених сторін про невідповідності;

§                         виявлення критичних невідповідностей при проведенні планових,   наглядових аудитів та аудитів проведених другою стороною;

§                         впровадження нових технологій чи змінах у виробництві;

§                         зміни в оргструктурі та процесах;

§                         виникнення аварійні ситуації,  нещасних  випадків;

§                         порушення законодавства.

 Про проведення внутрішнього аудиту (планового і позапланового) начальник відділу системи менеджменту  складає проект наказу за 10 днів до початку аудиту та подає на затвердження керівнику  підприємства. В наказі  вказується:

§                         назва процесу та підрозділу, що перевіряються;

§                         ціль аудиту;

§                         термін проведення аудиту;

§                         склад аудиторської групи (з числа постійних аудиторів);

§                         головний аудитор.

 В аудиторську групу включаються аудитори,  незалежні від підрозділу, що перевіряється. Вони несуть персональну відповідальність за розповсюдження наданих даних за результатами внутрішніх аудитів.

Головний аудитор складає та підписує  план-графік аудиту, у таблиці якого конкретизуються обов’язки всіх членів аудиту, а також порядок його проведення в рамках часу (розклад).  План-графік узгоджується з керівником підрозділу, що перевіряється. При необхідності в план-графік вносяться зміни.   Головний аудитор на підставі наказу і плану-графіка аудиту інформує членів аудиторської групи і керівника підрозділу, що перевіряється, за тиждень до початку аудиту.

Керівник підрозділу, що перевіряється:

§                         інформує свій персонал про дату і мету аудиту;

§                         призначає відповідального для супроводу аудиторської групи;

§                         визначає місце для роботи аудиторської групи;

§                         забезпечує доступ до документації.

Результати аудиту класифікуються по двох категоріях:

-         хід процесу відповідає документації;

-         невідповідність вимогам документів;

Ці дані заносяться в опитувальний лист, на підставі яких, аудиторська група підводить підсумки аудиту.

Основою у прийнятті управлінських рішень – є внутрігосподарський контроль, який здійснює в основному фінансово-економічна служба підприємств.

Управління фінансовими ресурсами  визначалось стратегією та метою підприємства і пов’язане з реалізацією облікової політики  підприємства. Фінансова стратегія побудована таким чином, щоб одержати найбільшу вигоду в інтересах працівників досліджуваного підприємства. На даному підприємстві створена  чітка структура управління фінансами, яка визначається відносинами, що склалися на даний момент з державою – при сплаті податків та  одержанні цільового фінансування з бюджету; кредитною системою; страховими фірмами; покупцями продукції; постачальниками сировини, енергоносіїв та матеріалів; організаціями що здійснюють транспортні послуги; працівниками заводу.

Першочергове завдання полягає в тому, щоб своєчасно розрахуватися  з платежами до бюджету, виплатити заробітну плату працівникам підприємства.

Фінансова політика на підприємстві тісно  пов’язана  з реалізацією політики відносно якості продукції і спрямована на:

·        забезпечення прибутковості виробництва, створення і підтримання іміджу підприємства як  платоспроможного партнера;

·         своєчасну сплату всіх видів податків, чим виконується зобов’язання перед державою;

·         своєчасний розрахунок з персоналом по оплаті  праці;

·         виділення частини коштів для заохочення персоналу до праці;

·        виділення частини прибутків на благодійницьку діяльність.

Управління фінансовими  ресурсами здійснюється через  фінансове планування, мета якого узгодити статті доходів і видатків заводу.

Внутрігосподарський контроль на підприємстві здійснюється економічною та маркетинговою службами, технологами виробництва. Ними проводиться постійний аналіз фінансово-виробничої діяльності підприємства; визначається відхилення фактичних  показників від нормативних або прогнозованих; визначаються ризики підприємства; причини зниження  прибутковості тощо.

Грошові  кошти на заводі  використовуються на:

а) організацію виробничого процесу;

б) організацію збуту готової продукції.

Головним економістом підприємства розробляється планова калькуляція на виробництво продукції, яка затверджується директором підприємства.

Фінансовий відділ планує частину коштів для матеріального стимулювання працівників, розвиток соціальної сфери, розвиток інфраструктури.

Пропозиції щодо напрямків планування інвестицій подаються керівниками підрозділів. Зведений перелік пропозицій аналізується на Технічній Раді і відбираються основні.

На підставі балансів фінансової звітності проводиться економічний аналіз.

Достовірність показників періодично підтверджується аудиторським висновком. Ефективність виробничої діяльності та управління фінансовими ресурсами оцінюється  як  після кожного нововведення так і по результатах роботи за рік.

Відповідно до оперативної звітності щотижнево проводиться аналіз використання  фінансових ресурсів.

Щомісячно на виробничій нараді аналізується використання фінансових коштів, одержання фінансових результатів, визначаються позитивні та негативні фактори, що вплинули на одержання доходів, визначається ефективність організаційно-технічних заходів. На їх основі розробляються керівниками виробничих підрозділів та головними спеціалістами пропозиції щодо використання зекономлених коштів, покращення якості роботи. По кожному питанню виносяться відповідні рішення і строки виконання.

Два рази на рік проводиться детальний аналіз з визначенням коефіцієнтів ліквідності та  фінансової стійкості підприємства. На підставі результатів аналізу приймаються рішення щодо перегляду підходів до вирішення того чи іншого питання, коригуються фінансові витрати в залежності від виникнення нових обставин.

Висновки. Отже, фінансово-економічні служби здійснюють контроль за організацією бухгалтерського обліку, забезпечують незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій і методів оцінки майна, здійснюють його інвентаризацію, перевіряють виконання заходів щодо  попередження нестач, виникнення зловживань та інших негативних явищ.

В умовах ринку, контролю і аналізу формування прибутку підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає організаторів і виконавців виробництва відповідально ставитися до своїх обов’язків. З іншого боку, ліквідовуються умови, які породжують безгосподарність.

Список використаних джерел

1.     Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: [Текст]: офіц. текст:  [прийнятий Верховною Радою України 1 січня 2000 р. із змінами, внесеними Законом України від 11 травня 2000 р.: станом на 9 люте 2006 р.]: Закон України від 9 лютого   2006 року № 3422 – IV// Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №26. – С.210.

2.     Про державну контрольно-ревізійну службу: [Текст]: офіц.текст:  [прийнятий Постановою Верховної Ради України 26 січня 1993 р. із змінами, внесеними Законом України від 10 січня 2002 р.: станом на 15 березня 2006 р.]: Закон України від 15 березня 2006року № 3541 - IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 35. – С. 296.

3.     Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи: [Текст]: офіц. текст: [затверджений Указом Президента України від 15 грудня 1999 р.: станом на 27 серпня 2000 р.]: указ Президента України прийнятий від 27 серпня 2000 року №1031/2000.

4.     Дікань Л.В. Внушньогосподарський контроль [Текст] / Л.В. Дікань; Харківський нац. економічний університет. - Х.: ХНЕУ, 2005. - 60с.

5.      Усач Б.Ф. Контроль і ревізія [Текст] / Б.Ф. Усач; Підручник. – 7-ме вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2008. – С. 263

___________________________________________________________________________

*Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент Т.М. Слєсар