УДК 339.13:633.1

О.В. ЛАВРИНЧУК,

генеральний директор Державного підприємства

"Державна продовольчо-зернова корпорація України"

 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЗЕРНА УКРАЇНИ

 

Питання, які розглядаються:

·      Оцінено стан інфраструктури зернового ринку України.

·      Проаналізовано ефективність поточного регулювання ринку зерна в Україні.

·      Визначено напрями посилення ефективності регулювання зернового ринку.

Ключові слова: ринок зерна, інфраструктура аграрного ринку, державне регулювання ринку зерна.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Оценено состояние инфраструктуры зернового рынка Украины.

·      Проанализирована эффективность текущего регулирования рынка зерна в Украине.

·      Определены направления усиления эффективности регулирования зернового рынка.

Ключевые слова: рынок зерна, инфраструктура аграрного рынка, государственное регулирование рынка зерна.

 

Issues that are examined:

·      Assess the state of infrastructure of the grain market of Ukraine was performed.

·      The efficiency of the current regulation of grain market in Ukraine was analyzed.

·      The directions of strengthening regulatory effectiveness of the grain market were determined.

Keywords: grain market, the infrastructure of agrarian market, state regulation of grain market.

 

Актуальність дослідження. Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Зернове господарство України є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього продукти становлять основу продовольчої безпеки держави. Відтак дослідження питань розвитку зернового ринку є актуальними.

Метою статті є визначення основних напрямів ефективного функціонування зернового ринку України з врахуванням реалізації галузевої програми "Зерно України – 2015".

Задля цього у статті розглядаються такі питання:

·  оцінка стану інфраструктури зернового ринку та спроможність реалізації галузевої програми "Зерно України – 2015";

·  оцінка ефективності дій Уряду щодо поточного регулювання вітчизняного зернового ринку;

·  визначення основних напрямів та механізмів посилення ефективності регулювання зернового ринку України.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Значним внеском у розробку проблеми формування ефективного зернового ринку є наукові дослідження російських вчених, зокрема О. Скринік, О. Сизова, А. Михайлева, А. Корбута; вчених із Казахстану – С. Хасенова, А. Бісенбаєва, Є. Гана, У. Дуалета, А. Куришбаєва, які провели комплексне дослідження виробництва та ринку зерна по цих країнах і розробили заходи щодо його вдосконалення.

Розвиток зернового ринку України є у центрі уваги таких вітчизняних дослідників як М.В. Присяжнюк, М.Д. Безуглий, С.М. Кваша, А.В. Розгон, П.Т. Саблук, О.В. Нікішина [6] та інших вчених.

Фактори формування цінових тенденцій на зерновому ринку України на сучасному етапі, розглядаються у дослідженнях Ю.Я. Лузана [4], О.В. Боднара [1], О.М. Шпичака, І.В. Кобути [3] Ю.С. Воскобійник та інших.

Питання конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в цілому й зернових зокрема досліджувалися в роботах вітчизняних вчених: В.Я. Месель-Веселяка, М.Я. Дем’яненка Н.Є. Голомші [2] та інших.

Поряд із цим назріла потреба подальшого аналізу й опрацювання досліджень у контексті змін державного регулювання зернового ринку України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зерновий ринок являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб’єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. Суб’єктами ринку зерна є товаровиробники зерна, підприємства по зберіганню зерна, суб’єкти заставних закупок зерна та проведення інтервенційних операцій, акредитовані біржі та інші (рис. 1).

 

Рис. 1. Суб’єкти ринку зерна України

 

В цілому зерновий комплекс є основою для розвитку внутрішнього ринку зерна, хлібобулочної, борошно-круп’яної промисловості, спиртової, кондитерської, комбікормової, виробництво біоетанолу та інших галузей. В окремих випадках, від господарського току до кінцевої реалізації процес руху зерна акумулює в собі від 3 до 22 суміжних або побічних виробництв які відбиваються на вартості кінцевого продукту.

Прийнявши у 2002 році Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов’язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню його ринку. Визначені засади державної політики щодо регулювання ринку зерна. Це, насамперед, надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій, забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту; встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно; недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки; контроль за якістю зерна та його збереженням.

Подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу. Пріоритетними кроками у вирішенні зернової проблеми є досягнення рівноваги попиту та пропозиції, удосконалення державного регулювання та механізмів підтримки виробництва, забезпечення виваженої цінової політики, нарощення експортного потенціалу, формування належної інфраструктури зернового ринку, тощо.

Сьогодні інфраструктура зернового ринку в Україні фактично сформована (рис. 2) – створено мережу бірж, агроторгових домів, створюються оптові продовольчі ринки, проте рівень їхнього функціонування далекий від бажаного.

 

 

Рис. 2. Наявність інститутів інфраструктури аграрного ринку,

станом на 1.01.2011 р., шт.

 

На регіональному рівні такі структури існують здебільшого формально, а виробники продовжують реалізовувати продукцію посередникам. Фактично працює менше ніж половина агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, товарна наповненість зазначених об’єктів ринкової інфраструктури, а відповідно і їх вплив на ціноутворення є досить незначним. Через біржі безпосередньо товаровиробниками реалізується менше 1 % зерна, а основна маса продукції реалізується через комерційних посередників, які контролюють експортні, оптові та дрібнооптові товаропотоки та диктують власні ціни. У зв’язку з цим потрібно вживати заходи щодо формування дієвої ринкової інфраструктури як одного з інструментів оздоровлення фінансового стану сільського господарства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

Для організації належного зберігання зерна, станом на 1 липня 2011 року, в галузі налічується 659 сертифікованих зерноскладів, загальною потужністю 28143,4 тис. т. та 23785 не сертифікованих складів (зерносховищ), в тому числі 10272 місткістю до 500 т., 6997 – від 500 до 1000 т., 5175 – від 1000 до 3000 т., 1008 – від 3000 до 5000 т., 333 – понад 5000 т. (табл. 1). Загальна місткість сертифікованих зерносховищ складає 26308,4 тис. т. Тобто, загальна потужність сертифікованих і не сертифікованих зерноскладів становить 54451,4 тис. т.

Таким чином, до 2015 року необхідно продовжувати реконструкцію діючих та будівництво нових сертифікованих складів, особливо в Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Вінницькій, Херсонській та Київській областях.

З метою удосконалення державного регулювання аграрного ринку, та зниження цінових коливань у 2005 році було створено Аграрний фонд. Проте внаслідок систематичної нестачі коштів, протягом 2005-2010 років, Аграрний фонд не міг ефективно впливати на зерновий ринок та забезпечити цінову стабілізацію.

У 2011 році Аграрному фонду передбачено фінансування за спеціальним фондом Державного бюджету в обсязі 2,2 млрд. грн. та від розміщення облігацій внутрішньої державної позики 5,0 млрд. грн. В березні поточного року Аграрним фондом проведено процедуру закупівлі і взято зобов’язання на поставку 895 тис. т. продовольчого зерна на суму 1,5 млрд. грн.

У ІІ півріччі 2011 року Аграрний фонд продовжуватиме здійснювати закупівлі зернових і круп'яних культур на суму 3,8 млрд. грн. Необхідні кошти виділені Урядом. З урожаю зернових 2011 року планується закупити:  ранніх зернових – 1,7 млн. т. на суму 2,9 млрд. грн., (пшениці – 1,6 млн. т. на суму 2,7 млрд. грн., жита – 31 тис. т. на суму 50,9 млн. грн. і ячменю – 40 тис. т. на суму 66,8 млн. грн.), кукурудзи – 450 тис. т. на суму 676 млн. грн., круп'яних культур – 70 тис. т. на суму 230 млн. грн.

Сумарно цього року Аграрним фондом заплановано сформувати державний інтервенційний фонд в обсязі 3,1 млн. т. зернових і круп'яних культур. Із запланованих обсягів закупівлі пшениці, 80 % складе продовольча група.

Таблиця 1

Наявність та місткість несертифікованих складів (зерносховищ)

станом на 01.07.2011 року

 

Продовольче зерно буде використане як інструмент цінового регулювання ринку хліба соціальних сортів. Адже саме завдяки державним товарним інтервенціям борошна ціни на хліб соціальних сортів залишаються стабільними, незважаючи навіть на значне здорожчання зерна.

На даний час Аграрним фондом закуплено на форвардних умовах майже 900 тис. т. зернових, що дало можливість суттєво підтримати сільгосптоваровиробників у період проведення весняно-польових робіт та збирання ранніх зернових культур.

В середньостроковій перспективі, внаслідок активізації закупівель на зовнішніх ринках та зернових інтервенцій в Аграрний фонд можна прогнозувати стабілізацію цінової ситуації і зростання закупівельних цін у сільськогосподарських товаровиробників.

Проблеми бюджету України 2011року змусили Уряд з 01.07.11 року тимчасово до 01.01.2014 року звільнити від оподаткування ПДВ операції з постачання зернових культур, окрім першого постачання сільгоспвиробниками та другого елеваторами. Таким чином, переробні підприємства та експортери не мають можливостей відшкодувати податковий кредит при закупівлі зерна. Окрім того, не застосовуються нульова ставка ПДВ у разі експорту зерна, що лишає експортерів відшкодування ПДВ.

Верховна Рада України 21 квітня 2011 року прийняла за основу зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими вводиться 9-14 % мито на експорт зерна до 2012 року. Зокрема, документом передбачається до 1 січня 2012 року встановити ставки вивізного (експортного) мита на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. А саме: пшеницю і суміш пшениці та жита (меслин), полбу – 9 %, але не менше 17 євро за 1 т.; ячмінь – 14 %, але не менше 23 євро за 1 т.; кукурудзу – 12 %, але не менше 20 євро за 1 т.

За наявної світової тенденції підвищення цін на зерно такі дії Уряду є виправданими та не повинні були суттєво вплинути на внутрішнє ціноутворення.

Однак, недостатній розвиток тваринництва та переробки зерна змушує Україну направляти на експорт значну частину вирощеного урожаю.

За прогнозними оцінками баланс зерна поточного та послідуючого маркетингових років (табл. 2) засвідчує необхідність стимулювання експортної складової. У 2011-2012 МР Україна має можливість експортувати до 24 млн. т. зерна. Однак, у зв’язку із вище зазначеними змінами у податковому та митному законодавстві використання такої можливості ставиться під загрозу. У липні-серпні 2011 року експортовано біля 2 млн. т. зерна у порівнянні з 3,85 млн. т. відповідного періоду попереднього року. (При цьому виробництво зерна в 2010 році становило лише 39,3 млн. т.).

Для забезпечення ефективного функціонування зернового ринку в перспективі, необхідно внести зміни до Податкового Кодексу України в частині:

- запровадження щорічних змін по справлянню ПДВ і експертного мита в залежності від зміни цінової кон’юнктури на світовому ринку зерна;

- впорядкувати правила та механізми митного регулювання експорту зернових культур. Обґрунтованим є запровадження мита не на календарні періоди, а на маркетингові роки;

- при визначені розмірів митних тарифів необхідно оперативно враховувати кон’юнктуру світового та вітчизняного ринків зерна з метою вилучення надприбутків та компенсації втрат. Для цього необхідно посилити галузевим представництвом склад Митно-тарифної ради при Кабінеті Міністрів України та сформувати в найближчий період при Міністерстві аграрної політики та продовольства України центр моніторингу аграрного ринку;

- враховуючи вище зазначене найбільш обґрунтованим підходом до митного регулювання ринку зерна та його експорту є спрямування надходжень митних платежів до спеціального фонду державного бюджету із наступним їх використанням виключено на розвиток аграрної галузі. Орієнтований обсяг надходжень при експорті 20 млн. т. становить 4 млрд. грн. Таким чином, буде здійснюватися перерозподіл доходів від зернотрейдерів до зерновиробників. Виправданим є прийняття такого рішення Урядом негайно;

- пільгового оподаткування експорту продуктів переробки зерна та підприємств переробки зерна на біоетанол;

- відміни податку на прибуток для підприємств, що переробляють зерно на біоетанол.

У подальшому, при розробці цільових галузевих програм доцільне поетапне зниження митних тарифів з одночасним посиленням нетарифних методів регулювання і захисту внутрішнього ринку.

В основу тактики і стратегії митного регулювання аграрного ринку мають бути покладені інтереси країни, продовольчого забезпечення населення, формування дохідної частини державного бюджету.

Згідно розробленої, Міністерством аграрної політики і продовольства України та Національна академія аграрних наук України, галузевої програми "Зерно України – 2015" [7] посівні площі зернових культур в Україні мають становити близько 16 млн. га, у тому числі озимої пшениці – не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю – 1,2 млн. га, озимого жита – 0,3 млн. га, кукурудзи – 4,0 млн. га, ярого ячменю –2,2 млн. га. Площі посіву проса і сорго – 0,5 млн. га, гречки – 0,3 млн. га.

Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43-45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн. т.

Реалізація програмних положень щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами, дотримання технологічних параметрів виробництва зерна та ефективності економічних механізмів розвитку ринку зерна дозволить забезпечити його виробництво у 2015-2017 роках на рівні 71-80 млн. т. (табл. 2).

Таблиця 2

Баланс попиту та пропозиції зерна в Україні галузевої

програми "Зерно України – 2015"

 

При цьому, Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом в межах 17,2-19,4 млн. т., враховуючи заплановане збільшення загального поголів’я великої рогатої худоби на 11,0 % та корів – на 15,6 %. Відповідно з даними балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в країні буде використовуватися наступним чином: на харчування 7 млн. т., насіння – 3,1 млн. т., фуражні цілі – 17-19,4 млн. т. та експорт – 35-36 млн. т.

Загальний попит на зерно та продукцію його переробки  у 2015 році становитиме майже 69 млн. т., половину з якого планується експортувати. Прогнозується тенденція до збільшення витрат зерна на споживання населення більш ніж на 5 %, на 10 % зросте обсяг посівного матеріалу зернових та на 16,3 % збільшиться потреба у кормах і становитиме близько 17200,0 тис. т. зерна. Найбільше зростання попиту відбудеться з боку переробки на нехарчові цілі, а саме на виробництво біоетанолу більш ніж в тричі, до 5000,0 тис. т.

Споживання хлібних продуктів у 2015 році має відповідати рекомендованим нормам споживання й становити 120,0 кг на 1 особу. Такі показники будуть досягнуті шляхом збільшення фонду споживання хліба до 5400,0 тис. т., з урахуванням прогнозного зменшення населення України.

Кон’юнктура світового ринку дозволяє прогнозувати стрімке збільшення експорту зерна до 35-36 млн. т. зерна.

Першочергове завдання держави – гарантувати продовольчу безпеку населення. Тому формування достатніх запасів зерна (продовольчого та фуражного), при зазначеному рівні його виробництва на рівні чотиримісячного запасу внутрішнього споживання, є пріоритетним завданням Уряду. Таким потребам відповідає обсяг зерна на підприємствах від 6 до 7,2 млн. т.

У подальшому слід посилити вплив Аграрного фонду на ринок зерна шляхом збільшення обсягів закупівель в період цінових спадів, а також нарощування перехідних запасів зерна з нинішніх 20 % до 33-35 %.

З метою захисту інтересів зерновиробників  доцільно:

- посилити вагомість участі держави на експортному сегменті зернового ринку. Для цього посилити засади діяльності ДП Державно-продовольчої зернової корпорації України, ДАК "Хліб України" та їх дочірніх підприємств;

- стимулювати створення середніми та малими сільськогосподарськими підприємствами зерноекспортних компаній на кооперативній основі як це є у Канаді та інших розвинутих країнах.

Відтак зростатиме роль державної підтримки зернового ринку, в тому числі за рахунок посилення ролі державних агентів. Крім того, доцільно приділити увагу розширенню систем кредитування за рахунок комерційних банків, створенню умов для полегшеного доступу до кредитних ресурсів, введенню системи складських свідоцтв, які можуть використовуватись для отримання кредитів під заставу.

Не менш важливим завданням держави є цінове регулювання ринку. З метою запобігання стрімкого обвалу цін, особливо в період перших двох-трьох місяців після збирання врожаю, держава буде вилучати з ринку 2,5-3,5 млн. т. продовольчого зерна, у тому числі близько 1-1,5 млн. т. на формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, та 1,5 – 2 млн. т. – на створення тримісячного незнижуваного регіонального запасу зерна. Для чого прогнозується збільшення фінансування діяльності Аграрного фонду до 18 млрд. грн. (табл. 3).

Таблиця 3

Прогноз фінансування Аграрного фонду (млрд. грн.)

 

Одним із важливих напрямків підтримки експорту є розбудова систем річкових та морських припортових елеваторів. При виробництві у 2015 році 71 млн. т. зерна в Україні достатньо наявних потужностей для його зберігання, оскільки 9,0 млн. т. буде вироблено і використано у господарствах населення, а кукурудза буде надходити у склади не раніше вересня місяця, 4,5 млн. т. зерна буде використано на корм худобі та 2,1 млн. т. - для переробки на харчові і не харчові цілі.

Однак при збільшенні у 2015 році експорту зерна до 35-36 млн. т., необхідно збільшити відвантаження його щомісяця до 3,0- 3,5 млн. т., що вимагає організації чіткої роботи портових елеваторів, або побудови нових потужностей на 8,5-9,0 млн. т. (табл. 4).

Таблиця 4

Потреба в елеваторних потужностях за галузевою програмою "Зерно України – 80"

 

Необхідне запровадження нової схема логістики зернового ринку України, що передбачає визначення двох зон: експортна – це регіони, які наближені до портових елеваторів; і зона внутрішнього споживання – у цих регіонах доцільніше споживати зерно для тваринництва й переробки (рис. 3).

 

 

Рис. 3. Логістичне зонування і реконструкція (будівництво) лінійних та будівництво припортових елеваторів на виконання програми "Зерно України – 2015"

 

У зоні внутрішнього споживання буде реконструйовано або побудовано лінійні елеватори потужністю біля 10 млн. т., а у експортній зоні будуть побудовані портові елеватори потужністю 9 млн. т.

Запровадження нової логістики, лише на основі економії коштів на перевезенні зерна, дозволить щорічно заощаджувати галузі близько 3 млрд. грн. (рис. 4)

 

Рис. 4. Схема тарифних зон доставки залізничним транспортом зерна в порт (м. Одеса)

 

Розбудова ринку зерна забезпечить поступове формування системи цін, що поєднає в собі вільні договірні ціни і ціни регулювання, конкретні форми яких будуть визначені державою та учасниками зернового ринку в залежності від ситуації.

Задля цього необхідно посилити державний вплив на формування закупівельних цін на зерно, які б забезпечували мінімальний прибуток для забезпечення розширеного відтворення зернового виробництва на рівні 40 – 45 % рентабельності, що ідентично 15 % нормі прибутку (табл. 5).

Таблиця 5

Собівартість і ціни на зернові культури в сільськогосподарських підприємствах у 2011 році

(за прогнозом ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН)

 

З метою формування цінової політики і механізму цінового регулювання доцільно організувати регулярний обмін ціновою інформацією шляхом створення системи цінового моніторингу і поширення інформації про рівень цін, попиту та пропозиції зерна. Буде забезпечено нормативно-правове регулювання ціноутворення в АПК та фінансову підтримку аграрного ринку. Широко використовуватиметься біржова торгівля як основний індикатор цін. Водночас продовжуватиметься робота з гармонізації цінової політики з загальносвітовим зерновим ринком.

В подальшому слід посилити забезпечення ефективності механізмів державного регулювання зернового ринку. Функціонування стабілізаційного механізму аграрного ринку за рахунок сформованих для цієї мети фінансових коштів. При цьому, слід врахувати досвід інших країн по застосуванню гарантованих, закупівельних, інтервенційних, заставних та інших видів цін.

Висновки. Таким чином аграрна політика по створенню умов для ефективного функціонування зернового ринку концентруватиметься на наступних основних напрямках:

- створення ефективної системи податкового та митно-тарифного регулювання;

- створення системи моніторингу та прогнозування ринку, пошук перспективних ринків та просування зерна на зовнішні ринки;

- стимулювання ринкового попиту та пропозиції на зерно;

- формування і функціонування інфраструктури ринку, системні та програмні підходи до розвитку ринку;

- захист інтересів вітчизняних товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- науково-технічне та інформаційне забезпечення розвитку ринку, формування його нової логістики;

- захист економічної конкуренції та забезпечення прозорості ринку;

- формування необхідної законодавчої та нормативно-правової бази.

Для реального просування в напрямку формування національного ринку зерна найближчим часом буде:

- забезпечено розробку необхідних нормативно-правових документів та гармонізацію законодавства до вимог Світової організації торгівлі;

- створено сучасну інфраструктуру зернового ринку за активної державної підтримки, включаючи інформаційну систему, товарні біржі й оптові ринки, сільськогосподарські заготівельно-збутові та обслуговуючі кооперативи, агроторгові доми, системи страхування торгових операцій і інші інститути ринку;

- створено систему ф’ючерсної торгівлі товарними деривативами та відповідну розрахунково-клірингову банківську інфраструктуру.

 

Список використаних джерел

1.       Боднар О.В. Формування цінових тенденцій на зерновому ринку України / Боднар О.В. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2010. – Випуск 154.1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2010_154_1/10bov.pdf

2.       Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність зернових на аграрному ринку / Голомша Н.Є. // Економіка АПК. – 2009. - № 12. – C.83-87.

3.       Кобута І.В. Державна політика регулювання цін та аграрних ринків у 2009 році: дотримання зобов'язань перед СОТ / І.В. Кобута // Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 4. -С.170-176.

4.       Лузан Ю.Я. Збалансованість попиту та пропозицій на продовольчому ринку України / Лузан Ю.Я. // Економіка АПК. – 2011. - № 8. – С.27-36.

5.       Мамчур В.А. Інституції державного регулювання ринку зерна в Україні // Економіка АПК. – 2010. - № 2. – С.55-60.

6.       Нікішина О.В. Стратегічні орієнтири розвитку зернового ринку України / Нікішина О.В. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/20110629/6_nikish.htm

7.       Програма "Зерно України – 2015". – К.: ДІА, 2011. – 48 с.