І.В.Герасимук
науковий співробітник ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН
Набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі – Закон № 2505) та Закону України від 03.06.2005 р. № 2642-IV “Про внесення змін до деяких Законів України” (далі – Закон 2642), яким були внесені зміни до Закону України від 03.04.1997 р. № 167/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 167), призвели до ряду суттєвих змін у порядку справляння ПДВ.
І. З 1 червня 2005 р. вступила в дію нова редакція пункту 7.7 статті 7 Закону № 167, що визначає єдиний порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7, яким передбачена фінансова відповідальність держави за несвоєчасне проведення бюджетного відшкодування, набере чинності тільки з 1 січня 2006 р. До 1 січня 2006 р. застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, що діяла до набрання чинності Законом № 2505, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування для підприємств (крім підприємств суднобудування та літакобудування) надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з новою редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 167.
Новою редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 167 визначено, що з 1 червня 2006 р. (тобто починаючи з звітного періоду за червень 2005 р. для платників ПДВ, які сплачують податок щомісячно і, відповідно, – за ІІ квартал 2005 р. для платників ПДВ, які сплачують податок щоквартально) у випадку, коли у наступному податковому періоді (за липень місяць для платників ПДВ, які сплачують податок щомісячно та – ІІІ квартал для платників ПДВ, які сплачують податок щоквартально) сума, розрахована згідно із порядком визначеним підпунктом 7.7.1 пункту 7.7, має від'ємне значення, то:
• бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
• залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7 передбачено наступний порядок розрахунку належної до перерахуванню в бюджет чи відшкодуванню з бюджету ПДВ.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду (рядок 9 декларації, форма якої змінена наказом Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 р. № 213) та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (рядок 17 декларації).
При позитивному значенні розрахованої суми (алгебраїчна сума рядків: [(18–19.1)+19.2]-23), яка відображається у рядку 27 декларації, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні розрахованої суми (алгебраїчна сума рядків: [(18–19.1)+19.2]), яка відображається у рядку 21 декларації, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону) і відображається у рядку 22.1 декларації, а при наявності різниці, або відсутності податкового боргу – різниця або вся сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається в рядку 22.2 поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду). При цьому платник податку зобов’язаний заповнити і додати до декларації за звітний період Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).
При проведенні розрахунку з бюджетом за звітний період необхідно звернути увагу на норми статті 13 Перехідних положень розділу ІІ Закону № 2505, де сказано, що суми ПДВ, які підлягають бюджетному (експортному) відшкодуванню платнику ПДВ, якому відповідно до закону проведено реструктуризацію податкового боргу з ПДВ та інших податків, зборів (обов’язкових платежів), що зараховуються до Державного бюджету, та/або надано відстрочку або розстрочку зі сплати таких податків, зборів (обов’язкових платежів), зараховуються у рахунок погашення таких реструктурованих та/або відстрочених (розстрочених) сум незалежно від граничної дати їх погашення (сплати).
Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період.
При цьому платник має право або прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, або прийняти рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування.
Якщо платник прийняв рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, то заповнюється рядок 25.2 податковій декларації.
При прийнятті рішення про зарахування платнику належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) і відображає зазначену суму у рядку 25.1 податкової декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного Розрахунку такі особи:
• особа, яка зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
• особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.
Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку (30 днів) провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
• у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
• у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
• у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Платник податку, який має суми заниження заявленого ним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Вище перелічені зміни порядку бюджетного відшкодування для сільськогосподарських підприємств – платників податку за спеціальними режимами визначеними пунктами 11.21 та 11.29 статті 11 Закону № 167 стосуються порядку складання загальної декларації, за якою здійснюються розрахунки підприємства з бюджетом.
При заповнені спеціальних декларацій з податку на додану вартість (скорочених) сільськогосподарські підприємства – платники податку за спеціальними режимами повинні врахувати наступне:
1) у таких деклараціях відсутня відмітка платника про проведення відшкодування;
2) замість рядків 20 – 28 у таких декларації уведено нові рядки:
• 20 “Сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню”.
• 21 “Сума ПДВ, яка зменшує нарахування наступних звітних періодів”.
• 22 “Сума ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання”.
• 23 “Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (пп. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону)”.
• 24 “Сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, і не відображається в особовому рахунку платника”;
3) значення рядка 24 переноситься платником до рядка 22 податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду.
Суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданої платниками податку (за винятком тих, що застосовували визначені пунктами 11.12, 11.21, 11.29 та 11.35 статті 11 Закону № 165 спеціальні режими оподаткування) за останній податковий період в умовах дії Закону № 165, чинного до внесення змін Законом № 2505, включаються із знаком “–“ до рядка 8.4 “інші випадки” податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом № 2505 (за червень 2005 р. для платників ПДВ, які сплачують податок щомісячно і, відповідно, – за ІІ квартал 2005 р. для платників ПДВ, які сплачують податок щоквартально).
ІІ. З метою приведення постанови Кабінету Міністрів України від 1.10.1997 р. № 1104 “Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України” (далі - Порядок) у відповідність до нової редакції пункту 11.5 статті 11 Закону України № 167, з урахуванням змін внесених Законом № 2505, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 26.05.2005 р. № 395 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1.10.1997 р. № 1104” (набрала чинності з 26 травня 2005 р.).
Постановою КМУ внесені зміни до абзацу другого пункту 2 Порядку щодо визначення “податкового векселя”, згідно з якою податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом № 167, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю, яке видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
Враховуючи, що новою редакцією пункту 11.5 статті 11 Закону № 167 передбачено, що податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, Постановою № 395 виключено пункт 13, розділ IV, додатки № 1 і № 2 до вказаного Порядку, норми яких стосуються податкових векселів, що не підлягають забезпеченню, та порядку надання довідки про відповідність статусу імпортера вимогам Закону № 167.
Виключено абзаци п'ятий, шостий та восьмий пункту 4 Порядку, що передбачали вимоги до платників податку, які можуть використовувати вексельну форму сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, згідно яких товари повинні були ввозитися за прямими договорами і для власних виробничих потреб та стосовно наявності у одержувача векселя права на відшкодування податку на додану вартість з бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на день видачі податкового векселя не погашена.
Обмеження на застосування податкових векселів при імпорті на митну територію України збереглося для підакцизних товарів та товарів, які належать до товарних груп 1 - 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), та розповсюджено на операції з імпорту на митну територію України будь-яких товарів, що здійснюються особами, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється такий імпорт, чи тих, які є суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку за ставками іншими, ніж встановлені пунктами 6.1 статті 6 та 81.2 статті 81 Закону № 167, в зв'язку з чим викладено в новій редакції абзаци перший та третій пункту 5 Порядку.
Згідно з пунктом 11.5 статті 11 Закону № 167 в новій редакції заборонено надавати податковий вексель у сплату податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України при умові оформлення тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларацій.
З огляду на це, внесено відповідні зміни в абзаци другий пункту 1, пункт 3 та друге речення абзацу другого пункту 7 Порядку.
Також внесені зміни у розділ V щодо порядку погашення податкових векселів.
Зокрема, виключено норми стосовно обов'язкового погашення податкових векселів шляхом грошової оплати (пункт 18 Порядку).
Крім того, пункт 19 Порядку викладено в новій редакції, якою передбачено, що сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком (рядок 6 податкової декларації).
Водночас важливим є те, що абзацом другим пункту 19 Порядку передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування відповідно до поданої ним письмової заяви.
Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його несплати платником у строк.
Пунктом 19 Порядку визначено, що до податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, векселів, суми яких включено до податкових зобов'язань цього звітного періоду.
Порядок доповнено пунктом 201, згідно з яким у разі наявності податкового боргу за податковими деклараціями, до яких включено податкові зобов'язання, визначені у податкових векселях, стягнення такого податкового боргу проводиться відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
ІІІ. З 29 червня 2005 р. набрав чинності наказ Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 “Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165” (далі – наказ № 244), яким у форму податкової накладної внесені зміни.
У новій формі податкової накладної та в додатках до неї у всіх відмінках: слова "продаж" та "надання" замінено словом "поставка"; слова "роботи, послуги" - словом "послуги"; слова "книга обліку продажу" та "книга обліку придбання" - словами "реєстр отриманих та виданих податкових накладних" у відповідних відмінках.
У разі наявності залишків податкових накладних та додатків до них за формою, яку було передбачено до внесення змін до них, такі податкові накладні та додатки до них, можуть використовуватися до моменту придбання бланків податкових накладних з урахуванням змін внесених наказом № 244. Крім того, платники ПДВ, які використовують залишки податкових накладних та додатків до них старого зразка, можуть за самостійним рішенням вносити до них зміни передбачені наказом № 244, від руки.
Також внесені зміни та доповнення до Порядку заповнення податкової накладної (далі - Порядок).
Основні зміни, внесені до Порядку, наступні:
• пункт 2 доповнено положенням щодо ведення податкового обліку результатів спільної (сумісної) діяльності: особою, яка веде облік результатів такої діяльності, а саме: у загальновстановленому порядку та окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності.
При цьому необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 1.2 Закону № 167 для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;
• пункт 2 доповнено також положенням щодо виписки податкової накладної у разі надання на митній території України послуги нерезидентом. У таких випадках податкова накладна виписується: зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого – резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені цього нерезидента, а за відсутності такого – покупцем (одержувачем) – податковим агентом такого нерезидента;
• до пункту 2 включено положення, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 Закону № 167, а також підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду, включають право на складання податкової накладної;
• виключено з Порядку посилання на Указ Президента України від 07.08.98 № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні” та відповідні положення, які базувалися на нормах цього Указу;
• змінено редакцію пункту 7. При цьому необхідно звернути увагу на абзац другий, згідно з яким:
- заява зі скаргою на постачальника, який відмовив у видачі податкової накладної або порушив Порядок її заповнення, має бути додана одержувачем товарів (послуг) до податкової декларації за звітний податковий період (а не до кінця поточного податкового періоду, як це було передбачено попередньою редакцією відповідної норми);
- до заяви одержувач зобов'язаний додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати (а не придбання, як це було раніше) податку внаслідок придбання таких товарів (послуг);
• у пункті 8 деталізовано положення щодо виписки податкової накладної в окремих випадках;
• пункт 9 доповнено положеннями щодо виписки податкових накладних у разі:
- здійснення операції з поставки товарів (послуг), до якої одночасно застосовується як нульова ставка, так і ставка 20 відсотків (або винагорода оподатковується за повною ставкою);
- нарахування та сплати процентів або комісій у межах договору фінансового лізингу;
• пункт 19 викладено у новій редакції, яка містить положення щодо виписки податкових накладних у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму поставки товарів (послуг), визначену виходячи із їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну. Оскільки сума податку, обчислена з суми зазначеного перевищення, не може бути включена до податкового кредиту покупця, то Порядком передбачено, що продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, виходячи з фактичної ціни і поставки, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною; така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.
Окремі деталі оформлення податкових накладних у разі, коли частиною бази оподаткування податком на додану вартість є перевищення звичайної ціни над фактичною, відображено також у нових абзацах другому та третьому підпункту 12.2.
ІV. З 1 серпня 2005 р., відповідно до листа ДПАУ від 09.08.2005 р. № 15817/7/11/-1217, платники податку на додану вартість зобов’язані вести податковий облік не в Книгах придбання та продажу товарів (робіт, послуг), а в затверджених наказом № 244 реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.
Форму реєстру у порівнянні з формами книг придбання (продажу) значно скорочено.
Спрощено (у порівнянні з Порядком ведення книг) і Порядок ведення реєстру. Зокрема, Порядок ведення реєстру не передбачає обов'язку платника податку прошнуровувати, пронумеровувати, реєструвати в державній податковій інспекції зазначені реєстри (на відміну від відповідного положення, яке стосувалося книг обліку/придбання).
V. З 30 червня 2005 р. набрав чинності Закон № 2642. В зв’язку з цим суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні особи, що сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, та фізичні особи) з дати набуття чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників ПДВ на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 167.
Таким чином, платники податку на додану вартість, які є суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні та фізичні особи) і реєстрація яких в якості платників ПДВ відбулася в період з 31.03.2005 р. до дати набуття чинності вказаного Закону у зв'язку з вимогами підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 167, отримали право за власним бажанням бути виключені з Реєстру платників податку на додану вартість з одночасним переходом на сплату єдиного податку за ставкою 10 % (для юридичних осіб).
Платники єдиного податку – юридичні особи, які відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 167 перейшли із сплати єдиного податку за ставкою 10 % на ставку 6 % або на загальну систему оподаткування, можуть за власним бажанням бути виключені з Реєстру платників податку на додану вартість з одночасним переходом на сплату єдиного податку за ставкою 10%. При цьому за умови відсутності бланків органи державної податкової служби можуть зробити відповідну відмітку на бланку раніше виданого Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою.
Зняття з реєстрації таких платників відбувається за їх заявою у строки, визначені Законом № 167 для анулювання реєстрації, як це передбачено дванадцятим абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону № 167. Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється відповідно до підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону № 167 у порядку, визначеному пунктом 25.1 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79.
При цьому платники, які виключені з Реєстру, зобов'язані подати податкову декларацію з податку на додану вартість за останній податковий період, що визначається у порядку, визначеному шістнадцятим абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону № 167.
При заповненні та поданні податкової декларації за останній податковий період необхідно враховувати наступне:
• У разі анулювання реєстрації, як встановлено дев'ятим абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону № 167, платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені Законом, зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість або податкового боргу з цього податку, що виникли до дати такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, що на дату сплати таких податкових зобов'язань або податкового боргу він уже може бути виключеним з Реєстру платників податку на додану вартість.
• Крім того, останнім (сімнадцятим) абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону № 167 передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Такі податкові зобов'язання також повинні бути відображені в податковій декларації з податку на додану вартість останнього податкового періоду.
Використані номативні документи:
1. Наказ Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 року № 213 “Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість”;
2. Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 “Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165”;
3. Лист Державної податкової адміністрації України від 09.06.2005 р. № 11446/7/11-1217 “Про постанову КМУ від 26.05.2005 р. № 395”;
4. Лист Державної податкової адміністрації України від 05.07.2005 р. № 13280/7/11-1217 “Про звітність з податку на додану вартість”;
5. Лист Державної податкової адміністрації України від 07.07.2005 р. № 13492/7/15-2417 “Про реєстрацію платників ПДВ”;
6. Лист Державної податкової адміністрації України від 20.07.2005 р. № 14300/7/15-1217 “Про використання бланків свідоцтв про право сплати єдиного податку”.