Л.М. Олійник,

начальник відділу організації фінансування,

бухгалтерського обліку та звітності,

Головне управління с.-г. і продовольства

Чернівецької обласної держадміністрації

 

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

w         Со 2 августа 2004 года введена в действие государственная регистрация отягощений движимого имущества, которая вводится для того, чтобы обеспечить выполнение  обязательств и защиту прав по отношению к  движимому имуществу.

w         В 2004 году также начал работу Государственный реестр праводействий, который предусматривает обязательную регистрацию некоторых операций с недвижимостью.

w         Эти  относительно новые  в украинском законодательстве понятия требуют некоторых уточнений и разъяснений.

 

&                   Key issues that are examined:

w         Since August, 2, 2004 it is commissioned the state registration of burdens of the personal estate which is entered with the purpose of maintenance performance of obligations and protection of rights in relation to the  personal estate.

w         Also from 2004 the State register of legal action, that provides obligatory registration of some operations with the real estate began to work.

w         These new concepts of the Ukrainian legislation demand some explanation and specification.

 

Поняття правочину в законодавстві України введено Цивільним кодексом  (Закон України від 16.01.2003  № 435-IV) (далі — Цивільний кодекс), зокрема главою 16 з однойменною назвою «Правочини» .

Цивільний кодекс правочин визначає у  загальному розумінні  як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути:

w                      односторонніми;

w                      двосторонніми;

w                      багатосторонніми.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий вид правочину може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Законодавством передбачено  дві форми правочину:

w                      усна

Усно можуть вчинятися :

— правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, (за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має наслідком їх недійсність).

— правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, якщо вони здійснюються за домовленістю сторін  та не суперечать договору або законодавству.

w                      письмова

Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо:

— його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

— воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;

— правочин підписано його сторонами.

 У письмовій формі належить вчиняти:

— правочини між юридичними особами;

— правочини між фізичною та юридичною особою (окрім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення);

— правочини фізичних осіб між собою на суму, що у двадцять і більше разів перевищує   розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, (окрім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення);

— інші правочини, щодо яких законом встановлено письмову форму.

Основним нормативним документом, який регламентує обов’язкову державну реєстрацію деяких видів правочинів, є Цивільний кодекс. Так, стаття 182 встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Основні правила державної реєстрації правочинів визначає Тимчасовий порядок державної реєстрації право чинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р.  за № 671 (далі — Порядок 671)

Відповідно до даного Порядку державній реєстрації підлягають такі правочини:

w                      договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;

w                      договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;

w                      договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно;

w                      договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на термін, не менший, ніж один рік;

w                      договір управління нерухомим майном;

w                      інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.

Державна реєстрація правочину проводиться шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Державний реєстр правочинів  — це комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.

Інформація реєстру не є відкритою, витяг з нього можуть отримати лише сторони правочину, або уповноважені ними особи.

Відповідальність за ведення Реєстру правочинів покладено на Міністерство юстиції України, яке формально є утримувачем Реєстру.

Функції технічного, технологічного та програмного забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечення збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі, покладено на  його адміністратора, яким визначено державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Безпосередню реєстрацію правочинів здійснюють реєстратори. Реєстраторами згідно  з Порядком 671 можуть бути  державні нотаріальні контори та  приватні нотаріуси, які уклали договір з адміністратором Реєстру на надання відповідних послуг. Зокрема, до функцій реєстраторів належать:

— державна реєстрація правочинів у Реєстрі правочинів;

— реєстрація  змін, внесених до Реєстру;

— реєстрація  відомостей про припинення дії правочинів;

— прийняття запитів щодо надання інформації з Реєстру;

— надання витягів з Реєстру;

— інші функції, передбачені Порядком 671.

При внесенні запису до Державного реєстру правочинів реєстратор видає кожній особі, яка отримала примірник правочину, витяг з Державного реєстру. У справі нотаріуса, який посвідчив правочин, має залишатися витяг про реєстрацію, який виготовляється реєстратором безкоштовно з використанням спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України. Загальна система державної реєстрації правочинів показана на Рис. 1.

  

Одним з видів правочину є обтяження рухомого майна. Саме поняття «обтяження рухомого майна» пов’язане з законодавчо встановленою можливістю забезпечення зобов’язань.

       Відносини щодо забезпечення зобов’язань, які виникають внаслідок цивільно-правових договорів, регулюються Цивільним кодексом України. Зокрема, у главі 49 Цивільного кодексу передбачається можливість забезпечувати виконання зобов'язання, які випливають з укладених у законному порядку договорів.

Цивільний кодекс встановлює такі види забезпечення виконання зобов'язання:

Ø                     Неустойка —  грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ø                     Порука.  За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Ø                     Гарантія. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Ø                     Застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ø                     Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним вчасно зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збиткі, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання

Ø                     Завдаток —  грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Правовідносини щодо обтяжень рухомого майна встановлюються Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року за № 1255-IV (далі — Закон № 1255).

Відповідно до статті 3 Закону № 1255 обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Отже, обтяження передбачає відносини боржника з кредитором (обтяжувачем).

Боржником у цьому плані є особа:

— яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням;

— у володінні якої перебуває майно, що належить обтяжувачу;

— яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження;

— особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.

Обтяжувачем відповідно виступає:

— уповноважений орган при публічному обтяженні;

— кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням;

— власник рухомого майна, що перебуває у володінні боржника;

— будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, яке належить боржнику або обтяжувачу на праві власності та на яке згідно з законодавством може бути звернене стягнення.

Обтяження також поширюється на:

— невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом обтяження;

— продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження;

— будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути ідентифіковане як таке;

— доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути ідентифіковані як такі;

— страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати предмета обтяження.

Обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним рухомого майна є обтяження, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні, в свою чергу, включають  забезпечувальні та інші договірні обтяження (Рис.2). В даній публікації розглянемо безпосередньо забезпечувальні  обтяження, оскільки вони  найбільшою мірою стосуються  суб’єктів господарювання та договірних відносин між ними.

 

 

Для характеристики забезпечувального обтяження повернемося до існуючих видів забезпечення виконання зобов'язання, перелічених вище.

Згідно зі ст. 21 Закону 1255 до забезпечувальних обтяжень належать два види забезпечення зобов’язань. Зокрема, застава  та притримання. Крім того, забезпечувальним обтяження є право застави рухомого майна, яке виникає за  договором  продажу товару в кредит з відстроченням або  розстроченням платежу (ст. 694 ЦКУ).

Отже, за такими видами  забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло таке обтяження, отримати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Реєстрація обтяжень рухомого майна здійснюється відповідно до Закону України № 1255 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (далі — Порядок 830).

Так, згідно зі статтею 11 Закону 1255,  обтяження рухомого майна підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з Порядком 830 державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Виникає питання стосовно обов’язковості проведення такої реєстрації. Зверніть увагу, що за нормами  ст. 12 Закону, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином. Висновок — реєстрація обтяжень не є обов’язковою. Однак важливо пам’ятати, що  лише зареєстроване у відповідному порядку обтяження має чинність у відносинах з третіми особами. А в разі відсутності реєстрації таке обтяження зберігає чинність лише у відносинах між боржником і обтяжувачем, і не  є чинним у відносинах з третіми особами.

       Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення реєстратором запису (а також змін і додаткових відомостей до запису) до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який являє собою комп'ютерну база даних, де міститься інформація про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

       Державний реєстр обтяжень рухомого майна організовано на базі Державного реєстру застав рухомого майна. Ведення реєстру застав припинено після початку діяльності Державного реєстру обтяжень, і всі дані  перенесено до останнього. За даними Міністерства юстиції станом на 1 вересня 2004 року, до реєстру обтяжень внесено 22537 записів.

Реєстраторами записів до Державного реєстру можуть бути особи, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, приймають заяви, видають завірені витяги з Реєстру.

До їх числа можуть належати:

— ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що одночасно виступає адміністратором реєстру відповідальним за технічне забезпечення  та збереження даних;

— філії ДП «Інформаційний центр»;

— державні нотаріальні контори;

— банки та інші фінансово-кредитні установи державної форми власності.

Відповідальність за ведення реєстру покладено на Міністерство юстиції України, яке є  утримувачем Реєстру. 

Варто зазначити, що дані Реєстру обтяжень відкриті для всіх фізичних та юридичних осіб, і ці особи мають право на отримання витягу,  наявність чи відсутність запису в Реєстрі. Для цього реєстратору подається відповідна заява. І, як показує практика, цим правом досить активно користуються.

 

Використані нормативні документи:

 

1.        Цивільний кодекс України. Закон України від 16.01.2003  № 435-IV.

2.        Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV. 

3.        Постанова  Кабінет міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів».

4.        Постанова  Кабінет міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830 «Про затвердження порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна».

5.        Наказ Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року № 86/5 «Про затвердження Інструкції про ведення Державного реєстру право чинів».

6.        Наказ Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року N 73/5 “Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв»