Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі – Закон № 1251). Згідно п.1 ст. 14 Закону № 1251, збір за забруднення навколишнього природного середовища належить до загальнодержавних податків та зборів. Це означає, що він встановлюється Верховною Радою України і справляється на всій території України. Порядок обчислення та сплати збору за забруднення встановлений Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. № 162/379 (далі – Інструкція № 162).
Платники
Згідно п. 2 Інструкції № 162, платниками збору є:
1. Суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади.
2. Бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації.
3. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні.
4. Громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Зауважимо, що якщо до складу підприємств – платників збору входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збір за здійснені цими філіями викиди, скиди і розміщені відходи сплачується підприємствами до складу яких вони входять.
Нормативи збору
Єдині правила визначення нормативів збору за забруднення на території України встановлює постанова Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 1 березня 1999 р. № 303 (далі – Порядок № 303). Згідно Порядку № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:
· викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
· скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
· розміщення відходів.
Згідно п 3.1. Інструкції № 162 об'єктами обчислення збору є:
· для стаціонарних джерел забруднення :
- обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря,
- обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водний об'єкт,
- обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;
· для пересувних джерел забруднення:
- обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Порядок обчислення
Наведений вище перелік об’єктів розрахунку збору за забруднення використовується при обчисленні суми збору. У п. 6 Інструкції № 162 наведені формули розрахунку збору за забруднення.
Згідно пп. 6.1 п. 6 Інструкції № 162, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, визначаються за формулою:
|
п Пвс = å (Мі х Нбі х Кнас х Кф), де і = 1; |
Мі – фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);
Нбі – норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн./т);
Кнас – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту;
Кф – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту.
Збір обчислюється платниками самостійно виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючих коефіцієнтів.
Приклад 1.
Фактичний обсяг викидів сірководню на підприємстві в III кварталі 2005 року склав 0,021 т. Підприємство розташовано в місті з населенням понад 1000 тис. чоловік. Необхідно обчислити суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за III кварталі 2005 року.
Згідно табл. 1.1 Додатку 1 і табл. 2.1 та 2.2 Додатку 2 Порядку №303 необхідні коефіцієнти матимуть таке значення:
Нбі - 257 грн/т.
Кнас - 1,8
Кф - 1,25
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1790 до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2005 році застосовується коефіцієнт 1,082.
Пвс = 0,021 * (257 грн/т * 1,082) * 1,8 * 1,25 = 13,14 грн.
Отже, сума збору за забруднення складатиме 13,14 грн.
Відповідно до пп. 6.2 п. 6 Інструкції № 162, збір, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, визначається за формулою:
|
п Пвп = E Мі х Нбі х Кнас х Кф, де і = 1 |
Мі- кількість використаного пального і-того виду, у тоннах (т);
Нбі - норматив збору за тонну і-того виду пального, у гривнях (грн/т);
Кнас - коригуючий коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту;
Кф - коригуючий коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту.
Приклад 2.
У III кварталі 2005 року на експлуатацію автомобілів підприємством було використано 600 л дизельного палива. Підприємство розташовано в місті з населенням 1,2 млн. чоловік. Необхідно обчислити суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за III кварталі 2005 року.
Згідно табл. 1.4 Додатку 1 і табл. 2.1 та 2.2 Додатку 2 Порядку №303 коефіцієнти для розрахунку матимуть наступне значення:
Нбі - 4,5 грн/т.
Кнас - 1,8
Кф - 1,25
Для переведення витрат дизельного палива з одиниць об'єму у вагові одиниці застосовується коефіцієнт 0,85 кг/л. (п. 2.1 Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої наказом Держкомстату України від 6 вересня 2000 р.№ 293)
При обрахуванні суми збору за забруднення застосовуємо коефіцієнт 1,082.
Пвп = (600 х 0,85 / 1000) * (4,5 * 1,082) * 1,8 * 1,25 = 5,59 грн.
Отже, сума збору за забруднення складатиме 5,59 грн.
Сума збору, яка справляться за скиди у водні об’єкти, визначається за формулою наведеною у пп. 6.3 п. 6 Інструкції № 162:
|
П Пс = E (Млі х Нбі х Крб) + (Мпі х Нбі х Крб х Кп), де і = 1 |
Млі – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах (т);
Мпі – обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фактичного скиду і ліміту) і-тої забруднюючої речовини, у тоннах (т);
Нбі – норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т);
Крб – регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт, який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднюючих речовин – 5.
Збір за розміщення відходів, платники розраховують у відповідності з пп. 6.4 п. 6 Інструкції № 162:
|
П Прв = E (Нбі х Млі х Кт х Ко) + (Кп х Нбі х Мпі х Кт х Ко), де і = 1 |
Млі – обсяг відходів і-того виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення), у тоннах (т);
Мпі – обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між обсягом фактичного розміщення відходів і лімітом) і-того виду, у тоннах (т);
Нбі – норматив збору за тонну відходів і-того виду в межах ліміту, у гривнях за тонну (грн/т);
Кт – коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів;
Ко – коригуючий коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;
Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів - 5.
Звітність
Згідно п.7 Інструкції № 162, платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації.
Відповідно до пп. 7.2 п. 7 Інструкції № 162, базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу. Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Сплачується збір протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства.
Форма податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлена наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 17 березня 2005 року № 111.
Податковий розрахунок складається і подається за квартал, півріччя, 9 місяців та рік наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.
Первинними документами, які мають підтверджувати дані, наведені в розрахунку, зокрема, є:
за викиди – дані первинної документації;
за скиди – форми первинної документації;
за розміщення відходів – матеріально-сировинні баланси виробництва;
за використання пального – первинна документація бухгалтерського обліку, а також Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року.
Зауважимо, що платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством. Відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів "Щодо надання інформації про контроль за стягненням збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 25.04.2002 г. № 1350-к/19-11/112, за приховування об'єктів нарахування збору за забруднення навколишнього середовища платники у разі відсутності в них затверджених в установленому порядку понадлімітних викидів, скидів та розміщення відходів збір сплачують як за понадлімітні викиди, скиди та розміщення відходів у відповідності з їх обсягами. За понадлімітні ж обсяги викидів, скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у п'ятикратному розмірі.
Г.О. Прунцева
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 21 липня 2005 р. № 626
Про внесення зміни у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. В останньому абзаці додатка 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 9, ст. 347; 2003 р., № 14, ст. 613, № 30, ст. 1554, № 52, ст. 2815; 2005 р., № 1, ст. 27), слова та цифри "у 2005 році" замінити словами та цифрами "у 2006 році", а цифри "1,082" - цифрами "2,373".
2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Прем'єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО
Коментар
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1790 до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, які використовуються при розрахунку збору у 2005 році застосовується коефіцієнт 1,082.
Тобто, відповідно до останнього абзацу Додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303, нормативи збору, які встановлені у цьому ж додатку окремо по кожному виду забруднюючих речовин, збільшуються у 1,082.
У 2006 році згідно прийнятої Постанови № 626 при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища, нормативи подані у Додатку 1 до Порядку № 303 збільшуються на коефіцієнт 2,373.
Відповіді на запитання
Підприємство має право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ. Чи може дане підприємство погасити свою заборгованість перед бюджетом, яка виникла за збір за забруднення навколишнього природного середовища за рахунок даного відшкодування?
Порядок відшкодування ПДВ установлює Наказ ДПА України, Головного управління Державного казначейства України "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість" від 2 липня 1997 року № 209/72 (далі – Порядок № 209). Відповідно до п. 8.1 Порядку № 209, якщо в платника на момент настання терміну відшкодування суми ПДВ (яка за його бажанням, зазначеним у декларації, має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий борг за іншими платежами, які зараховуються до Державного бюджету України, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про зміну напряму відшкодування – не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу.
Що стосується збору за забруднення навколишнього природного середовища, то, як випливає з наведеної норми, підприємство не може погасити заборгованість, що виникла у нього перед бюджетом за даний збір. Адже, як пояснює Лист ДПА від 21 травня 2003р. № 8062, оскільки збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачується на розподільчий рахунок, відкритий в органах Держказначейства, та у подальшому розподіляється між Державним та відповідним місцевим бюджетом, немає законодавчих підстав здійснення зарахування належних до відшкодування сум в рахунок такого платежу.
Отже, підприємство не може погасити заборгованість зі збору за забруднення за рахунок бюджетного відшкодування суми ПДВ так як платіж по даному збору зараховується до Державного бюджету не повністю.
Крім того, згідно Порядку № 209 бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку на додану вартість з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон № 168) та Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 року № 857/98 (далі – Указ № 857). Тобто, виходячи з визначення, бюджетне відшкодування підлягає поверненню тільки у випадках, визначених Законом № 168 та Указом № 857. Нагадаємо, що Указ № 857 втратив чинність згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV, в тому числі і п. 4, згідно якого сума бюджетного відшкодування могла бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з інших податків, які зараховуються до Державного бюджету України.
Підприємство сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів. Чи має право підприємство відносити суми сплаченого збору на валові витрати підприємства?
Для відповіді на це питання звернемось до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі – Закон № 334), де у пп. 5.2.5 ст. 5 зазначено, що до складу валових витрат підприємства включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4 Закону №334 та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цього Закону. За підпунктами 5.3.3 та 5.3.4 в переліку податків та зборів, які не включаються до складу валових витрат збору за забруднення навколишнього природного середовища нема.
Згідно ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. № 1264-XI (далі – Закон № 1264) збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Відповідно до пп. 7.6 п. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. № 162/379, збір, який справляється за скиди та розміщені відходи в межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів – не включається до складу валових витрат платників збору.
Отже, сума збору за забруднення буде відноситись на валові витрати підприємства, але тільки в межах встановлених лімітів.
Нагадаємо, що фізичні особи – суб'єкти господарювання включають збір до складу витрат виробництва (обігу). Збір, який справляється за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу відповідно до Закону № 334, а для платників – бюджетних організацій збір за забруднення відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.
Підприємство придбало для використання в господарській діяльності трактор. Чи необхідно підприємству платити збір за забруднення навколишнього природного середовища від його експлуатації?
Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення визначає Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303. Відповідно до змін внесених Постановою КМ України "Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору " від 28 березня 2003 р. № 402, нормативи збору встановлюються за викиди в атмосферу забруднюючих речовин не лише за автомобільним транспортом, а за викиди пересувними джерелами забруднення.
Згідно пп. 1.15.6 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. № 7, пересувне джерело забруднення атмосфери – транспортний засіб, рух якого супроводиться викидом в атмосферу забруднюючих речовин.
Відповідно до пп. 1.10 п. 1 Постанови КМ України "Про Правила дорожнього руху" від 10 жовтня 2001 р. № 1306, транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. До того ж механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім транспортних засобів, робочий об'єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см), а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Отже, трактор відноситься до пересувних джерел забруднення і підприємству необхідно сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за його експлуатацію у вищеописаному законодавчому порядку.
Підприємством укладено договір на вивезення відходів виробництва. Згідно договору вивезенням та утилізацією цих відходів займається інше підприємство, яке спеціалізується на даному виді діяльності. Хто в такому випадку повинен сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища?
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі – Закон № 187), розміщення відходів – це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Щодо обов'язків суб'єктів господарювання, то згідно ст. 17, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами тощо. Під об'єктами поводження з відходами розуміються місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. До того ж, статтею 33 Закону № 187 визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Згідно ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII (далі – Закон № 1264), збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. У постанові КМ України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 1 березня 1999 р. № 303 також зазначено, що cуми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів. Отже, суми збору за забруднення навколишнього природного середовища справляються з фактичних обсягів розміщення відходів. У листі Міністерства екології та природних ресурсів "Про фактичні обсяги розміщених відходів" від 14.05.2003 р. № 4914-к/26-11/115-11 зазначено, що відповідно до п. 4 Порядку № 303, у розрахунках збору за розміщення відходів мають бути вказані саме фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщуються на території суб'єкта господарської діяльності і на які у цього суб'єкта є дозвіл на розміщення.
Отже, на розміщення відходів необхідно мати спеціальний дозвіл. Цей дозвіл надається органами місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами. Уклавши з такою організацією договір на розміщення відходів підприємство не буде сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів, так як його мають сплачувати безпосередньо підприємства, які займаються розміщенням цих відходів. Обсяги відходів, які передані на договірних засадах іншим суб'єктам господарської діяльності, вже не є власністю суб'єкта, що їх передав, і тому не повинні враховуватись у розрахунках збору за розміщення відходів, який має стягуватись із цього суб'єкта.
Г.О. Прунцева