П.М. МАЙДАНЕВИЧ, к.е.н., доц.,
ПФ «Кримський агротехнологічний університет» НАУ
Роль ОБЛІКу І ЗВІТНоСТі у сучасному ЕКОЛОГІчному управлінні
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· Раскрыты основные проблемы интеграции экологического управления в традиционный бухгалтерский учет и отчетность.
· Проанализированы международные стандарты экологического учета и отчетности.
Key issues that are examined:
· The basic problems of integration of ecological management in traditional book keeping and reporting are opened.
· Tthe international standards of the ecological accounting and reporting are analyzed.
Постановка проблеми. Проблема інтеграції України в сучасні світові господарські відносини має багатоаспектний характер і може розглядатися з різних точок зору. Одним з таких питань, що вимагають невідкладного рішення, є приведення у відповідність інформації, яка формується вітчизняною системою бухгалтерського обліку, до вимог міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності.
Аналіз останніх публікацій та досліджень. Інтегруванням питань навколишнього середовища у традиційну систему бухгалтерського обліку приділяється значна увага такими ученими економістами-екологами як С.Бобильов, І.Глазиріна, Л.Мельник, І.Потравний, В.Сидорчук, І.Синякевич, Ю.Туниця та інші. Найбільш повно, на нашу думку, підійшов до вирішення даної проблеми відомий австрійський учений Ганс Джобстль, який запропонував систему менеджерського обліку, що включає чотири складових: фінансовий, управлінський, соціальний и екологічний облік.
Метою написання даної статті є аналіз проблем інтеграції екологічного управління у традиційний бухгалтерський облік і звітність.
Виклад основного матеріалу. Протягом останніх декількох років провідні вчені, фахівці, бухгалтери-практики вживають значні зусилля по реформуванню та перетворенню національної системи бухгалтерського обліку у відповідності міжнародним стандартам. На наш погляд, сьогодні недостатньо привести у відповідність із міжнародною практикою питання традиційного фінансового обліку й звітності, а варто орієнтувати інформаційну систему на майбутнє, приділяючи увагу перспективним напрямкам розвитку обліку й систем фінансової звітності.
До числа новітніх питань фінансового обліку й звітності відносять екологічний облік, що одержав назву «зеленого», а також екологічний контроль, які є на сьогоднішній день такими областями міжнародної бухгалтерії, що найбільш динамічно розвиваються [1]. Вони містять у собі фінансовий і управлінський облік, звітність за екологічними показниками й екологічний аудит.
Не зважаючи на те, що реальні кроки у сфері екологічного обліку та звітності були зроблені міжнародним бухгалтерським співтовариством більше десяти років тому, в України й донині ця сфера обліку залишається практично невивченою. Більшість бухгалтерів українських підприємств взагалі не мають уяви про змістовну сторону питання, а деякі навіть не підозрюють про існування проблеми. Тим часом Україна переживає період реформування системи обліку й прийняття міжнародних стандартів. Із цією метою були переглянуті План рахунків бухгалтерського обліку, склад і зміст звітності, внесені зміни в методологію обліку, однак аспекти формування й подання екологічної інформації викладені не були.
Виключенням, мабуть, є ті українські компанії, які одержують фінансування із західних ринків капіталу й представляють свої фінансові звіти не тільки відповідно до вимог національних бухгалтерських стандартів, але й у форматі міжнародних стандартів, або GAAP. Керівництво та бухгалтери таких підприємств добре розуміють, що якщо в найближчому майбутньому бухгалтерська звітність не буде містити інформацію з екологічних зобов'язань, то це може стати причиною недовіри інвесторів до фінансових звітів. Інвестори, що підозрюють про існування таких зобов'язань, залишаться незадоволеними їх привабливою оцінкою, і скоріше підвищать вартість капіталу через збільшення ризику його вкладення.
Таким чином, ми вважаємо, що екологічна інформація повинна бути невід'ємною частиною при складанні достовірних і зрозумілих для користувачів звітів тих українських підприємств, які впливають на стан навколишнього середовища.
У наш час спостерігається ріст залежності суспільного розвитку від стану навколишнього середовища, який привів до необхідності узгодження економічного й екологічного пріоритетів. У цьому зв'язку найважливішим результатом міжнародних екологічних дискусій і досліджень варто вважати визнання мети й концепції стійкого розвитку. Основна ідея її досить проста: забезпечити гармонізацію у взаєминах між суспільством і навколишнім середовищем, економікою й екологією, технікою й природою. Однак в практичній площині важко осягнути, що саме робити для переорієнтації економічної діяльності на меті досягнення стійкого розвитку. Ще більш важке завдання полягає в практичному здійсненні принципів стійкості на окремих підприємствах.
На даний момент найбільш конкретно визначені такі елементи концепції, як екологічна ефективність. Вона може бути обмірювана тільки за допомогою ведення екологічного обліку. Якщо говорити про змістовну сторону цієї нової сфери облікової діяльності, то тут маються на увазі наступні напрямки, що відокремилися: облік витрат на природоохоронні заходи й супутню звітність і облік екологічних зобов'язань і подання екологічної інформації у фінансових звітах.
Якщо перший напрямок досить систематизований і піддається рішенню, то питання обліку екологічних зобов'язань продовжує залишатися досить проблематичним. Виділимо найбільш очевидні труднощі, пов'язані з вирахуванням оцінок, в обліку екологічних зобов'язань. Це, по-перше, оцінка екологічного зобов'язання, особливо на тривалу перспективу, для якої характерна більша невизначеність; по-друге, складність у визначенні й непорівнянність у часі оцінки забруднення й технологічних рішень по їхній ліквідації й, по-третє, значна величина екологічних (потенційних і умовних) зобов'язань у підприємств нафтогазової, фармацевтичної, хімічної промисловості, які або воліють умовчувати про цю інформацію, або ведуть облік природоохоронних заходів по мірі здійснення фактичних платежів.
В Україні вся істотна інформація про природоохоронну діяльність підприємств надається тільки в органи державної статистики, що не підлягає обов'язковому аудитові й опублікуванню, і, отже, не доходить до широкого кола користувачів фінансових звітів. Крім того, у статистичному звіті відсутні дані про екологічні зобов'язання підприємств, а повідомляється лише про фактично здійснені капітальні вкладення на заходи щодо охорони й раціонального використання природних ресурсів, а також про поточні витрати на природоохоронні заходи.
Екологічна звітність – порівняно нове явище в контексті організації раціонального природокористування й інформаційної діяльності підприємств. Вона швидко перетворюється для організацій в один з головних каналів для викладу своїх принципових позицій, цілей, практики й досягнень в області раціонального природокористування.
Огляд міжнародної практики надання відомостей про екологічні зобов'язання, ризики й природоохоронну діяльність свідчить про те, що більше п'ятисот компаній по усьому світі готовлять спеціальні звіти про природоохоронну діяльність, хоча не завжди щорічно. Екологічна звітність особливо розвинена в Північній Америці й Західній Європі [2]. Однак відсутність відповідних національних стандартів обліку дає підприємствам можливість широкого вибору інформації, яка включається у звіти. Підприємства надають мало кількісної інформації на регулярній основі, що не дозволяє користувачам визначити динаміку впливу екологічних проблем на їх фінансове становище й результати діяльності [3]. Однією з причин недостатності кількісних даних у фінансових звітах закордонних компаній є надмірна складність розрахунку кількісних показників, а також відсутність конкретних методик і рекомендацій з його проведення.
Висновки. Резюмуючи сказане, вважаємо за необхідне розробити положення (стандарт) по бухгалтерському обліку, що стосується зобов'язань по відшкодуванню екологічного збитку, у якому було б викладене розуміння та визначення поняття екологічного зобов'язання, описані випадки його визнання, способи оцінки та можливості вирахування, розкриття інформації у звітності. У рамках запропонованого вище оцінку екологічних зобов'язань варто здійснювати у кожному з наступних випадків:
- визнання та підтвердження господарюючого суб'єкта, як потенційно відповідальної сторони;
- участь підприємства у процедурах визначення реального або можливого збитку, як потенційно відповідальної сторони;
- оформлення документа, що фіксує згоду із процедурами по очищенню оточуючого середовища, які повинні бути початі за результатами їх оцінки;
- складання проекту відшкодування екологічного збитку в процесі господарської діяльності тощо.
До самої процедури оцінки може бути застосований поетапний підхід, що складається з наступних етапів:
усвідомлення господарюючим суб'єктом можливості існування зобов'язання по відшкодуванню екологічного збитку.
приблизне оцінювання потенційного зобов'язання.
якщо певна інформація відсутня, то наявність умовного зобов'язання відбивається в примітках до фінансової звітності (ф.5).
оцінка потенційного зобов’язання відбивається на рахунках бухгалтерського обліку з послідуючим відображенням у звітності (ф.1, ф.2).
зміна в оцінці зобов'язань відбивається у звітності щорічно.
дані про сукупні екологічні зобов'язання представляються у складі фінансового звіту і підлягають обов'язковій публікації.
На нашу думку, такий документ міг би надати реальну допомогу українським підприємствам у розвитку екологічного обліку та формуванні звітності, сприяв би формуванню сталих традицій у цій галузі.
Список використаних джерел
1. Известия Алтайского государственного университета. Серия Экономика. - №2 (24). - 2002. - С.97-104
2. The report on an ecological situation in the countries of northern America and Europe // Materials of the international conference // Headquarters of EU. Bruxelles, 2004.
3. http://tbs.asu.ru/news/2002/2/index.ru.html